Ухвала від 20.11.2024 по справі 336/3973/24

Дата документу 20.11.2024 Справа № 336/3973/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/3973/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/1044/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 20 листопада 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми Сумської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , проходить військову службу на посаді водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону НОМЕР_1 механізованої бригади військової частини ЗСУ, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції,

захисника-адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Вільнянська УВП №11».

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 липня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 07 грудня 2023 року.

Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 21449,72 грн.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає про те, що визнає себе винним у нанесенні удару ножем потерпілому ОСОБА_9 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, але, на його думку, це був самозахист. Саме потерпілий спровокував його на такі дії. Вважає, що якби він не захищався, то потерпілий би його застрелив. Обвинувачений, посилаючись на те, що він раніше не судимий, не намагався втекти з місця події злочину, вже 10- тий місяць знаходиться у слідчому ізоляторі, має незадовільний стан здоров`я, який лише погіршується, з 1 березня 2022 року проходить службу в ЗСУ, просить винести справедливе рішення щодо нього.

В апеляційнійскарзі захисник просить оскаржуваний вирок суду змінити та призначити ОСОБА_6 більш м`яке покарання (із застосуванням положень ст. 75 КК України), оскільки вважає, що призначене обвинуваченому покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги фактичні обставини, що стали приводами та підставами вчинення ОСОБА_6 вказаного правопорушення, а саме погрози зі сторони потерпілого вбивством (тримаючи при цьому заряджену вогнепальну зброю АК-74 у руках), дія в умовах захисту від нападу з боку потерпілого, наявність тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим.

Захисник зазначає, що вказані обставини залишилися поза увагою суду та їм не було надано належної оцінки. Вказаний факт підтверджується висновком експерта № 2316п та свідчить про те, що при огляді ОСОБА_6 виявлена забійна рана волосистої частини голови, садно спинки носу, а також синці обох плечей.

На думку захисника, не надано належної оцінки і показанням потерпілого, які у сукупності і системності з іншими доказами у справі дають підстави вважати, що потерпілим ОСОБА_10 були надані неправдиві свідчення у справі, а саме: перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, заперечення факту погроз та нанесення обвинуваченому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень із застосуванням зброї.

Як убачається з матеріалів провадження, після виникнення конфлікту обвинувачений ОСОБА_6 покинув будинок потерпілого, не мав ніяких намірів щодо заподіяння тілесних ушкоджень, але потерпілий його наздогнав вже на вулиці і заподіяв тілесні ушкодження.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному злочині, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, жодних обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, у цій справі не встановлено, обвинувачений, вчинивши злочин, в подальшому усвідомив протиправність та помилковість своїх дій, повністю визнав свою вину, надав правдиву розповідь про усі відомі йому обставини справи, не тільки щиро розкаювався, а й надав належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та щиро її засудив.

Судом при призначені покарання не враховані обставини, що впливають на визначення розміру покарання, а саме: відсутність судимості, сприяння розкриттю та розслідуванню кримінального правопорушення, щире каяття, вік обвинуваченого ОСОБА_6 , характеристики з місця служби та можливість останнього в подальшому бути корисним державі і проходити службу в ЗСУ, не врахована думка потерпілого щодо призначення покарання, який покладався на розсуд суду і не наполягав на призначенні реального терміну відбуття покарання ОСОБА_6 , цивільний позов не заявлено.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , проходячи військову службу у військовому званні «солдат», на посаді водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону НОМЕР_1 механізованої бригади військової частини, 06 грудня 2023 року, приблизно о 18.45 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на відкритій ділянці місцевості за певною адресою в населеному пункті Запорізького району Запорізької області, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, під час конфлікту, що стався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та військовослужбовцем ОСОБА_10 , який проходить військову службу у військовому званні «солдат», на посаді оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону НОМЕР_1 механізованої бригади військової частини, діючи умисно, правою рукою вихопив із кишені своєї куртки складений ніж, відкрив його та наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар вказаним ножем в область шиї зліва, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травматичного перериву внутрішньої яремної вени ліворуч, колото-різаної рани лівої половини шиї, геморагічного шоку, з якими ОСОБА_10 був госпіталізований до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Згідно з висновком експерта, тілесне ушкодження у вигляді поранення шиї супроводжувалось ушкодженням купної судини та проявами геморагічного шоку, тому кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження зазначених вимог закону дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. По суті обвинувачення пояснив, що він є військовослужбовцем відповідної військової частини. Станом на 06 грудня 2023 року їх відділення дислокувалось в певному населеному пункті, в цей вечір святкували день захисника та він вжив спиртне. В вечірній час він пішов до хати, де мешкав потерпілий, розшукуючи свого побратима. В будинку знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ще один військовослужбовець. Між ним та потерпілим стався словесний конфлікт, пов`язаний з проходженням служби, з використанням нецензурної лайки та погрозами з боку ОСОБА_10 . Не знайшовши в будинку знайомого, він вийшов з будинку і рухався по вулиці, почув шурхіт і раптовий удар автоматом по голові. Розуміючи, що це потерпілий, оскільки чув позаду його голос, діючи інстинктивно, вихопив ножа з кишені і вдарив навмання в темноті. Наміру переховуватись не мав, пішов до свого будинку, де згодом був затриманий. У вчиненому розкаявся. Разом з тим вказав, що причиною події стала саме поведінка ОСОБА_10 , який сам його наздогнав та вдарив.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, зазначивши, що вина останнього при викладених у вироку суду обставинах повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що він є військовослужбовцем відповідної військової частини. Ввечері 06 грудня 2023 року потерпілий та ОСОБА_12 знаходились в будинку в певному населеному пункті Запорізького району Запорізької області, коли туди зайшов ОСОБА_6 , який перебував у стані сп`яніння, тримав у руці ніж, був агресивно налаштований та розшукував свого побратима ОСОБА_13 . Вони відповіли, що їм невідомо про місце перебування ОСОБА_14 , після чого обвинувачений пішов. Щоб заспокоїти обвинуваченого та запобігти конфлікту, потерпілий направився за ОСОБА_6 , наздогнав обвинуваченого вже за межами подвір`я і запитав навіщо той розшукує ОСОБА_15 . ОСОБА_6 відповів, що це не його справа, а на запитання навіщо тому ніж, обвинувачений вдарив його ножем у шию. Потім йому була надана медична допомога та потерпілий був доставлений до медичного закладу.

Також судом досліджено відомості з процесуальних документів та судових рішень, висновки експертів та встановлено таке.

Відповідно до протоколу від 07 грудня 2023 року (т.1 а.п.93) прийнята заява ОСОБА_10 про те, що 06 грудня 2023 року за тимчасовим місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_3 військовослужбовець ОСОБА_6 спричинив йому ножове поранення шиї;

Зі згоди ОСОБА_12 (т.1 а.п.94) 06 грудня 2023 року було проведено огляд місця події - домоволодіння АДРЕСА_3 , де виявлено та вилучено 4 змиви РБК, про що складено протокол (т.1 а.п.95-101).

Зі згоди ОСОБА_16 (т.1 а.п.104), 06 грудня 2023 року було проведено огляд місця події - домоволодіння АДРЕСА_3 , де виявлено та вилучено 1 змив РБК, ніж складний з нашаруванням РБК та консервний ніж з червоною ручкою, про що складено протокол (т.1 а.п.105-112).

08 грудня 2023 року ухвалами слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області надано дозвіл на проведення огляду за певними адресами у певному населеному пункті Запорізького району Запорізької області (т.1 а.п.103, 114).

Ухвалами слідчого судді від 08 грудня 2023 року (т.1 а.п.115, 116) накладено арешт на майно, вилучене 07 грудня 2023 року під час огляду місця події за певною адресою, а саме: на ніж складений з нашаруванням РБК та консервний ніж з червоною рукояткою, та на майно, вилучене під час затримання ОСОБА_6 , а саме: куртку камуфльовану, кофту зелену та штани камуфльовані.

Згідно з висновком експерта № 6037 (т.1 а.п.144-145) рідка кров від потерпілого ОСОБА_10 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно з висновком експерта № 6036 (т.1 а.п.149-150) рідка кров від підозрюваного ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

З висновку експерта № 6043 (т.1 а.п.154-157) встановлено, що при дослідженні одягу військових сил України, який був вилучений під час затримання ОСОБА_6 : куртки (об`єкти № 1-5), куртки флісової (об`єкт № 6) встановлена наявність крові людини, що не виключає походження крові від самого ОСОБА_6 за наявністю в нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 виключається.

Відповідно висновку експерта № 6039 (т.1 а.п.158-159), при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з пальців лівої руки підозрюваного ОСОБА_6 кров та клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені;

З висновку експерта № 6041 (т.1 а.п.164-167) вбачається, що при дослідженні чотирьох марлевих тампонів зі змивами: змива І «з воріт» (об`єкт № 1), змива ІІ з «порогу» (об`єкт № 2), змива ІІІ з «лутки» (об`єкт № 3), змива ІV змив «з дивану» (об`єкт № 4), вилучених в ході огляду місця події, встановлена наявність крові людини, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_10 . Домішка крові від підозрюваного ОСОБА_6 не виключається за наявністю у нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину.

Згідно з висновком експерта № 6040 (т.1 а.п.171-173), при дослідженні марлевого тампона зі змивом за постановою «з підлоги в кімнаті № 4» (об`єкт № 4), який був вилучений в ході огляду місця події, встановлена наявність крові людини, що не виключає походження крові від підозрюваного ОСОБА_6 за наявністю у нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 виключається.

Згідно з висновком № 6038 (т.1 а.п.177-178), при дослідженні слідів на двох марлевих тампонах зі змивами з обох рук підозрюваного ОСОБА_6 наявність крові не встановлена.

Відповідно до висновку експерта № 6042 (т.1 а.п.185-186), на ножі, вилученому під час огляду місця події, в об`єктах № 1-3, наявність крові та поту не встановлена;

Як убачається з висновку № СЕ-19/108-23/20843-БД від 22 квітня 2023 року (т.1 а.п.192-202), встановлено наявність клітин з ядрами на представленому на дослідження ножі, а саме на руків`ї (об`єкт № 5), встановлено наявність крові людини на лезі ножа (об`єкт № 6). Домінуючі генетичні ознаки клітин з ядрами на руків`ї (об`єкт № 5) збігаються з генетичними ознаками букальних клітин ОСОБА_6 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букальних клітин ОСОБА_10 . Генетичні ознаки крові людини на лезі ножа (об`єкти № 3,4) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками букальних клітин ОСОБА_10 .

Постановою від 22 квітня 2024 року складений ніж, залишок зразка букальних клітин ОСОБА_6 , залишок букальних клітин ОСОБА_10 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (т.1 а.п.204-205).

Висновок експерта № 2316п (т.1 а.п.209-210) свідчить про те, що при огляді ОСОБА_6 виявлена забійна рана волосистої частини голови, садно спинки носу, а також синці обох плечей. Ушкодження утворились за видом тупої травми. Рана та садно утворились в термін 1-3 діб до часу огляду; синці за 5-12 діб. За даними медичних відомостей будь-яких внутрішніх ушкоджень при огляді ОСОБА_6 в медичному закладі 07 грудня 2023 року не діагностовано.

На підставі ухвали слідчого судді від 05 лютого 2024 року (т.1 а.п.211), якою надано тимчасовий доступ до медичної документації на ім`я ОСОБА_10 , а саме до медичної карти стаціонарного хворого № 25531, котра знаходиться в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня», було отримано медичну карту потерпілого, про що складено протокол та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.п.212-213, 214).

Згідно з висновком експерта № 290п (т.1 а.п.217-220), за даними медичної документації, при надходженні ОСОБА_10 до стаціонару діагностовано: «Травматичний перерив внутрішньої яремної вени; колото-різана рана лівої половини шиї; СПО ПХО, перев`язка внутрішньої яремної вени. Геморагічний шок». Рана шиї (за даними медичної документації) утворились від дії плаского предмету, який мав колюче-ріжучі властивості в термін, що не суперечить зазначеному в постанові та медичній документації.

За участю потерпілого ОСОБА_10 06 лютого 2024 року було проведено слідчий експеримент, під час якого потерпілий надав свідчення щодо обставин спричинення йому тілесних ушкоджень 06 грудня 2023 року, які узгоджуються з його показаннями під час судового розгляду (т.2 а.п.2-5).

У висновку експерта № 338/к (експертиза за матеріалами справи) (т.1 а.п.223-231) зазначено, що локалізація та знаряддя травмування, про які повідомив потерпілий ОСОБА_10 під час слідчого експерименту 06 лютого 2024 року, не суперечить характеру та розташуванню травмованої ділянки тіла (за даними наданої медичної документації).

Постановою від 07 грудня 2023 року (т.1 а.п.232-233) ніж складений з нашаруванням РБК, консервний ніж з червоною рукояткою, змив РБК та контроль з підлоги, вилучені 06 грудня 2023 року під час ОМП за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Комишуваська ТГ, с.Калмнівка, вул.Радгоспна, 5; 4 змиви РБК, вилучені 06 грудня 2023 року під час ОМП за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Комишуваська ТГ, с.Калмнівка, вул.Радгоспна, 4; куртку камуфльована, кофта зелена та штани камуфльовані, вилучені 07 грудня 2023 року під час обшуку затриманого ОСОБА_6 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що докази сторони обвинувачення, вказані вище, у своїй сукупності підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 вищевказаного злочину.

Зокрема, сам обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував того факту, що саме він спричинив ножове поранення потерпілому у шию за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Ці його показання узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_10 , а також з письмовими доказами, зокрема з відомостями з висновку експерта № 290п, відповідно до якого за даними медичної документації, при надходженні ОСОБА_10 до стаціонару діагностовано: «Травматичний перерив внутрішньої яремної вени; колото-різана рана лівої половини шиї; СПО ПХО, перев`язка внутрішньої яремної вени. Геморагічний шок». Рана шиї (за даними медичної документації) утворились від дії плаского предмету, який мав колюче-ріжучі властивості в термін, що не суперечить зазначеному в постанові та медичній документації.

Разом зтим,обвинувачений ОСОБА_6 стверджує,що віндіяв вумовах самозахисту. Такої жпозиції притримуєтьсяі йогозахисник.

Проте, такі доводи обвинуваченого свого підтвердження не знайшли.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 7 травня 2024 року, справа № 332/875/23, провадження № 51-6153 км 23, згідно із ч.1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст. 36 КК України). До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Як убачається з матеріалів провадження, зокрема з показань потерпілого ОСОБА_10 , які, в свою чергу узгоджуються з іншими доказами у провадженні, обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зайшов до будинку, де знаходився потерпілий разом із іншою особою та розшукував свого товарища. При цьому, обвинувачений був агресивно налаштований та тримав у руці ніж. Після того, як останній вийшов з вказаного будинку та його наздогнав потерпілий, запитавши навіщо обвинувачений розшукує свого товариша та ще із ножем у руках, ОСОБА_6 завдав останньому удар цим ножем в область шиї.

Обвинувачений ОСОБА_6 в свою чергу, наголошує на тому, що спричинив потерпілому тілесне ушкодження лише після того, як останній наніс йому удар автоматом по голові, оскільки розцінив це, як реальну загрозу життю і здоров`ю, а тому і застосував ніж для її відвернення.

Згідно з висновком експерта № 2316п від 07 грудня 2023 року, дійсно при огляді ОСОБА_6 виявлена забійна рана волосистої частини голови, садно спинки носу, а також синці обох плечей. Ушкодження утворились за видом тупої травми. Рана та садно утворились в термін 1-3 діб до часу огляду; синці за 5-12 діб. За даними медичних відомостей будь-яких внутрішніх ушкоджень при огляді ОСОБА_6 в медичному закладі 07 грудня 2023 року не діагностовано.

Проте, на думку колегії суддів, обставини, які описує обвинувачений, а саме те, що вищевказане тілесне ушкодження забійна рана волосистої частини голови (яке згідно з наведеним висновком експерта є легким) нібито йому заподіяв потерпілий, не свідчать про те, що у обвинуваченого за таких умов виникла невідкладна необхідність у заподіянні потерпілому удару ножем у життєво важливий орган.

Окрім того, потерпілий спростував таку версію обвинуваченого, і обґрунтованих підстав вважати показання потерпілого недостовірними не убачається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що забійна рана голови та садно спинки носу у ОСОБА_6 утворились у один і той самий час за 1-3 доби до часу огляду, який проведений 07 грудня 2023 року о 15:00 годині, а решта встановлених у останнього ушкоджень взагалі утворилась за 5-12 діб до вказаного огляду. Об`єктивні дані про те, що будь-які з зазначених вище тілесних ушкоджень ОСОБА_6 були заподіяні саме потерпілим, в матеріалах провадження відсутні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони, а доводи сторони захисту про протилежне не є переконливими.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який одружений, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнав його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення.

Обставини, на які посилається сторона захисту в апеляційних скаргах, були враховані судом першої інстанції та стали підставою для призначення ОСОБА_6 покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення, проте на мінімальний строк.

Отже, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого; фактичних обставин провадження вчинення злочину військовослужбовцем під час несення ним військової служби щодо іншого військовослужбовця в умовах воєнного стану; тяжкість вчиненого злочину, який має підвищену суспільну небезпеку, підстав як для застосування положень ст.69 КК України, так і для застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не убачає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України.

Призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.

За таких обставин, апеляційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405,407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 липня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4