Постанова

від 23.12.2024 по справі 462/2640/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2640/24 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/811/2334/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядкуписьмового провадженняцивільну справузаапеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 нарішення Залізничногорайонного судум.Львова від18червня 2024року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Сяйво» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком, -

в с т а н о в и в:

В березні 2024 року Львівське комунальне підприємство «Сяйво» звернулося із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути заборгованість за послугу з управління багатоквартирним будинком у розмірі 3568,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення, прийнятого між ЛКП «Сяйво» та співмешканцями будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладено Типовий договір № 23 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 року. Відповідачі проживають за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до Типового договору ЛКП «Сяйво» в особі Масюк Уляни Львівни, що діє на підставі Статуту є управителем будинку, в якому мешкають відповідачі. ЛКП «Сяйво» відповідно до договірних зобов`язань надає послуги належної якості, скарг щодо неналежного чи не виконання умов договору зі сторони управителя від імені відповідачів не надходило. Відповідачі користуються наданими послугами, однак погашення боргу та сплата в повному обсязі поточних платежів останніми не проводиться. Окрім цього, відповідачі до виникнення заборгованості оплачували надані їм комунальні послуги, що свідчить про визнання боржниками обов`язку по оплаті наданих послуг. Відтак, заборгованість відповідачів перед ЛКП «Сяйво» у період з 01.01.2022 року по 31.10.2023 року за послугу з управління багатоквартирним будинком становить 3568.30 грн. Позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» - заборгованість у розмірі 3568 грн. 30 коп. (три тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень тридцять копійок) за послугу з управління багатоквартирним будинком.

Стягнуто порівно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» понесені судові витрати у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.

Вважають, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Покликаються на те, що строк дії типового договору закінчився 01.05.2021 року, крім цього, такий не був підписаний відповідачами. Стверджують, що ЛКП «Сяйво» виставили їм борг за період з 01.01.2022 року по 31.10.2023 року, а саме в період коли закінчився строк дії договору. Також вказали, що заборгованість за період з 01.01.2022 року по 31.10.2023 року відсутня, що підтверджується квитанціями про оплату послуг.

Просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою Ірозділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, щоапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачі отримали за спірний період послуги з управління багатоквартирним будинком, надані ЛКП «Сяйво» та мали обов`язок, як споживачі таких послуг, оплатити їх вартість у повному розмірі розрахованому на підставі діючих тарифів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 приватизована, власником є ОСОБА_1 та у ній зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується копією довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки та відповідями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області (а.с.18, 24, 25).

Згідно долучених до матеріалів справи відомостей про нарахування та оплату послуг: утримання будинку та прибудинкових територій, розмір заборгованості у квартирі АДРЕСА_3 за період з січня 2022 р. по жовтень 2023 р. становить 3568 гривень 30 копійок (а.с.14).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Відповідно до ч. 2ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 9ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач має право складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Частиною 4 вказаної статті визначено, що за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Згідно із ч. 5,6 ст. 27 даного Закону виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 156 ЖК України визначено, що члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Наведене узгоджується із положеннями п. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно із ч.3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII п. 32 постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) та постановах Верховного Суду від 14.12.2017 у справі № 910/582/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12065/17.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача оплачувати надані послуги. Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України, викладеному у постанові від 30.10.2013 по справі 6-59цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №639/10591/14-ц, а також у пунктах 76-79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/89/17 (провадження № 14- 448цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, між ЛКП «Сяйво» та мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_4 укладено типовий договір № 26 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 травня 2019 року (а.с 4-8).

Відповідно до умов типового договору № 23, ЛКП «СЯЙВО» в особі управителя ОСОБА_4 , що діє на підставі статуту, є управителем будинку, в якому проживають відповідачі. Згідно із умовами договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно із вимогами законодавства та умовами цього договору.

Послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Кожен із співвласників має право одержувати від управителя своєчасно та належної якості послугу з управління згідно із законодавством та умовами цього договору. Разом з тим, кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки встановлені цим договором. Згідно із умовами договору, сторони погодилися, що ціна послуги з управління становить 4,80 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4,00 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю в розмірі 0,24 гривень на місяць. Плата на послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

04 січня 2022 року було укладено додаткову угоду до Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №23 від 01.05.2019 року, згідно якої сторони погодили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення починаючи з 01.01.2022 року.

02 січня 2023 року було укладено додаткову угоду до Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №23 від 01.05.2019 року, згідно якої сторони погодили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення починаючи з 01.01.2023 року.

Таким чином, ціна послуг сторонами визначалась у додаткових угодах до договору, дію якого було продовжено.

Враховуючи наведене, безпідставними є покликання апелянтів на те, що строк дії типового договору закінчився 01.05.2021 року.

Також безпідставними є покликання апелянтів на те, що між ними та підприємством не укладався договір враховуючи наступне.

Згідно ч.1ст.9Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку»управління багатоквартирнимбудинком здійснюєтьсяйого співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно дост..10Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку»співвласники приймаютьрішення щодоуправління багатоквартирнимбудинком назборах упорядку,передбаченому цієюстаттею.Якщо убагатоквартирному будинкув установленомузаконом порядкуутворено об`єднанняспіввласників,проведення зборівта прийняттявідповідних рішеньздійснюються згідноіз законом,що регулюєдіяльність об`єднаньспіввласників багатоквартирнихбудинків.Рішення приймаєтьсяшляхом поіменногоголосування. Рішеннявважається прийнятимзборами співвласників,якщо занього проголосуваливласники квартирта нежитловихприміщень,площа якихразом перевищує50відсотків загальноїплощі всіхквартир танежитлових приміщеньбагатоквартирного будинку. Рішення зборівспіввласників єобов`язковими длявсіх співвласників,включаючи тих,які післяприйняття такихрішень набулиправо власностіна квартиручи нежитловеприміщення. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Як вбачається з матеріалів справи, мешканцями будинку АДРЕСА_1 було проведено збори співмешканців багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства.

На підставі рішення прийнятого співмешканцями між Львівським комунальним підприємством «Сяйво» та співмешканцями будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладено Типовий договір № 23 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01 травня 2019 року (далі - Типовий договір). Відповідно до Типового договору Львівське комунальне підприємство «Сяйво» в особі управителя ОСОБА_4 , що діє на підставі Статуту, являється управителем будинку, в якому мешкають Відповідачі, тобто суб?єктом підприємницької діяльності, який за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Положеннями Типового договору передбачено, що споживачі зобов?язані оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. В свою чергу, управитель має право вимагати від споживачів оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Враховучи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали свого обов?язку перед підприємством щодо оплати наданої ним послуги з управління багатоквартирним будинком та допустили виникнення за період з 01.01.2022 року по 31.10.2023 року заборгованості загальною сумою 3568,30грн. Відповідачами не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з утримання багатоквартирного будинку, як і доказів порушення підприємством їх прав.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.12.2024 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.