Рішення

від 02.12.2024 по справі 916/3050/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/3050/23(916/2478/24)Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,

при секретарі судового засідання Богдановій М.В.

дослідивши матеріали справи,

за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 25; код ЄДРПОУ 40710017),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» (04211; м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 7, корпус №5, приміщення №28; код ЄДРПОУ: 39207069),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Озерна 5; код ЄДРПОУ: 35912126)

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 659 766, 56 грн.

За участю:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП»: арбітражна керуюча Степаненко Ірина Євгеніївна;

від відповідача: Рудік Назар Володимирович;

від третьої особи: Локшин Андрій Вікторович

Суть спору.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» арбітражна керуюча Степаненко Ірина Євгеніївна звернулась до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ», та стягнення відшкодування за недійсним правочином з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» у розмірі 659 766, 56 грн.

Процесуальні дії Суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024р. відкрито провадження у справі №916/2478/24 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 659 766,56 грн. Справу постановлено розглядати в межах справи №916/3050/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП», за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/3050/23(916/2478/24). До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг". Підготовче засідання у справі призначено на "28" серпня 2024 р. о 09:30 год.

Судове засідання, призначене на 28.08.2024 р. о 09:30 год. не відбулося, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка секретаря судового засідання, у зв`язку із чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2024р. справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні господарського суду на "20" вересня 2024 р. о 15:00 год.

20.09.2024 р. у судовому засіданні, господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у підготовчому засіданні по справі №916/3050/23(916/2478/24) до "16" жовтня 2024 р. до 11:00 год.

16.10.2024 р. у судовому засіданні, господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи №916/3050/23(916/2478/24) до "30" жовтня 2024 року до 12:00 год.

30.10.2024 р. у судовому засіданні, господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/3050/23(916/2478/24) до розгляду по суті на "27" листопада 2024 р. об 11:00 год.

27.11.2024 р. у судовому засіданні у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі, спричиненими масованими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи №916/3050/23(916/2478/24) до "02" грудня 2024 року до 14:20 год.

Про дату, час та місце проведення судових засідань Суд повідомляв учасників справи шляхом направлення відповідних ухвал суду до їх електронних кабінетів користувача підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками суду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, Суд встановив наступне.

Зміст позовних вимог Позивача.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» арбітражна керуюча Степаненко І.Є. під час виконання повноважень у справі №916/3050/23 встановила, що на підставі Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» Боржник отримав у користування автомобіль марки Renault Master 2020 року (дизель). Вартість предмету лізингу складала 796 530, 00 грн. За період з 17.06.2020р. по 19.05.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ») було сплачено 659 766, 56 грн. в межах даного договору.

08.06.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. про те, що Лізингоодержувачем з усіма наслідками за вказаним Договором стає Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ».

На запит ліквідатора Відповідачем повідомлено Позивачу, що за відступлення прав та обов`язків за договором лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») гроші протягом декількох тижнів після укладення відповідного договору, а саме у розмірі 125 тис та 275 тис. грн. Однак, бухгалтером допущено помилки у призначенні платежів та помилково вказано, що ці платежі проведені за ремонт приміщення. Контрагенту та в банк направлені відповідні повідомлення про виправлення помилки.

Позивач зазначає, що нею здійснено дослідження банківських виписок Боржника, з яких вбачається відсутність оплати за переведення прав Лізингоодержувача.

Також Позивачем встановлено, що станом на даний час керівниками та засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ») є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» також є ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку Позивача, Додаткова угода № 1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. укладена Боржником із заінтересованою особою, та Боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Враховуючи зазначене, Позивач просить Суд визнати Додаткову угоду № 1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. недійсною на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та у відповідності до положень ст.ст. 216, 1213 Цивільного кодексу України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» грошові кошти у розмірі 659 766, 56 грн. як відшкодування вартості майна за недійсним правочином.

Заперечення Відповідача.

Відповідач стосовно задоволення позовних Позивача заперечує у повному обсязі та просить відмови у їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що на підставі Додаткової угоди №1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» стало Лізингоодержувачем за Договором лізингу, отримало змогу лише володіти та користуватись предметом лізингу автомобілем, вказаним у Договорі лізингу, однак, не набуло вказаний транспортний засіб у власність, право власності на Автомобіль залишалось за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг». Разом з тим, Відповідач замість Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») повинен був сплатити за Договором лізингу 258 872, 25 грн. за відшкодування вартості Предмету лізингу та додатково щомісячно сплачувати винагороду Лізингодавцю. Відступлення прав та обов`язків за Договором лізингу не було безоплатним, оскільки Відповідач сплатив Боржнику грошові кошти у розмірі 400 000, 00 грн.

В обґрунтування розрахунку Відповідача з Позивачем за відступлення прав та обов`язків за Договором лізингу Відповідачем надано суду: копію Договору № 01/06-21 від 08 червня 2021 р., за яким Боржник та Відповідач домовились про те, що вартість переуступки прав та обов`язків за Договором лізингу на Відповідача становить 400 000, 00 грн.; платіжні інструкції № 6546 від 08 червня 2021р. на суму 125 000, 00 грн. та № 6559 від 10 червня 2021р. на суму 275 000 грн., у яких, як зазначає Відповідач, помилково було зазначено неправильне призначення платежу; копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» № 01/06-БУХ від 11 червня 2021 р. на адресу Боржника з вказанням правильного призначення платежу за кожною наведеною вище інструкцією; копію нотаріально посвідченої заяви свідка, минулого директора Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» ОСОБА_3 , про те, що в призначенні платежів за платіжними інструкціями № 6546 від 08 червня 2021 р. на суму 125 000, 00 грн. та № 6559 від 10 червня 2021 р. на суму 275 000, 00 грн. були допущені помилки.

Також, Відповідач зазначає, що не погоджується з розрахунком грошових коштів, які Позивач просить з нього стягнути. Позивач розраховує вартість Автомобіля виходячи з суми, яка була зазначена у Договорі лізингу та не враховує, що Боржник користувався новим Автомобілем, а Відповідач користувався Автомобілем, який вже був у використанні 1 рік та відповідно його вартість на момент укладення Додаткової угоди не могла складати вартості нового Автомобіля.

Згідно наданого Відповідачем висновку про вартість колісного транспортного засобу від 16.07.2024 р., середня ринкова вартість Автомобіля станом на дату укладення Додаткової угоди становила 598 596, 00 грн.

На думку Відповідача, Позивач ототожнює Відшкодування вартості Предмету лізингу з винагородою Лізингодавця та помилково вважає, що Боржник сплатив за Автомобіль 659 766, 56 грн.

Відповідно до Графіку платежів Боржник сплатив авансовий платіж у розмірі 318 612 грн. та 11 платежів по 19 913, 25 грн. відшкодування вартості Предмету лізингу, що разом складає 537 657, 75 грн., а не 659 766, 56 грн. як зазначає Позивач. Різниця між цими сумами дорівнює Винагороді ТОВ «ОТП Лізинг».

Приймаючи до уваги те, що за відступлення прав та обов`язків за Договором лізингу Відповідач сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») 400 000, 00 грн., та взяв на себе зобов`язання здійснювати лізингові платежі протягом ще 13 місяців, починаючи з 25 червня 2021 р., що передбачено Додатком № 2 до Договору лізингу «Графік сплати лізингових платежів» на загальну суму 258 872 грн 25 коп., вартість переуступки прав та обов`язків за Договором лізингу та відшкодування вартості Предмету лізингу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» для Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» склало 658 872, 25 грн., що було вищим від середньої ринкової вартості Автомобіля на 60 276 грн 25 коп. При цьому, Відповідач зазначив, що Автомобіль був застрахований КАСКО та Відповідач не мав платити додаткову плату ТОВ «ОТП Лізинг» за переоформлення прав та обов`язків за Договором лізингу.

На думку Відповідача, укладання вказаного договору було вигідним як для Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ», так і для Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП»).

Крім того, Відповідач звертає увагу на те, що укладення договору із заінтересованою особою не суперечить чинному законодавству України та заборона на його укладення відсутня.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" у письмових поясненнях зазначило, що повністю погоджується з позицією Відповідача, зазначеною у відзиві на позовну заяву.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" підтвердило укладання Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" набуло у власність та передало у тимчасове володіння та користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») транспортний засіб - Новий автомобіль Renault Master 1.

Передумовою для укладення Додаткової угоди про заміну Лізингоодержувача, була інформація про неможливість в подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») виконувати обов`язки щодо сплати лізингових платежів.

Саме для того, щоб нівелювати можливі негативні для Позивача наслідки невиконання зобов`язань за Договором лізингу та вилучення у нього автомобіля ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» як власник майна транспортного засобу уклало Додаткову угоду № 1, відповідно до якої Відповідач набув всіх прав та обов`язків за Договором фінансового лізингу.

Фактичні обставини, встановлені Судом.

15.06.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №РЕН2006152.

На підставі вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" набуло у власність транспортний засіб RENAULT MASTER фургон 125 к.с., L3H2 2.3, передній привід, 3, 5 т., кузов (VIN) НОМЕР_1 .

У п. 2.3. вказаного Договору указано, що Автомобіль придбається з метою його передачі у фінансовий лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОФТ», за Договором фінансового лізингу №6822-AR-FL від 15.06.2020р.

15.06.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») (Лізингоодержувач) укладено Договорі фінансового лізингу №6822-AR-FL від 15.06.2020р.

Згідно п. 1.1. цього Договору, Лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі - «Предмет лізингу»), наведене в специфікації (Додаток №1 до Договору) (надалі - «Специфікація»), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У п. 1.2. Договору встановлено, що строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) (надалі - «Графік») та починається з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Предмета лізингу (надалі - «Акт приймання-передачі») за формою, встановленою Лізингодавцем, та закінчується не раніше 2 (двох) років від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Предмету лізингу.

Згідно п. 1.5. Договору, строк (термін) і місце передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу зазначається у Специфікації.

Відповідно до п. 1.6. Договору, загальна вартість Предмета лізингу на момент укладення Договору зазначається в Графіку.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що з дати підписання Акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між Лізингоодержувачем Лізингодавцем та Продавцем письмово), Лізингоодержувач має право користуватися Предметом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов`язаний використовувати Предмет лізингу за його призначенням та згідно з умовами цього Договору.

У п. 5.1. Договору узгоджено, що Лізингодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається в Додатку №2 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 5.5. Кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в Додатку №2 до Договору (надалі - «Дата платежу»).

Відповідно до п. 11.1. Договору, по закінченні строку лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором Лізингодавець та Лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності згідно з формою, яку надасть Лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на Предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача та який буде невід`ємною частиною цього Договору. Передача права власності повинна відбуватися без будь-якої гарантії з боку Лізингодавця по відношенню до Предмету лізингу.

У п. 13.2. закріплено, що зміни та доповнення до цього Договору є чинними та стають невід`ємною частиною Договору, якщо вони здійснені у письмовій формі у вигляді додаткових угод до цього Договору або Договорів про внесення змін до цього Договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками Сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») було підписано Специфікацію (Додаткок №1 до Договору) та Графік сплати лізингових платежів (Додаткок №2 до Договору).

23.06.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») було підписано акт приймання-передачі до Договору, яким засвідчено передачу Лізингодавцем Предмету лізингу Лізингоодержувачу.

Пунктами 2, 3 вказаного Акту приймання-передачі встановлено, що Лізингоодержувач підтверджує фактичне приймання Предмету Лізингу у стані та комплектності відповідно до Специфікації (включаючи витратні матеріали, інструкції, аксесуари). ???Лізингоодержувач визнає право власності Лізингодавця на вищенаведений Предмет Лізингу та підтверджує, що йому надається виключно право володіння та користування вищезазначеним Предметом Лізингу відповідно до положень Договору.

На виконання умов вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" наступні лізингові платежі: Авансовий платіж у розмірі 318 612, 00 грн., що відповідно до п. 5.4.1. Договору відшкодує частину вартості Предмета лізингу та періодичні лізингові платежі за період з 25.07.2020р. по 25.05.2021р. у сумі 31 884, 56 грн., 30 130, 06 грн., 29 877, 21 грн., 29 434, 31 грн., 29 371, 52 грн., 28 944, 93 грн., 28 865, 84 грн., 28 612, 99 грн., 27 912, 33 грн., 28 107, 31 грн., 27 721, 49 грн. Періодичні лізингові платежі складались з відшкодування вартості предмету лізингу у сумі 19 913, 25 грн., інша частина платежу винагорода Лізингодавця. Таким чином, за вказаний період Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" грошові кошти у розмірі 639 474, 55 грн., з яких 537 657, 75 - відшкодування вартості предмету лізингу та 101 816, 80 грн. - винагорода Лізингодавця.

Наведене вище підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача.

Також, відповідно до вказаної виписки, 17.06.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») було сплачено грошові кошти у розмірі 19 913, 25 грн. (призначення платежу: оплата за послуги за організацію фінансування) та 2 платежі по 189, 38 грн. (призначення платежу: компенсаційний платіж за порушення ПДР). З урахуванням вказаних платежів, розмір сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" складає 659 766, 56 грн.

08.06.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» укладено Додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди, керуючись статтями 520-522 Цивільного кодексу України, Сторони домовились замінити у Договорі фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. Лізингоодержувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ», на що Лізингодавець надає свою згоду шляхом укладення цієї Додаткової угоди.

У п. 2 Додаткової угоди зазначено, що з?? моменту укладення даної Додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» стає Лізингоодержувачем за Договором і до нього переходять всі права та обов`язки Лізингоодержувача (Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ»), що передбачені Договором, а у Лізингодавця виникають права вимоги за Договором до цього Лізингоодержувача. При цьому, Лізингоодержувач має право висунути проти вимог Лізингодавця всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між Лізингодавцем та Колишнім Лізингоодержувачем за Договором.

Згідно п. 3, з моменту укладення даної Додаткової угоди у Колишнього Лізингоодержувача припиняються усі права та обов`язки як Лізингоодержувача, що передбачені Договором, а у Лізингодавця припиняються усі права вимоги за Договором до Колишнього Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди, Додаткова угода й згадані у ній додатки набирають чинності (є укладеними) із дати їх підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, після чого вони є та діють до закінчення строку дії Договору, якщо іншого не передбачено цією Додатковою угодою.

Зазначену додаткову угоду Позивач просить суд визнати недійсною у порядку ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме у зв`язку з тим, що угода укладена Боржником із заінтересованою особою, та Боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

В кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:

"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові від 24.11.2021 судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/2445/19), фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

Ув`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Суд вважає помилковим висновок Позивача, що застосуванню при розгляді даної справи підлягає правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. у справі №910/5477/23, саме в контексті висновку, що саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою є самостійним наслідком його недійсності.

У зазначеній Позивачем постанові Верховним Судом щодо застосування положень ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства зроблено висновок, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою не має наслідком його недійсність, є помилковими.

У наступних пунктах постанови (п.п.105-108) Верховним Судом зазначено про недоліки судових рішень, за якими зроблено відповідні висновки, а саме: належним чином не досліджено та не встановлено обставини щодо фінансового стану боржника, розміру його зобов`язань та активів станом на момент укладення оспорюваних правочинів, а також обставини щодо того, чи боржник взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним та щодо того, чи виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим внаслідок укладення оспорюваних правочинів…Не досліджено умови оспорюваних правочинів та додаткових угод до них на предмет набуття/не набуття боржником права власності на обладнання за оспорюваними правочинами, а також наявності або відсутності обставин щодо зменшення термінів оплати за контрактами. Всупереч наведеному, суд апеляційної інстанції, встановлюючи обставини щодо поставки боржнику обладнання за оспорюваними правочинами, не зазначив про наявність належних та достатніх, а також конкретних (дата, номер, зміст) доказів які досліджувалися судом під час встановлення зазначених обставин, обмежившись лише посиланням на те, що вказані обставини підтверджуються додатками до контрактів (актами приймання-передачі), інвойсами, вантажно-митними деклараціями. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, Верховним Судом зазначено, що саме обставини укладання правочину із заінтересованою особою можуть бути підставою для висновку щодо недійсності договору, а не лише критерій статусу учасників договору.

Вказане узгоджується з відсутністю у ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства прямої вказівки на недійсність договору, укладеного із заінтересованою особою, тобто його нікчемність. А зазначено про те, що Суд «може» визнати такий договір недійним.

Тому Суд вважає, що висновки, зазначені у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. у справі №910/5477/23, підлягають застосуванню при розгляді даної справи, але в контексті необхідності дослідження умов укладення оспорюваного правочину та встановлення його наслідків для кредиторів і боржника у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП».

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що керівником та одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ») є ОСОБА_1 , відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу 51. Згідно інформації отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» є також ОСОБА_1 .

Таким чином, з врахуванням положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства одна із сторін (ТОВ «МАМС ДЕНТ») Додаткової угоди № 1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. є заінтересованою особою стосовно Позивача.

Станом на дату укладення додаткової угоди №1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. власником Предмету лізингу транспортного засобу RENAULT MASTER фургон 125 к.с., L3H2 2.3, передній привід, 3, 5 т., кузов (VIN) НОМЕР_1 було Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг". Вказаний транспортний засіб перебував у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») на підставі та умовах Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р.

У відповідності до положень п. 11.1 Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. право власності на Предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача за умови здійснення усіх платежів за Договором фінансового лізингу.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, станом на дату укладення Додаткової угоди №1 до Договору фінансового лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») не здійснило повного розрахунку за Договором та не набувало права власності на Предмет лізингу, що підтверджується також наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою, наданою Головним сервісним центром МВС.

Таким чином, за оскаржуваним правочином Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») не передало і не могло передати право власності на транспортний засіб, що був предметом лізингу за Договором фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р., оскільки на дату укладання Договору такого права у Позивача не існувало. Наявність у майбутньому майнового права Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») на Предмет лізингу залежало від виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») умов Договору фінансового лізингу.

З наявного у матеріалах справи №916/3050/23 аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП», складеного арбітражною керуючою Степаненко І.Є., який Позивач просила дослідити при розгляді даної справи, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» припинило свою господарську діяльність у липні 2021р.

Наведені обставини вказують на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» не мало б спроможності виконати зобов`язання за Договором фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р.

Вказане свідчить на користь доводів Відповідача та третьої особи, що однією з підстав укладення оспорюваного правочину був намір нівелювати можливі негативні для Позивача фінансові втрати від невиконання зобов`язань за Договором лізингу, а саме вилучення у нього автомобіля на користь власника ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ».

Як іншу обставину доцільності укладення оспорюваного правочину Відповідач доводить, що відступлення прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») за Договором фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» мало компенсаційний характер.

08.06.2021р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» було укладено Договір №01/06-21.

Згідно п. 1 Договору, Сторони підтверджують, що 08 червня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (Колишній Лізингоодержувач), Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (Лізингодавець) була укладена Додаткова угода Nє 1 від 08.06.2021 р. (надалі - «Додаткова угода») до Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15 червня 2020 р. (надалі - «Договір лізингу»), за якою Колишній Лізингоодержувач переуступив свої права та обов`язки Лізингоодержувачу за Договором лізингу.

Відповідно до п. 2 Договору, за переуступку права та обов`язків за Договором лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Колишнього Лізингоодержувача суму у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп., у тому числі ПДВ в розмірі 66 666 грн. 67 коп., у строк не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення цього Договору.

Пунктом 8 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, який збігається з датою Договору.

Таким чином, після укладання Додаткової угоди №1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. та Договору №01/06-21 від 08.06.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» прийняло на себе зобов`язання Позивача за договором фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. і зобов`язалось виплатити Позивачу грошові кошти у розмір 400 000, 00 грн. за відступлення прав то обов`язків за Договором фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р.

Згідно наданого Відповідачем висновку про вартість колісного транспортного засобу від 16.07.2024 р., середня ринкова вартість Автомобіля станом на дату укладення Додаткової угоди становила 598 596, 00 грн.

Позивач щодо вказані оцінки предмету оспорюваної угоди не заперечував.

Відповідно до Графіку платежів за Договором фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. Боржник сплатив авансовий платіж у розмірі 318 612 грн. та 11 платежів по 19 913, 25 грн. відшкодування вартості Предмету лізингу, що разом складає 537 657, 75 грн.

За відступлення прав та обов`язків за Договором лізингу Відповідач зобов`язався сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП») 400 000, 00 грн. та взяв на себе зобов`язання здійснювати лізингові платежі протягом наступних 13 місяців згідно передбаченого Додатком № 2 до Договору лізингу «Графіку сплати лізингових платежів» на загальну суму 258 872 грн 25 коп. Загальна вартість переуступки прав та обов`язків за Договором лізингу та відшкодування вартості Предмету лізингу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» для Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» склала 658 872, 25 грн.

Під час розгляду справи Позивачем було заявлено клопотання про виключення із кола доказів по справі Договору №01/06-21 від 08.06.2021р. Позивач посилався, що підпис директора Відповідача Колеснікова Р.А. на оригіналі Договору, наданому суду для огляду у судовому засіданні, та копії цього Договору, яка додана Відповідачем до відзиву, візуально відрізняються, що на думку Позивача, може вказувати його підроблення.

Суд прийняв до уваги, що така процесуальна дія Суду як виключення документу з числа доказів і розгляд справи на підставі інших доказів, передбачена лише ч.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та передбачає певні обставини, на яких не ґрунтується клопотання Позивача. Тому, підстав для задоволення клопотання Судом не встановлено.

Також, Суд прийняв як належні пояснення Відповідача щодо підстав розбіжностей у підписах та печатках на останній сторінці наданого Суду для огляду оригіналу договору та копії, доданої до відзиву, а саме доводи про наявність копії примірника Позивача та оригіналу примірника Відповідача, свідчення колишнього директора Відповідача, яким підтверджено підписання договору.

Процесуальних заяв щодо необхідності застосування спеціальних знань (призначення судової експертизи) при дослідженні оригіналу Договору №01/06-21 від 08.06.2021р. на предмет його підроблення Позивачем у даній справі не заявлено.

У той же час Судом не прийнято до уваги докази фактичного виконання (оплати) Договору №01/06-21 від 08.06.2021р.

У відзиві на позовну заяву Відповідач стверджував, що розрахувався з Позивачем за Договором №01/06-21 від 08.06.2021р. на підставі платіжних інструкцій №6546 від 08.06.2021р. та №6559 від 10.06.2021р. на суму 125 000, 00 грн. та 275 000, 00 грн. відповідно. Проте помилково у призначені платежу зазначив «оплата за кап.ремонт приміщення стомат.кабінету зг. Договору 01/06-21 від 01.06.2021р.».

Позивачем та Судом було поставлено під сумнів надану до відзиву копію листа №01/06-БУХ від 11.06.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМС ДЕНТ» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОФТ» про зміну призначення платежів за платіжними інструкціями №6546 від 08.06.2021р. та №6559 від 10.06.2021р.на вірну «Оплата за переуступку прав та обов`язків згідно Договору №01/06-21 від 08.06.2021р.», оскільки відповідного повідомлення (листа) не було надіслано до банківської установи, а вчинені Позивачем заходи по виявленню особи, яка зазначена на вказаному листі як уповноважений представник на його отримання від імені Позивача Кротак Олена, спростовують наявність такої особи у штаті Позивача згідно відповідей територіальних управлінь Пенсійного фонду України та Державної податкової служби.

Відповідно до ч.6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Господарський суд зобов`язував Відповідача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінал вказаного листа, однак Відповідач повідомив Суд, що оригінал листа у нього відсутній.

Суд враховує, що стягнення заборгованості за договором Договором №01/06-21 від 08.06.2021р. не є предметом розгляду у даній справі, однак його умови досліджуються для надання Судом оцінки умов, на яких Позивач уклав оскаржувану угоду із заінтересованою особою.

Так, Договором №01/06-21 від 08.06.2021р. передбачено, що передача прав Позивача заінтересованій особі за оскаржуваною угодою здійснюється за плату. Розмір встановленої оплати не є очевидно заниженим з урахуванням передачі прав Позивачем Відповідачу на не новий, а перебуваючий протягом року у його користуванні автомобіль. Договір не містить положень щодо необґрунтовано тривалого відстрочення оплати, а встановлює строк оплати не пізніше 5 банківських днів з доти укладання договору (п.2 Договору). Договором передбачено сплату пені та штрафу за несвоєчасну оплату за зобов`язанням (п.п. 3,4 Договору).

Предмет лізингу не був власністю Позивача на момент укладення оскаржуваної угоди, не обліковувався як актив товариства у розрізі основних засобів виробництва, та його отримання у власність у майбутньому залежало від можливості здійснювати фінансові витрати на його придбання.

Неспроможність подальшого виконання умов Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. як передумови для укладення оскаржуваної Додаткової угоди №1 від 08.06.2021р. підтверджується даними аналізу ліквідатора фінансового стану Позивача та поясненнями фактичного власника предмету лізингу та третьої сторони оскаржуваного правочину ТОВ «ОТП Лізинг».

Суд вважає, що Позивачем не доведено необґрунтованість рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОФТ») щодо переуступки права лізінгоотримувача на вигідних для ТОВ умовах у порівнянні з рішенням про продовженням виконання умов договору лізингу за наявності інформації про незадовільний фінансовий стан Позивача.

За оцінкою вказаних доказів, Суд не вбачає підстав вважати, що Додаткова угода №1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. укладена на невигідних для Позивача умовах, що могло б нанести шкоду Позивачу та його кредиторам.

Також під час розгляду справи не встановлено, що за оскаржуваною угодою Боржник безоплатно здійснив відчуження майна чи взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Таким чином, Судом не встановлено підстав для визнання Додаткової угоди №1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу №6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. недійсною на підставі ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає за належне відмовити у задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ШПАК ТРЕЙД ГРУП» щодо визнання Додаткової угоду № 1 від 08.06.2021р. до Договору фінансового лізингу № 6822-AR-E-FL від 15.06.2020р. недійсною на підставі ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, Суд відмовляє у задоволені похідних позовних вимог щодо стягнення відшкодування вартості безпідставного набутого майна як повернення виконаного за недійсним правочином згідно ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки у визнанні оскаржуваного правочину Судом відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вказаними положеннями, суд покладає на Позивача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із відсутністю у Господарському суді Одеської області електроенергії, що підтверджується відповідними актами суду, повний текст рішення складено 24.12.2024р.

Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю ШПАК ТРЕЙД ГРУП арбітражній керуючій Степаненко І.Є.; Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"; ТОВ МАМС ДЕНТ; представнику Товариства з обмеженою відповідальністю МАМС ДЕНТ адвокату Рудіку Н.В.

Суддя С.І. Райчева