Рішення

від 19.12.2024 по справі 577/3661/24

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/3661/24

Провадження № 2/577/1050/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19 жовтня 2019 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2022 року шлюб між ними було розірвано, а рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 05.07.2023 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 30.05.2023 року до досягнення дитиною повноліття. З часу розірвання шлюбу ОСОБА_2 не бере ніякої участі у вихованні та розвитку сина, не цікавиться його життям, його фізичним та психологічним здоров`ям, розвитком, а також будь-якої матеріальної допомоги від нього не надходить. Усі витрати на утримання дитини несе вона. У відповідача існує заборгованість по аліментам у розмірі 50902,39 грн. Дитина проживає разом з нею. Син не питає про свого батька та не проявляє до нього ніяких почуттів. Відповідач жодним чином не намагається проводити час разом з сином та не шукає можливості зустрітися з ним, незважаючи на те, що вона ніколи не чинила перешкоди у спілкуванні дитини з батьком. Відповідач навіть не дзвонить сину у його день народження, ніяких привітань або подарунків від батька дитина не отримує, що значно вплинуло на його емоційний стан. Таким чином, відповідач самоусунувся від, виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с. 78).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надав заяву про розгляд справи без його, проти позову заперечує та прохає відмовити у задоволенні позовних вимог. Також у своїй заяві зазначив, що він любить свого сина і бажає з ним спілкуватися, приймати участь в його вихованні. Позивач змінила своє місце проживання і до ознайомлення з матеріалами справи він навіть не знав місця перебування дитини. В 2023 році він проходив службу в ЗСУ, що також було перешкодою у можливості спілкуватися з дитиною. На даний час звернувся до служби в справах дітей Сновської міської ради з заявою про вирішення питання його участі у вихованні дитини та визначення порядку та часу спілкування з нею. Одночасно він поставив питання про відкликання висновку щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, оскільки його прийнято передчасно, без повного дослідження всіх обставин справи, його навіть ніхто не намагався знайти і розпитати про його ставлення до дитини (а.с. 80).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с. 77).

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 05.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 36).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 52).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.09.2024 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено (а.с. 56).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2024 року у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено (а.с. 64).

18.11.2024 року в зв`язку з знаходженням головуючого судді Галяна С.В. на лікарняному справа до судового розгляду не вносилася (а.с. 71).

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22). Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 24).

Відповідно довідки Сновського закладу дошкільної освіти Сновської міської ради Крюківського району Чернігівської області, який відвідує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько дитини ОСОБА_2 жодного разу в закладі не з`являвся, дитиною не цікавився (а.с. 23).

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 05.07.2023 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 30.05.2023 року до досягнення дитиною повноліття, заборгованість по аліментам станом на 29.03.2024 року становить 50902,39 грн. (а.с. 27, 28, 29, 30, 31, 32).

Орган опіки та піклування Сновської міської ради Крюківського району Чернігівської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 61).

ОСОБА_2 18.12.2024 року звернувся до служби в справах дітей Сновської міської ради з заявою про вирішення питання його участі у вихованні дитини та визначення порядку та часу спілкування з нею. Одночасно прохав вирішити питання про відкликання висновку щодо доцільності позбавлення його батьківських прав (а.с. 81,82).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (пункти 2 і 3 статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У статтях 151 та 163 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на «особисте виховання» малолітніх дітей та на те, щоб вони проживали з ними. Права батьків, у тому числі тих, хто живе окремо від дитини, на виховання дитини і спілкування з нею можуть бути обмежені лише законом (статті 153 і 157).

Подібні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 11, 12, 14, 15 та 15-1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

У відповідних положеннях Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, зазначено:

Стаття 3: «1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. 2. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів».

Стаття 5: «Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються».

Стаття 9: «1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. 2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім зацікавленим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. 3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини».

Стаття 20: «1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. 2. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. 3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання, «кафала» за ісламським правом, усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання дитини, її етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову.».

Згідно положень п. 2 ч. 4 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При вирішенні спору про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, суд виходить не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дитини, умов її нормального виховання, бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, вік дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки та є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому питання про застосування такого заходу впливу до батьків нерозривно пов`язане з питанням захисту прав та інтересів дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. (Зазначена позиція викладена в постанові ВС/КЦС справа № 753/2025/19 від 06.05.2020 р.)

Крім того, суд враховує, що згідно статей 9, 8 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Висновок органу опіки та піклування Сновської міської ради Крюківського району Чернігівської області № 08-06/2282 від 16.09.2024 року щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як ЄСПЛ зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (див., наприклад, рішення у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року).

На підставі вищевикладеного, враховуючи насамперед інтереси дитини, суд вважає що в задоволенні даного позову потрібно відмовити.

Керуючись ст.ст. 164, 165, 166, 180 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 67, 75 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стосовно позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2024 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (місцезнаходження: м. Сновськ Крюківського району Чернігівської області, вул. Миру, 53, ЄДРПОУ: 44151339).

Суддя Галян С. В.