Рішення

від 27.12.2024 по справі 581/946/24

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/946/24

Провадження № 2/581/456/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2024 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,

з участю секретаря судового засідання Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речового права,

в с т а н о в и в :

4 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує такими обставинами. Вона є власником призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, площею 3,222 га, з кадастровим №5923282600:04:001:0046, що розташована на території Синівської сільської ради (колишньої Колядинецької сільської ради Липоводолинського району) Роменського району Сумської області, яку успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 , а остання успадкувала вказану земельну ділянку після смерті чоловіка, її батька ОСОБА_3 . 15 листопада 2008 року ОСОБА_3 уклав з СВК «Колядинець» договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 15 років, реєстрація договору у Державному земельному кадастрі відбулася 14 січня 2009 року. Строк дії договору закінчився у січні 2024 року.

Маючи бажання самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, вона 16 лютого 2024 року направила відповідачу листа, яким повідомила про свій намір, вказавши про закінчення терміну дії договору оренди землі. 21 лютого 2024 року кооператив направив їй листа, у якому зазначалося, що 1 квітня 2019 року між її матір`ю ОСОБА_2 та СВК «Колядинець», як орендарем та орендодавцем, нібито було укладено додаткову угоду до основного договору оренди землі, за умовами якої строк дії договору оренди продовжено до 1 квітня 2029 року. На підтвердження наведених обставин було надано примірник додаткової угоди та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Зазначає, що жодних додаткових угод із СВК «Колядинець» ОСОБА_2 не укладала, будь-яких доручень на укладення таких угод від її імені нікому не давала, не приймала результатів такої угоди та не бажала їх настання, підпис у цьому документі не належить ОСОБА_2 . Вважає дії відповідача щодо самовільного використання її земельної ділянки незаконними та такими, що створюють їй суттєві перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, оскільки вказаний правочин її матір`ю ОСОБА_2 не вчинявся, не приймався та не відповідав її волі.

У зв`язку з викладеним, просить:

- усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, загальною площею 3,2220 га, з кадастровим №5923282600:04:001:0046, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, шляхом повернення її власнику із незаконного користування СВК «Колядинець»;

- скасувати державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, кадастровий №5923282600:04:001:0046, що вчинена на підставі додаткової угоди від 1 квітня 2019 року.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві позов підтримала, просила розглянути справу без її присутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від СВК «Колядинець» надійшла заява керівника ОСОБА_4 , у якій він зазначає, що керівництвом кооперативу проведено службову перевірку щодо обставин, викладених у позовній заяві. За її результатами встановлено, що у певний період часу в СВК «Колядинець» на посаді фахівця з договірної роботи відділу земельних ресурсів працювала особа, яка під час виконання своїх посадових обов`язків допускала грубі порушення порядку укладення договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, самостійно власноручно підписуючи вказані договори від імені власників земельних ділянок, як орендодавців. Враховуючи викладене, СВК «Колядинець» підтверджує викладені у позовній заяві обставини та визнає пред`явлений позов у повному обсязі. Розгляд справи просить провести без присутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Із 26 липня 2007 року ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,222 га з кадастровим №5923282600:04:001:0046.

15 листопада 2008 року між СВК «Колядинець» та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 14 січня 2009 року. Відповідно до п. 8 вказаного договору, договір укладено на 15 років.

11 травня 2010 року ОСОБА_2 успадкувала вказану земельну ділянку після смерті чоловіка ОСОБА_3

23 травня 2023 року позивач успадкувала вказану земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У матеріалах справи мається копія додаткової угоди від 1 квітня 2019 року до вказаного договору оренди землі, у якій сторонами зазначено ОСОБА_2 та відповідача. Цей правочин викладає пункти 8, 9, 11, 13, 19, 39 та 41 основного договору оренди у новій редакції, зокрема пунктом 8 передбачено новий строк дії договору оренди до 1 квітня 2029 року. Додаткова угода має розділ реквізити сторін та підписи.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 4 листопада 2024 року вбачається, що 31 липня 2019 року державним реєстратором Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області за СВК «Колядинець» зареєстровано право оренди на земельну ділянку, площею 3,2220 га, кадастровий №5923282600:04:001:0046, номер запису про інше речове право: 32655793, індексний номер: 48062952, на підставі договору оренди землі від 15 листопада 2008 року та додаткової угоди від 01 квітня 2019 року, термін дії до 1 квітня 2029 року.

16 лютого 2024 року позивач звернулася до СВК «Колядинець» із заявою про повернення належної їй земельної ділянки у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди землі.

21 лютого 2024 року відповідач надав письмову відповідь про те, що 1 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та СВК «Колядинець» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2008 року, якою дію договору продовжено до 1 квітня 2029 року, а тому відсутні підстави для повернення вказаної земельної ділянки.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» вказує, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частина 1 статті 202 ЦК України вказує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що додаткова угода до договору оренди землі від 1 квітня 2019 року з СВК «Колядинець» її матір`ю ОСОБА_2 не укладалася, підпис, який міститься у цій додатковій угоді їй не належить, а тому вказаний правочин не відповідав її волі. Відповідач у свою чергу не спростовує викладені у позовній заяві обставини та визнає позов у повному обсязі і таке визнання позову не лише не суперечить закону та не порушує прав та інтересів орендодавця, а й сприяє їх відновленню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Представник відповідача не був позбавлений можливості надати суду докази виконання вказаного договору оренди. Оцінка відповідності дій представника відповідача ОСОБА_4 інтересам кооперативу знаходяться поза предметом судового розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Отже, судом встановлено, що волевиявлення ОСОБА_2 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі у встановлений законом спосіб не відбулося, оскільки правочин не був нею підписаний, тобто є неукладеним, і відповідач не спростував цієї обставини, а навпаки визнав цей факт.

Згідно із ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки в межах негаторного позову впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц провадження №14-499цс19), яка застосована і в постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 385/290/23, провадження № 61-16488св23).

Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 15 листопада 2008 року був зареєстрований у Державному реєстрі земель 14 січня 2009 року та мав строк дії 15 років із дати його реєстрації, тобто до 13 січня 2024 року. На час розгляду цієї справи дія вказаного договору оренди землі припинена.

Враховуючи викладене, суд вважає, що усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, з огляду на те, що права та обов`язки сторін за додатковою угодою не виникли через її неукладеність, є ефективним способом захисту порушених прав власника, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Реєстрація неукладеної сторонами договору оренди додаткової угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за відповідачем на земельну ділянку, у той час коли додаткову угоду, якою змінено термін дії основного договору оренди, орендодавець не підписувала, не відповідає вимогам закону.

Відповідно до положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного договору оренди (додаткової угоди), є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом його повернення та скасування державної реєстрації.

Судові витрати слід залишити за позивачем, оскільки вимоги про їх відшкодування відсутні.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 3,2220 га, кадастровий №5923282600:04:001:0046, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, шляхом її повернення із незаконного користування Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець».

Скасувати державну реєстрацію права оренди за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колядинець» земельної ділянки, площею 3,2220 га, кадастровий №5923282600:04:001:0046, вчинену на підставі додаткової угоди між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колядинець» та ОСОБА_2 від 1 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колядинець»; вул. Щастя, 23, с. Колядинець, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ: 31622896.

Суддя Д. В. Сізов