Рішення

від 09.12.2024 по справі 497/1800/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.12.2024

Справа № 497/1800/24

Провадження № 2/497/690/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_3 на підставі електронного ордеру серії ВН №1380174 від 30.07.2024 року.

При цьому позивач посилається на те, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за типом відносився до робочого двору та в ньому були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_2 та він позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла та після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок за вище вказаною адресою, яку фактично, згідно залишеного матір`ю заповіту, прийняв він, позивач, син померлої, але нотаріально факт прийняття спадщини оформити не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок. Також в заповіті зазначено, що його мати залишила на його ім`я заповіт, але його прізвище вказано « ОСОБА_4 » замість вірного « ОСОБА_5 ». Позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою оформити свої спадкові права, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючого документу, тому позивач змушений звернутися до суду з цім позовом.

Ухвалою судді від 06.08.2024 року було відкрито загальне позовне провадження та витребувано інформацію щодо заведеної спадкової справи відносно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копія спадкової справи надійшла 25.10.2024 року.

Сторони у підготовче засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просить розглянути справу без його участі. Окрім цього його представник ОСОБА_3 надав 14.10.2024 року до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Болградської міської ради Болградського району Одеської області - Симончук А.С., надав 14.10.2024 року шляхом формування документу в системі "Електронний суд" заяву про розгляд справи без участі представника міської ради, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи робочий двір, тобто було спільним майном подружжя: голова домогосподарства ОСОБА_6 , та з нею в будинку був прописаний син ОСОБА_7 , позивач по справі, що підтверджується довідкою вих.№ 275/02-40 від 17.07.2024 року, виданою старостою с.Виноградівка Болградської міської територіальної громади Наумовою О. про склад і тип двору (а.с.19).

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема відповідно до Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Вказана Інструкція передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

В свою чергу, погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Технічних вказівок по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України по цивільній справі №6-145цс13 Порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади.

Тому судом встановлено, що єдиним власником житлового будинку є ОСОБА_2 .

Так, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.06.2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису №472, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне померлій майно, у тому числі на вищезазначений житловий будинок.

При житті ОСОБА_2 склала заповіт від 19.12.2013 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Виноградівської сільської ради Болградського району Одеської області Наумовою О.М., зареєстрований в реєстрі за №136, відповідно до якого зробила таке розпорядження: усе її майно нерухоме та рухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачу по справі. Заповіт не змінено та не скасовано (а.с.9), і хоча в заповіті допущено помилку в написанні прізвища позивача « ОСОБА_4 », замість вірного « ОСОБА_5 », всі інші данні позивача збігаються з даними особи зазначеної в заповіті.

Також судом встановлено, що в свідоцтві про народження позивача серії НОМЕР_2 , яке видане 31 травня 1971 року Виноградівською сільською радою Болградського району його прізвище, як й прізвища його батьків зазначені « ОСОБА_5 » (а.с.7), тобто наявні помилки в написанні прізвища позивача та його матері в свідоцтві про народження.

Окрім цього судом досліджені паспорти громадянина України позивача:

- книжка серії НОМЕР_3 , який був виданий 10 лютого 1997 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області на першій сторінці якого прізвище позивача вказане « ОСОБА_4 »;

-ІD-карка №000605227, що була видана 08.06.2017 року органом 5129, строком дії до 08.06.2027 року, де прізвище позивача вказане « ОСОБА_5 »;

всі інші дані в паспортах збігаються.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Тлумачення заповіту з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 1256 ЦК суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких правових умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Враховуючи, що підставою судового тлумачення заповіту є неточності, така справа має розглядатися виключно в порядку позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Стаття 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Згідно зі ст. 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів яке дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень норм ст.ст. 213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також те, що заповіт це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Позивач прийняв спадщину фактом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України, що підтверджується довідкою вих.№ 275/02-40, яка видана 17.07.2024 року старостою с.Виноградівка Болградської міської територіальної громади Наумовою О., (а.с.19) з якої вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 разом з нею в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживав та був зареєстрований син ОСОБА_1 та його дружина з дітьми (а.с.19).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтарева В.В. №127/02-31 від 22.05.2024 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, якій підтверджував би належність будинку спадкодавцеві (а.с.21).

Нормою ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її.

На підставі вище встановленого суд вважає за можливим визнати право власності за позивачем на вищезазначені земельні ділянки в порядку спадкування після смерті матері.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328,1222,1233,1268 ЦК України ст.ст.12,81,82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Болградськоїміської радиОдеської областіпро визнанняправа власності- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца