Рішення

від 23.12.2024 по справі 466/6955/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6955/23

Провадження № 2/466/400/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Улинець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні квартирою, -

у с т а н о в и в :

позивачі звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять визнати недійсним Договір оренди житлового приміщення, а саме: кімнати АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; усунути перешкоди в користуванні кімнатою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у кімнату АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_4 передати позивачам ключі від кімнати АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що на підставі ордеру про вселення їх було заселено у кімнату АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківським районним судом м.Львова від 01.03.2021 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачі залишилися проживати у кімнаті АДРЕСА_1 .

Позивачі стверджують, що в березні 2022 року ОСОБА_4 силоміць виселив ОСОБА_1 з кімнати, а ОСОБА_3 у зв`язку із війною виїхала за кордон.

В травні 2023 року позивачі мали намір повернутися проживати у спірну кімнату у гуртожитку, проте їм стало відомо, що відповідач заселив у вказану кімнату сторонню особу та замінив замки. У зв`язку із чим змушені звернутися до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні покликаючись на те, що у зв`язку із погіршенням відносин між ним та ОСОБА_1 , остання ще в березні 2021 року добровільно переїхала проживати до своєї матері, а донька ОСОБА_3 почала шукати роботу та згодом виїхала у Чехію. Він продовжував проживати у спірній кімнаті, а з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну до нього переїхала його теперішня дружина ОСОБА_6 .

У травні 2023 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_5 із проханням допомогти із проживанням, а для подачі документів в органи соціального захисту, між ними було укладено договір оренди кімнати. Після звільнення у відставку, він повернувся проживати у кімнату в гуртожитку. Вважає, що оскільки позивачі були відсутні у гуртожитку без поважних причин понад 6 місяців та втратили сімейні зв`язки із ним, як із основним квартиронаймачем, підстав для задоволення позовних вимог немає.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Зокрема зазначила, що відповідач фактично не проживав у гуртожитку по АДРЕСА_2 , оскільки перебував спершу в АТО, а потім жив у Києві. Протягом цього часу, вони із донькою ОСОБА_3 проживали у спірній кімнаті, зробили там ремонт. Згодом, вони із відповідачем розлучилися, і вона поїхала тимчасово до доньки за кордон, а коли повернулася у кімнаті проживала вже інша дружина відповідача. Ствердила, що вона разом із донькою зареєстровані у спірній кімнаті, але не мають змоги там проживати, оскільки відповідач чинить їм перешкоди. Згодом, відповідач поселив у спірній кімнаті орендаря.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, покликаючись на те, що на момент, коли почалася війна, її батько ОСОБА_4 проживав у Києві, а вона переїхала проживати до баби, бо там проживала її матір ОСОБА_1 . Згодом вона виїхала за кордон, та повернулася назад приблизно через 6-7 місяців та дізналася, що в кімнаті проживає орендар. В подальшому у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні. Пояснив, що вони із ОСОБА_1 розлучені та мають спільну доньку, яка проживала у спірній кімнаті. Позивач ОСОБА_1 у спірній кімнаті не проживала з 2021 року. Після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , він проживав у гуртожитку разом із донькою ОСОБА_3 , а після початку повномасштабної війни у кімнаті проживала його теперішня дружина. На момент розгляду справи у кімнаті проживає ОСОБА_5 , він переселенець, фактично він орендну плату не платить але йому був потрібний договір оренди, щоб мати офіційне місце проживання. В подальшому у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 добровільно переїхала проживати до своєї матері ще в березні 2021 року, а донька виїхала за кордон. 2022 року до відповідача переїхала проживати його теперішня дружина. Відповідач силоміць з кімнати нікого не виганяв. Станом на момент розгляду справи, у кімнаті проживає ОСОБА_5 , переселенець з окупованої території. ОСОБА_5 сплачує комунальні послуги. Відповідач має нову сім`ю, а, оскільки приміщення гуртожитку є службовим, позивачі не мають права там проживати, оскільки не належать до членів сім`ї відповідача.

Представник третьої особи ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог в судовому засіданні просила відмовити. Зазначила, що з 2021 році позивачі не проживають у спірному майні. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_4 та не має права проживати у службовому приміщенні. Щодо укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору оренди житла, КЕВ м.Львова відомо не було.

Інші учасники в судове засіданні не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату. час та місце розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження господарського відділу Штабу Зах.ОК №45/173 від 13.11.1998 року ОСОБА_4 було надано для проживання сім`ї у складі трьох осіб кімнату в гуртожитку КЕВ м.Львова МО України по вул.Клепарівська.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно з якого, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні у сімейних гуртожитках.

01.11.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 переїхала проживати у кімнату в гуртожитку КЕВ АДРЕСА_3 , як член сім`ї ОСОБА_8 . Після народження у сторін доньки ОСОБА_3 , остання також проживала та була зареєстрована у вказаній кімнаті гуртожитку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.З Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

До членів сім`ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від травня 2014 року № 333, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388. Запис відомостей про зміни у складі сім`ї здійснюється у військовій частині за місцем зберігання особової справи, а особи, звільненої з військової служби в запас або відставку, - військовим комісаріатом (згідно абзацу 2 п.1 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (надалі-Інструкція).

Згідно до ч. 1 ст. 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЖК України у випадках, які визначаються Кабінетом Міністрів України, службові жилі приміщення можуть надаватися окремим категоріям військовослужбовців.

Профільним Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із абзацами 1, 3, 5 пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом їх вселення, а також про визнання недійсним Договір оренди житлового приміщення, а саме: кімнати АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказані вимоги пред`явлені особами, яким не належить право вимоги по пред`явленому в суді позову у зв`язку із наступним.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 01.03.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно зп.25 розділу IV Інструкції підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення: військовослужбовці та члени їх сімей, які порушують умови утримання жилих приміщень, систематично його руйнують чи використовують його не за призначенням, або створюють умови, які унеможливлюють проживання інших осіб; особи, звільнені з військової служби, які мають вислугу менше ніж 10 років, крім випадків, передбачених законодавством; особи, які самоправно зайняли службове житлове приміщення (службову житлову площу); колишні члени сім`ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу); інші особи у випадках, встановлених законодавством.

Таким чином, ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 втратила право на проживання у службовому приміщенні.

Щодо пред`явлення позовних вимог ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.

З наданих в судовому засіданні пояснень позивача ОСОБА_3 вбачається, що вона у березні 2022 року виїхала у Чехію, де перебувала більше 6 місяців. Після провернення у в Україну вона проживала в іншому місці, оскільки в гуртжитку проживав батько та його теперішня дружина. Вказана інформація ніким з учасників справи не оспорюється та не спростовується.

Згідно з інформації про перетин державного кордону України, наданої Державною прикордонною службою України від 30.11.2023 року ОСОБА_3 протягом 2022 року більше шести місяцем перебувала за кордоном.

Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім`ї не потребує згоди інших членів сім`ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, вправі пред`явити позов про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Таким чином, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 не проживала у спірній кімнаті гуртожитку понад шість місяців, втратила право на користування вказаним житловим приміщенням.

Окрім того, судом встановлено, що 09.04.2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що стверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно з Довідки КЕВ м.Львова №24 від 21.03.2022 року в березні 2022 року у кімнаті АДРЕСА_1 почала проживати ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивачів у правовідносинах, з приводу яких вони звернулися до суду не порушені, оскільки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу із ОСОБА_8 перестала бути членом його сім`ї, а, відтак, втратила право користування службовим приміщенням, а ОСОБА_3 , хоч і є повнолітньою донькою ОСОБА_8 , проте у спірній кімнаті гуртожитку не проживала більше шести місяців, у зв`язку із чим також втратила право на користування службовим приміщенням.

Ухвалюючи рішення по справі, суд також бере до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Так, свідок ОСОБА_9 ствердила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , орієнтовно в березні 2023 року їй подзвонила ОСОБА_1 та попросила поїхати в гуртожиток, забрати її речі. Двері кімнати їм відкрив ОСОБА_4 , біля нього стояла якась жінка. Спершу ОСОБА_4 не хотів впускати ОСОБА_1 в середину, але згодом впустив та розмови між ними свідок не чула. Зазначила, що метою приходу в гуртожиток, було саме забрати речі ОСОБА_1 , а не вселення в кімнату.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні ствердила, що вона одружена із ОСОБА_4 . З травня 2022 року проживає у спірній кімнаті гуртожитку, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 жодного разу у гуртожиток не приходили. Лише після розмови з донькою ОСОБА_12 приходила ОСОБА_1 із скандалом. У травні 2023 року свідок разом із ОСОБА_4 поїхали в Київ на реабілітацію, на час їх відсутності пустили проживати у кімнату ОСОБА_5 , коштів за проживання з нього не брали, оскільки він приїхав з окупованої території та йому було необхідне житло. Також ствердила, що ОСОБА_3 сама забрала свої речі із кімнати та сказала, що все розуміє і з ними проживати не буде.

У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства. Така позиція викладена у постанові КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що права позивачів з приводу пред`явлених позовних вимог фактично не порушені, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні квартирою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 42, 81, 141, 158, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні квартирою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27.12.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ МОУ, ЄДРПОУ 07638027, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Батуринська, 2.

Суддя О. І. Баєва