Рішення

від 12.12.2024 по справі 604/1464/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/1464/24

Провадження № 2-о/604/94/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селищі Підволочиськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління ДМС в Тернопільській області, Підволочиський сектор УДМС в Тернопільській області, ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання на території України,

у с т а н о в и в :

7 листопада 2024 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління ДМС в Тернопільській області, Підволочиський сектор УДМС в Тернопільській області, ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання на території України.

В обгрунтування заяви вказано, що ОСОБА_1 з часу народження проживає в Україні в Тернопільському районі. Паспорт громадянина України ОСОБА_1 не отримував. Рішенням завідувача Підволочиського сектору УДМС ОСОБА_1 відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, оскільки не встановлено належність особи до громадянства України.

Заявник, заінтересована особа до суду не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Рожиськ Підволочиського району Тернопільської області.

Згідно з Дипломом НОМЕР_1 ОСОБА_1 в 1978 році вступив до Борщівського технікуму механізації і електрофікації сільського господарства і в 1981 році закінчив повний курс технікуму.

З 1979 року ОСОБА_1 поставлений на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 .

19лютого 1980року заявник отримав паспорт громадянина колишньої СРСР взірця 1974 року серії НОМЕР_3 , виданий Підволочиським РВ в Тернопільській області, який згодом було втрачено. Паспорт громадянина України не отримував.

Згідно з актом обстеження умов проживання №103 від 23.10.2024, складеним старостою Рожиського старостинського округу Підволочиської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 . В с. Рожиськ проживав з 1959 року по 1970 рік, з 1970 року вибув у селище Підволочиськ Тернопільської області, а в 1998 році знову прибув в с. Рожиськ, де і проживає сам на даний час. Його сім`я складається з двох осіб: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням завідувача Підволочиського сектору УДМС у Тернопільській області від 06 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_3 в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки не встановлено належність до громадянства України та дані, отримані з баз даних Реєстру не підтверджують надану заявником інформацію. В даному рішенні також вказано, що за результатами перевірки встановлено особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами1і6розділуIV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина першастатті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою-третьоюстатті 294 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до частини другоїстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Факти, що підлягають встановленню судом, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України, але через неможливість документального підтвердження не може бути реалізованим. Мета дозволяє визначити коло заінтересованих осіб, а також докази, які мають бути досліджені під час судового розгляду справи.

Отже, сутність справ окремого провадження полягає у підтвердженні судом наявності чи відсутності певних юридичних фактів (станів), що є умовами здійснення прав і реалізації інтересів осіб або підставами для їх обмеження. Тому суд лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Зі змісту заяви про вставлення факту проживання на території Українистаном на 24 серпня 1991 рокувбачається, що метою встановлення такого факту є встановлення належності ОСОБА_4 до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України, слід застосовуватиЗакон України "Про громадянство України"та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Стаття 3 Закону України "Про громадянство України"(тут і далі - в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) встановлює належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинностіЗаконом України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Встановлення належності особи до громадянства України це - визнання особи громадянином України відповідно достатті 3 Закону України "Про громадянство України", але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.

З метою організації виконанняЗакону України "Про громадянство України"Указом Президента України N 215 від 27 березня 2001 рокупостановлено, зокрема, затвердити Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Так, цим Порядком відповідно доЗакону України "Про громадянство України"визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктом 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України застаном на 24 серпня 1991 рокуабо проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

б) осіб, які застаном на 24 серпня 1991 рокуабо на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;

в) осіб, які застаном на 24 серпня 1991 рокуабо на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Відповідно до пункту 10 Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка застаном на 24 серпня 1991 рокуабо на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів:

довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України застаном на 24 серпня 1991 рокуабо факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України застаном на 24 серпня 1991 рокубатьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України застаном на 24 серпня 1991 рокуабо на 13 листопада 1991 року;

копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України застаном на 24 серпня 1991 рокуабо факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що застаном на 24 серпня 1991 рокуабо на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України застаном на 24 серпня 1991 рокуабо факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України застаном на 24 серпня 1991 рокубатьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Надані заявником докази містять відомості про особу заявника, місце і дату його народження, а періоди навчання, проходження служби, періоди роботи та довідка Рожиського старостинського округу Підволочиської селищної ради підтверджують факт проживання ОСОБА_3 на території Українистаном на 24 серпня 1991 року. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що заявник постійно проживав з народження і проживає на даний час в Підволочиському районі Тернопільської області.

Враховуючи наведене, вимоги заяви підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 293 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Рожиськ Тернопільського району Тернопільської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.

Суддя В. М. Сіянко