Постанова

від 17.12.2024 по справі 947/14027/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7288/24

Справа № 947/14027/24

Головуючий у першій інстанції Літвінова І. А.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за скаргою/позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування арешту майна, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Літвінової І.А. 16 вересня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою/позовом до Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування арешту майна.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі № 947/14027/24 за скаргою/позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування арешту майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчих проваджень, за якими було накладено арешт на належне заявнику майно, а відтак, єдиним шляхом захисту прав апелянта було подання саме позову, як не стороною виконавчого провадження.

Сторони про розгляд справи на 17 грудня 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходилась дана цивільна справа за скаргою/позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування арешту майна.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки він має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позовної заяви та доданого до неї листа Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 22 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 відкрито декілька виконавчих проваджень, в яких він є боржником, зокрема, з примусового виконання виконавчих листів №2-685/10 від 06 травня 2010 року, №2-248/10 від 06 жовтня 2010 року, №2-248/10 від 06 жовтня 2010 року, №1527/2-451/11 від 17 лютого 2015 року.

Позивач вважав, що дії відповідача по виконанню виконавчого листа є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та повинна бути скасована, адже виконавче провадження допущене до виконання після пропущення строків його подання, а також прийнято до виконання виконавчий лист, який має виправлення, що законом не передбачено. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 стверджував, що є підстави для звільнення його майна з-під арешту.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та з`ясування всіх обставин у справі (ст. 2ЦПК України).

Розгляд і вирішення справ у цивільному судочинстві здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, діє або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками(володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 зазначив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Крім того, Верховним Судом у вказаній постанові зроблено висновок, що, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При вказаних обставинах, враховуючи, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що відносно боржника ОСОБА_1 дійсно відкрито декілька виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів №2-685/10 від 06 травня 2010 року, №2-248/10 від 06 жовтня 2010 року, №2-248/10 від 06 жовтня 2010 року, №1527/2-451/11 від 17 лютого 2015 року, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем заявлено вимогу про скасування арешту, накладеного державним виконавцем в рамках виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 , тобто на момент накладення арешту позивач був/є стороною відповідного виконавчого провадження.

Відтак, ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця виключно у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що апелянт не є стороною виконавчих проваджень, за якими було накладено арешт на належне заявнику майно, а відтак, єдиним шляхом захисту його прав було подання саме позову, як не сторони виконавчого провадження.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе