Постанова

від 27.12.2024 по справі 496/1792/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7563/24

Справа № 496/1792/23

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 496/1792/23

Номер провадження: 22-ц/813/7563/24

Одеський апеляційний суд у складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос»,

-відповідач ОСОБА_1 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання недійсною додаткової угоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», на додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Портної О.П. 02 вересня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним додаткову угоду від 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки № 8 від 31.10.2014 року (а с. 1 4).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.03.2023 року відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 15.06.2023 року (а. с. 18 19).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2024 року залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсною додаткової угоди (а. с. 69 - 72).

У серпні 2024 року адвокат Боднар Максим Олександрович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 30000 грн. (а. с. 75 - 77).

Адвокат Боднар М.О.,діючий відімені ОСОБА_1 , обґрунтовує вимоги заяви тим, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2024 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 142 ЦПК України.

Зазначає, що у відзиві адвоката Боднара Максима Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , від 30.05.2023 року було зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які понесла відповідачка, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі - 30000 грн.. До заяви про ухвалення додаткового рішення від 30.08.2024 року додано копію договору № 239/15-05-2023 про надання правничої допомоги від 15 травня 2023 року, згідно якого правова допомога ОСОБА_1 надається адвокатом Боднарем М.О.. Також надано копію акту про приймання-передачу наданих послуг від 28.08.2024 року.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Додатковим рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року задоволено частково заяву адвоката Боднара Максима Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп..

Додаткове рішення мотивовано тим, що враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, суд вважав, що з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 20000,00 грн. (а. с. 86 - 92).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» просить скасувати додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у заяві про розподіл судових витрат у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у додатковому рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом не враховано: 1) характер та кількість фактів, які підлягали встановленню під час розгляду справи. Предметом розгляду по справі визначено визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки. Спір носить немайновий характер та не містить складних питань; 2) розмір витрат на професійну правничу допомогу, повинен бути співмірним з витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Представник відповідача брав участь не в усіх судових засіданнях. Зазначені адвокатом деякі послуги не є співмірними із фактично наданими послугами. Розгляд справи закінчився на етапі підготовчого судового засідання із залишенням позову без розгляду (а. с. 94 - 96).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Боднар Максим Олександрович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідачки зазначає, що цивільна справа має дуже велике значення для Разумової В.М. з врахуванням того, що вона є засновником ТОВ «Колос». Також ТОВ «Колос» під час розгляду справи зловживав своїми процесуальними правами (а. с. 111 - 112).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року (а. с. 103 - 105).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 22.10.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 22.10.2024 року доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (а. с. 108 зворотна сторона).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 23.10.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 22.10.2024 року доставлено до електронної скриньки ОСОБА_2 (а. с. 109).

04 листопада 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив від адвоката Боднара Максима Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 (а. с. 111-112).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило визнати недійсним додаткову угоду від 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки № 8 від 31.10.2014 року (а с. 1 4).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.03.2023 року відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 15.06.2023 року (а. с. 18 19).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2024 року позовну заяву ТОВ «Колос» було залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Адвокат Боднар Максим Олександрович, діючий від імені ОСОБА_1 , у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 30 000 грн. (а. с. 75 - 77).

На підтвердження вищевказаного, заявником надано: - копію договору про надання правничої допомоги № 239/15-05-2023 від 15.05.2023 року; - копію акту про приймання-передачу наданих послуг від 28.08.2024 року; - платіжний документ про сплату ОСОБА_1 адвокату Боднару М.О. коштів за надання професійної правничої допомоги.

Додатковим рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року задоволено частково заяву представника відповідача, ОСОБА_1 адвоката Боднара Максима Олександровича, про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гргн. (а. с. 86 - 92).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо визначеного судом розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Згідно з положеннямист. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, у заяві від 30.08.2024 року адвокатом Боднаром М.О., діючим від імені ОСОБА_1 , було заявлено детальний розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла у зв`язку із розглядом справи, та надано: - копію договору про надання правничої допомоги № 239/15-05-2023 від 15.05.2023 року; - копію акту про приймання-передачу наданих послуг від 28.08.2024 року; - платіжний документ про сплату ОСОБА_1 адвокату Боднару М.О., коштів за надання професійної правничої допомоги.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд першої інстанції, враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, вважав, що з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 20 000 гривень.

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України відповідач у першій заяві по суті спору, а саме - відзиві на позовну заяву, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у суді першої інстанції складають витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі - 30 000 грн.

Вбачається, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2024 року позовну заяву ТОВ «Колос» було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції про те, що наявні підстави для задоволення заяви про стягнення коштів на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що позивачем подано позов необґрунтовано, оскільки відповідні обставини могли бути встановлені під час розгляду справи по суті спору, що мало б наслідком відмову в задоволенні позову. Звернення до суду із позовом є правом особи, яке встановлене ст. 4 ЦПК України статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання, призначене на 30.01.2024 року, було відкладено за клопотанням представника позивача у зв`язку з його участю в розгляду справи у Вищому адміністративному суді, та клопотанням ОСОБА_1 про відкладення судового засідання на іншу дату.

У судові засідання, призначені на 13.06.2024 року, 14.08.2024 року, представник позивача до суду не з`явився.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Вбачається, що провадження у справі було відкрито 20 березня 2023 року та позивач, який є ініціатором судового розгляду, ініціативи стосовно прискорення розгляду справи не вчиняв.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в результатах її розгляді.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. В свою чергу вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком держави. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, Європейського суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для компенсації відповідачці здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача надано:

- договір про надання правової допомоги № 239/15-05-2023 від 15.05.2023 року;

- дублікат квитанції про оплату послуг адвоката у сумі - 30 000,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 28 серпня 2024 року;

- звіт про виконану роботу згідно договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Встановлено, що по справі було призначено п`ять судових засідань, у жодне з яких представник відповідачки не з`явився. Серед процесуальних документів представником відповідачки були підготовлені відзив на позов, процесуальна заява про приєднання доказів та заява про відкладення розгляду справи.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що розгляд справи по суті спору не відбувся, позов залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, колегія суддів вважає, що зазначені витрати на правничу допомогу в розмірі - 30 000,00 грн є значно завищеними, тому підлягають стягненню у сумі - 5 000,00 грн..

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» є частково доведеними, а тому її треба задовольнити частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Додаткове рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розміру витрат на професійну правову допомогу за вищевказаного обгрунтування.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до відзиву адвоката Боднар Максима Олександровича, діючого від імені ОСОБА_1 , зазначено, що в зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 15000 грн..

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції здійснено у спрощеному порядку без виклику учасників справи в судове засідання. Представником відповідачки надано тільки відзив на дві сторінки.

На підставі вищевказаного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (тривалість розгляду справи, предмет позову), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.

Додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (ЄДРПОУ 24775415, юридична адреса - 67640, Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Центральна, буд. 87) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою - АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі - 5 000,00 (п`ять тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (ЄДРПОУ 24775415, юридична адреса - 67640, Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Центральна, буд. 87) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою - АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі - 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе