Ухвала

від 09.12.2024 по справі 201/786/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/786/22

Номер провадження 1-кп/201/213/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд місто Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, подане під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 14 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650000033 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів маючого повну середню освіту, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 12 квітня 2021 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на один рік з покладення обов`язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України ;

- 29 червня 2023 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на три роки з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, внесене 14 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650000033 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України за наступних обставин.

14 січня 2022 року приблизно о 08:30 годині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до приміщення, перебуваючи біля магазину «АТБ» за адресою: м. Дніпро, вул. А. Чекмарьова, 3, вступили у попередню змову.

14.01.2022 року близько о 12:00 годині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходився за адресою: м. Дніпро, вул. Гусенка, біля буд. 13, яке перебуває на балансі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості» ДМР, визначив майно, яке знаходиться в приміщенні вказаної будівлі об`єктом свого злочинного посягання і в них виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб.

Знаходячись у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, через вікно проникли до приміщення будівлі за вказаною адресою та виявили в приміщенні чавунну батарею на 9 секцій, вартістю 517 гривень 50 копійок.

Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за допомогою заздалегідь підготовленої металевої кувалди збили вказану батарею з кріплення та помістили її на раніше заготовлений візок. Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості» ДМР, матеріальний збиток в сумі 517 гривень 50 копійок.

Умисні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які виразилися у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Далі 14.01.2022 року близько о 12:30 години ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, знову повернулись до приміщення, яке перебуває на балансі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості» ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Гусенка, буд. 13, через вікно проникли в середину приміщення, де побачили чавунну батарею на 15 секцій, вартістю 862 гривень 50 копійок, яку визначили об`єктом свого злочинного посягання.

Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 демонтували з кріплень вказану батарею та помістили її на раніше заготовлений візок. Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 утримуючи при собі викрадене майно, зробили спробу покинути місце вчинення кримінального правопорушення, однак були помічені та зупинені сторонніми особами. Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з причин, що не залежали від його волі, не вчинили всіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця.

Умисні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні 09 грудня 2024 року прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання складене прокурором ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, яке підтримав у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначив що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відповідно до якого адміністративна відповідальність за ст. 51 КУпАП настає за дрібне викрадення чужого майна вартість якого на момент вчинення адміністративного правопорушення становить до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Тож, з 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 3028 гривень, а отже, внаслідок прийняття Закону України № 3886-1Х втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оскільки вартість майнової шкоди, завданої КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості ДМР складає 517 гривень 50 копійок, розмір попереджених матеріальних збитків складає 862 гривні 50 копійок.

Тому, з огляду на положення ст. 61 Конституції України, внесені зміни Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, просив закрити кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання у повному обсязі та в межах його розгляду надав довідки ОСК МВД України від 29.02.2024 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора ОСОБА_7 та кожен окремо надали згоду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора ОСОБА_7 та повідомила, що ця позиція узгоджена із її підзахисним ОСОБА_5 .

Вислухавши доводи прокурора ОСОБА_3 з приводу письмового клопотання прокурора ОСОБА_7 та з`ясувавши позицію обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , суд приходить до наступних висновків.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.

Кримінальна відповідальність за відповідними частинами ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо таке викрадення майна не є дрібним.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно висновків, викладених в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 по справі № 278/1566/21 про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX:

«Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-ІX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».

При цьому суд відзначає, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IVПК для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 гривень, 50 відсотків від його розміру складають 1240 гривень 50 копійок.

Отже, з огляду на наведені вище положення закону, кримінально караним діянням є крадіжки, які вчинені у 2022 році, якщо вартість викраденого майна становить більше 2481, 00 гривень (1240,50 х 2 = 2481,00).

Як встановлено з фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, загальна сума викраденого майна (чавунної батареї) становить 517 гривень 50 копійок, за епізодом закінченого замаху на крадіжку сума попереджених матеріальних збитків становить 862 гривні 50 копійок, що не перевищує двох розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який встановлений на момент вчинення цього діяння.

Тому, до такого діяння має застосовуватися положення ст. 5 КК України, що, у свою чергу, виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

За змістом ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 479-2 КПК України визначено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Законом № 3886-ІХ підвищилась межа вартості викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, то, з урахуванням надання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згоди, вказані обставини є підставою для задоволення поданого прокурором ОСОБА_7 клопотання та закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст.284 КПК України.

Водночас, суд зауважує на тому, що ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, представником потерпілого не ініціювалося питання щодо притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України, про що свідчить надана суду відповідна письмова заява.

Окремо суд зауважує на тому, що у поданому клопотанні прокурором ОСОБА_9 при визначенні граничної суми, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України вказана сума 3028, 00 гривень, яка відповідає 2 неоподаткованим мінімумам доходів громадян, встановленим на 2024 рік, в той час коли, діяння, що інкримінується обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вчинене у 2022 році, в якому розмір 2 НМ складає 2481, 00 гривень.

В межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2022 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком дії до 15 березня 2022 року.

Строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 закінчився 15 березня 2022 року через відсутність ініціативи сторони обвинувачення та відповідного клопотання.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2022 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 14 березня 2022 року.

На підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2022 року означене рішення слідчого судді скасоване і до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком дії до 14 березня 2022 року.

Строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 закінчився 14 березня 2022 року через відсутність ініціативи сторони обвинувачення та відповідного клопотання.

Цивільний позов не заявлений.

Вирішуючи питання стосовно судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).

Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

Отже, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема, документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закриттям кримінального провадження через втрату чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Як слідує з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

При цьому закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу є безумовним, оскільки приводом для нього є саме втрата чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Таким чином, суд приходить до висновку, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності з підстав передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження,в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17.

Таким чином, процесуальні витрати: на проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1774-Д від 21.01.2022 року в розмірі 686 (шістсот вісімдесяти шести) гривень 48 копійок, на проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1771-Д від 20.01.2022 року в розмірі 1201 (однієї тисячі двохсот одної) гривні 34 копійки, на проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1775-Д від 21.01.2022 року в розмірі 686 (шістсот вісімдесяти шести) гривень 48 копійок, на проведення судової трасологічної експертизи, що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1773-ТР від 20.01.2022 року в розмірі 3 432 (трьох тисяч чотирьохсот тридцяти двох) гривень 40 копійок віднести на рахунок держави.

Разом із цим, зважаючи на те, що судовий експерт ОСОБА_10 є фізичною особою-підприємцем і не є експертом державної установи, то судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 172, які складають 150 гривень в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 124 КПК України не можуть бути віднесені на рахунок держави.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- чавунну батарею на 9 секцій, яка відповідно до розписки про отримання на відповідальне зберігання від 15.01.2022 року передана на зберігання ОСОБА_11 необхідно повернути КП «Міські активи» Дніпровської міської ради, як власнику цього майна;

- диск DVD+R фірми ALERUS із записом слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 від 14.01.2022 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12022041650000033, що знаходяться в суді необхідно зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження;

- саморобний металевий візок та металеву кувалду, яка відповідно до квитанції № 2014 від 17.01.2022 року передані до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно знищити;

- туфлі коричневого кольору зі шнурками, які відповідно до квитанції № 2015 від 17.01.2022 року передані до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно повернути ОСОБА_4 , як власнику цього майна;

- чоботи коричневого кольору, які відповідно до квитанції № 2015 від 17.01.2022 року передані до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно повернути ОСОБА_5 , як власнику цього майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 118, 122, 124, 126, 284, 368-372, 374, 497-2, КПК України, ст. ст. 2, 5, 11, 185 КК України, ст. 51 КУпАП, ПК України, Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 року та Законом України № 1928-IX від 31.03.2023 року, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України задовольнити.

Закрити кримінальне провадження № 12022041650000033 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Речові докази:

- чавунну батарею на 9 секцій, яка відповідно до розписки про отримання на відповідальне зберігання від 15.01.2022 року передана на зберігання ОСОБА_11 необхідно повернути КП «Міські активи» Дніпровської міської ради, як власнику цього майна;

- диск DVD+R фірми ALERUS із записом слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 від 14.01.2022 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12022041650000033, що знаходяться в суді необхідно зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження;

- саморобний металевий візок та металеву кувалду, яка відповідно до квитанції № 2014 від 17.01.2022 року передані до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно знищити;

- туфлі коричневого кольору зі шнурками, які відповідно до квитанції № 2015 від 17.01.2022 року передані до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно повернути ОСОБА_4 , як власнику цього майна;

- чоботи коричневого кольору, які відповідно до квитанції № 2015 від 17.01.2022 року передані до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно повернути ОСОБА_5 , як власнику цього майна.

Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1774-Д від 21.01.2022 року в розмірі 686 (шістсот вісімдесяти шести) гривень 48 копійок віднести на рахунок держави.

Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1771-Д від 20.01.2022 року в розмірі 1201 (однієї тисячі двохсот одної) гривні 34 копійок віднести на рахунок держави.

Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1775-Д від 21.01.2022 року в розмірі 686 (шістсот вісімдесяти шести) гривень 48 копійок віднести на рахунок держави.

Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи, що оформлена висновком експерта № СЕ-19/104-22/1773-ТР від 20.01.2022 року в розмірі 3432 (трьох тисяч чотирьохсот тридцяти двох) гривень 40 копійок віднести на рахунок держави.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 10 годині 00 хвилин 13 грудня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1