Ухвала

від 06.12.2024 по справі 201/7172/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи № 201/7172/20

Номер провадження 1-кп/201/112/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, подане під час судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені 09 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001404 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, маючої середню освіту, не одруженої, зі слів працевлаштованої кухаром в закладі «Твій Чебурек», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженої:

- 26.11.2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень;

- 05 червня 2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК Україну звільнену від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік з покладенням обов`язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 09 липня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001404 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин:

09.07.2020 року приблизно о 14:40 годині, ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні торгівельної зали магазину «Варус-9» ТОВ «Омега», який розташований у ТЦ «Нагорка» за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 8А, направилась у відділ продажу кави та чаю, де побачила 2 банки кави розчинної «Якобз Монарх 95г, вартістю 130 гривень 60 копійок за одну одиницю товару, що належать ТОВ «Омега» на праві власності, які визначила об?єктом свого злочинного посягання.

Знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_4 реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу з прилавків взяла 2 банки кави розчинної «Якобз Монарх 95 г», вартістю 130 гривень 60 копійок за одну одиницю товару та поклала до білого поліетиленового пакету, який знаходився у її продуктовому кошику.

Далі, ОСОБА_4 продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на таємне викрадення майна ТОВ «Омега», з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, утримуючи при собі вищезазначене майно пройшла через касову зону супермаркету «Варус-9», не оплативши вищезазначений товар та намагалася залишити місце скоєння кримінального правопорушення однак, виконавши усі дії, які вважала за необхідне для доведення злочину до кінця, не змогла його закінчити з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена працівниками охорони з викраденим майном за межами касової зони супермаркету «Варус-9».

Умисні дії, ОСОБА_4 , які виразились у закінченому замаху на таємне повторне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуються за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 подала письмове клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відповідно до якого адміністративна відповідальність за ст. 51 КУпАП настає за дрібне викрадення чужого майна вартість якого на момент вчинення адміністративного правопорушення становить до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Тож, з 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення правопорушення, тобто на 1 липня 2020 року до 2197 гривень, а отже, внаслідок прийняття Закону України № 3886-1Х втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , оскільки вартість майна, викрадення якого інкримінується останній становить меншу суму ніж два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення правопорушення.

Водночас, у своєму клопотанні прокурор ОСОБА_3 посилалася на висновок судово-товарознавчої експертизи № 2100 від 13.07.2020 року, проведеної під час досудового розслідування на підстави постанови слідчого судовим експертом (ФОП) ОСОБА_6 , відповідно до якого вартість 2 банок кави розчинної «Монарх Якобз» 95 г становить 261 гривень 20 копійок, а також на проведені за клопотанням сторони захисту під час судового розгляду висновки повторної судово-товарознавчої експертизи № 7110-23 від 06.06.2023 року Дніпровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до якого вартість 2 банок кави розчинної «Монарх Якобз» 95 г становить 230гривень 40копійок та комісійної судово-товарознавчої експертизи № 22940 від 11.07.2024 року Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, відповідно до якого вартість 2 банок кави розчинної «Монарх Якобз» 95 г становить 230 гривень 50 копійок.

З огляду на наведені обставини, прокурор ОСОБА_3 вважала, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння, зокрема, закінчений замах на таємне повторне викрадення 2 банок кави декриміналізовано.

В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання у повному обсязі.

Стосовно висновків проведених у межах цього кримінального провадження судово-товарознавчої, повторної та комісійної судово-товарознавчих експертиз, відповідно до яких експертами визначена різна вартість банок кави, зауважила, що сторона обвинувачення не вважає за потрібне змінювати обвинувачення у цій частині та уточнювати вартість майна, викрадення якого інкримінується обвинуваченій, спираючись на положення ст. 338 КПК України, адже зміна обвинувачення є правом прокурора, а не обов`язком.

Правом на зміну обвинувачення прокурор ОСОБА_3 в межах цього кримінального провадження не скористалася. В той же час не змогла пояснити чому у такому випадку у своєму клопотанні вона спирається на всі висновки експертиз проведених у цій справі.

Наполягала на розгляді клопотання саме у такому вигляді.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора ОСОБА_3 та надала згоду на закриття кримінального провадження відносно неї з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_3 та зазначив, що дійсно вартість майна викрадення якого інкримінується його підзахисній, з огляду на різні висновки експертів, підлягає уточненню стороною обвинувачення.

Вислухавши доводи прокурора ОСОБА_3 , з`ясувавши позицію обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 , суд приходить до наступних висновків.

Так під час досудового розслідування ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні 09 липня 2020 року закінченого замаху на таємне повторне викрадення з магазину «Варус-9» ТОВ «Омега» двох банок кави розчинної «Якобз Монарх 95г, вартістю 130 гривень 60 копійок за одну одиницю товару, на загальну суму 261 гривня 20 копійок, обставини якого викладені в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

Під час судового розгляду сторона обвинувачення не скористалась правом зміни висунутого слідством обвинувачення та уточнення вартості двох банок кави з огляду на проведені у судовому провадженні експертизи, тож суд вирішуючи питання щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, виходить з встановлених органом досудового розслідування обставин.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.

Кримінальна відповідальність за відповідними частинами ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо таке викрадення майна не є дрібним.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно висновків, викладених в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 по справі № 278/1566/21 про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX:

«Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-ІX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».

При цьому суд відзначає, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IVПК для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень, 50 відсотків від його розміру складають 1051 гривень.

Отже, з огляду на наведені вище положення закону, кримінально караним діянням є крадіжки, які вчинені у 2020 році, якщо вартість викраденого майна становить більше 2102 гривень (1051 х 2 =2102).

Як встановлено з фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, вартість двох банок кави розчинної «Якобз Монарх 95г», які намагалася викрасти обвинувачена становить 261 гривень 20 копійок, що не перевищує двох розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який встановлений на момент вчинення цього діяння.

Тому, до такого діяння має застосовуватися положення ст. 5 КК України, що, у свою чергу, виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

За змістом ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 479-2 КПК України визначено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Законом № 3886-ІХ підвищилась межа вартості викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, то, з урахуванням надання обвинуваченою ОСОБА_4 згоди, вказані обставини є підставою для задоволення поданого прокурором клопотання та закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Окремо, суд зауважує на тому, що стороною обвинувачення проігноровані положення підпункту 169.1.1 статті 169 ПК в частині застосування розміру податкової соціальної пільги (станом на 1 січня звітного періоду, тобто на 01 січня 2020 року) для правильного визначення суми двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та замість цього прокурор спиралася на розмір податкової пільги станом на 01 липня 2020 року.

Тим більше, посилання прокурора ОСОБА_3 на те, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння «декриміналізовано» є некоректним, адже, у даному випадку, законодавцем чітко визначена підстава для закриття кримінального провадження у п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - втрата чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Окрім, суд зауважує на тому, що стороною обвинувачення під час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не надано актуальної довідки щодо судимості останньої, у зв`язку із чим, відомості про наявність у ОСОБА_4 судимостей вказані виходячи з наявних у суду матеріалів, тобто станом на 13.07.2020 року та копій вироків.

Під час досудового розслідування в межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, і запобіжні заходи, не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлений.

Вирішуючи питання стосовно судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Згідно з приписами ч. 1ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).

Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

Отже, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема, документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закриттям кримінального провадження через втрату чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Як слідує з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

При цьому закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу є безумовним, оскільки приводом для нього є саме втрата чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Таким чином, суд приходить до висновку, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності з підстав передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження,в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 витрат по проведенню повторної судової товарознавчої експертизи за висновком експерта № 7110-23 від 06.06.2023 року в розмірі 1194 (однієї тисячі ста дев`яноста чотирьох) гривень 90 копійок, по проведенню комісійної судової товарознавчої експертизи за висновком експерта № 22940 від 11.07.2024 року в розмірі 3786 (трьох тисяч семисот вісімдесяти шести) гривень 40 копійок, на користь держави, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття висновку експерта у кримінальному провадженні, оскільки їх проведення ініційоване стороною захисту.

Разом із цим, зважаючи на те, що судовий експерт ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем і не є експертом державної установи, то судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи №2199, які складають 150 гривень в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 124 КПК України не можуть бути віднесені на рахунок держави.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- 2 банки «Кава розчинна Якобхз Монарх 95 г, які відповідно до розписки від 09.07.2020 року передані на відповідальне зберігання керуючому ТОВ «Омега» супермаркету «Варус-9» ОСОБА_7 необхідно повернути ТОВ «Омега», як власнику цього майна;

- СD-R диск на 700 МВ «Verbatim» з назвою «09.07.2020 Кава» із записом з камер відеоспостереження магазину «Варус-9», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, що знаходяться в суді необхідно зберігати цих матеріалах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 118, 122, 124, 126, 284, 368-372, 374, 497-2, КПК України, ст. ст. 2, 5, 11, 185 КК України, ст. 51 КУпАП, ПК України, Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 року та Законом України № 294-IX від 10.12.2020 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння задовольнити.

Закрити кримінальне провадження № 12020040650001404 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Речові докази:

- 2 банки «Кава розчинна Якобхз Монарх 95 г, які відповідно до розписки від 09.07.2020 року передані на відповідальне зберігання керуючому ТОВ «Омега» супермаркету «Варус-9» ОСОБА_7 необхідно повернути ТОВ «Омега», як власнику цього майна;

- СD-R диск на 700 МВ «Verbatim» з назвою «09.07.2020 Кава» із записом з камер відеоспостереження магазину «Варус-9», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, що знаходяться в суді необхідно зберігати цих матеріалах.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати по проведенню повторної судової товарознавчої експертизи № 7110-23 від 06.06.2023 року в розмірі 1194 (однієї тисячі ста дев`яноста чотирьох) гривень 90 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати по проведенню комісійної судової товарознавчої експертизи № 22940 від 11.07.2024 року в розмірі 3 786 (трьох тисяч семисот вісімдесяти шести) гривень 40 копійок на користь держави.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 45 хвилин 11 грудня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1