Рішення

від 17.12.2024 по справі 234/17780/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/17780/21

Провадження № 2/202/5070/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

представника позивача адвоката Павленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Поліграфіст 51», третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2021 року на адресу Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Поліграфіст 51», третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 04 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

01.02.2022 року на адресу Краматорського міського суду Донецької області надійшла уточнена позовна заява.

В обґрунтування позову посилається на те, що він з 04.04.2018 року працював на посаді директора ПП «Поліграфіст 51». З середини 2020 року підприємство фактично припинило діяльність. 01.12.2021 року позивачем була направлена заява про звільнення за станом здоров`я, яка була отримана засновником підприємства 08.12.2021, але проігнорована.

В зв`язку з наведеним позивач просив визнати припиненими трудові відносини між ним та Приватним підприємством «Поліграфіст-51 з 17.12.2021 року у зв`язку із звільненням Позивача із займаної посади директора на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2022 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.03.2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням Верховного Суду № 8/0/9-22 від 15.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 747/0/15/23 від 25.07.2023 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області" було змінено з 7 серпня 2023 року територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська продовжує розгляд справ які надійшли до 6 серпня 2023 року включно, у порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 15 березня 2022 року № 8/0/9-22.

Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

01 жовтня 2024 року цивільна справа № 234/17780/21 надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 року, для її розгляду, визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача адвокат Павленко О.В. в судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, своїм правом надання відзиву не скористався, відповідних заяв чи клопотань не надав.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції Україниустановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи (копії трудової книжки на ім`я позивача), що на підставі наказу № 6 від 04.04.2018 року позивач був прийнятий на посаду директора ПП «Поліграфіст 51».

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місце знаходженням відповідача ПП «Поліграфіст 51» Донецька область, місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 10, корпус 4.

01.12.2021 позивач звернулася засобами поштового зв`язку до відповідача з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням (за станом здоров`я) на підставіст. 38 КЗпП України, але за наслідком їх розгляду про прийняте відповідачем рішення позивачу нічого не відомо.

Тобто позивач висловила своє бажання щодо припинення роботи у даному товаристві. Враховуючи зазначені норми закону, позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача за місцем знаходження юридичної особи за вказаною адресою про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням, про що неодноразово повідомила відповідача. Проте, відповідач всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин та звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинив, наказ про звільнення останньої з роботи не видано, трудову книжку не повернуто.

За змістомст.22 КЗпП Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч.1ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру».

Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, №21722/11, §165)).

Пунктом 4 ч.1ст.36 КЗпП Українивизначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідност.38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року №14-рп/2004, від 16.10.2007 року №8-рп/2007 та від 29.01.2008 року №2-рп/2008 зазначав, що визначенест.43 Конституції Україниправо на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Згідно з ч.1ст.8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч.1ст.10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, §39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява №21722/11, §170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява №17862/91, §31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№20372/11, §65))

Частиною другоюст.5 ЦПК Українивстановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява №47273/99, §50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява №35787/03, §29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява №8917/05, §79 (в кінці); «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява №36998/02, §24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява №59601/09, §21).

Таким чином, відповідно до вимог ч. 2ст.5 ЦПК України, суд вважає ефективним і таким, що не суперечить закону такий спосіб захисту порушеного права позивача, як визнання припиненими трудових відносин з відповідачем на підставі ч.1ст. 38 КЗпП України.

Вказане узгоджується із правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №520/11437/16-ц, провадження №61-11763св18 та підлягають врахуванню судом згідно ч.4ст.263 ЦПК України.

Також суд враховує, що передбачений ч.1ст.38 КЗпП Українипорядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні або передбачає обов`язок роботодавця розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у випадках, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).

В своєму позові позивач просив визнати припиненими її трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 1ст.38 КЗпП Україниз 17.12.2021 року.

Враховуючи обставини справи та порядок та строк подання заяви про звільнення, суд вважає наявне право позивача на звільнення згідно ч. 1ст.38 КЗпП Україниу строк, про який він просить.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2-5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Поліграфіст 51», третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Приватним підприємством «Поліграфіст-51», ідентифікаційний код юридичної особи - 32273932, місцезнаходження за адресою: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд.10, корпус 4 з 17.12.2021 року у зв`язку із звільненням Позивача із займаної посади Директора ПП «Поліграфіст-51» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Повне рішення складено 20 грудня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський