Рішення

від 17.12.2024 по справі 229/749/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 229/749/24

Провадження № 2/202/3423/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі

судді Доценко С.І.,

при секретарі Тарасовій К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу « Донбаський державний педагогічний університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив суд стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за надані освітні послуги в сумі 31180 грн яка утворилась з вересня 2021 по листопад 2023 року

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом № 105/9-ст від 129 серпня 2021 року по ДВНЗ «ДДПУ» , відповідачку було зараховано з 01.09.2021 року до складу студентів першого курсу першого ( бакалаврського) рівня вищої освіти факультету соціальної та мовної комунікації заочної форми здобуття освіти ( контракт ) за спеціальністю 01 середня освіта , спеціалізація 014.01 українська мова і література освітньої програми « Середня освіта ( Українська мова і література, англійська мова і література ), яка передбачала платну форму навчання. Наказом № 122/2-ст від 30.06.2023 року ОСОБА_1 була переведена на 3 курс заочного відділення. Наказом №42/2-ст від 15.11.2023 року відповідачку було відраховано від числа здобувачів освіти з 15.11.2023 року за власним бажанням. За час навчання у відповідачки утворилась заборгованість за надані освітні послуги . Так. Вона щомісяця мала сплачувати за навчання по 1460 грн, а заплатила лише в січні 2022 2400 грн. Таким чином заборгованість складає за весь час навчання 31180 грн. Відповідачка визнала заборгованість, що підтверджено її особистою заявою та просила укласти договір реструктуризації боргу , але ж для укладення договору реструктуризації до навчального закладу не з`явилась. Учбовий заклад в претензійній формі 11.12.2023 року звертався до відповідачки з вимогою сплатити борг за навчання, але ж , отримавши 12.12.2023 року претензію навчального закладу, ОСОБА_1 борг не сплатила.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18.03.2024 року справа передана за підсудністю до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2024 року справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечувала проти задоволення позову , обґрунтовуючи тим, що після початку військових дій і відповідачка і учбовий заклад змінили місце розташування. Про місцезнаходження учбового закладу її не повідомляли. Освітні послуги їй не надавались, екзаменаційні сесії не проводились, тому переведення її на наступні курси навчання їй не зрозумілі. Тому вона вважає, що вона не має платити за послуги які не були їй надані. Відмовляється від своєї заяви , в якій вона погодилась з заборгованістю.

Справа розглядалась без участі сторін на підставі наданих заяв по суті справи та доказів.

Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до копії заяви від 15 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до навчального закладу про допуск до участі в конкурсі на навчання за заочною формою здобуття освіти факультету соціальної та мовної комунікації заочної форми здобуття освіти ( контракт ) за спеціальністю 01 середня освіта , спеціалізація 014.01 українська мова і література освітньої програми « Середня освіта ( Українська мова і література, англійська мова і література ). Претендувала на участь в конкурсі виключно на місця за кошти фізичних/юридичних осіб .

Наказом № 105/9-ст від 129 серпня 2021 року по ГІІ ДВНЗ «ДДПУ» , відповідачку було зараховано з 01.09.2021 року до складу студентів першого курсу першого ( бакалаврського) рівня вищої освіти факультету соціальної та мовної комунікації заочної форми здобуття освіти ( контракт ) за спеціальністю 01 середня освіта , спеціалізація 014.01 українська мова і література освітньої програми « Середня освіта ( Українська мова і література, англійська мова і література )

Наказом № 122/2-ст від 30.06.2023 року ОСОБА_1 була переведена на 3 курс заочного відділення.

Наказом №42/2-ст від 15.11.2023 року відповідачку було відраховано від числа здобувачів освіти з 15.11.2023 року за власним бажанням.

Відповідно до довідки від 20/01 від 16.01.2024 Горлівського інституту іноземних мов ДНЗ Донбаського державного педагогічного університету ОСОБА_1 навчалась в навчальному закладі з 01.09.2021 по 15.11.2023 року та станом на 01.12.2023 року за нею обліковується заборгованість за надання освітніх послуг в розмірі 31180 грн.

Відповідно до копії заяви від 16.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву в якій визнала поточну заборгованість за навчання в сумі 31180 грн. , яка виникла внаслідок невиконання нею зобов`язань по Типовому договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 18.08.2021 року. Просила про реструктуризацію боргу та брала на себе зобов`язання оплатити всю суму боргу до 31.12.2025 року.

Але під час судового розгляду відповідачка відмовилась від цієї заяви та не визнала заборгованість.

Предметом судового розгляду є виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати освітньої послуги, що надається здобувачу позивачем.

Згідно з ч. 1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст.901, ч. 1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 44 ЗаконуУкраїни «Про вищу освіту» передбачено, що прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади в сфері освіти і науки.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про вищу освіту» освітній процес - це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

Статтею 73 ЗаконуУкраїни «Про вищу освіту» передбачено, що вищий начальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги в галузі вищої освіти та пов`язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності.

Частиною 6 статті 73 ЗаконуУкраїни «Про вищу освіту» встановлено, що розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються у договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє плату освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов`язання щодо її оплати.

Згідно з частиною 1 статті 46Закону України«Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого закладу освіти; 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

Частиною 2 статті 903ЦК Українипередбачено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач заперечує проти твердження позивача щодо надання відповідних освітніх послуг, тому що у зв`язку із збройною агресією змінила місце проживання вона та змінилось місцезнаходження навчального закладу, про що її не повідомляли. Не визнає заборгованість та заяву про визнання боргу, яка була написана з умовою продовження навчання. В учбовому закладі вона не навчалась, яким чином переведена на 3 курс навчання не розуміє, тому що послуги з навчання не надавались, іспити для переведення на інший курс не здавала.

Дослідивши надані докази, при тому що доказування покладається законом на сторони і відповідач оспорює заборгованість та факт надання освітніх послуг, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору про надання платних освітніх послуг, який є основним документом, який підтверджує взяті сторонами на себе зобов`язання, вартість освітніх послуг , про які мала бути обізнана відповідачка, строки та порядок надання освітніх послуг та строки і порядок внесення оплати.

Із наданих позивачем доказів,суд не може перевірити який був розмір плати за весь час навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, , що має бути зазначено саме в договорі, що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє плату освітню послугу для себе .

При тому , що відповідачка заперечує факт надання їй освітніх послуг, позивачем у встановлений законом строк на подання позову, відповіді на відзив не надано графіки освітнього процесу для рівня вищої освіти заочної форми навчання за цією спеціальністю що навчалась відповідачка на 2021-2023 навчальні роки в цьому ВНЗ та доведеність цих графіків до отримувача послуг.

Таким чином, суд зазначає, що належних та допустимих доказів надання відповідачу в період з вересня 2021 по листопад 2023 року освітньої послуги відповідно до ст.901,903 ЦК України, позивачем не надано. Та враховуючи положення ст.83 ЦПК України можливість подати ці докази втрачена.

Наявність заяви відповідачки про бажання приймати участь в конкурсі ,наказів про зарахування на навчання, переведення до наступних курсів, та про відрахування, довідки про заборгованість без укладеного між сторонами договору про надання освітніх послуг , з огляду на заперечення відповідача в частині отримання останнім відповідних послуг та відсутності доказів їх надання позивачем, не є достатніми доказами для обґрунтування заявлених позовних вимог.

Заява відповідача про реструктуризацію боргу, від якої вона відмовляється не може бути прийнята судом як доказ без доказів, що суми, які зазначені в довідці про заборгованість відповідають договірним відносинам сторін і графіку внесення плати за навчання.

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного вищого навчального закладу « Донбаський державний педагогічний університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти ) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26.12.2024 року.

Суддя С. І. Доценко