Ухвала

від 24.12.2024 по справі 203/6326/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/6326/24

1-кс/0203/3903/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю представника заявника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшло вищезазначене клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС», в якому останній посилався на те, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2024 року по справі №203/6326/24 в рамках кримінального провадження №12024042110000149 було накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль «Mercedes Benz», р/н НОМЕР_1 , що належить товариству. Посилаючись на те, що на теперішній час у кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження, транспортний засіб було оглянуто експертом та відпали правові підстави для подальшого арешту, існування якого становить втручання у майнові права та інтереси товариства, заявник просив скасувати арешт автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді від 08.11.2024 року.

В судовому засіданні представник заявника підтримав клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє.

Слідчий в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи вищезазначене, надання слідчим матеріалів кримінального провадження, що дозволяє перевірити доводи клопотання, а також положення ст.174 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд клопотання по суті за відсутності слідчого.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи, заслухавши пояснення представника заявника та дослідивши долучені до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Дніпровським РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024042110000149, відомості за яким внесено до ЄРДР 04.11.2024 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.11.2024 року за участю автомобіля «Mercedes Benz», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Згідно протоколу огляду місця ДТП від 03.11.2024 року зазначений вище транспортний засіб було вилучено та постановою слідчого від 04.11.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2024 року у справі №203/6326/24, провадження №1-кс/0203/3798/2024, було задоволено клопотання слідчого про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12024042110000149 та накладено арешт на транспортний засіб «Mercedes Benz», р/н НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС», з позбавлення права відчуження, розпорядження та користування зазначеним транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.ч.1,2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З матеріалів кримінального провадження №12024042110000149 вбачається, що автомобіль «Mercedes Benz», р/н НОМЕР_1 , був оглянутий під час огляду місця ДТП, за наслідками чого складено відповідний протокол від 03.11.2024 року.

В подальшому у кримінальному провадженні було призначено та проведено експертизу технічного стану цього транспортного засобу, за наслідками чого складено висновок експерта від 12.12.2024 року.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що на теперішній час немає жодної процесуальної доцільності у забороні користування транспортним засобом, оскільки з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, проведених слідчий та вчинених процесуальних дій, наявного висновку експерта, проведення в подальшому за необхідності слідчих дій з даним транспортним засобом можливе без позбавлення права користуватися ним власника автомобіля.

За вказаних вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на теперішній час буде виправданим зняття арешту з автомобіля в частині позбавлення права користування останнім та повернення його власнику в користування та на відповідальне зберігання, як речового доказу, що забезпечить збереження транспортного засобу як речового доказу та дотримання прав власника на користування майном.

В частині зняття заборони володіння та розпорядження транспортним засобом, в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки останній є речовим доказом у кримінальному провадженні та питання про подальшу долю останнього, як речового доказу, має вирішуватись у відповідності до ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,132,170,174,369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані згідно ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року у справі №203/6326/24, провадження №1-кс/0203/3788/2024, в рамках кримінального провадження №12024042110000149, а саме: скасувати арешт в частині заборони користування транспортним засобом - автомобілем «Mercedes Benz», р/н НОМЕР_1 , повернувши його в користування та на відповідальне зберігання, як речового доказу, уповноваженому представнику власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30548889).

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1