Рішення

від 06.11.2024 по справі 183/97/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/97/24

№ 2/183/1500/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Самар Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Болкарьової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини, суд

в с т а н о в и в :

02 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання або реєстрації а також стягнути на його користь аліменти на утримання дитини.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 2009 року позивач проживав однією сім`єю з відповідачкою як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу Від цих відносин у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 13 грудня 2022 року сторони мешкають окремо, за домовленістю між сторонами дитина залишилася мешкати з позивачем. Позивач повністю опікується дитиною, займається вихованням, контролює навчання у школі, створює для сина умови для розвитку, у них склались дуже гарній, гармонійні відносини. Відповідач участі у житті сина майже не приймає, відвідує сина рідко, не піклується про нього. Відповідачка висловлювала на адресу позивача погрози щодо того, що вона забере сина до себе, тому враховуючи той факт, що позивач боїться, що ОСОБА_2 виконає свої погрози та без його відома забере сина, а тому вона вимушена звернутися до суду з позовом.

Відповідачем ОСОБА_2 відзив на позов не поданий.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

14 лютого 2024 року відповідачем у справі ОСОБА_2 подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

23 лютого 2024 року ухвалою суду прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

21 серпня 2024 року на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування з заявою про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування.

09 вересня 2024 року ухвалою суду за заявою сторони відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним представника ОСОБА_2 адвоката Кошман К.М. зустрічний позов ОСОБА_2 залишений без розгляду.

09 вересня 2024 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання дитини за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Лазуренко І.Ф. залишені без розгляду, в іншій частині позовних вимог продовжений розгляд.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явились, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, посилаючись на підставі, викладені в позовній заяві, просять задовольнити позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини з позивачем в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини визнає, в частині стягнення аліментів не визнає, тому як надає матеріальну допомогу на утримання дитини добровільно.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність відповідача. позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з позивачем вважає обґрунтованими, щодо розміру аліментів просить визначити в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши висновок органу опіки та піклування за результатами розгляду питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши заяви сторін, матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків, а саме:

Судом встановлено,щозгідно копії свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 30 листопада 2012 року складений відповідний актовий запис № 821. Батьками дитини вказані: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно копії паспорта позивача ОСОБА_1 він зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Як вбачається з акту від 02 вересня 2023 року, складеного у складі: голови квартального комітету № 18 Гук М.М., мешканців: буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та буд. АДРЕСА_3 ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 , 2012 року народження зареєстрований та мешкаєза адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідно до довідки за № 269 від 02 жовтня 2023 року, виданої директором ліцею № 6 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 навчається у 5-Б класі ліцею № 6 міста Новомосковська Дніпропетровської області (а.с.10)

Згідно витягу № 1486 від 21 серпня 2023 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що в АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 11).

ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 липня 2021 року є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 113-117).

ОСОБА_3 згідно довідки лікаря амбулаторії № 2 КНП «Новомосковська МЦ ПМСД№ Харченко від 17 серпня 2023 року здоровий; а згідно довідок від 21.02.2024 року та 22.02.2024 КНП «Новомосковська ЦМЛ» Новомосковської міської ради на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 122-123, 125).

Як вбачається з характеристики за місцем мешкання ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позитивно характеризується (а.с. 124).

ОСОБА_8 відвідує спортивний клуб «Легіон», оплату за заняття здійснює батько, що підтверджується довідкою тренера спортивного клубу «Легіон» ОСОБА_9 (а.с. 130).

ОСОБА_1 , як законним представником малолітнього ОСОБА_3 укладено декларацію з лікарем КПН «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_10 на медичне обслуговування (а.с. 131).

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 зареєстрований платником податку за КВЕД 68.31 Агенство нерухомості (а.с. 129).

20 серпня 2024 року за вих.№ 1845/0/2-24 органом опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради наданий висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , як таке, що відповідає інтересам дитини.

З встановлених обставин вбачається, що правовідносини є сімейними й врегульовані ст.ст.141,160,161 СК Українита пов`язаними нормами, які наведені нижче.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другоїстатті 54 СК Україниусі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зістаттею 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертоїстатті 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина першастатті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другоїстатті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (зокрема, постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першоїстатті 161 СК Українисвідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

Суд наголошує на тому, що надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), на яку посилалась заявник у касаційній сказі.

Наведене свідчить про те, що між сторонами існує спір, підстав для відхилення висновку органу опіки та піклування відповідно до вимог частини шостоїстатті 19 СК Українив судовому засіданні не встановлено.

Отже, з народження дитина фактично проживає з батьком, який забезпечує йому повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку; дитина відвідує школу, має відповідні соціальні контакти, а батько має дохід та здатний забезпечити дитину усім необхідним, має житло, в якому створив умови для гармонійного розвитку, проживання, навчання і виховання дитини.

Суд враховує, що мати дитини на даний час є військовослужбовцем та з 2022 року приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та у своїй заяві зазначила що в інтересах сина не заперечує щоб дитина проживала разом з батьком.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за можливе визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, що відповідатиме принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Суд наголошує, що визначення місця проживання малолітньоїдитини з батьком не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.

Разом із цим, суд підкреслює необхідність налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.

При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визначеннямісця проживаннядитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , електронна пошта: невідома)

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; електронна пошта: відсутня).

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради (ЄДРПОУ 04052206, адреса місцезнаходження: вул. Гетьманська, будинок 14, м. Самар Дніпропетровської області, електронна пошта: info@nmvyk.dp.ua)

Повний текст рішення виготовлений 06 листопада 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко