Рішення

від 26.12.2024 по справі 185/227/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/227/24

Провадження № 2/185/1570/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Іжболдіної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

встановив:

У січні 2024 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що 17.12.2007року між ОСОБА_1 та ПАТКБ «НАДРА»укладено кредитнийдоговір №8/2007/840-К/1771-Нна підставіякого ПАТКБ «НАДРА»надав ОСОБА_1 кредитні коштина суму52910,00доларів США.Того ждня,з метоюзабезпечення виконанняумов кредитногодоговору між ОСОБА_2 та ПАТКБ «НАДРА»укладено договірпоруки,відповідно доякого ОСОБА_2 ,у разіневиконання ОСОБА_1 умов кредитногодоговору,стає солідарнимборжником тавідповідає передбанком всімсвоїм майном,яке йомуналежить направі власностіта особистимикоштами.У зв`язкуз невиконаннямосновного зобов`язанняза вказанимкредитним договоромПАТ КБ«НАДРА» звернулосядо Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областіз позовноюзаявою просолідарне стягненнязаборгованості,з відповідачів. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року, по справі № 185/10704/13-ц позовні вимоги ПАТ КБ «НАДРА» до відповідачів задоволено та стягнуто на користь ПАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1771-Н від 17.12.2007 року у розмірі 95421,24 доларів США, що є еквівалентом за курсом НБУ станом на 14 серпня 2013 року 762701,98 грн. В подальшому, 24.04.2020 року між ПАТ КБ «НАДРА» та «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір №GL3N216953 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 8/2007/840-К/1771-Н від 17.12.2007 року. Оскільки вищевказане рішення суду не виконано дотепер, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 12347,06 дол. США. та судові витрати.

Представник відповідача Петровці С.Ф. подав письмові пояснення, в яких вказав, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки пропуск стягувачем строку виконавчої давності є підставою для покладання на нього наслідків прострочення кредитора.

У судове засідання позивач та відповідач ОСОБА_2 не з`явилися, надали суду заяви, згідно яких просили суд розглянути справу за їх відсутності за наявними доказами у справі. Відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належно, заяв чи клопотань не надходило.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року по справі № 185/10704/13-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до відповідачів задоволено та стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1771-Н від 17.12.2007 року у розмірі 95421,24 доларів США, що є еквівалентом за курсом НБУ станом на 14 серпня 2013 року - 7,993 гривень за 1 долар США, і складає 762701,98 грн., з яких: - заборгованість за сумою кредиту 52443,19 доларів США, що у еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.08.2013 року складає 419178,42 грн.; - заборгованість за відсотками 32959,03 доларів США, що у еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.08.2013 року складає 263441,53 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 4728,02 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14.08.2013 року складає 37791,07 грн.; - штраф у розмірі 5 291,00 доларів США, що у еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.08.2013 року складає 42 290, 96 грн. Рішення набрало законної сили 24.12.2013 року. В подальшому судом було видано виконавчі листи у даній справі.

Згідно відповіді Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.10.2024 року, на виконані у відділі перебували виконавчі листи видані на підставі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №185/10704/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» боргу у розмірі 95 421,24 доларів США, які надійшли на виконання 16.12.2014 року, того ж дня були відкриті виконавчі провадження. Протягом здійснення виконавчих проваджень було встановлено, що майно та кошти, на які можливо звернути стягнення у боржників відсутні, тому у відповідності до п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (який діяв на момент здійснення виконавчих проваджень) були винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві: відносно ОСОБА_2 постанова ВП № 45878308 винесена 10.05.2015 року, відносно ОСОБА_1 постанова ВП№45878455 винесена 26.06.2015 року. Вказані постанови в зазначені дати разом з виконавчими було направлено на адресу стягувача. Також, у відповіді ДВС зазначено, що більш детальну інформацію щодо стягнення коштів з боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відділу не має можливості надати, оскільки, виконавчі провадження, які було завершено у зв`язку з поверненням виконавчих листів стягувачу в 2015 році, було знищено за закінченням терміну зберігання.

З огляду на вищевикладене вбачається, що відповідачі не виконували належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання, у наслідок чого утворилась заборгованість, яка встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно договору №GL3N216953 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрованого в реєстрі за №283, право вимоги до боржників за кредитним договором № 8/2007/840-К/1771-Н від 17.12.2007 року та договору поруки №1771/1-Н від 17.12.2007 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Згідно розрахунку позивача у зв`язку з неповерненням відповідачами заборгованості за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року 3% річних на суму заборгованості згідно рішення суду в сумі 85402,22 доларів США становлять 12347,06 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання відповідачів з погашення кредитної заборгованості фактично є задавненими, внаслідок чого позивач позбавлений права вимагати його примусового виконання та судового способу захисту своїх інтересів.

Представник відповідача вважає, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних без вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних, оскільки подібна ситуація дозволяє кредитору обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2013 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1771-Н від 17.12.2007 року не припинилося та триває по час розгляду даної справи. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити суму коштів, визначену рішенням суду.

У цій справі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке набуло всіх прав вимоги по кредитному договору № 8/2007/840-К/1771-Н від 17.12.2007 року та договору поруки № 1771/1-Н від 17.12.2007 року, пред`явило позов і в межах строку позовної давності, перебіг якого був продовжений на строк дії карантину та зупинений в період дії воєнного стану в Україні, просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 12347,06 доларів США.

Позивачем проведено та надано розрахунок 3 % річних у розмірі 12347,06 доларів США, який відповідачами не спростований, перевірений судом, а тому приймається судом як належний.

За таких обставин, з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 12347,06 доларів США.

Доводи представника відповідача про те, що заборгованість відповідачів, що виникла з кредитного договору є задавненим зобов`язанням, оскільки пропущений строк виконавчої давності, відповідно позовна заява про стягнення 3% річних, нарахованих на задавнене зобов`язання, задоволенню не підлягає, суд відхиляє з огляду на наступне.

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред`явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.

Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов`язанні має бути й стосовно трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на таку вимогу в цьому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22).

У даній справі відсутні підстави вважати зобов`язання відповідачів натуральним чи задавненим зобов`язанням, оскільки рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року, яке набрало законної сили 24.12.2013 року, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору, тобто вимога про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому порядку. Пропуск строку для повторного пред`явлення виконавчих листів до виконання не має правового значення для розгляду даної справи та не може бути ототожнений зі строком позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року в справі № 759/4755/19.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, які зводяться до помилкового тлумачення ними натурального та задавненого зобов`язання, в зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, оскільки пропуск строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання не має правового значення.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі по 3481,54 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 12,13,89,141,259,263,264,265,274,279,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 12347,06 (дванадцять тисяч триста сорок сiм доларів 06 центів) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія Дніпрофінансгруп»судовий збіру розмірі3481,54 (три тисячi чотириста вiсiмдесят одна гривня 54 копiйки) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія Дніпрофінансгруп»судовий збіру розмірі3481,54 (три тисячi чотириста вiсiмдесят одна гривня 54 копiйки) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М. М. Перекопський