Рішення

від 17.12.2024 по справі 206/2165/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/2165/24

Провадження 2/206/961/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіМалихіної В.В.,

при секретаревіТимченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залісуду вм.Дніпро впорядку загальногопозовного провадженняцивільнусправу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення права власності на частину домоволодіння шляхом сплати грошової компенсації та визнання права власності,-

за участю:

представника позивача Боровик Л.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У травні2024року позивачзвернулася доСамарського районногосуду м.Дніпропетровська ізпозовом,який вподальшому булоуточнено до ОСОБА_2 ,у якомупросила припинитиправо власності ОСОБА_2 на1/3частину домоволодінняза адресою АДРЕСА_1 шляхом виплатийому позивачемгрошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 124 800 грн.; визнати за позивачем право власності на 1/3 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послалась на те, що 12.04.1966 р. між батьками позивача та відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Від шлюбу вони мали двох спільних дітей: позивача ОСОБА_6 , 1968 р.н. та відповідача ОСОБА_2 , 1965 р.н.. У листопада 2011 р. ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину прийняли його дружина ОСОБА_5 та відповідач. Позивач відмовилася від своєї частини спадщини на користь матері ОСОБА_5 . Спадкове майно складалося з домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 яке юридично належало батьку позивача та відповідача ОСОБА_4 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.02.2014 р. рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2013 р. скасовано та визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача та ОСОБА_5 , спадщину після смерті якої в розмірі 2/3 частин спірного домоволодіння отримала позивач. Відповідач прийняв спадщину після смерті батька позивача та відповідача ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини спірного домоволодіння., яке юридично оформив на себе у травні 2024 р. Позивач стверджує, що відповідач по справі у спірному спадковому будинку ніколи не проживав і на теперішній час не проживає, до будинку не з`являється, не здійснює належний догляд за своєю частиною домоволодіння,не несевитрати наремонт домоволодіннята ні разу на протязі 13років (часу смерті батька) у домоволодінні не з`являвся і повідомив, що бажання проживати у домоволодіння в нього немає. Позивач неодноразово намагалася домовитися з відповідачем щодо викупу нею його 1/3 частини домоволодіння, після того як він оформить юридично частку на себе, однак відповідач здійснювати юридично оформлення спадщини на себе не бажав.

До позову додано звіт про оцінку вартості майна складеного 23.11.2023 р., де визначено вартість 1/3 частини спірного домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо оспорюваного житлового будинку, вказане призвело до неможливості мирного вирішення питання, порушення прав позивача на можливість вільно та спокійно користуватися, розпоряджатися власним майном на її розсуд, що стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Після відкриття провадження судом, позивачем уточнено позовні вимоги. Під час судового розгляду між позивачем досягнуто згоди щодо викупу позивачем 1/3 частини домоволодіння у відповідача та погоджено, що спірне домоволодіння має ринкову вартість 374400 грн., що еквівалентно 9000 дол. США, тобто вартість 1/3 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 складає 124 800 грн..

Представник позивача адвокат Боровик Л.О. під час розгляду справи уточнену позовну заяву підтримала та просила задовольнити.

Відповідач та його представник адвокат Багдасарова В.М. в підготовчому судовому засіданні зазначили, що проти задоволення позову не заперечують. ОСОБА_2 в судовому засіданні в усній формі та подавши також відповідну заяву в письмовій формі долучивши до заяви оригінал його свідоцтва про право власності на 1/3 частину спірного домоволодіння та витяг до нього, зазначав, що грошові кошти в сумі 124 800 грн. отримав на руки перед судовим засіданням, про що складено 17.12.2024р. ним відповідну розписку, у зв`язку з чим він не заперечує проти припинення його права власності на 1/3 частину спірного домоволодіння та визнання права власності за позивачем.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником 2/3 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.12.2023р., виданого Восьмою Дніпровською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-924. (а.с.10).

Згідно технічного паспорту ПП «ПРОМ БТІ» від 16.10.2023р. домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з: А-1 житловий будинок з а-1 прибудовою, загальною площею 51,4 кв.м., житловою 37,0 кв.м., допоміжна 9,8 кв.м., а ганок, Б літня кухня, під Б погріб, В сарай, Е душ, К сарай (тимч.), Г сарай, З вбиральня, Ж сарай, під Ж оглядова яма, № 1-7,I споруди, мостіння. (а.с.12-15).

ОСОБА_2 є власником 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.05.2024 р., виданого Восьмою Дніпровською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-338.

Згідно розписки від 17.12.2024 р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 компенсацію вартості належної йому 1/3 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в сумі 124 800 грн. Вказана сума отримана в якості компенсації його частки домоволодіння по справі № 206/2165/24, яка перебуває на розгляді в Самарському районному суді м.Дніпропетровська.

Відповідач спірним майном не користується і користуватись не збирається, через що надав згоду на припинення його права власності отримавши від позивача повну вартість своєї частини домоволодіння.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, а також те, що відповідачем визнано позовні вимоги та отримано від позивача вартість спірної частки, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 20.03.1952 , ратифікованого Верховною радою України 17.07.97 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно достатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частина 1статті 321 ЦК Українипередбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно дост. 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно достатті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 2,статті 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 322 ЦКвизначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 323 ЦК Україниризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зстаттею 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відмови власника від права власності. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Приписамистатті 347 ЦК Українивизначено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Згідно з частиною 3статті 358 ЦК Україникожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 360 ЦК Українивизначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 365 ЦК Українивизначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно п.5.19 ДБН В 2.2.-15:2019 « Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». Зі зміною №1, затверджено та надано чинності Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 87 від 26.03.2019,зміна № 1 дата початку дії 01.09.2022р.

При проектуванні житлових приміщень слід виходити з можливості наступного їх обладнання та перепланування. Площа загальної кімнати в одноквартирній квартирі повинна бути не меншою ніж 14м2, в інших квартирах не менше ніж 16м2. Мінімальна площа спальні 9 м2. Мінімальна площа кухні (обладнана мийкою та плитою для приготування їжі) 8м2, в одноквартирній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 7м2. Допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією.

Оскільки загальна житлова площа спірного домоволодіння складає 37,0м.2, на 1/3 частку відповідача припадає 12,3 м2, що є меншим ніж встановлено ДБН що підтверджує неможливість поділу.

Зі змістустатті 365 ЦК Українивбачається, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини 1статті 365 ЦК України, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Питання чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, також має робитись у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Відповідно до змісту вказаної статті для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першоїстатті 365 Цивільного кодексу Україниза умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2019 року у справі №404/2282/15, від 13.02.2019 року у справі №460/3003/16.

Разом з тим, судом встановлено, що частка співвласника не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим оскільки між сторонами на протязі тривалого часу склалися неприязні стосунки і спільне проживання може додатково суттєво їх погіршити.. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи,у їх сукупності.

В пункті 7 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року роз`яснено, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Враховуючи, що спірне домоволодіння є неподільним, ОСОБА_2 не бажає брати участь в утриманні домоволодіння, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди враховуючи його згоду на отримання компенсації вартості його частки у майні, яку він фактично отримав перед судовим засіданням, а тому для захисту майнових прав та інтересів ОСОБА_1 , в судовому порядку слід припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у розмірі 1/3 спірного домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на корить позивача необхідно стягнути судовий збір, однак витрати залишаються за позивач, оскільки позивачем заявлено про це у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,77,81,82,89,141,259,263,264,265,268, 277 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення права власності на частину домоволодіння шляхом сплати грошової компенсації та визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Припинити право власності ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) на 1/3 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2024 року виданого державним нотаріусом Восьмої дніпровської державноїнотаріальної контораПівденного управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Небосенко О.А.,зареєстровано вреєстрі за№ 1-338, у зв`язку з отриманням від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) грошової компенсації вартості 1/3 частки у праві спільної часткової власності в розмірі 124 800 грн. до винесення рішення судом.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) право власності за на 1/3 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 яке складається з: А-1 житловий будинок з а-1 прибудовою, загальною площею 51,4 кв.м., житловою 37,0 кв.м., допоміжна 9,8 кв.м., а ганок, Б літня кухня, під Б погріб, В сарай, Е душ, К сарай (тимч.), Г сарай, З вбиральня, Ж сарай, під Ж оглядова яма, № 1-7,I споруди, мостіння.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Головуючий суддя В.В. Малихіна