Ухвала

від 17.12.2024 по справі 216/8415/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/8415/24

Провадження № 4-с/216/29/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судових засідань Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

Скарга мотивована тим, що 04.11.2024 заявник дізнався, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження АСВП № 16036524 з примусового виконання постанови від 19.04.2009 № АЕ 150504 про стягнення з нього штрафу в розмірі 300 грн на користь держави в особі ВДАІ. 16.07.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 16036524, після чого 28.10.2009 державним виконавцем було закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , було зареєстровано обтяження від 12.04.2006 за реєстраційним номером обтяження № 3097090, державний реєстратор Перша криворізька державна нотаріальна контора, на підставі постанови АА 997687 від 06.04.2006 ВДВС Центрально-Міського РУЮ м. Кривого Рогу. Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження немає можливості, оскільки воно знищене за закінченням терміну зберігання.

Постановою державноївиконавиці Центрально-Міськоговідділу державноївиконавчої службиКриворізького міськогоуправління юстиціїВойкової Є.Г.серія АА№ 997687від 06.04.2006,накладено арештна всемайно належнеОСОБА_1 , 1956 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в ході примусового виконання виконавчого листа № 2-522 від 17.04.1998 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини. Заявник не є боржником чи платником аліментів за вищевказаним виконавчим листом, оскільки аліменти було стягнено на період навчання його доньки ОСОБА_3 , 1988 року народження, яка ще 20.10.2006 була відрахована з Криворізького будівельного технікуму. Крім того, заявнику невідомий номер виконавчого провадження за яким було накладено арешт. Посилаючись на вищевказані обставини, заявник просив суд задовольнити заяву.

Заявник у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі скаргу підтримав у повному обсязі.

Представник Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач у судове засідання не з`явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено,що постановоюдержавного виконавцяЦентрально-Міськоговідділу державноївиконавчої службиКриворізького міськогоуправління юстиціїВойкової Є.Г.серія АА№ 997687від 06.04.2006,накладено арештна всемайно належнеОСОБА_1 , 1956 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в ході примусового виконання виконавчого листа № 2-522 від 17.04.1998 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини.

Листом начальниці відділуЦентрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Мігільової Т. від 04.11.2024 № 112968 встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження АСВП № 16036524 з примусового виконання постанови від 19.04.2009 № АЕ 150504 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 300 грн на користь держави в особі ВДАІ. 16.07.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 16036524, після чого 28.10.2009 було закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 було зареєстровано обтяження від 12.04.2006 за реєстраційним номером обтяження 3097090, державний реєстратор: Перша криворізька державна нотаріальна контора, на підставі постанови АА 997687, 06.04.2006 ВДВС Центрально-Міського РУЮ м. Кривого Рогу.

Надати більш детальну інформацію стосовно виконавчого провадження неможливо, оскільки згідно ч. 2 розділу 11 Знищення справ та виконавчих проваджень «Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» «Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, після чого вони підлягають знищенню».

Також,довідкою Криворізькогобудівельного фаховогоколеджу Міністерстваосвіти інауки Українивід 30.10.2024№ 29встановлено,щоОСОБА_3 , 1988 року народження навчалася на денному відділенні Криворізького будівельного технікуму (наказ на зарахування від 12.08.2005 № 239), і була відрахована за наявність боргів, систематичне невідвідування занять без поважних причин (наказ про відрахування від 20.10.2006 № 342).

Згідно наказукорпорації «Укрбуд»від 30.11.2007№ 40Криворізький будівельнийтехнікум перейменованоу Державнийвищий навчальнийзаклад «Криворізькийбудівельний коледж».Наказом Міністерстваосвіти інауки Українивід 29.01.2018№ 67Державний вищийнавчальний заклад«Криворізький будівельнийколедж» перейменованоу Закладвищої освіти«Криворізький будівельнийколедж».Згідно наказуМіністерства освітиі наукиУкраїни від01.06.2023№ 653Заклад вищоїосвіти «Криворізькийбудівельний коледж»перейменовано уКриворізький будівельнийфаховий коледж.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Судом встановлено,що постановоюдержавної виконавиціЦентрально-Міськоговідділу державноївиконавчої службиКриворізького міськогоуправління юстиціїВойкової Є.Г.серія АА№ 997687від 06.04.2006,накладено арештна всемайно належнеОСОБА_1 , в ході примусового виконання виконавчого листа № 2-522 від 17.04.1998 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини. Однак, на виконанні у Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції перебувало лише виконавче провадження АСВП № 16036524 з примусового виконання постанови від 19.04.2009 № АЕ 150504, тобто відсутні відомості про виконавче провадження під час виконання якого було накладено арешт на все майно заявника.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд вважає вимоги заявника правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 18, 127, 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд, Законом України «Про виконавче провадження», -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірноюбездіяльність державноївиконавиціЦентрально-Міського ВДВС РУЮ м. Кривого Рогу Войкової Є.Г. щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання виконавчого листа № 2-522 виданого 17.04.1998 виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 квітня 2006 року № АА 997687, виданої державною виконавицею Центрально-Міського ВДВС РУЮ м. Кривого Рогу Войковою Є.Г.

Скасувати арештз усьогомайнаОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 квітня 2006 року № АА 997687, виданої державною виконавицею Центрально-Міського ВДВС РУЮ м. Кривого Рогу Войковою Є.Г., зареєстрований 12 квітня 2006 року Першою криворізькою державною нотаріальною конторою.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.В. Онопченко