Рішення

від 27.12.2024 по справі 198/187/24

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/187/24

провадження № 2/0198/135/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі

судді ГайдарІ.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача адвоката Логойди Т.В. (в режимі відеоконференції),

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядкузагального позовногопровадження увідкритому судовомузасіданні в с-щі Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Перещепинської міської ради, про зміну порядку участі батька у вихованні дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну порядку участі батька у вихованні дитини.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у цивільній справі № 932/83828/21 за його позовом відповідачку зобов`язано не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановлено такі способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною перший та третій тиждень місяця з суботи 09 год. 00 хв. по неділю 18 год. 00 хв. з обов`язковим забезпеченням безпечного перебування за місцем проживання батька за умов: особисто забирати та повертати дитину не пізніше встановленого часу за місцем проживання дитини з матір`ю; дотримуватися режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дитини відповідного віку; попереджати за добу матір про можливість спілкування з дитиною та повідомляти про місцезнаходження дитини.

Оскільки графік роботи позивача не завжди збігається з графіком, встановленим судом для зустрічей з дитиною, а також часи, встановлені судом для того, щоб забирати та повертати дитину, не враховують час, який необхідний для подолання відстані між населеними пунктами, де проживають батько та дитина, він змушений звернутись до суду та просить змінити порядок участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою від 09.05.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовчий судовий розгляд.

02.07.2024 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Службу у справах дітей Перещепинської міської ради.

07.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Логойда Т.В. в судовому засіданні підтримали поданий позов в повному обсязі, пояснивши, що через графік роботи позивача він не завжди кожні перші та другі вихідні місяця може забирати дитину до себе. До того ж мати дівчинки не повідомляє батька про свята або урочисті заходи, які проводяться в навчальному закладі, тому він не може їх відвідувати.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти позову в повному обсязі, пояснивши, що жодних перешкод батьку у спілкуванні з дитиною не чиниться, при цьому ОСОБА_1 сам не дотримується встановленого рішенням суду графіку. Дівчинка за останні півроку тричі в середньому по тижню перебувала в м. Дніпрі у батька в період літніх та осінніх канікул за домовленістю між батьками.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, пояснень щодо позову, заяв з проханням відкласти розгляд справи або з повідомленням причин неявки не надали, представник Служби у справах дітей Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в поданій заяві просила розглянути справу за відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, думку дитини, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовних заявах, з`ясувавши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023, яке набрало законної сили 09.05.2023, у цивільній справі №932/83828/21 за позовом ОСОБА_1 мати дитини ОСОБА_4 , зобов`язано не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановлено такі способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною перший та третій тиждень місяця з суботи 09 год. 00 хв. по неділю 18 год. 00 хв. з обов`язковим забезпеченням безпечного перебування за місцем проживання батька за умов: особисто забирати та повертати дитину не пізніше встановленого часу за місцем проживання дитини з матір`ю; дотримуватися режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дитини відповідного віку; попереджати за добу матір про можливість спілкування з дитиною та повідомляти про місцезнаходження дитини.

Позивач в обгрунтування позовних вимог про змінупорядку участібатька увихованні дитини посилається на те, що його графік роботи не завжди збігається з графіком, встановленим судом для зустрічей з дитиною, тому він частково позбавлений можливості у визначені судом дні спілкуватись з донькою, а також часи, встановлені судом для того, щоб забирати та повертати дитину, не враховують час, який необхідний для подолання відстані між населеними пунктами, де проживають батько та дитина, що складає близько 150 км.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив змінити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначивши його таким чином:

- через вихідні з 16.00 години п`ятниці до 20.00 години неділі з обов`язковим забезпеченням безпечного перебування за місцем проживання батька та за умови передачі дитини матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та повернення батьком дитини за цією ж адресою;

- побачення батька з донькою у день народження останньої, ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом чергування років (батькові у рік, що закінчується на непарне число);

- спільний щорічний відпочинок батька з донькою в період літніх канікул протягом 10 днів щомісяця, в період зимових канікул протягом тижня за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку за домовленістю з матір`ю;

- побачення батька з донькою під час усіх святкових заходів в освітніх закладах та/або інших місцях за домовленістю з матір`ю;

- побачення батька з донькою з 10.00 до 20.00 години під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів на відповідний рік шляхом чергування років (батькові у рік, що закінчується на непарне число).

Орган опіки та піклування Перещепинська міська рада надав висновок, в якому вважав недоцільним зміну порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою, та повідомив про відсутність перешкод позивачу з боку ОСОБА_2 у здійсненні батьківських прав. Крім того, з огляду на наявність у відповідачки малолітньої однорічної дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання позбавлена можливості передавати доньку ОСОБА_3 батьку за адресою, відмінною від адреси їх місця проживання.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 цього ж нормативного акта передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155СК України).

Частинами другою, третьою статті 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Позивач заявив позов про встановлення іншого порядку спілкування з дитиною та участі у її вихованні, ніж той, що встановлений рішенням суду від 10.01.2023, оскільки воно на його думку носить формальний характер та не забезпечує в повному обсязі його участь в житті доньки та рівності прав обох батьків щодо дитини.

Як вже зазначалось, орган опіки та піклування за місцем проживання дитини надав висновок, що не вважає доцільним змінювати встановлений рішенням суду графік побачень батька з дитиною в частині місця передачі малолітньої.

Надаючи оцінку доводам позивача та встановленим судом обставинам, суд зазначає таке.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування або рішенням суду виходячи з інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною (або зміні порядку) того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні всіх питань, що стосуються дітей.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батька з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення йогопередбаченої законодавством рівної з іншим з батьків можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею.

У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України`від 16 липня 2015 року § 100).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Заслухана в судовому засіданні в присутності дитячого психологадочка сторін, ОСОБА_5 , 2015 року народження, пояснила, що вона із задоволенням їздить до батька та спілкується з ним, мати ніяким чином не перешкоджає їй у спілкуванні з батьком, не налаштовує проти нього. Підтвердила ту обставину, що тричі у другій половині цього року приблизно по 5-6 днів поспіль перебувала у батька в м. Дніпро під час літніх та осінніх канікул. Вказала, що той спосіб і частота зустрічей з батьком, які є на сьогодні, її повністю влаштовують і частіше бачитися особливої необхідності немає, а свої дні народження вона хоче кожного року проводити вдома. Щодо відвідування батьком святкових заходів у школі, то він ніколи в неї не цікавився коли такі відбуваються.

Суд відмічає, що ОСОБА_1 не звертав рішення Юр`ївського районного суду від 10.01.2023 до примусового виконання, а також не надав жодного доказу, що мати дитини чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, якщо він намагається зустрітись з донькою в інший, ніж зазначено в рішенні суду, день (у разі неможливості спілкування у визначений судом).

Також суд зауважує, що фактично з моменту, коли вказане рішення суду після його перегляду судом апеляційної інстанції набрало законної сили, та до моменту звернення до суду з позовом про зміну графіку побачень, пройшов лише рік, тобто доволі незначний проміжок часу.

При цьому жодних істотних обставин, які впливають на необхідність зміни такого графіку, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, позивачем не наведено.

Так, звертаючись до суду з первісним позовом про визначення способів участі у вихованні доньки в 2022 році, ОСОБА_1 не заявляв інших вимог (зокрема, встановлення можливості побачень з дитиною на свята, в період канікул, тощо), крім прохання встановити дні та години спілкування кожного тижня з п`ятниці до неділі.

Не можна погодитись з твердженням позивача, що самі по собі графік роботи батька, який до речі існував і на час прийняття рішення суду від 10.01.2023, та переїзд ОСОБА_6 разом з матір`ю в інший населений пункт в межах одного району області, є підставою для зміни графіку побачень, адже звичайні зміни в житті батька та дитини можуть відбуватись порівняно часто. Тому неможливо допустити, щоб кожна така обставина ставала підставою для зміни способу участі батька у вихованні доньки, оскільки це впливає на спокійне та стабільне середовище існування дитини, зокрема, режим навчання, відпочинку, сталий уклад життя.

Також неприпустимим є посилання позивача на формальний характер прийнятого судом рішення від 10.01.2023. На думку суду подання позивачем цього позову по суті можна розцінити як ініціювання нового судового провадження з метою перегляду вже прийнятого півтора роки тому рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому позивач не довів, що вже встановлений графік побачень з донькою підлягає зміні з метою збільшення часу таких зустрічей, надання можливості спільного відпочинку в період шкільних канікул, в дні народження дівчинки, державних, релігійних свят саме в інтересах дитини, а не батька.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи не встановлено, що визначені рішенням суду від 10.01.2023 способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, ОСОБА_3 , та її вихованні не відповідають інтересам дитини та підлягають зміні, та що саме запропонований позивачем порядок на даний момент є доцільним та необтяжливим для дитини, враховуючи думку самої дівчинки, яка не висловила бажання змінювати вже існуючий графік, суд відмовляє в задоволенні позову.

Напідставі викладеного,керуючисьст.ст.76,82,141,200,211,265,268,273,353,354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Перещепинської міської ради, про зміну порядку участі батька у вихованні дитини відмовити.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 );

- Служба у справах дітей Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Вербки, вул.Матросова, буд. 20, ЄДРПОУ 42976487);

- Служба усправах дітейПерещепинської міськоїради (адреса місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, 43, ЄДРПОУ 42737685)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 грудня 2024 року.

Суддя І. О. Гайдар