Рішення

від 16.12.2024 по справі 363/3819/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.12.2024 Справа № 363/3819/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

судді Олійник С.В.,

за участю секретаря судових засідань Онопрієнка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вишгород за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 16.06.2016 між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2022 було розірвано. Від шлюбу мають дітей малолітню ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_4 . З моменту припинення фактичних шлюбних відносин діти проживають із нею і знаходяться на її повному утриманні, а відповідач не приймає жодної участі у вихованні та утриманні доньок, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2022 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей, проте вказане рішення суду відповідач не виконує. Станом на 17.06.2024 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів на суму 188387,08 грн на обох дітей. Зазначені обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою суду від 04.09.2024 відкрито провадження у справи, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 28.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, представник позивача просив суд проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, позов просив задовольнити. (а.с. 85)

Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Бурлака Алла в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд вказаної цивільної справи без участі представника третьої особи. Надала до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 74-75)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення, що підтверджується поштовим відправленням з відміткою про повернення у зв`язку із «відсутністю адресата за вказаною адресою», реєстрами вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, в якому міститься номер поштового відправлення судової повістки ОСОБА_2 , трекінгом поштових відправлень акціонерного товариства «Укрпошта», відповідно до яких поштові відправлення повернуто у зв`язку із «відсутністю адресата за вказаною адресою», трекінгом поштових відправлень акціонерного товариства «Укрпошта», відповідно до яких поштове відправлення вручено особисто, оголошенням про виклик до суду на офіційному сайті Вишгородського районного суду Київської області, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав, свого представника до суду не направив, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не подав. (а.с. 46-47, 58, 70, 82-84, 86-87)

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність заяв сторін по справі про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотання відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.2016, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 12)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.09.2023, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11)

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Оболонського району міста Києва від 13.06.2024 №16-36, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спостерігаються лікарями КНП «ЦПМСД №1» Оболонського району м. Києва, до півторарічного віку на огляд ОСОБА_3 приводили і мати і батько, після півторарічного віку дитину на огляд проводить лише мати, ОСОБА_4 на огляд приводила і приводить лише мати. (а.с. 14)

Згідно характеристики ОСОБА_4 , виданої директором дошкільного навчального закладу №603 Оболонського р-ну м. Києва, ОСОБА_4 характеризується позитивно, її мати ОСОБА_1 завжди цікавиться питаннями освітнього процесу дитини та прислухається до консультацій і рекомендацій вихователів, відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті садочку. Батько ОСОБА_2 з вихователями на зв`язок не виходив і не виходить, життям дитини не цікавиться. (а.с. 15)

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , виданої директором школи І-ІІІ ступенів №219 Оболонського р-ну м. Києва, ОСОБА_3 характеризується позитивно, її мати берер активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моні торить поводження дитини в мережі інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько ОСОБА_2 за весь час навчання дитини з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється, участі у шкільному житті дитини не брав, комунікацію зі школою стосовно успіхів дитини не проводив. (а.с. 16)

Згідно копії ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 13.09.2021 по справі №752/11566/21 про відкриття провадження та копії рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2021 по справі №752/11566/21, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 2500 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 17-21)

Відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2023 та розрахунків заборгованості від 17.06.2024 №45134 та №45135, Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області відкрито виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , станом на 17.06.2024 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів на суму 188387,08 грн на обох дітей. (а.с. 22-28)

З висновку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 (а.с. 75)

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до вимог ст.ст. 48, 51 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття. Дитинство і батьківство охороняються державою.

Ст. 27 Конвенції про права дитини передбачає, що батьки несуть відповідальність за забезпечення умов життя дитини, необхідних для його розвитку.

Ст. 150 Сімейного кодексу України зобов`язує батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати до самостійного життя.

Ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Судовою практикою стало, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і тільки при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи можливо задовольнити позов, в інших випадках необхідно відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Оцінивши докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню малолітніх дітей, у суду відсутня інформація про неможливість відповідача брати матеріальну участь в їх утриманні, не цікавиться життям дітей, не приймає участі у вихованні дітей, систематично ухиляється від сплати аліментів на користь дітей.

З урахуванням викладеного, як найкращих інтересів дітей, суд визнає, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки факт ухилення батька від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків щодо виховання дітей, доведено вищевказаними доказами, а свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком дітей, своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №75621 від 26.07.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.12.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д, код ЄДРПОУ: 37445484.

Суддя С.В. Олійник