Рішення

від 12.12.2024 по справі 366/3081/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

366/3081/24

2/366/859/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 Іванківський районний суд Київської області у складі судді Слободян Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся в суд із вказаним позовом до відповідача, в якій просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 10003044688 від 26.01.2021, укладеного між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс», правонаступником якого, за Договором факторингу № 556/ФК-22 від 05.02.2022, є позивач, у сумі 25 246,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5900 грн., заборгованість за відсотками 19346,69 грн., а також судові витрати у виді сплаченого судового збору та на професійну правничу допомогу.

Рух справи

14.10.2024 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.

18.10.2024 у справі відкрите провадження, вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перший розгляд призначений на 12.11.2024, відкладений на 20.11.2024, 12.12.2024.

Позиції сторін

Представник позивача у позові просив про розгляд справи у спрощеному провадженні, без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану в установленому порядку адресу його місця проживання, а також шляхом опублікування відповідного повідомлення на сайті судової влади, відзиву на позов подано не було, як не подано жодних заяв чи клопотань.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Третя особа не скористалась правом надання пояснень щодо позову.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до та частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 26.01.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «ФК Інвест Фінанс» (на даний час ТОВ «Компані інцест фінанс» ( а.с.23-29) подав Заяву про прийняття оферти (акцепт) на укладення електронного договору отримання кредиту, в якій просив надати йому кредит у сумі 5 900,00 грн., на строк 30 днів, розмір процентної ставки 1,71 в день, річний розмір процентної ставки 624,15 ( а.с.52-55)

Цього ж дня, між ТОВ «ФК Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено Договір про споживчий кредит № 10003044688 ( а.с.42-51), відповідно до умов якого, сума (загальний розмір) кредиту склав 5900,00 грн. ( п.1.2 Договору).

Згідно п.1.3 Договору, кредит надається строком на 30 днів з 26.01.2021 (строк кредитування), тобто до 25.02.2021.

Відповідно до п.1.6. та 1.7. Договору орієнтовна реальна процентна ставка на дату укладення договору складає 624,15% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 8 926,7 грн. Обчислення орієнтовної реальної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що цей Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені цим Договором. У оферті, крім того, зазначено розмір процентної ставки /день 1,71.

Умови пролонгації строку кредитування визначені у розділі 4. Договору, де чітко узгоджено сторонами договору, що строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3 цього Договору, якщо між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК, договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою компанією, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим фінансова установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідач на сайті ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (сайт: https://cashberry.com.ua) 26.01.2021 заповнив анкету-заяву до оферти, в якій зазначив: своє прізвище, ім`я та по-батькові, свої паспортні дані, адресу реєстрації та контактний номер телефону, податковий номер. Ця заява, як і укладений на її підставі договір про надання споживчого кредиту підписана відповідачем електронним підписом .

Без вчинення цих дій відповідачем, як і без надання своїх особистих даних кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно з інформаційною довідкою № 62/3105/12 від 14.12.2022 ТОВ «Платежі Онлайн», як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Сайт торговця: cashberry.com.ua. Тип транзакції: видача кредиту. Номер транзакції: 31168-35842-66204, сума транзакції 5900 грн., дата і час проведення транзакції 26.01.2021 19:53:07, номер картки НОМЕР_1 ( а.с.67). Тобто кредитодавець свої обов`язки за договором виконав.

Відповідач, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів у визначений сторонами договору 30-денний строк не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів щодо погашення заборгованості за тілом кредиту. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що її розмір за Договором про споживчий кредит № 10003044688 від 26.01.2021 склала 25 246,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 900,00 грн., заборгованість за відсотками 19346,69 грн. ( а.с.30-34)

З огляду на вказане, розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 900,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України та ч.1 ст.1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторони погодили строк кредитування 30 календарних днів, а відтак, у межах строку кредитування до 25.02.2021 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі справа №444/9519/12 виклала правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання або зазначили інший строк.

Відтак, у межах строку кредитування до 25.02.2021 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Строк кредитування встановлено 30 календарних днів, тобто до 25.02.2021.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/128, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, тобто дана судова практика є сталою.

Як зазначено вище, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором за період з 26.01.2021 (дата укладення кредитного договору) по 25.02.2021 (строк кредитування 30 календарних днів) у сумі 5900,00грн.

За умовами укладеного 26.01.2021 між ТОВ «ФК «ІнвестФінанс» та ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит №10003044688, сторони визначили строк кредитування, тривалістю 30 днів. Відтак, зі спливом вказаного строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором припинилося.

У розділі 4 Договору визначені умови пролонгації строку кредиту. Зокрема, зазначено, що пролонгація відбувається за ініціативоюпозичальника шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежів процентів. Як вбачається з позову та розрахунку заборгованості відповідач після отримання кредиту не здійснив жодного платежу, а відтак відсутні і докази пролонгації строку кредиту.

Вимогу про стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

З урахуванням викладеного, сума відсотків, яку відповідач має сплатити за користування кредитом в межах строку кредитування, який становить 30 календарних днів, складає 3026,70 грн.(5 900,00грн. *1,71%*30днів).

Щодо стягувача до Договором

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові №6-979цс15 від 23.09.2015, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.02.2019 у справі №667/11010/14-ц.

05.09.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір про факторингу №556/ФК-22, за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідачки. ( а.с.56-64, 22,75,)

Відповідно до Досудової вимоги від 30.10.2023 (Вих. №325617391-АВ), заборгованість відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» станом на 30.10.2023 становила 25 246,69 грн.(а.с.70-71)

Встановивши зазначені обставини, враховуючи, що відповідачкою жодного разу не було сплачено відповідних платежів в рахунок погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит №10003044688 від 26.01.2021, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» набуло право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор (ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс»), тобто на суму 8 926,70 грн. (5900,00грн.(тіло кредиту) + 3026,70грн. (відсотки за користування кредитом)).

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачкою на користь як позивача так, і первісного кредитора матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, вимоги ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит №10003044688 від 26.01.2021 підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 8 926,70 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Судовий збір

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем при зверненні з цим позовом до суду, було сплачено судовий збір у сумі 2 422,40грн. (коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позову через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»)(а.с.92), а позовні вимоги задоволені на 35,36%, то з відповідачпа на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 856,56 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн., на підтвердження яких надані копії наступних документів: Договору №42649746 від 01.04.2024 про надання правової допомоги (а.с.37-41), Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016 (а.с.77-78), детального опису робіт на суму 6 000,00грн., з яких: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача - 1,5 години оцінено у 2 250,00 грн.), 2) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 3 години оцінено у 3 000,00 грн.; 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 година оцінено в 750,00 грн.(а.с.35); Додаткової угоди № 1003044688 від 16.09.2024, якою узгоджено розширення розділів 1 та 4 Договору №42649746 від 01.04.2024 щодо предмету договору та встановлення порядку здійснення розрахунків ( а.с.65); Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 16.09.2024 на суму 6 000,00грн.(а.с.19)

Суд визнає надані стороною позивача докази на підтвердження витрат на правничу допомогу належними, допустимими, достовірними і достатніми.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд, визначаючи суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, жодного судового засідання за участі представника позивача не відбулося (справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін), тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником позивача на надання правової допомоги згідно вказаного переліку - 5,5 годин.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-283 , 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором №10003044688 від 26.01.2021 у сумі 8826,70 грн., з яких:заборгованість за тілом кредиту 5 900,00 грн.;заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3 026,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у сумі 856,56 грн. та витрати на правничу (правову) допомогу у сумі 2000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8. Код ЄДРПОУ: 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 )

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані інвест фінанс» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 7, прим. 28. Код ЄДРПОУ: 40284315).

Суддя Н. Слободян