Рішення

від 27.12.2024 по справі 494/1937/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

27.12.2024

Справа № 494/1937/24

Провадження № 2/494/758/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2024 року Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого суддіПанчишина А.Ю.

секретаря судового засіданняСтанілевич А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Березівської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання самостійним виховання та утримання дитини батьком,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 15 жовтня 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Березівської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання самостійним виховання та утримання дитини батьком.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 червня 2002 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від спільного проживання у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так як сімейне життя не склалось, шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу вони стали проживати окремо, при цьому позивач разом з сином переїхав до постійного місця проживання в будинок АДРЕСА_1 , а дружина з донькою залишились проживати в належному їй буд. АДРЕСА_2 .

Позивач стверджує, що починаючи з лютого 2018 року і по теперішній час він проживає разом із сином, утримує та виховує його.

ОСОБА_2 проживає із іншим чоловіком і вони не спілкуються. На теперішній час позивач стверджує, що самостійно виховує неповнолітнього сина, так як мати в лютому 2018 року передала його на утримання та виховання і з цього часу він являється одиноким батьком. Належним чином виконує свої батьківській обов`язки, піклується про сина, забезпечує його матеріально.

ОСОБА_1 вважає, що з його боку відсутні виключні обставини. які б унеможливлювали проживання дитини разом із ним чи негативно впливали б на йото виховання та розвиток. Зазначає, що син категорично заперечує проти його проживання та виховання матір`ю, яка в теперішній час намагається вплинути на вибір сина. Вважає, що саме він, а не ОСОБА_2 зможе виховати його достойним членом суспільства, піклується про фізичний та духовний розвитком сина.

Визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.

На підставі викладеного просить визначити постійним місцем проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 за фактичним місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 та встановити факт, що позивач виховує та отримує дитину до 18 років самостійно.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про таке була повідомлена належним чином. Про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов або заяв про розгляд справи за відсутності не надавала. Разом з тим подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала, при цьому ствердила, що бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні. Крім цього, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник Органу опіки та піклування Березівської міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_4 судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про слухання справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 червня 2002 року, який рішенням Березівського районного суду Одеської області 20 лютого 2018 року було розірвано, справа № 494/59/18.

Від даного шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

Згідно судового наказу Березівського районного суду Одеської області від 29.08.2022 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 50 % відсотків від прожиткового мінімуму.

Відповідно до довідки №9228/21.1-32 від 12.06.2024 року начальника Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що виконавчі документи про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконанні відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Березівської міської ради №09-80 від 30.06.2022 року визначено місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 за місцем фактичного проживання батька ОСОБА_1 .

На даний час, неповнолітній син, ОСОБА_4 15.06.2010 року проживає разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою Виконкому Березівської міської ради №44 від 01.02.2024 року та актом обстеження житлово-побутових умов мешканців Березівської міської ради ОТГ від 01.02.2024 року.

.Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , учня 8-В класу Опорного закладу №3 Березівської міської ради ОСОБА_4 проживає з батьком. ОСОБА_5 приділяє належну увагу вихованню сина, допомагає у навчанні, постійно відвідує батьківській збори, реагує на зауваження вчителів.

Позивач є Фізичної особою - підприємцем, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач 27.12.2023 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про надання відстрочки від призову. Листом №114 від 04.01.2024 року в наданні відстрочки від призову на військову службу на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовлено, заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Син позивача ОСОБА_4 , 12.04.2024 року подав до суду заяву, в якій зазначив, що з 2018 року він постійно проживає з батьком ОСОБА_1 та бажає проживати з ним і в подальшому. Йому з ним добре. З матір`ю буде спілкуватися, однак жити з нею не бажає.

Задовольняючи позов, суд враховує тривалість проживання неповнолітньої дитини з батьком, добросовісне виконання позивачем батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, бажання самої дитини на проживання з батьком, згоду матері на проживання малолітньої дитини з батьком, через що, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення суд, зазначає, що визначення місця проживання дитини разом із батьком та встановлення факту виховання та утримання дитини батьком не позбавляє права відповідача спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки матір дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно сина та участі у його вихованні та утриманні.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст.29ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст.141СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1 ст.161Сімейного кодексуУкраїнивстановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Враховуючи, що позивач самостійно займається вихованням та утриманням сина ОСОБА_4 , піклується про нього, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання неповнолітнього сина з батьком, який фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному.

Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні та утриманні.

Враховуючи наведене, проживання дитини разом з батьком та самостійне виховання та утримання дитини батьком відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.21,24,110,112,113,114 СК України, ст.ст.81,89,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Березівської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання самостійним виховання та утримання дитини батьком - задовольнити.

Визначити постійним місцем проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактичним місцем проживання його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без участі матері.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Панчишин А.Ю.