Рішення

від 12.11.2024 по справі 711/5944/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5944/21

Номер провадження2/711/192/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого - судді Демчика Р.В., секретарів судового засідання Кофанової А.О., Бутовської Д.О., представника позивача Шаповал О.В. , представника відповідача ОСОБА_2 , представника Служби у справах дітей Черкаської міської ради Молчанович Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Служба у справах дітей Черкаської міської ради,-

встановив:

20.09.2021року ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання,зазначене в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 (РНОКПП не вказаний, місце проживання, вказане в позовній заяві: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Служба у справах дітей Черкаської міської ради (вул. Благовісна, 170, м. Черкаси, 18000).

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , згідно відповіді Управління з питань реєстрації Черкаської міської ради від 20.07.2021 року №15724-01-10.

Згідно відповіді Закладу тимчасового утримання під вартою Республіки Польща від 27.08.2021 року ОСОБА_4 позбавлений волі з 19.02.2021 року, і термін тимчасового обмеження волі до вироку суду складає до 17.09.2021 року.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

26.03.2009 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_4 у відділі реєстрації актів цивільної о стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 314.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подружні відносини між позивачем і відповідачем припинені з 2012 року, спільне господарство не велось. Основна причина розпаду сім`ї це різниця характерів, відсутність між сторонами взаєморозуміння і довіри. Крім цього, відповідач не допомагав позивачу із вихованням дитини, сина з позивачем із пологового будинку не забирав.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2014 року у справі № 711/744/14-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , зареєстрований 26.03.2009 року розірвано. Про що внесено відповідний запис відділом реєстрації актів громадянського стану по м. Черкаси.

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_8 залишився проживати із матір`ю і повністю перебував на її утриманні.

Судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09.03.2021 року і до повноліття дитини.

За даним судовим наказом відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3, про що свідчать відомості з АСВП.

Відповідач не сплачує аліменти, в результаті чого утворилася заборгованість по аліментах за шість місяців.

28.10.2020 року позивач вдруге взяла шлюб із громадянином Республіки Польща ОСОБА_9 , про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 25.02.2021 №00029710603.

Позивач разом з дитиною зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_4 . В квартирі чисто, охайно, є сучасні меблі та техніка. У дитини власна кімната, облаштовані місця для навчання, сну, зберігання речей, утому числі іграшок. Матір`ю створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

Батько дитини участі у піклуванні і вихованні дитини, у забезпеченні і розвитку дитини не приймав і не приймає. З дитиною за весь час від народження спілкувався всього не більше десятка разів. Фактично самоусунувся від виховання сина і долею сина не цікавиться.

Згідно наданої інформації дитиною і сусідами позивача, спілкування батька дитини з дитиною носило травмуючий характер для малолітнього ОСОБА_6 .

Згідно Довідки Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25 про участь батька у вихованні дитини від 31.03.2021 року, адміністрація школи підтверджує що ОСОБА_3 сама виховує неповнолітнього сина ОСОБА_6 , учня 4-К класу. ОСОБА_4 батько дитини, не приймає участі у навчанні, вихованні та утриманні сина.

За останньою інформацією, ОСОБА_4 ,у 2020-2021 році виїхав на заробітки за кордон, перетнув державний кордон України із Республікою Польщею, скоїв на території Польщі кримінальне правопорушення і був затриманий правоохоронними органами Республіки Польща. За останньою інформацією, перебуває у АДРЕСА_5.

Згідно відповіді ТСЦ МВС №7141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Черкаській області від 24.07.2021 року № 31/23/41-1003 неможливо без ухвали суду отримати інформацію про судимість ОСОБА_4 .

Згідно відповідей державних установ «Старобабанівської Виправної колонії №92» від 02.08.2021 року №2.5/3644 та «Черкаської виправної колонії №62» від 02.08.2021 року №15/1130 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбував покарання з 08.08.2007 року по 30.07.2013 роки і вибув на підставі ст. 81 КК України, згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2013, умовно-достроково. Згідно відповіді Філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області від 20.07.2021 року відповідач на обліку уповноважених органів з питань пробації Черкаської області не перебував та не перебуває.

Згідно відповіді Управління з питань реєстрації Черкаської міської ради від 20.07.2021 року №15724-01-10, відповідач ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.07.2021 без ухвали сущу неможливо надати інформацію про перетин кордону ОСОБА_4 .

Згідно відповіді Міністерства юстиції України від 12.08.2021 інформацію про затримання ОСОБА_4 надати неможливо, оскільки дане питання виходить за межі компетенції Мінюсту (і вирішується в судовому порядку).

Згідно відповіді Закладу тимчасового утримання під вартою Республіки Польша (АДРЕСА_6) від 27.08.2021 року ОСОБА_4 дійсно перебуває у даному закладі. ОСОБА_4 позбавлений волі з 19.02.2021 року і термін тимчасового обмеження волі до вироку суду складає до 17.09.2021 року.

Про відсутність будь-якого піклування відповідача про дитину свідчить і відсутність утримання ним дитини - дитину повністю утримує і виховує позивач, що підтверджується показами свідків , довідками школи, лікарні, тощо.

Відповідач вихованням дитини не займається. З дня народження дитини на утримання тій відповідач взагалі не надавав дитині грошової допомоги по утриманню дитини, не тріпається з дитиною, так як сам займається особистим життям і періодично відбуває покарання за порушення національного кримінального закону так і законодавства інших країн.

Дитину із пологового будинку відповідач не забрав.

Ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина є підставою для позбавлення його батьківських прав на підставі п.1, п.2 ч.1 ст.164 СК України. У зв`язку із чим позивач звертається до суду про позбавлення відповідача батьківських прав.

Просить суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнути з відповідача на її користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 49032 грн., витребувати докази, допитати свідків та заслухати думку дитини.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2021 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2022 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника позивача про виклик в судове засідання свідків.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення доказів від 10.09.2021 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2022 року зобов`язано орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Черкаської міської ради надати Придніпровському районному суду м. Черкаси висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), щодо неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2022 року закрите підготовче провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2024 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання свідка.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2024 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про опитування дитини та врахування її думки під час розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи просили відмовити задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав, передбачених СК України для позбавлення батьківських прав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , зареєстрований 26.03.2009 року відділом реєстрації актів громадянського стану по м. Черкаси, Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 314.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 25.02.2021 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 28.10.2020 року, після чого ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 .

Судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09.03.2021 року і до повноліття дитини.

Постановою головного державного виконавця придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Петренко С.В. від 08.07.2021 року відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09.03.2021 року і до повноліття дитини.

Згідно довідки розрахунку від 30.12.2021 року заборгованість аліментів по судовому наказу №711/1475/21 від 08.04.2021 року складає 25762,25 грн.

Як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України від 25.10.2023 року, станом на 01.10.2023 року заборгованість зі сплати аліментів складає 92 419,18 грн., згідно відповіді Державної прикордонної служби України, в період з 08.07.2021 року відсутні відомості щодо перетину боржником ОСОБА_4 меж державного кордону України.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8,12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 7 ст.7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дитини (ст.166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилається на те, що відповідач не забрав дитину з пологового будинку, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та не надає матеріальної допомоги у вихованні дитини.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила суд про те, що знає ОСОБА_15 близько 15 років, оскільки це її сусідка. На даний час вона перебуває за кордоном. Коли ОСОБА_16 народила дитину вона їй допомагала. Відповідач не надавав допомогу дитині, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. Свідком спілкування батька з дитиною вона не була. У вихованні дитини приймала участь мати ОСОБА_16 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив суд про те, що батька ОСОБА_18 він ніколи не бачив, тому про нього нічого сказати не може. ОСОБА_16 він знає з березня 2008 року. Вихованням ОСОБА_18 займалися його мати, баба та прабаба. Дитина була вихована, доглянута та привітлива. Він знав, що батько ОСОБА_18 відбуває покарання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , пояснила суду, що ОСОБА_4 є її сином. Перебуваючи в місцях позбавлення волі він познайомився з ОСОБА_16 . Після знайомства ОСОБА_20 попросив щоб ОСОБА_16 проживала у нашій квартирі, оскільки в цей час вони перебувала в Португалії. Після народження дитини, ОСОБА_16 переїхала жити до своєї матері. Перебуваючи в Португалії, вони з чоловіком допомагали ОСОБА_16 матеріально та висилали їй різні посилки. Після народження дитини вони також її допомагали, оскільки ОСОБА_20 перебував у колонії. Зараз ОСОБА_20 перебуває у Польщі, він виїхав за межі України у 2020 році та відбуває там покарання.

06.09.2022 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради складено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 щодо малолітнього ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно висновку, заявницею надано документи про те, що відповідно до розпорядження Районного суду у м. Прушкув, ОСОБА_4 з 19.02.2021 року перебуває у місцевій пенітенціарній установі слідчий ізолятор у Варшаві-Служевцю (Республіка Польща). У наданих заявницею ОСОБА_3 документах немає доказів, які б переконливо підтверджували вищезазначені критерії невиконання батьківських обов`язків громадянином ОСОБА_4 . Законодавством України не передбачено позбавлення батьківських прав батька відносно його дитини, виключно у зв`язку із несплатою ним аліментів на утримання дитини. Зі слів адвоката Шаповал О.В., її довірительниця разом з малолітнім сином з березня 2022 року проживають в Польській Республіці та не мають наміру повертатися в України. Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування м. Черкаси, вважає недоцільним, на даний час, позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 щодо малольтінього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідки Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25 від 31.03.2021 року, адміністрація школи підтверджує, що ОСОБА_3 сама виховує неповнолітнього сина ОСОБА_6 , учня 4-К класу. ОСОБА_4 батько дитини, не приймає участі у навчанні, вихованні та утриманні сина.

Згідно довідки ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)» від 02.08.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбував покарання в ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)» з 08.08.2007 року по 30.07.2013 року та вибув на підставі ст. 81 КК України згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2013 року, умовно достроково.

Отже, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 не міг забрати дитину з пологового будинку, оскільки відбував покарання в ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)».

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема п.2 ч.1 ст.164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд звертає увагу на те, що позивач та відповідач уклали шлюб 26.03.2009 року, під час перебування відповідача в місцях позбавлення волі, позивач завагітніла та народила дитину також в період відбування покарання ОСОБА_4 .

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивач була достовірно обізнана про те, що відповідач відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, буде позбавлений можливості належним чином виконувати свої батьківські обов`язки відносно свого сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але ці обставини не перешкоджали їй укласти шлюб та народити та такий спосіб життя її влаштовував.

Також судом встановлено, що судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09.03.2021 року і до повноліття дитини.

Постановою головного державного виконавця придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Петренко С.В. від 08.07.2021 року відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09.03.2021 року і до повноліття дитини.

Згідно довідки слідчого ізолятору у Варшаві-Служевцю від 18.08.2021 року ОСОБА_4 перебуває у місцевій пенітенціарній установі в якості затриманого до розпорядження Районного суду у м. Прушкув, номер акту II.К.803/21, за підозрою у вчиненні правопорушення згідно зі ст.280 §1, 13 §1. Позбавлений волі з 19.02.2021 року. Термін тимчасового арешту закінчується 17.09.2021 року.

Отже, починаючи з дня народження дитини -12.05.2011 року та до дня винесення судового наказу Придніпровським районним судом м. Черкаси - 08.04.2021 року, позивач не зверталася до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а зробила це перед зверненням 20.09.2021 до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_4 батьківських права.

Слід зазначити, що на момент винесення Придніпровським районним судом м. Черкаси судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 аліментів, останній перебував у місцевій пенітенціарній установі в якості затриманого до розпорядження Районного суду у м. Прушкув, а позивачем в порушення вимог ст. 81 ЦК України не надано доказів про те, що відповідачу відомо, що з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57,58).

У п.100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 року у справі № 462/4705/19.

Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку Національної поліції, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Як уже було зазначено, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.

Позивач також не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Представник відповідача категорично заперечує щодо позбавлення позивача його батьківських прав по відношенню до сина. Указані дії свідчать про бажання відповідача брати участь у вихованні дитини та прикласти свої зусилля і змінити відносини, що склались між відповідачем та сином.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і про необхідність надання відповідачу можливості покращити відносини з сином, відновити між ними психологічний зв`язок, що якраз і відповідатиме найкращим інтересам дитини.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, ст. 154, п.2 ч.1 ст.164, ст.165 Сімейного Кодексу України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Служба у справах дітей Черкаської міської ради- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В. Демчик.

Повне судове рішення складене 12.11.2024 року

Головуючий: Р. В. Демчик