Рішення

від 20.12.2024 по справі 711/8456/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8456/24

Номер провадження2/711/2938/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., при секретарі Бутовській Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах кого діє адвокат Ульянов Сергій Миколайович до Черкаської міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив №56 «Будівельник 4» про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах кого діє адвокат Ульянов С.М. звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 березня 1964 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих № 694 від 27.08.1975 року «Про заселення 60 квартирного жилого будинку членами житлово- будівельного кооперативу № 56 «Будівельник - 4» було: 1.Затверджено списки та видано ордера на заселення 60 квартирного жилого будинку ЖБК-56 «Будівельник -4» по АДРЕСА_1 відповідно до додатку. 2.60 квартирний будинок передано на баланс правління ЖБК. Відповідно до списку на заселення громадян в 60 кв. жил. Будинок ЖБК -56 «Будівельник- 4» по АДРЕСА_2 було зазначено: ПІБ ОСОБА_2 , СМУ-4, слюсар; склад сім`ї дружина ОСОБА_4 , 1945 року народження; дочка ОСОБА_4 , 1964 року народження; дочка ОСОБА_5 , 1973 року народження; всього 4; № кв. 16; кімнат 2; житлова площа 33,11.Отже, подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було набуто у спільну власність квартиру АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки КП «ЧООБТІ» № 50496 від 01.02.2024 року багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , мати позивачки. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_5 .

Відповідно до листа Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради станом на 21.10.2008 року в квартирі АДРЕСА_5 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.10.1975 по 24.12.2013 рік; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12.04.2000 р. по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.11.2002 по 24.06.2009 рік.

ОСОБА_2 , чоловік померлої, подав заяву про відмову від прийняття спадщини. Cпадщину прийняла ОСОБА_1 , дочка померлої, але не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , батько позивача.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_5 , як спільне майно подружжя, та на частку квартири АДРЕСА_5 , яку померлий прийняв у спадщину, але не оформив. Спадщину прийняла дочка померлого ОСОБА_1 .

Згідно розпорядження міського голови м. Черкаси змінено назву вулиці Орджонікідзе на вулицю Сергія Амброса.

ОСОБА_1 звернулась до другої державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_5 , як на частку ОСОБА_4 так і на частку ОСОБА_2 .

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину в зв`язку із відсутністю у останній правовстановлюючих документів на квартиру та відсутності державної реєстрації право власності на квартиру за померлими.

ОСОБА_1 через адвоката зверталась до ЖБК-56 «Будівельник-4» щодо отримання інформації про розмір паю ОСОБА_2 та час його повної сплати по квартирі АДРЕСА_6 . Відповіді на адвокатський запит не отримано.

Враховуючи наведені вище обставини, позивачка просить суд визнати визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 листопада 2024 року витребувано докази.

В судове засідання позивач не з`явилася. Причину неявки суду не повідомила

Представник позивача адвокат Ульянов С.М. в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник Черкаської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник ЖБК «Будівельник 4» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , 27 березня 1964 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_5 , батьками якої записані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих № 694 від 27.08.1975 року «Про заселення 60 квартирного жилого будинку членами житлово- будівельного кооперативу № 56 «Будівельник - 4» було:

1.Затверджено списки та видано ордера на заселення 60 квартирного жилого будинку ЖБК-56 «Будівельник -4» по АДРЕСА_1 відповідно до додатку.

7. 60 квартирний будинок передано на баланс правління ЖБК.

Відповідно до списку на заселення громадян в 60 кв. жил. Будинок ЖБК -56

«Будівельник- 4» по АДРЕСА_2 було зазначено: ПІБ ОСОБА_2 , СМУ-4, слюсар; склад сім`ї дружина ОСОБА_4 , 1945 року народження; дочка ОСОБА_4 , 1964 року народження; дочка ОСОБА_5 , 1973 року народження; всього 4; № кв. 16; кімнат 2; житлова площа 33,11.

Між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , 17 жовтня 1992 року зареєстрований шлюб, що також підтверджується копією свідоцтва. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 .

Як вбачається з Свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що також підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .

Відповідно до листа Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради станом на 21.10.2008 року в квартирі АДРЕСА_5 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.10.1975 по 24.12.2013 рік; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12.04.2000 р. по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.11.2002 по 24.06.2009 рік.

Крім того, за матеріалами, що надані до суду нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори №1473/01-16 від 05.12.2024- після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини від 12.05.2017 (спадкова справа №176/2009). В матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_2 про відмову від належної йому частини спадкового майна, яке залишилося після смерті його дружини ОСОБА_4 . Свідоцтво про право на спадщину після померлої не видавалось.

Також, в матеріалах спадкової справи наявна Інформація КП «ЧООБТ» від 03.05.2023 №42190, проте, що станом на 01.01.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 не зареєстрована.

Разом з тим, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2024.

Як вбачається з вказаної вище постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом,- є те, що у ОСОБА_1 відсутні правовнасновлюючи документи на спадкове майно, що залишилося після смерті її матері ОСОБА_4 . Окрім цього, під час вивчення документів спадкової справи, які подав спадкоємець ОСОБА_1 , для оформлення спадщини, було встановлено відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця ОСОБА_4 на вказану частку квартир, що підтверджується довідкою №42190 виданою КП «ЧООБТІ».

Також, за матеріалами, що надані до суду нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори №285/12 - після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулась ОСОБА_1 із заявою від 07.11.2023 про прийняття спадщини. Також, відповідно до заяви від 15.08.2024 до с/с 285/12 звернулась ОСОБА_1 .

Однак, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2024.

Як вбачається з вказаної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом,- є те, що у ОСОБА_1 відсутні правовнасновлюючи документи на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_2 . Окрім цього, під час вивчення документів спадкової справи, які подав спадкоємець ОСОБА_1 , для оформлення спадщини, було встановлено відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця ОСОБА_4 на вказану частку квартир, що підтверджується довідкою №42190 виданою КП «ЧООБТІ».

На час розгляду справи встановлено, що свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зіст.328 ЦКправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 182 ЦК, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4ст. 334 ЦКправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Заст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до положень пункту 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК,Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно доЗакону України «Про кооперацію»кооператив - це юридична особа, створена фізичними і/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Метою створення житлово-будівельного кооперативу є будівництво житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їхніх сімей житлом у ньому. Діють кооперативи на підставі статуту, який підлягає реєстрації в місцевому виконкомі. Член кооперативу робить вступний внесок, а в подальшому оплачує ще й пайові внески в розмірі, визначеному статутом. За це він отримує в безкоштовне користування квартиру для проживання разом з родиною. При цьому сам будинок з усіма прибудовами і прибудинковою територією буде власністю кооперативу.

Відповідно дост. 19-1 Закону України «Про кооперацію»член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

За положеннями ст. 15Закону України «Про власність»(який діяв до набрання чинностіЦивільним кодексом Українив редакції 2003 року, та на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру) передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються уст. 384 ЦК(в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вказано, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15Закону України «Про власність»член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Аналогічне роз`яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п.п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань.

Виходячи з викладеного вище, виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦивільним кодексом Українив редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

На підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженихНаказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженихНаказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Тобто сплата пайового внеску вважалася підставою виникнення права власності на нерухоме майно, державна реєстрація якого не вимагалася.

Крім того, відповідно до п. 5-1 постанови Пленуму ВСУ №9 від 18.09.1987р. «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», яка чинна на час розгляду справи,- судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України"Про власність" (697-12) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд- продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Тобто, статтею 15 Закону України «Про власність» визначено, що член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 01.07.1990 набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру. Такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду України у справі №6-138цс13 від 18.12.2013.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача.

Крім того, п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 з урахуванням положень частини першої статті15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, нормами чинного ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст.1216-1218 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Правона спадкуваннямають особи,визначені узаповіті. Уразі відсутностізаповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України).

Крім того, частиною першою ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах- до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз?яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 .. Інші заяви про прийняття спадщини та про відмову від прийняття спадщини, усунення від спадкування у спадковій справі відсутні. Беззаперечним є той факт, що спадкодавці ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за життя повністю сплатили пайові внески за квартиру та набула право власності на неї.

За результатами розгляду справи, суд вважає, що позивачкою обрано вірний спосіб захисту, враховуючи норми ст. 5 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, оскільки іншим шляхом поновити своє порушене право та майновий інтерес, не є можливим. На думку суду, ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . На цей час вона позбавлена можливості одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на вказану вище квартиру, яку вона має право успадкувати за законом. Крім того, наявність постанови нотаріуса перешкоджає їй оформити спадкові права, при відсутності інших спадкоємців.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вказане судове рішення, як на думку суду, не порушує права будь-яких осіб і є законним та справедливим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;РНОКПП НОМЕР_5 , місцепроживання: АДРЕСА_7 ) право власності на квартиру АДРЕСА_5 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик