Рішення

від 26.12.2024 по справі 711/9245/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9245/24

Провадження № 2/711/3199/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в особі представника Дідуха Євгена Олександровича, який діє на підставі договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024р. та довіреності від 01.08.2024р., звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №5517661 від 10.02.2022р. в загальній сумі 38 726 грн. 85 коп., судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. (документи були сформовані та подані через систему «Електронний суд»).

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 10.02.2022р. між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про надання споживчого кредиту №5517661, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 12 450 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно укладеного Договору факторингу №26.09/23-Ф від 26.09.2023р. право вимоги за кредитним договором №5517661 від 10.02.2022р. перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (торгова марка «CreditPlus») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс».

В подальшому, відповідно до умов укладеного Договору факторингу від 31.07.2024р. №31.07/24-Ф, право вимоги за кредитним договором №5517661 від 10.02.2022р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції».

У зв`язку з порушенням відповідачкою порядку повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість в розмірі 38 726 грн. 85 коп., з яких: 11 950 грн. заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 26 776 грн. 85 коп. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 10.02.2022р. по 17.09.2024р. (включно).

Оскільки відповідачка не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 38 726 грн. 85 коп. та судові витрати по справі.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

29.11.2024р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

09.12.2024р. представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - Дідухом Є.О. до суду подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій останній одночасно вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем її проживання, яка не була вручена відповідачці з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилась в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

10.02.2022р. між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту №5517661, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором М507331 /а.с. 15-19/.

Згідно умов вказаного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 12 450 грн., зі строком користування кредитом 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Знижена процентна ставка 0,597% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 12.03.2022р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку не виконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в пп. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку (п.п.1,3, 1,4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 договору).

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

В свою чергу позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 5.4 договору).

Як вбачається з листа АТ «ПУМБ», в рамках співпраці з ТзОВ «Авентус Україна» за Договором Про організацію взаємодії при прийманні платежів №01-19 від 15.08.2019р., на платіжну картку № НОМЕР_1 були зараховані кредитні кошти в сумі 12450 грн. /а.с. 23, а.с. 25-зворотна сторона/.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 18.12.2024 року вих. №116/1211/154055/2024/БТ банківський рахунок № НОМЕР_2 (980) до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 (980), відкритого на ім`я ОСОБА_1 10.02.2022р. на зазначений рахунок було зараховано 12450 грн.

Таким чином ТзОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за Договором пронадання споживчогокредиту №5517661від 10.02.2022року.

Разом з тим, відповідачкою умови зазначеного договору належним чином не виконувалися, в зв`язку з чим остання станом на 25.09.2024р. мала заборгованість перед ТзОВ «Авентус Україна» в загальній сумі 38726 грн. 85 коп., з яких: 11950 грн. заборгованість за кредитом, 26776 грн. 85коп. заборгованість за процентами.

Так, з картки обліку (розрахунку) заборгованості за Договором №55117661 від 10.02.2022р. вбачається, що за період з 10.02.2022р. по 24.02.2022р. відповідачці були нараховані проценти за зниженою процентною ставкою 0,597% в день на загальну суму 1114 90 коп., які були сплачені відповідачкою 10.03.2022р.

В подальшому, а саме з 01.05.2022р. по 06.09.2022р. (включно) була застосована стандартна процентна ставка в розмірі 1,99% в день та за вказаний період відповідачці були нараховані проценти на загальну суму 30676 грн. 85 коп. /а.с. 28-43/.

Разом з тим, із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою 22.04.2022р. було здійснено платіж (оплата основного боргу) в розмірі 500 грн., 05.05.2022р. платіж (оплата процентів) в розмірі 500 грн., 10.06.2022р. платіж (оплата процентів) в розмірі 1000 грн., 23.07.2022р. платіж (оплата процентів) в розмірі 2 400 грн. Таким чином, відповідачкою здійснено оплату процентів на загальну суму 5 014 грн. 90 коп. та оплату основного боргу на суму 500 грн. Починаючи з 24.07.2022р. відповідачкою не здійснювалося жодних платежів для погашення зобов`язань за кредитним договором. З 07.09.2022р. відповідачці перестали нараховуватися проценти за користування кредитом. Таким чином, станом на 25.09.2023р. розмір заборгованості відповідачки складав 38 726 грн. 85 коп., з яких: 11 950 грн. заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 26 776 грн. 85 коп. заборгованість за процентами.

26.09.2023р. між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» був укладений Договір факторингу №26.09/23-Ф, відповідно до умов якого ТзОВ «Авентус Україна» відступило, а ТзОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права вимоги заборгованості до Боржників, які зазначені в Реєстрі боржників (Додаток №1 до договору факторингу від 26.09.2023р. №26.09/23-Ф), в тому числі і право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №5517661, укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 45-49, 71 зворотна сторона/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 38 726 грн. 85 коп., з яких: 11 950 грн. заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 26 776 грн. 85 коп. заборгованість за процентами.

В подальшому 31.07.2024р. між ТзОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ТзОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу №31.07/24-Ф, відповідно до умов якого ТзОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» відступило, а ТзОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги заборгованості до Боржників, які зазначені в Реєстрі боржників (Додаток №1 до договору факторингу від 31.07.2024р. №31.07/24-Ф), в тому числі і право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №5517661, укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 65-68, 71/, на загальну суму заборгованості 38 726 грн. 85 коп., з яких: 11 950 грн. заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 26 776 грн. 85 коп. заборгованість за процентами.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №5517661 від 10.02.2022р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту №5517661 від 10.02.2022р., який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М507331. На підставі такого договору відповідачкою 10.02.2022р. були отримані кредитні кошти в розмірі 12450 грн., які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит №551761 від 10.02.2022р. і вона користувалась кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вказаним вище Договором про надання споживчого кредиту №5517661 від 10.02.2022р. в загальному розмірі 38726 грн. 85 коп., з яких: 11 950 грн. заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 26776 грн. 85коп. заборгованість за процентами.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договором про надання споживчого кредиту №5517661 від 10.02.2022р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості є обґрунтованими.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 2 422 грн. 20 коп., оскільки частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, та оплати правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає до задоволення, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2 422 грн. 20 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач просить компенсувати йому за рахунок відповідачки витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

В той же час, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024р. /а.с. 81-82/, укладений між ТзОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О.; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 7.09.2024р. згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024р. про надання юридичних послуг на загальну суму 10 000 грн. /а.с. 83/; детальний опис робіт /83 зворотна сторона/, який включає в себе: підготовку та направлення адвокатського запиту до АТ «Ощадбанк» щодо отримання виписки по рахунку ОСОБА_1 , підготовку та направлення до суду клопотання про витребування доказів з АТ «Ощадбанк», підготовку та направлення до суду позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; довіреність представника Дідух Є.О.; свідоцтво про право на заняття Дідухом Є.О. адвокатською діяльністю серія КС №5972/10 /а.с. 84-86/.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката підготовку та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №5517661 про надання споживчого кредиту від 10.02.2022р. загальна вартість 10000 грн.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.

За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, м. Київ) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №5517661 від 10.02.2022р. в загальній сумі 38 726 грн. 85 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 26.12.2024 року.

Головуючий : В.М. Скляренко