Ухвала

від 27.12.2024 по справі 726/2375/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2375/24

Провадження №1-кс/726/746/24

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участі:

адвоката ОСОБА_3

детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_4

розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 на дії старшого детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області

ВСТАНОВИВ :

Адвокат ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із скаргою на дії старшого детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області у якій вказує, що в ході санкціонованого обшуку, який проведено 20.08.2024 року та 28.08.2024 у нежитловому приміщенні, яке використовує у своїй господарській діяльності ТОВ «Базисмед», за адресою Рівненська, 5А та у житловому приміщенні, яке належить медичному директору ТОВ «Базисмед» було вилучено грошові кошти.

Скаржник наголошує, що вилучені грошові кошти у загальному розмірі 1 243 861,00 гривень, належать ОСОБА_5 , є її особистими грошовими коштами та ніякого відношення до діяльності ТОВ «Базисмед» не мають.

У зв`язку із викладеним, представник ОСОБА_5 звернувся до детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області із клопотанням про повернення грошових коштів. Однак, постановою від 24.12.2024 року, детектив ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_4 відмовив у заявленому клопотанні.

Враховуючи відсутність будь-яких законних підстав утримувати вказані грошові кошти, оскільки арешт на них не накладено, просить суд зобов`язати детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області повернути ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1 243 961,00 гривень.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , надав пояснення аналогічні викладеним у скарзі, вимоги за скаргою підтримав.

Детектив ТУ БЕБ у Чернівецькій області просив вирішити питання про повернення грошових коштів на розсуд суду.

Встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023261150000022, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, -

Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, детектив обґрунтовував свої вимоги тим, що службові особи ТОВ «БАЗИСМЕД» (код ЄДРПОУ 39075068), з метою ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, в період з 2022 року і по даний час, шляхом здійснення виплати реальної заробітної плати готівковими коштами та/або у вигляді перерахуванням на особисті банківські картки працівників із призначенням «поповнення власних коштів», без належного відображення у бухгалтерській та податковій звітності підприємства, занизили розміри нарахування заробітної плати працівникам підприємства на суму 41 646 200 грн., що призвело до ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 7 496 316 грн., а також військового збору на суму 624 693,0 грн, а всього на загальну суму 8 121 009 грн., що є у великих розмірах.

Вирішуючи питання про надання дозволу на обшук, слідчий суддя враховував, що стороною обвинувачення надано достатній обсяг доказів на підтвердження викладеного у клопотанні, існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, що доводить існування підстав для застосування такої слідчої дії, як обшук.

Ухвалами слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 19.08.2024 року та 28.08.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях за місцем проведення господарської діяльності ТОВ «БАЗИСМЕД» (код ЄДРПОУ 39075068), які знаходяться за адресою м. Чернівці, вул. Рівненська, 5А, а також у домоволодінні ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 з метою виявлення та вилучення, в тому числі, грошових коштів здобутих злочинним шляхом.

Згідно з протоколами обшуку від 20.08.2024 року та 28.08.2024 року а також протоколом огляду від 30.08.2024 року, в ході санкціонованого обшуку у нежитлових приміщеннях за місцем проведення господарської діяльності ТОВ «БАЗИСМЕД» (код ЄДРПОУ 39075068), які знаходяться за адресою м. Чернівці, вул. Рівненська, 5А, а також за місце проживання медичного директора ТОВ «Базисмед» ОСОБА_6 по 2-му провулку Віденському, 3 у м. Чернівці, було вилучено грошові кошти у розмірі 1503861,00 гривень.

Скаржник стверджує, що частина грошових коштів, а саме у розмірі 1 243 864, 00 гривень належать ОСОБА_5 на підтвердження викладеного, слідчим суддею встановлено, що 20.12.2024 року ОСОБА_6 звернулась до детектива БЕБ із заявою у якій зазначає, що вилучені у її будинковолодінні грошові кошти у розмірі 102 500,00 гривень належать ОСОБА_5 , що підтверджується також копією розписки від 27.08.2024 року, із якої вбачається, що ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_5 на зберігання грошові кошти у розмірі 102500,00 гривень.

Крім того, належність вилучених грошових коштів ОСОБА_5 підтверджується також копією договору позики від 27.08.2024 року, згідно з яким остання отримала від ОСОБА_7 у позику грошові кошти у розмірі 280 000,00 гривень, які зобов`язалась повернути до 31.12.2024 року, а також копією договору позики від 19.08.2024 року, згідно з яким остання отримала від ОСОБА_7 у позику грошові кошти у розмірі 970 000,00 гривень, які зобов`язалась повернути до 31.12.2024 року.

Відтак, на переконання слідчого судді, скаржником доведено походження вилучених грошових коштів у розмірі 1 243 861,00 гривень та те, що вони належать саме їй.

Крім того встановлено, що ОСОБА_5 було скеровано до ТУ БЕБ у Чернівецькій області клопотання про повернення грошових коштів, вилучених під час обшуків, зокрема повернення 1 243 861,00 гривень де обґрунтовано походження грошових коштів, наголошено, що вони не набуті злочинним шляхом.

Постановою про часткову відмову у задоволенні клопотання від 24.12.2024 року, старшим детективом ТУ БЕБ у Чернівецькій області було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 , про повернення грошових коштів враховуючи відсутність правових підстав для їх повернення.

Вирішуючи питання, яке поставлене перед слідчим суддею у скарзі на бездіяльність детектива, вважаю необхідне вказати про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику. Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо заначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Отже, таке майно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.

Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є, адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Положення ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (а не вилучення) яких проводиться обшук.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Більше того, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказує на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене також обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов`язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1)заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2)звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3)оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна. Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись. Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками - накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене.

Враховуючи викладене можна виснувати, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. При цьому, саме під час розгляду клопотання про арешт майна, підлягають доказуванню обставини, які обґрунтовують належність майна до такого, яке має значення для кримінального провадження (є предметом чи знаряддям злочину, доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи необхідне для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, відшкодування шкоди, обґрунтовують їх походження, а необхідність їхнього утримання, обґрунтовують потреби провадження, тощо). За відсутності такого обґрунтування з боку органу досудового розслідування, яке перевірено та підтверджено в ухвалі слідчого судді про арешт майна, воно не може вважатись таким, яке утримується на достатній правовій підставі, а продовження його утримання буде свавільним та необґрунтованим.

Крім того, варто звернути увагу на те, що у клопотанні про надання дозволу на обшук, детектив вказував про те, що схема злочинної діяльності полягає в тому, що службові особи ТОВ «БАЗИСМЕД» з метою ухилення від сплати податків створили механізм оформлення працівників на мінімальну зарплату або взагалі без такого оформлення та видачі неофіційної частини грошового забезпечення в «конвертах» у вигляді готівки.

Варто звернути уваги на те, що в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку зазначено про можливість вилучення грошових коштів, здобутих незаконним шляхом в ході здійснення господарської діяльності ТОВ «БАЗИСМЕД», який здійснює господарську діяльність у м.Чернівці, вул. Рівненська, 5А.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання про відсутність підстав стверджувати, що вилучені в ході обшуку грошові кошти набуті злочинним шляхом, що стало передумовою для їх вилучення на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук. Окрім того, з часу проведення обшуку пройшло близько чотирьох місяців. За цей час слідством не віднайдено та не надано слідчому судді нових доказів, які б свідчили про злочинний шлях набуття вказаних грошових коштів та їхнє відношення до злочинної діяльності, яка охоплюється складом кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. Також варто наголосити, що диспозиція ч.2 ст. 212 КК України, за якою кваліфіковані ознаки кримінального правопорушення у діях посадових осіб, передбачає їхні умисні діяння, які полягають в ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, які призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Відтак, у даному випадку досудове розслідування не спрямовано на встановлення фактів незаконного отримання грошових коштів чи інших подібних діянь, які охоплюються диспозиціями інших статтей КК України.

В цьому контексті, слідчий суддя наголошує, що обов`язок доведення існування, тих чи інших обставин, зокрема і належність майна до такого, яке отримано злочинним шляхом, покладається на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

Відтак, відомості скаржника щодо обсягу грошових коштів та належності їх підтверджено належними доказами. Натомість слідством не доведено необхідність подальшого утримання вказаних грошових коштів та їхнє відношення до кримінального провадження. В даному випадку суд висновує, що хоча вказані грошові кошти вилучені у законний спосіб, таке вилучення переслідувало легальну мету та було виправданим і необхідним, однак подальше їх утримання без надання нових доказів та/чи відомостей щодо їх причетності до кримінального провадження становитиме непропорційне втрачання з боку держави у право на мирне володіння майном та надмірний тягар для власника такого майна. Відтак, скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 7, 16, 167-168, 170, 173, 234-236, 171, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність старшого детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області задовольнити.

Зобовязати старшого детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1 243 861,00 гривень, вилучені 20.08.2024 року та 28.08.2024 року під час обшуку у рамках кримінального провадження №72023261150000022, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1