Рішення

від 12.12.2024 по справі 752/18031/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18031/22

Провадження № 2/752/924/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.12.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Мазур Ю.Ю.,

секретаря - Бєляєвої К.Д.,

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_11,

представника відповідача-1 - Цитовича К.М.,

представника третьої особи - ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 10.12.1988 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування відповідно до якого позивач набув у власність 1/3 частини житлового будинку загальною площею 95,3 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 26.12.1988 Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на вказане нерухоме майно. Також, позивач є власником 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009. На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.01.2014 № 92 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 . Також, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0722 га, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 09.10.2018 № 900 та від 09.10.2018 № 899, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третій особі перейшла у власність 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,0722 га, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009. Після придбання 1/3 частини житлового будинку та 1/3 частини земельної ділянки, ОСОБА_2 розпочав будівельні роботи у житловому будинку, який є спільною частковою власністю. Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є співвласником житлового будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не надавала згоди на реконструкцію останнього - реконструкція була проведена без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а відтак вважає, що будівельний паспорт, повідомлення про початок будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати будівельний паспорт від 03.12.2015 № 890/15/01/010-15, виданий ОСОБА_2 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 15.07.2016 № КВ062161970878 поданого ОСОБА_2 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати подану ОСОБА_2 реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 11.10.2016 № КВ 142162850316 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.12.2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2023 замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії - первісного відповідача Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на належного відповідача - Державна інспекція архітектури та містобудування України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні зазначили, що позивач та третя особа є співвласниками будинку і земельної ділянки. Третя особа звернулась до КМР для реєстрації будівельного паспорту, проте було зареєстровано без згоди позивача як співвласника. Зазначили, що ОСОБА_2 вважає, що він єдиний власник, оскільки він є в реєстрі, а позивача тоді не було в реєстрі, оскільки вона отримала спадщину в 1992 і був інший процес реєстрації. Інформація щодо частки позивача в реєстрі з`явилась у 2017 році. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні зазначив, що при подачі на отримання будівельного паспорту, було подано всі документи, а щодо позивача не було даних в реєстрі, тому він був виданий. Будівельний паспорт видається на період будівництва, на сьогодні він не є дійсним, оскільки закінчене будівництво, тому його скасування є безпідставним. Додатково зазначив, що позивач пропустила строки позовної давності, оскільки дізналась про всі ці обставини ще у 2016. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що клопотання представника відповідача щодо пропущених строків підтримує. Вважає, що права позивача не порушені. Просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача-1, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 10.12.1988 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування відповідно до якого позивач набув у власність 1/3 частини житлового будинку загальною площею 95,3 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

26.12.1988 Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на вказане нерухоме майно.

Також, позивач є власником 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009. На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.01.2014 № 92 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 .

Також, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0722 га, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009.

Відповідно до вказаного договору у його власність перейшли наступні приміщення 1-1 коридор 2,5кв.м, 1-2 ванна 2,8 кв.м, 1-3 вбиральня 0,7кв.м, 1-4 коридор 6,7кв.м, 1-5 кухня 8,5кв.м, 1-6 житлова кімната 16,7кв.м, 1-7 житлова кімната 9,2кв.м, 1-8 житлова кімната 6,8 кв.м., гараж літ. Д та сарай літ. Е.

Вказаний договір, було належно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014 року.

Також ОСОБА_2 є власником 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,0722 га, яка розташована під зазначеним житловим будинком і надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 21 січня 2014 року який належно зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014року

Співвласниками житлового будинку та земельної ділянки за вищезазначеною адресою були: позивач ОСОБА_1 (1/3 частина) та ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (по 1/6 частині кожному).

21 вересня 2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фої Л.Г. з заявою, в якій просили передати своїм співвласникам заяву про намір продати належні їм на праві спільної часткової власності в рівних частках 1/3 частку (кожному по 1/6 частці) житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд та 1/6 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:79:312:0009, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за 1 130 000,00 грн., що станом є еквівалентом 40 000 дол. США.

09 жовтня 2018 року було укладено Договір купівлі-продажу частки житлового будинку. Цей Договір було укладено між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в інтересах якої діяла ОСОБА_9 ) з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони. За цим договором ОСОБА_2 придбав у продавців 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Фоя Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 899.

Також 09 жовтня 2018 року було укладено Договір купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку. Цей Договір було укладено між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в інтересах якої діяла ОСОБА_9 ) з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони. За цим договором ОСОБА_2 придбав у продавців 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0722 га за адресою АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Фоя Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 900.

17 березня 2016 року ОСОБА_2 . Департаментом було видано будівельний паспорт від 03 грудня 2015 року № 890/15/01/010-15 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, л э передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно статті 27 Закону №3038-VІ (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного будівельного паспорту) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Згідно пункту 2.1 Порядку (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного будівельного паспорту, тоді як в позовній заяві викладено редакцію, чинну на час звернення з позовом) будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

На підставі заяви ОСОБА_2 , складеної за встановленою формою вх. Ф-3231 від 20.08.2015, до якої додавались: Договори купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.01.2014 та купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку від 29.01.2014; нотаріально посвідчена згода співвласників ( ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_9 ) будинку та земельної ділянки; ескізні наміри забудови.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 до своєї заяви було додано належний пакет документів згідно з нормативно визначеним переліком (п. 2.1 Порядку в редакції, чинній на момент видачі будівельного паспорту), за виключенням проекту будівництва, який розробляється виключно за бажанням замовника, а отже не є обов`язковим.

Відповідно до п. 2.3 Порядку уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з п. 2.4 Порядку пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Зі змісту наведених вимог вбачається нормативно встановлений вичерпний перелік підстав для повернення заяви на видачу будівельного паспорта (тобто, фактично, для відмови в його видачі) - 1) подання неповного пакету документів (відсутність одного чи кількох документів з наведеного переліку); 2) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 було подано заяву за встановленою нормою та повний пакет відповідних документів до неї. Відповідно до чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804 земельна ділянка з вих. №8000000000:79:312:0009 за функціональним призначенням відноситься до території житлової садибної забудови (існуюча), отже заявлені ОСОБА_2 наміри забудови (реконструкція індивідуального (садибного) житлового бупинку містобудівній документації відповідали. Детального плану території, до якого входила б зазначена земельна ділянка, на даний час не затверджено. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не знаходиться на території жодного садівницького чи дачного товариства. Невідповідності заявлених намірів державним будівельним нормам, стандартам і правилам при розгляді заяви ОСОБА_2 та доданого пакету документів виявлено не було.

За вказаних обставин в Департаменту не було жодних належних підстав з визначеного чинним законодавством переліку для відмови у видачі будівельного паспорту за заявою ОСОБА_2 .

За відсутності будь-яких інших правомірних варіантів поведінки, 17 березня 2016 року Департаментом видано ОСОБА_2 будівельний паспорт від 03 грудня 2015 року № 890/15/01/010-15 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Твердження Позивача про те, що реконструкція була проведена без документу, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме, без згоди Позивача, не відповідає дійсності, оскільки документом, що дає право на виконання будівельних робіт є будівельний паспорт, а не згода співвласника.

Як вже зазначалось до заяви додавалась нотаріально посвідчена згода співвласників будинку та земельної ділянки - а саме, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_9 .

Поряд з тим, в позовній заяві Позивач зазначає, що як співвласник житлового будинку та земельної ділянки не надавала згоду на реконструкцію, що на її думку є підставою для скасування спірного будівельного паспорту. З такими доводами позивача Департамент не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на іншу ділянку, а також право постійного користування та право оренди останньої ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З наведеними нормами кореспондуються: норма ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» згідно з якою права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з і тенту такої реєстрації; норма ч. 4 ст. 334 ЦК України згідно з якою права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

До позовної заяви додано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (1/3 ділянки) серії ЯЖ №033704, виданого на ім`я Позивача 20.03.2012. Поряд з тим з даних інформаційної довідки від 19.12.2017 №108195119 та інформаційної довідки від 18.10.2022 №312694025 вбачається, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 здійснена 14.12.2017. Виходячи зі змісту наведених вище норм чинного законодавства, право спільної часткової власності Позивача на зазначену земельну ділянку на момент видачі спірного будівельного паспорту не виникало.

Крім того, зі змісту інформаційної довідки від 18.10.2022 №312694025 вбачається, що державної реєстрації права власності Позивача на відповідну частку житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на дату видачі цієї довідки не здійснено. Очевидно, що і на момент видачі спірного будівельного паспорту право власності Позивача на 1/3 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначаємо, що нормами Закону №3038-VІ не передбачено права Департаменту на перевірку достовірності документів, наданих заявниками з метою отримання відповідних адміністративних послуг в частині наявності дійсних речових прав, інакшим способом, ніж з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, положеннями Закону №3038-VІ і Порядку №103 взагалі не передбачено права та можливості Департаменту здійснювати перевірку достовірності поданих для отримання будівельного паспорту документів шляхом направлення запитів органам, які здійснювали державну реєстрацію речових прав до 01 січня 2012 року (тобто, до дати набрання чинності новою редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Вважаємо, що за вказаних обставин всі ризики та можливі негативні наслідки відповідної бездіяльності покладаються на власника відповідного нерухомого майна, який не проявив розумної обачності та до цього часу не оформив державну реєстрацію належної йому частки житлового будинку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до змін в чинному законодавстві, які відбулися більше десяти років назад.

Отже, суд вважає, що вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що реконструкція була проведена без документу, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме, без згоди Позивача, оскільки моментом, що дає право на виконання будівельних робіт є будівельний паспорт, а не згода співвласника. Тим більше, що про існування такого співвласника Департамент, в межах визначених чинним законодавством повноважень, дізнатись можливості не мав за відсутністю відповідних відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час розгляду заяви ОСОБА_2 та видачі йому будівельного паспорту.

Зважаючи, що видаючи спірний будівельний паспорт Департамент діяв на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством, вважаємо, що вимога про його скасування є неправомірною і задоволенню не підлягає. В зв`язку з зазначеним також суд вважає, що похідні позовні вимоги про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 15.07.2016 №КВ 162161970878 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 11.10.2016 ЛЖВ142162850316 теж не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ІД К України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність с строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.

Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільною права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, па які вола посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Єдиним аргументом та підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом є те, що вона, як співвласник житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не надала згоди на реконструкцію останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , як власник 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою отримання будівельного паспорта для проведення реконструкції вказане Департамент містобудування та архітектури видав ОСОБА_2 будівельний паспорт від 03.12.2015 № 890/15/01/010-15 на реконструкцію вказаного будинку.

Питання отримання документів, які надають право виконувати будівельні роботи, визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, а механізм прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011

Пунктом 5 Порядку № 466 визначено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником, зокрема після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об`єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

При цьому, пунктом 3 Порядку № 461 встановлено, що прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до 1-111 категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно пункту 11 Порядку № 461 датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Відповідно до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, внесені дані щодо реєстрації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, зокрема оскаржував і їх позивачем повідомлення про початок будівельних робіт від 15.07.2016 № КВ 062161970878 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 11.10.2016 № НОМЕР_1 щодо об`єкта будівництва «Реконструкція індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Таким чином, вбачається, що будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювались ОСОБА_2 у період з 15.07.2016 по 11.10.2016.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строки звернення до суду без наявності поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, - не підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур