Рішення

від 10.12.2024 по справі 753/21782/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21782/24

провадження № 2-а/753/251/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Суть справи.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу, проте остання винесена неуповноваженою особою, а отже є незаконною та підлягає скасуванню.

Рух справи.

05.11.2024 визначено головуючого суддю.

12.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, судовий розгляд призначено на 28.11.2024.

28.11.2024 судовий розгляд відкладено на 10.12.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

10.12.2024 ухвалено рішення.

Доводи учасників справи.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивач надав заяву про розгляд справи у відсутність останнього.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність представник відповідача.

Встановлені обставини.

25.10.2024 помічник начальника по правовій роботі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склала відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 201-1 КУпАп (далі - протокол).

Зі змісту протоколу вбачається, що позивач на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 не пред`явив військово обліковий документ, свій вчинок мотивував тим, що не має відповідного документу та не перебуває на військовому обліку, отже не дотримався ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у період проведення мобілізації не мав при собі військово - облікового документу, тим самим не виконав свій військовий обов`язок.

Із пояснень позивача, які містяться у протоколі вбачається, що у 2015 році позивач став на військовий облік і не знає чому наразі дані про його перебування на військовому обліку відсутні.

25.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 відносно позивача винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за вчинення дій згідно протоколу (далі - постанова).

Мотиви суду при ухваленні рішення та положення застосованого закону.

Відповідно до п.п. 1 - 3, 7, 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого ПКМУ № 154 від 23.02.2022.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуютьсяКонституцієюта законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завданьрозглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманнямКодексу України про адміністративні правопорушення.

У розумінні статті 6 § 1, суд має бути обов`язково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом («Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41). Дійсно, такий орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка необхідна в демократичному суспільстві для вирішення спорів між приватними особами («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 67; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 38). 71. Тобто «закон», про який каже стаття 6 § 1, є не просто законодавством, пов`язаним із організацією і повноваженнями судових органів («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргічпрои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64), але й будь-якими іншими внутрішньо-правовими нормами, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи («Панджикідзе та інші проти Грузії» (PandjikidzeandOthers v. Georgia), § 104; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 68). Вислів «встановлений законом» стосується не лише правових підстав самого існування «суду», але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись (там само), а також складу суду у кожній справі («Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), § 39; «Фатуллаєв проти Азербайджану» (Fatullayev v. Azerbaijan), § 144; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 42). 72. Тому суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1 («Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргічпрои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64). 73. Запровадження вислову «встановлений законом» у статтю 6 «має на меті уникнути того, щоб організація судової системи … залишалась на розсуд виконавчої влади, і зробити так, щоб це питання регулював закон, ухвалений парламентом» («Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 42; «Коеме та інші проти Бельгії» (CoemeandOthers v. Belgium), § 98). У державах з кодифікованим правом організація судової системи не має залишатись на відкуп судовій владі,що, проте, не виключає надання їй певних повноважень з тлумачення національного права у цій галузі (там само; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 69). 74. Недотримання судом положень внутрішнього права, пов`язаних із організацією і повноваженнями судових органів, зазвичай спричиняє порушення статті 6 § 1. Тому Суд є компетентним постановляти рішення щодо дотримання норм національного права з цього питання. Водночас, з огляду на загальний принцип, відповідно до якого саме національні суди мають першими тлумачити внутрішнє право, Суд вважає, що він повинен ставити під сумнів їхні висновки тільки у випадку очевидного порушення такого законодавства («Коеме та інші проти Бельгії» (CoemeandOthers v. Belgium), § 98 наприкінці; «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114). Тож завдання Суду обмежується встановленням того, чи мають судові органи достатні підстави проголошувати свою юрисдикцію («Йоргічпрои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 65).

Дисциплінарний або адміністративний орган може мати ознаки «суду» у автономному значенні, яке має це поняття у статті 6, хоча у внутрішньо-правовій системі він може і не називатись «трибуналом» або «судом». В юриспруденції Європейського суду поняття «суду» визначається з огляду на його функції відправлення правосуддя, тобто вирішення питань, віднесених до його компетенції, на підставі правових норм і шляхом належно проведеного процесу. Він має відповідати й іншим вимогам: незалежності, зокрема щодо виконавчої влади, неупередженості, тривалості мандату його членів, процесуальним гарантіям, деякі з котрих перелічені у тексті самої статті 6 § 1 («Белілос проти Швейцарії» (Belilos v. Switzerland), § 64; «Коеме та інші проти Бельгії» (CoemeandOthers v. Belgium), § 99; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 43). 68. Надання адміністративному органу повноваження здійснювати переслідування дрібних «кримінальних» правопорушень не суперечить Конвенції доти, доки зацікавлена особа може оскаржити будь-яке з ухвалених таким чином рішень до суду, що надає гарантії, закріплені статтею 6 («Озтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), § 56; «А. МенарініДіагностікс С.Р.Л. проти Італії» (A. MenariniDiagnostics S.R.L. v. Italy); «Флісар проти Словенії» (Flisar v. Slovenia), § 33). Тому рішення, постановлені будь-яким адміністративним органом, що не відповідає вимогам статті 6 § 1, повинні проходити наступний контроль «судового органу повної юрисдикції». Поміж ознаками такого органу є повноваження скасовувати рішення нижчого органу з будь-яких підстав, як з питань фактів, так і з питань права («Шмаутцер проти Австрії» (Schmautzer v. Austria), § 36; «Градінгер проти Австрії» (Gradinger v. Austria), § 44; «Гранде Стівенс та інші проти Італії» (Grande Stevens and Others v. Italy), § 139). Наприклад, є адміністративні суди, які здійснюють судовий контроль, котрий перевищує «формальну» перевірку законності і містить детальний аналіз належності і пропорційності накладеної адміністративним органом санкції («А. Менаріні Діагностікс С.Р.Л. проти Італії» (A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy), §§ 63-67, у випадку штрафу, накладеного незалежним регуляторним органом у антимонопольній сфері). Так само судовий контроль може відповідати умовам статті 6, навіть якщо закон встановлює санкції залежно від тяжкості правопорушення («Малідж проти Франції» (Malige v. France), §§ 46-51, у випадку зняття балів з водійських прав). 69. Повноваження постановляти обов`язкові рішення, котрі не може змінити несудовий орган, є невід`ємним для самого поняття «суд» («Фіндлей проти Сполученого Королівства» (Findlay v. the United Kingdom), § 77).

Згідно ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210- 1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з оскаржуваної постанови остання винесена керівником відокремленого підрозділу територіального центру комплектування у м. Києві, що суперечить ст. 235 КУпАП, у зв`язку з чим постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки винесена не уповноваженою особою.

Суд вважає недоцільним надавати оцінку іншим доводам позивача, оскільки останні не впливатимуть на висновки суду зазначені вище.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6-10, 14, 15, 19, 139, 241, 242, 244-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови - задовольнити.

Постанову від 25.10.2024 №577 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 200 гривень - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: