Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/1723/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/1723/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Тащі С.М. (в залі суду);

від відповідача: Демченко С.В. (в залі суду);

від третіх осіб: 1. Кириченко Л.В. (в залі суду);

2. ОСОБА_2. (в залі суду);

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024

у справі № 910/1723/24 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"

2) Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про стягнення 6 706 402, 28 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» (далі - відповідач, ТОВ «Глуско Рітейл») про стягнення 6 706 402,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ», як управителем корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл», з метою збереження активів був укладений з Приватним підприємством «Шериф-Захист» договір про надання послуг з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму №2706 від 06.07.2022. На виконання умов цього договору позивачем здійснювалась оплата наданих послуг з охорони об`єктів нерухомості, що належать ТОВ «Глуско Рітейл». Відтак, оскільки саме відповідач є кінцевим вигодонабувачем результатів послуг з охорони, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 6 706 402, 28 грн, понесених на охорону витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що умовами договору управління сторони погодили, що витрати з охорони активів є необхідними витратами саме для управителя. В свою чергу, частиною 7 ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управитель активами має право на плату за управління активами (винагороду), а також на відшкодування витрат, понесених ним у зв`язку з управлінням активами, безпосередньо за рахунок доходів, отриманих від управління активами, у порядку, визначеному законодавством. Позивач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність у нього права на відшкодування заявлених до стягнення витрат. Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 до апеляційного провадження; скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; відшкодувати за рахунок Відповідача понесені позивачем судові витрати.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що замовлення та оплата послуг з охорони незаарештованих, об`єктів, або об`єктів що не були передані від Установника управління за актами приймання - передачі - які належали підприємствам Групи «Глуско» здійснювалась позивачем на підставі договору № 2707 від 06.07.2022 в період з липня 2022 року по серпень 2023 року, що підтверджується актами прийому-передачі об`єктів під охорону та актами прийому-передачі наданих послуг за вказаний період. Саме ці витрати позивача, які були здійснені з метою захисту майна яке знаходилось і досі знаходиться у володінні/користуванні відповідача, та могло за формальних підстав були включено до складу витрат Управителя активами за договором управління заарештованими активами (майном) - підлягають на законним підставах відшкодуванню з боку відповідача. Саме ці витрати позивача, які були здійснені з метою захисту майна яке знаходилось і досі знаходиться у володінні/користуванні відповідача, та могло за формальних підстав були включено до складу витрат Управителя активами за договором управління заарештованими активами (майном) - підлягають на законним підставах відшкодуванню з боку відповідача. Загальна сума таких витрат позивача, що були здійснені до моменту реєстрації у ДПС договору управління заарештованими активами від 13.06.2022 на оплату охорони об`єктів відповідача, а після 01.09.2022 - на охорону незаарештованих об`єктів відповідача - складає 6 706 402,28 грн (шість мільйонів сімсот шість тисяч чотириста дві гривні, 28 коп.).

Позивач у позовній заяві та під час розгляду справи судом першої інстанції зауважив, що відповідач станом на липень - вересень 2022 року через брак коштів не мав можливості забезпечити належну охорону автозаправних комплексів. Саме тому, позивач вимушений 06.07.2022 був укласти договір з охоронним підприємством ПП «Шериф-Захист» та здійснювати оплату за надання послуг з охорони всіх об`єктів, які належали/ знаходились в управлінні відповідача та пов`язаних з ним осіб, а також, після вересня 2022 року, коли позивачем був укладений новий договір на охорону об`єктів, що були заарештовані, продовжував замовляти та сплачувати за охорону об`єктів відповідача, що були незаарештовані. Необхідність замовлення послуг з охорони об`єктів, які належали підприємствам Групи «Глуско Україна» була обумовлена наявною у 2022 році загрозою майновим інтересам ТОВ «Глуско Рітейл», корпоративні права якого знаходились в управління позивача.

Також скаржник вказував на те, що позивач у своїй позовній заяві та під час розгляду справи у суді першої інстанції зазначав, що йому було відомо про те, діяльність без доручення іншої особи може розглядатись як втручання у сферу майнових інтересів іншої юридичної особи, але ЦК України встановлює, що таке втручання можливе за умови, інтересам цієї особи загрожує небезпека. За наявності таких умов вчинення дій у чужих інтересах без доручення санкціонується ЦК України, і така діяльність є правомірною дією.

Скаржник зазначає про те, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції заперечував проти погодження з його боку витрат на охорону об`єктів, які були здійснені позивачем. Але така інформація є недостовірною. Насправді, керівник відповідача та його працівники брали активну участь у встановленні постів охорони на об`єктах, погодженні умов надання послуг охорони, зміни формату охоронних послуг: після відновлення комерційної експлуатації АЗС, постійний пост охорони знімався, а такий об`єкт переводився на пультову охорону. Такі процеси відбувались на підставі відповідних повідомлень від представників відповідача. Пости охорони автозаправних комплексів, які виставляло охоронне підприємство ПП «Шериф-Захист» знаходились безпосередньо на території самих комплексів, на яких були присутні працівники відповідача, отже відповідачу - ТОВ «Глуско Рітейл» було відомо про здійснення охорони його об`єктів за рахунок позивача. В той же час, відповідач самостійно не укладав договори охорони автозаправних комплексів. Необхідність сплати відповідної компенсації/ відшкодування таких витрат на охорону незаарештованих об`єктів неодноразово обговорювалась на спільних нарадах адміністрації ТОВ «Глуско Рітейл» та ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг», але у зв`язку із недостатньої кількістю коштів у ТОВ «Глуско Рітейл» вирішення цього питання постійно відкладалось. Жодних повідомлень про відмову від охорони автозаправних комплексів ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» від ТОВ «Глуско Рітейл» починаючи з липня 2022 року - не отримувало, що свідчить про схвалення відповідачем дій позивача в інтересах ТОВ «Глуско Рітейл». Здійснюючи заходи з охорони об`єктів відповідача, ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» діяло на підставі та в межах договору управління майном (активами), укладеного 08.06.2022 між Управителем і АРМА, щодо управління корпоративними правами компаній Групи Глуско, в тому числі і відповідача.

На думку скаржника, судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання доведеності фактів щодо зберігання на об`єктах відповідача значної кількості заарештованих нафтопродуктів; не було належним чином досліджено питання щодо наявності інформації про нестачу значної кількості заарештованих нафтопродуктів, які мали зберігатись на об`єктах відповідача та можливих дій працівників відповідача спрямованих на відчуження майна підприємств Групи «Глуско Україна» у період до моменту встановлення охорони позивачем; не було досліджено питання щодо надання суду представниками відповідача та третіх сторін недостовірної інформації про передання частини об`єктів відповідача в оренду начебто іншим юридичними особам, які не мають відношення до Групи підприємств «Глуско Україна». Насправді такі юридичні особи, а саме ТОВ «МИГРОЛ» та ТОВ «Об`єднання Виват» були створені за участю та за підтримки власників корпоративних прав підприємств Групи «Глуско Україна», оформлені на чинних працівників відповідача (ТОВ «Глуско Рітейл»): ОСОБА_1 та В. Шаваринського, які працюють на цьому Підприємстві станом на поточний момент, а діяльність цих підприємств здійснювалась за рахунок та під управлінням ТОВ «Глуско Рітейл» і ніколи не була самостійною.

Також, на думку скаржника, наявність доказів щодо фактичного понесення позивачем витрат на охорону об`єктів відповідача належним чином судом першої інстанції не досліджувалась. Крім того, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував той факт, що охорона об`єктів відповідача на замовлення позивача здійснювалась і відповідним чином ним сплачувалась. Але цей факт не був досліджений належним чином судому першої інстанції, чим порушено вимоги ч.5 ст.236 ГПК України - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Скаржник зазначає, що оскільки щодо тієї частини майна - об`єктів, які не були заарештовані або не були передані в управління позивачу, у позивача такої можливості отримати відшкодування витрат не було, відтак, позивач мав законне право вимагати відшкодування цих витрат від Відповідача на підставі приписів с. 1158-1160 ЦК України.З урахуванням того, що АРМА, відповідно до вищезазначеного Рішення суду є суб`єктом, відповідальним за управління заарештованими активами, повідомлення АРМА щодо встановлення охорони та здійснених на таку охорону витрат - фактично є повідомленням Гестора Домінуса про витрати, здійснені з метою збереження належного йому майна. Відповідні повідомлення надавались позивачем до АРМА щодо здійснення заходів з охорони майна ТОВ «Глуско Рітейл» щомісяця, з початку замовлення послуг з охорони, тобто з ще з липня 2022 року. Відповідні підтвердження надання таких повідомлень є у розпорядженні позивача та у АРМА, яка є у цій справі третьою стороною - 2 на стороні відповідача.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ПАТ «Укрнафта» у відзиві на апеляційну скаргу вказало на те, що Також, Скаржник, як підставу скасування рішення суду першої інстанції вказав, що лист від 29.08.2023 не може бути належним доказом повідомлення Відповідача, у зв`язку з тим, що відповідно до назви домену (@naftogaz.com), зазначеному в електронній адресі yu.prystavskyi@naftogaz.com, відповідний лист було надіслано посадовій особі (працівнику) іншої юридичної особи, що не відповідає вимогам статті 1160 ЦК України, оскільки Приставський Ю.О., не є власником майна, в інтересах якого було укладено договір з ПП «Шериф-Захист». Підставою для витребування понесених витрат є саме негайне повідомлення особи, на користь якої було понесено витрати, відповідних доказів, чого не було надано скаржником.

ПАТ «Укранфта» зазначає, що власником майна щодо якого були здійснені дії є не АРМА, а ТОВ «Глуско Рітейл», а як зазначено у позовній заяві, та не спростовується скаржником, останній здійснював дії саме в інтересах ТОВ «Глуско Рітейл», а не в інтересах АРМА, що в свою чергу покладає обов`язок повідомлення саме ТОВ «Глуско Рітейл», а не АРМА як зазначено в апеляційній скарзі.

Скаржником не надано жодних доказів того, що останній поніс будь-які витрати, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Суд належним чином встановив факт, що умовами договору управління сторони погодили, що витрати з охорони активів є необхідними витратами саме для ТОВ «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» як управителя, а скаржник у своїй апеляційній скарзі не спростував дане твердження.

Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у відзиві на апеляційну скаргу зазначило про те, що Комісія з контролю ефективності управління активами АРМА дійшла висновку про неналежне управління ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» активами згідно укладених договорів управління активами, встановлено систематичне порушення Управителем зобов`язання, визначеного підпунктом 4.4.14 пункту 4.4 розділу Договору управління щодо подання звітності про результати управління активами відповідно до умов Договору управління, що є підставою для дострокової в односторонньому порядку відмови АРМА від Договору управління. Комісією встановлено, що Управитель систематично надає недостовірну інформацію про доходи від управління активами, що негативно впливає на обсяг надходжень від управління, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України, комісія дійшла висновку про неналежне управління активами ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» по договору управління майном (активами) від 13.06.2022. Отже, станом на час розгляду цієї справи ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» не є управителем арештованого нерухомого майна ТОВ «Глуско Рітейл».

Законом № 722-VIII чітко визначено, що витрати Управителя відшкодовуються безпосередньо за рахунок доходів від управління, якщо такі витрати у письмовій формі погоджені Управителем з АРМА. Відповідно до умов договору управління необхідними є витрати, які є необхідними для управління активами, та які підлягають відшкодуванню управителю, якщо вони визначені у договорі управління або погоджені з установником управління. Витрати на управління, які не визначені договором, погоджуються управителем у письмовій формі за умови, якщо такі витрати необхідні для досягнення цілей управління, є об`єктивно необхідними та обґрунтованими для здійснення Управителем своїх зобов`язань за договором і не порушують прямо визначені договором обмеження та інші умови договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, заперечило проти доводів апеляційної скарги, вказало на те, що у відповідача відсутні правові підстави для компенсації позивачу понесених останнім витрат на охорону арештованих активів, оскільки такі витрати мають статус «необхідних» саме для позивача і підлягають відшкодуванню виключно з доходів, отриманих позивачем від управління нерухомим майном відповідача та/або афілійованих з ним суб`єктів господарювання. Позивач не надав до суду 1 інстанції належних і переконливих доказів, що зазначеним у апеляційній скарзі автозаправним комплексам і нафтобазам у 2022-2023р.р. загрожувала реальна небезпека знищення, та/або пошкодження та/або розкрадання без замовлення охорони. Позивач офіційно (лист підписано кваліфікаційним електронним підписом директора) звернувся до відповідача за компенсацією витрат на організовану охорону АЗК і нафтобаз лише у вересні 2023 року, тобто зі спливом більше ніж 1 року з моменту укладення договору №2706 від 06.07.2022 з ПП «Шериф-Захист». Отже, у відповідача відсутні правові підстави для компенсації позивачу понесених витрат на охорону нерухомого майна, оскільки майновим інтересам останнього не загрожувала реальна небезпека настання невигідних наслідків без замовлення додаткових охоронних послуг. Головний керуючий директор відповідача не отримував від Загальних зборів учасників (де-факто від управителя корпоративними правами відповідача - ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг») згоди чи розпорядження на укладення будь-яких правочинів, пов`язаних із замовленням охорони нерухомого майна чи відшкодуванням витрат на охорону нерухомого майна. Таким чином, відповідач не мав правових підстав (повноважень) для компенсації позивачу понесених витрат на охорону АЗК і нафтобаз, оскільки так і не отримав корпоративного погодження на вчинення цих юридично значущих дій з грошовими коштами підприємства від апелянта.

Узагальнені доводи додаткових письмових пояснень

На думку позивача, суд взяв до уваги недостовірну інформацію, надану відповідачем, ПАТ «Укрнафта» та АРМА, він дійшов неправомірного висновку, що всі витрати щодо компенсації яких були висунуті вимоги позивача мали були відшкодовані лише у межах розрахунків, що здійснювались позивачем за договором управління активами від 13.06.2022, укладеним з АРМА. Але така позиція не відповідає дійсності, оскільки правові відносини між позивачем та відповідачем не були обмежені лише діяльністю щодо управління об`єктами нерухомості, що були зазначені у договорі управління активами від 13.06.2022. Тому фактично правова природа виникнення базових обставин виникнення спору не була розглянута належним чином.

Можливість віднесення до складу витрат Управителя заарештованим майном цієї частини витрат щодо охорони об`єктів Відповідача була відсутня за таких обставин: платежі за послуги з охорони цих Об`єктів до вересня 2022 року - були здійснені з основного рахунку ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг», до моменту проведення реєстрації у органах ДПС договорів управління заарештованими активами (майном), які були укладені з АРМА; ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» після вересня 2022 року продовжував здійснювати з основного рахунку платежі за охорону не заарештованих об`єктів (АЗС), які належали підприємствам Групи «Глуско Україна» і використовувались ТОВ «Глуско Рітейл», на які не був накладений арешт у кримінальному провадженні, через бездіяльність Установника управління - АРМА. Позивач має право на їх відшкодування відповідачем, як фактичним отримувачем цих послуг, який отримав з цього відповідну фінансову вигоду. Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що Закон України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не передбачає для АРМА наявності повноважень щодо примушення юридичних або фізичних осіб, залучених до управління активами до здійснення витрат власних коштів для забезпечення покриття витрат юридичних осіб, щодо майна яких здійснюються заходи з управління, без забезпечення механізму їх відшкодування.

Позивач вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції напряму протирічить державним інтересам.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/1723/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24. Призначено справу № 910/1723/24 до розгляду у судовому засіданні 01.10.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 30.09.2024, для розгляду справи № 910/1723/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 прийнято справу № 910/1723/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

У судових засіданнях 01.10.2024 та 08.10.2024 оголошено перерву до 08.10.2024 та до 15.10.2024, відповідно.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 14.10.2024, для розгляду справи № 910/1723/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 прийнято справу № 910/1723/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

У судовому засіданні 15.10.2024 оголошено перерву до 05.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 04.11.2024, для розгляду справи № 910/1723/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 прийнято справу № 910/1723/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкладено розгляд справи № 910/1723/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 на 10.12.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні, та обмеження, спричинені цим станом, зміни складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1723/24 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб у судовому засіданні 10.12.2024 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 03.06.2021 №1-кс/953/5421/21 (справа № 953/17529/19) та від 08.06.2021 № 1-кс/953/5671/21 (справа № 953/17529/19) накладено арешт на частки у статутних капіталах підприємств, що входять до складу Групи підприємств "Глуско", зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (ідентифікаційний код 24812228).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.05.2022 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст. ст. 19, 21, 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".

На підставі договорів управління від 08.06.2022 та від 13.06.2022 Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, було передано, зокрема Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ" заарештовані активи (майно), Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".

Як зазначає позивач, ним, як управителем корпоративними правами відповідача, з метою забезпечення збереження переданих в управління активів, був укладений договір № 2706 від 06.07.2024 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму (далі - договір охорони) з Приватним підприємством "Шериф-Захист" (виконавець), предметом якого є надання послуг щодо підтримання порядку, здійснення контрольно-перепускного режиму та охорони майна на об`єкті замовника, яке знаходиться в охороняємих (зачинених) приміщеннях та належним чином (згідно акту передання приймання майна під охорону) здане під охорону, розташовані за адресами, зазначеними у додатку №1 (дислокація) до цього договору (далі - об`єкт/ об`єкти).

За умовами пункту 4.1. договору охорони вартість послуг виконавця відповідно до умов цього договору, як в денний, так і в нічний час становить: 65, 00 грн з ПДВ на одну годину охорони однією особою на всіх об`єктах замовника за фактично надані послуги. Сума, що підлягає оплаті за кількість годин охорони за кожний місяць відображається в акті прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.3. договору охорони погоджено, що послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Розрахунки за послуги виконавця здійснюються замовником в гривнях, щомісячно до 05-го числа поточного місяця за попередній, на підставі даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок виконавця вказаний у цьому договорі (пункт 4.2. договору охорони).

Остаточний розрахунок за задоволення взаємних вимог проводиться протягом п`яти банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього договору (пункт 4.6. договору охорони).

Згідно пункту 7.1. договору охорони останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до: « 31» січня 2023 року включно, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Строк надання послуг: з « 06» липня 2022 р. по « 06» серпня 2022 р. включно (п.п. 7.1.1. охорони).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством «Шериф-Захист» здійснювалось надання послуг з охорони об`єктів (автозаправних комплексів, нафтобаз), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому передачі під охорону об`єктів за наступними адресами: м. Київ, проспект Бажана, 1К (акт від 06.07.2022); м. Київ, бульвар Дружби народів 40 А (акт від 07.07.2022); Київська обл., м.Біла Церква, вул. Павліченко, 49 (акт від 08.07.2022); Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 199 (акт від 08.07.2022); м. Київ, просп. Романа Шухевича, 17 (акт від 11.07.2022); Київська обл., Бориспільський р-н., с.Дударків, Північно-східний обхід м. Києва, 13 км.+300м. (акт від 12.07.2022); Київська обл., Бориспільський р-н., с.Іванків, а/д. Київ- Харків, 48 км. + 400 м. (ліворуч) (акт від 22.07.2022); Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, Харківське; м. Київ, Святошинський р-н., вул. Кільцева дорога, 16 (акт від 14.07.2022); Київська обл., Білоцерківський р-н., с.Чупира, вул. Садова, 50 (акт від 18.07.2022); м. Київ, Дніпровський р-н., вул. П. Усенка, 6 (акт від 19.07.2022); Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 164 А (акт від 15.08.2022); м. Київ, Оболонський р-н, вул. Лугова, 9 (акт від 22.07.2022) (акт від 20.07.2022); м. Київ, Голосіївський р-н, пр-т Науки, 5; м. Київ, Деснянський р-н, вул. Братиславська, 76 (акт від 21.07.2022); Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів, Харківське шосе, 57 (акт від 22.07.2022); Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, а/д Київ-Харків 48 км + 00м (праворуч) (акт від 26.07.2022); м. Київ, Дніпровський р-н, пр-т Соборності, 28 Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, 96а м. Київ, Дарницький р-н. Харківське шосе, 210 а (акт від 28.07.2022); м. Київ, Дарницький р-н, вул. Дніпровська Набережна, 13б (акт від 29.07.2022); Київська обл., м. Васильків, вул. Небесної сотні, 18 (акт від 05.08.2022); м. Миколаїв, Корабельний р-н, вул. Декоративна, 2А (акт від 11.08.2022); м. Миколаїв, Центральний р-н, пр-т Героїв України, 9Б (акт від 12.08.2022); Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 5Б (акт від 15.08.2022); Полтавська обл., м. Решетилівка, а/д Київ-Харків-Довжанський 306км+350 м. (акт від 16.08.2022); Полтавська обл., Хорольский р-н, с. Глибока Долина, вул. Глибокодолинська, 2а(акт від 16.08.2022); Полтавська обл., Карлівський р-н, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 167а; Полтавська обл., м. Полтава, Київське шосе, 42 (акт від 18.08.2022); Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гожулівська, 1а (акт від 18.08.2022); Полтавська обл.. Кобеляцький р-н., с. Бутенки, вул. Короленка, 2 (акт від 19.08.2022); м. Дніпро, вул.Передова,798-Д (акт від 22.08.2022); м. Дніпро, вул. Енергетична, 2А (акт від 22.08.2022); Дніпропетровська обл., Заводський р-н, м. Кам`янське, вул. Тритузна, 34 (акт від 23.08.2022); м. Дніпро, вул. Петра Бикова, 20 (акт від 24.08.2022); Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Кримська, 111 (акт від 24.08.2022); Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Сірка Івана, 279а (акт від 25.08.2022); Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, 132а (акт від 25.08.2022); Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 14а (акт від 25.08.2022); Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Дружби, 6 (акт від 26.08.2022); м. Дніпро, Запорізьке шосе, 2д (акт від 26.08.2022); Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Бабенка, 1 (акт від 27.08.2022); м. Дніпро, вул. Єсєніна, 246 (акт від 28.08.2022); Дніпропетровська обл., Солонянський р-н.,с. Святовасилівка, вул. Залізнична, 4 (акт від 28.08.2022); м. Київ, проспект Бажана, 1 а (акт від 01.12.2022); м. Київ, Залізничне шосе, 1а (акт від 01.12.2022); 03005, смт Залізничне, Донецьке шосе, 1 (акт від 01.12.2022); м. Миколаїв, пр-т Героїв України, 91В (акт від 01.12.2022); Харківська обл, смт. Коротич, а/д Київ-Харків, 465 км (акт від 01.12.2022); м. Харків, вул. Клочківська, 260 (акт від 01.12.2022); м. Мерефа, вул. Дніпровська, 302; (акт від 01.12.2022); м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4в (акт від 01.12.2022); 02032, м. Буча, вул. Депутатська, 42 (акт від 01.12.2022); м. Київ, вул.Братиславська, 48 б (акт від 01.04.2023); м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, 21а (акт від 01.04.2023); Дніпропетровська обл, м. Нікополь, Патріотів України, 143а (акт від 24.08.2022); м.; Миколаїв, вул. 10-а Слобідська 2; м. Миколаїв, Центральний р-н, Одеське шосе, 53Б (акт від 12.08.2022); м. Дніпро, Запорізьке шосе, 11Б (акт від 22.08.2022).

На підтвердження належного виконання Приватним підприємством "Шериф-Захист" зобов`язань за договором охорони позивачем надано акти про виконання робіт (надання послуг): ER-93 від 31.07.2022; ER-98 від 31.08.2022; ER-134 від 31.10.2022; ER-156 від 30.11.2022; ER-168 від 31.12.2022; ER-14 від 31.01.2023; ER-13 від 31.01.2023; ER-12 від 31.01.2023; ER-15 від 31.01.2023; ER-40 від 28.02.2023; ER-39 від 28.02.2023; ER-38 від 28.02.2023; ER-37 від 28.02.2023; ER-73 від 31.03.2023; ER-76 від 31.03.2023; ER-75 від 31.03.2023; ER-128 від 30.04.2023; ER-126 від 30.04.2023; ER-127 від 30.04.2023;ER-167 від 31.05.2023; ER-166 від 31.05.2023; ER-165 від 31.05.2023; ER-226 від 30.06.2023; ER-225 від 30.06.2023; ER-227 від 30.06.2023; ER-244 від 31.07.2023; ER-246 від 31.07.2023; ER-245 від 31.07.2023; ER-286 від 03.08.2023; ER-287 від 03.08.2023; ER-288 від 03.08.2023.

Крім того, як зазначає позивач, станом на 31.08.2022 у відповідача була наявна заборгованість в сумі 1 591 631,50 грн перед охоронною організацією ТОВ "Маяк Гарант", за послуги, про що було вказано директором зазначеної особи в електронному листі від 30.08.2022.

Відтак, за твердженням позивача, ним фактично понесені витрати щодо оплати послуг з охорони в загальній сумі 6 706 402,28 грн.

Як зазначає позивач, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" є фактичним користувачем енергетичних об`єктів (АЗС та нафтобаз), забезпечувало поставку палива на дані об`єкти, здійснювало діяльність по них з роздрібної торгівлі паливом, відповідач є кінцевим вигодонабувачем результатів послуг з охорони, що були сплачені позивачем.

Позивач звертався до відповідача з листом від 19.09.2023 вих. №441-2023, в якому вимагав, з посиланням на положення ст. 1158 - 1160 ЦК України, відшкодувати здійснені ним витрати в сумі 6 706 402,28 грн з долученим проектом відповідного договору.

У відповідь на дане звернення відповідач в листі від 22.09.2023 №524 повідомив про відсутність підстав для відшкодування заявлених витрат, оскільки пунктами 5.3., 5.6., 5.7. договору управління майном від 13.06.2022 передбачено, що витрати управителя відшкодовуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів, крім того управитель (впродовж терміну управління активами) не повідомляв і не узгоджував з Глуско вартість та терміни послуг щодо охорони об`єктів.

Позаяк вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» щодо відшкодування витрат, понесених на оплату послуг з охорони, залишені без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач та третя особа-1 зазначили про відсутність правових підстав для компенсації позивачу понесених витрат, оскільки: за умовами договору управління майном 13.06.2022, витрати на охорону арештованих активів мають статус необхідних саме для позивача і підлягають відшкодуванню виключно з доходів, отриманих позивачем від управління нерухомим майном відповідача та/або афілійованих з ним суб`єктів господарювання; при цьому позивач лише у вересні 2023 року звернувся до відповідача щодо компенсації витрат, тобто зі спливом строку понад 1 рік з моменту укладення договору №2706 від 06.07.2022 з ПП "Шериф-Захист", водночас відповідачем не було схвалено оплату таких послуг, також майновим інтересам відповідача не загрожувала реальна небезпека настання невигідних наслідків без замовлення додаткових охоронних послуг; позивач нараховує витрати за період, в який АЗК перебували у користуванні інших осіб, отже відповідач не міг отримати будь-якої вигоди від замовлених послуг з охорони.

Третя особа-2 зазначила, що ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на даний час не є управителем арештованим майном; водночас законом чітко визначено, що витрати відшкодовуються безпосередньо за рахунок доходів, отриманих від управління активами; крім того, питання щодо відшкодування витрат ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» виникло після припинення договорів управління; при цьому АРМА не було у письмовій формі погоджено витрати на охорону майна, про що повідомлено позивача, у тому числі, листом №9616/6.1-33-23/6 від 26.09.2023, а відтак відсутні правові підстави для відшкодування витрат на охорону арештованих активів за рахунок Державного бюджету України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та водночас, вважає змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, на підставі ч. 4 ст. 269, 277 ГПК України, виходячи з меж заявлених позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

При цьому, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Відповідно до положень ст. 1158 ЦК, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Суб`єктами вказаного зобов`язання є особа, майновим інтересам якої загрожує небезпека та особа, яка вчинила дії в її інтересах без доручення. Крім того, відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як передбачено ст.1160 ЦК України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

З огляду на положення статей 1158, 1160 ЦК України в їх системному взаємозв`язку суд зазначає, що для виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме:

- небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи;

- небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною;

- дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв`язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов`язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов`язків;

- дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи;

- зобов`язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв`язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.

Також суд звертає увагу на обов`язок особи, яка діє в інтересах іншої особи, при першій нагоді повідомити цю особу про свої дії, адже невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою втрату права на відшкодування зроблених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 915/720/18.

При цьому, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18 та від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів виникнення у нього права на відшкодування витрат в порядку ст.1158 ЦК України, враховуючи зокрема те, що як вбачається із матеріалів справи, перше повідомлення вчинено позивачем лише 19.09.2023 (лист вих. №441-2023), що з урахуванням ч. 2 ст. 1160 ЦК України, є самостійною підставою втрати позивачем права на відшкодування витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції щодо вимоги позивача про відшкодування витрат за послуги охорони незаарештованих об`єктів, зазначає про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням ч. 2 ст. 1160 ЦК України, оскільки позивач при першій нагоді не повідомив особу про свої дії.

Суд першої інстанції зазначену обставину не дослідив, через що, не застосував до спірних обєктів (незаарештованих та не переданих в Управління позивачу) у цій частині, як підставу відмови, норму матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 1160 ЦК України.

Це є, в силу ч. 4 ст. 269, ч. 2 ст. 277 ГПК України, підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Крім того, позивачем не надано доказів відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення ним дій в майнових інтересах іншої особи.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що незважаючи на значний обсяг актів виконання робіт (надання послуг) по договору охорони, позивачем не надано належних доказів фактичного понесення ним витрат (здійснення оплати).

Слід зазначити, що відповідно до договору, укладеного між Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ", а саме п. 5.3, необхідними є витрати, які є необхідними для управителя активами та які підлягають відшкодуванню управителю, якщо вони визначені у договорі або погоджені із установником управителя.

Витрати на управління, які невизначені договором, погоджуються управителем у письмовій формі за умови, якщо такі витрати необхідні для досягнення цілей управління, є об`єктивно необхідними та обґрунтованими витратами, для здійснення управителем своїх зобов`язань за договором і не порушують прямо визначені договором обмеження та інші умови договору.

Витрати, визначені у договорі, як такі, що здійснюються управителем за рахунок власних коштів, не включаються до складу необхідних витрат і не відшкодовуються.

Управитель щомісяця самостійно здійснює розрахунок необхідних витрат, винагороди і надходжень до Державного бюджету України та здійснює перерахування до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, за винятком грудня, у грудні перерахування здійснюється не пізніше ніж до 31 грудня року, що настає за звітним періодом.

Частиною 7 ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управитель активами має право на плату за управління активами (винагороду), а також на відшкодування витрат, понесених ним у зв`язку з управлінням активами, безпосередньо за рахунок доходів, отриманих від управління активами, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 5.3., 5.6., 5.7. договору управління майном (активами), укладеного 13.06.2022 між позивачем і АРМА, необхідними є витрати, які є необхідними для управління активами та які підлягають відшкодуванню позивачу, якщо вони визначені у Договорі від 13.06.2022 або погоджені із АРМА. Сторони договору від 13.06.2022 дійшли згоди, що охорона активів є необхідними витратами управителя. Відшкодуванню із суми доходів від управління підлягають витрати на управління, які понесені (вчинені) позивачем як оплата на забезпечення/організацію надання послуг, необхідних для належного управління активами, за умови, якщо такі витрати у письмовій формі погоджені позивачем із АРМА.

Пунктом 4.4.7. договору від 13.06.2022 встановлено, що позивач зобов`язаний забезпечити належне збереження активів.

Позивачем, з метою належного виконання умов договору від 13.06.2022 та виходячи із власних міркувань доцільності, самостійно було замовлено, отримано і оплачено послуги з охорони АЗК та нафтобаз, а також самостійно було визначено охоронну організацію і комерційні умови співпраці із нею.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для компенсації понесених витрат на охорону арештованих активів, оскільки такі витрати мають статус «необхідних» саме для позивача і підлягають відшкодуванню виключно з доходів, отриманих позивачем від управління нерухомим майном відповідача та/або афілійованих з ним суб`єктів господарювання.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що Комісією з контролю ефективності управління активами АРМА встановлено, що Управитель систематично надавав недостовірну інформацію про доходи від управління активами, що негативно вплинуло на обсяг надходжень від управління, які підлягали перерахуванню до Державного бюджету України, та дійшла висновку про неналежне управління активами ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» по договору управління майном (активами) від 13.06.2022.

Також колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що у позовній заяві зазначено про те, що позивачем, саме як Управителем корпоративними правами відповідача, з метою забезпечення збереження активів, був укладений договір на охорону об`єктів нерухомості, натомість в подальшому, позивач звертає увагу, що зазначений договір було укладено саме ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдінг», тобто позивач у даних правовідносинах не виступає в якості управителя, у іншому випадку, договір мав би містити спеціальне посилання на особливий статус позивача, як управителя майна, тому на спірні правовідносини не розповсюджується дія умов договору управління та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Однак, слід зазначити, що позивачем не змінювались підстави позову.

Крім того, відповідно до п. 1.1 договору № 2706 предметом договору є надання послуг щодо підтримання порядку, здійснення контрольно-перепускного режиму та охорони майна на Об`єкті замовника, яке знаходиться в охороняємих (зачинених) приміщеннях та належним чином (згідно акту передання приймання майна під охорону) здане під охорону, розташовані за адресами, зазначеними у Додатку № 1 (Дислокація) до цього Договору.

Водночас, у наявному в матеріалах справи Додатку № 1 (Дислокація), зазначено лише адресу одного об`єкта - м. Київ, проспект Бажана, 1К.

Натомість матеріали справи не містять доказів щодо розширення списку об`єктів, тому підставі для застосування не вбачається.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи, встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак, дійшла висновку про викладення мотивувальної частини оскаржуваного рішення в редакції даної постанови.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Водночас, відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 підлягає зміні, у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 залишити без змін.

3. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1723/24 шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Справу 910/1723/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 26.12.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич