Постанова

від 23.12.2024 по справі 910/13819/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. Справа№ 910/13819/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Андросович А.Г.

від відповідача: Дерев`янчук В.А.

від АТ "Гоу Інвест АГ": не з`явився

від АТ "Гоу Ост Інвест АГ": не з`явився

від ОСОБА_1 : не з`явився

від ТОВ "Євротранстелеком": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024, повний текст якого складено та підписано 16.08.2024

у справі № 910/13819/22 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH)

до ОСОБА_2

треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

1) Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ"

2) ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"

2) Акціонерне товариство "Гоу Ост Інвест АГ"

про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

12 грудня 2022 року юридична особа, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2023, у якій позивач уточнив дату укладання акта та номер його реєстрації нотаріусом, том 1 а.с. 115-116) до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - ТОВ "Євротранстелеком") від 4 вересня 2022 року, підписаного між позивачем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною, зареєстрованого в реєстрі за №№ 431, 432 (далі - акт).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладанням цього акту порушені переважні права інших учасників ТОВ "Євротранстелеком" на купівлю частки через відсутність їх повідомлення із пропозицією на купівлю частки, порушенні строки та умови оплати за попереднім договором, не укладено основного договору купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства.

Матеріально-правовою підставою позову позивач зазначив статті 203, 215 ЦК України, ч. 1-3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі- Закону № 2275-VIII).

26 травня 2023 року третя особа яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним спірного акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - ТОВ "Євротранстелеком") від 4 вересня 2022 року, підписаного між позивачем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною, зареєстрованого в реєстрі за №№ 431, 432.

Позовні вимоги обґрунтовані виключно порушенням переважного права цього товариства, як учасника ТОВ "Євротранстелеком" з часткою у розмірі 21,05 %, на купівлю частки в статутному капіталі вказаної юридичної особи. АТ "Гоу Інвест АГ" зазначає, що не отримувало повідомлення з пропозицією на купівлю частки, що продавалася іншим учасником - "Вірткон ГМБХ". Відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" було здійснено без дотримання вимог ч. 1-3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» чим порушено його переважне право як учасника товариства на куплю частки, що продається іншій особі.

Матеріально правовою підставою позову позивач обрав ст. 203, 215 ЦК України, ч. 1-3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». (т.1 а.с. 184-188).

12 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору про визнання недійсним цього ж спірного акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - ТОВ "Євротранстелеком") від 4 вересня 2022 року, підписаного між позивачем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною, зареєстрованого в реєстрі за №№ 431, 432.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно договору дарування на випадок смерті від 25 вересня 2020 року, вчиненого за законодавством Австрії, фізична особа - ОСОБА_3 подарував та переуступив, на випадок своєї смерті свою частку в компанії "Вірткон ГМБХ", номінальною вартістю 35 000,00 євро, шляхом її дарування (за умови, що вона переживе його), своїй дружині - ОСОБА_1 . Вона не давала згоду на вчинення оспорюваного правочину від 4 вересня 2022 року іншим її чоловіком ОСОБА_3 відповідно до якого частка компанії "Вірткон ГМБХ" в статутному капіталі ТОВ «Євротранстелеком», підписаного між позивачем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була передана останньому. У зв`язку з цим, на думку ОСОБА_1 , оспорюваний акт порушив її майнові інтереси як співвласника корпоративних прав "Вірткон ГМБХ".

Матеріально-правовою підставою позову ОСОБА_1 зазначила ст. зазначив ч. 1 ст. 203, ч. 1 215, ч. 1 ст. 216, ч. 3 ст. 369 ЦК України, та ч. 2 ст. 60, ч. 1,3 ст. 65 СК України.

Короткий зміст доводів та заперечень відповідача

Відповідач з позовами не погодився, посилаючись на те, що заявлена позивачем підстава недійсності правочину - порушення переважного права інших учасників Товариства на купівлю частки, може заявлятись лише іншими учасниками ТОВ "Євротранстелеком": АТ "Гоу Ост Інвест АГ" та АТ "Гоу Інвест АГ", якщо останні вважатимуть, що їхні права порушено з даної підстави. Оскільки позивач є стороною як попереднього договору так і спірного акта приймання-передачі, заявлена ним підстава недійсності вказаного правочину не порушує права та інтереси самого позивача. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими посилання "Вірткон ГМБХ" на нездійснення відповідачем оплати спірної частки в статутному капіталі, оскільки позивач добровільно підписав нотаріально засвідчений акт приймання-передачі частки, у якому, серед іншого, зазначено, що розрахунки здійснені в повному обсязі. У цьому ж відзиві відповідач вказав, що: "погоджується з доводами позивача, що оспорюваний акт приймання-передачі є правочином, які сторони вирішили укласти без укладання основного договору, а викласти істотні умови правочину купівлі-продажу в самому акті-приймання передачі частки.

Щодо позову ОСОБА_1 відповідач також зазначив, що оскаржуванний акт жодним чином не порушує її права як дружини ОСОБА_3 , оскільки вона не є стороною оспорюваного правочину.

У додаткових поясненнях від 17.07.2024 року відповідач додатково зазначив, що спірний акт є виключно документом первинного бухгалтерського обліку і не може бути визнаний недійсним. Також відповідач вказував на недобросовісну поведінку позивача, який заперечує факт отримання грошових коштів від відповідача за частку в статутному капіталі. Крім того, відповідач вважав необґрунтованими позовні вимоги також і ОСОБА_1 , оскільки продаж частки в статутному капіталі стосується виключно прав та інтересів юридичної особи і згода подружжя на вчинення такого правничу не потрібна. У цих же поясненнях відповідач просив закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Короткий зміст правових позицій інших учасників справи

У своїх письмових поясненнях від 20.02.2023 третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» в особі представника адвоката Гудзевич Інни Андріївни зазначила, що вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню позовні вимоги "Вірткон ГМБХ". Посилається на порушення прав інших учасників ТОВ "Євротранстелеком", а саме АТ "Гоу Ост Інвест АГ" та АТ "Гоу Інвест АГ", щодо їх переважного права купівлі -продажу частки пропорцяйно до розміру своїх часток. (т.1 а.с. 38)

Третя особа - АТ "Гоу Ост Інвест АГ", в особі представника Андросович Галини Сергіївни , у своїх письмових поясненнях від 26.05.2023 позовні вимоги позивача вважає обґрунтованими, оскільки актом прямо порушені переважні права цього товариства на купівлю частки статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком", що продавалася іншій особі (т.1 а.с. 172-174).

Відповідно до матеріалів справи, у судовому засіданні 8 серпня 2024 року представники позивача, АТ "Гоу Інвест АГ", АТ "Гоу Ост Інвест АГ" та ОСОБА_1 підтримали вимоги, викладені у заявах зазначених осіб, наполягали на їх задоволенні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 позовні вимоги юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) до ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі задоволено.

Визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" укладений 4 вересня 2022 року між Іноземною компанією "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною та зареєстрований в реєстрі за №№ 431, 432.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) 2 481 грн 00 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" відмовлено.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_1 відмовлено

Своє судове рішення суд першої інстанції аргументував наступним.

Щодо позову "Вірткон ГМБХ"

В цій частині, рішення, з посиланням на статті 203 та 215 ЦК України мотивоване тим, що відчуження "Вірткон ГМБХ" своєї частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" у власність ОСОБА_2 , та укладання ними акта приймання-передачі частки в статутному капіталі цього товариства від 4 вересня 2022 року, здійснено з порушенням вимог статтей 21 Закону № 2275-VIII та пунктів 4.10. та 4.11. статуту ТОВ "Євротранстелеком".

А саме, суд дійшов висновку, що предметом укладеного між сторонами попереднього договору від 4 вересня 2024 року є виключно зобов`язання сторін укласти договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі вищевказаного Товариства у майбутньому. При цьому, вказаним попереднім договором прямо передбачено, що передача корпоративних прав (частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком") відбувається виключно на підставі підписаного між сторонами договору купівлі-продажу такої частки та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства в сукупності. Оскільки, спірний акт не містять посилань на вищевказаний правочин, відсутні правові підстави стверджувати, що такий акт складений саме на виконання укладеного між "Вірткон ГМБХ" до відповідача попереднього договору від 4 вересня 2024 року. Жодних інших договорів, спрямованих на відчуження частки "Вірткон ГМБХ" в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" на користь відповідача матеріали даної справи не містять і про їх існування сторонами під час розгляду даного спору судом не заявлялось. Отже суд дійшов висновку, що всупереч імперативним приписам частини 5 статті 21 статті Закону № 2275-VIII, відчуження позивачем його права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" на користь відповідача відбулося у порядку, який не передбачений чинним законодавством. Зокрема, вказаними особами недотримано конкретної форми правочину, за яким можливе відчуження частки в статному капіталі товариства, спірний акт не містить усіх передбачених статтею 21 Закону № 2275-VIII істотних умов правочину, - договору, за яким здійснюється відчуження частки (частину частки) у статутному капіталі товариства, а саме: ціни договору та строку його дії.

Суд послався на те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів того, що "Вірткон ГМБХ" повідомляло АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ", як інших учасників ТОВ "Євротранстелеком", про намір передати належну йому частку у власність іншій особі, у тому числі відповідачу, або отримав згоду зазначених осіб на таку передачу. Отже, за висновком суду, відчуження "Вірткон ГМБХ" своєї частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" у власність відповідача, та укладання ними акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" від 4 вересня 2022 року, здійснено з порушенням вимог статтей 21 Закону № 2275-VIII та пунктів 4.10. та 4.11. статуту ТОВ "Євротранстелеком".

Також суд виснував, що за своєю правовою природою, акт є правочином, направленим на волевиявлення сторін щодо набуття та припинення права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" у розмірі 29,4 %. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України) у даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Щодо позову третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 .

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 суд встановив, що вона не є учасником та носієм корпоративних прав ТОВ "Євротранстелеком" і оспорюваний нею правочин вчинявся юридичною особою "Вірткон ГМБХ" стосовно майна, яке не є спільною сумісною власністю подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ). Суд дійшов висновку про відсутність порушеного майнового чи корпоративного права ОСОБА_1 внаслідок підписання спірного правочину.

Щодо позову треті особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ"

Суд дійшов висновку, що АТ "Гоу Інвест АГ" обрало неналежний спосіб захисту порушеного переважного права учасника товариства на купівлі частки у статутному капіталі, адже у цьому випадку, Закон № 2275-VIII встановлює спеціальний спосіб судового захисту - шляхом звернення до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця. АТ "Гоу Інвест АГ" не надало суду належних та допустимих доказів неможливості застосування передбаченого статтею 21 Закону № 2275-VIII механізму переведення прав і обов`язків покупця частки у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з цим рішенням відповідач - ОСОБА_2 та третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача - ОСОБА_2 .

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

А саме апелянт посилається на те, що:

- заявлена позивачем підстава недійсності правочину - порушення переважного права інших учасників Товариства на купівлю частки, може заявлятись лише іншими учасниками ТОВ "Євротранстелеком": АТ "Гоу Ост Інвест АГ" та АТ "Гоу Інвест АГ", якщо останні вважатимуть, що їхні права порушено з даної підстави. Водночас оспорюваним актом не порушуються права та законні інтереси позивача, який є стороною цього акту, а за своєю суттю позов направлений на захист інтересів не позивача, а інших учасників товариства (третіх осіб у справ);

- суд не врахував правові висновки Верховного Суду про те, що не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушення право останнього;

- суд не звернув увагу на численну практику Верховного Суду, який зазначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові;

- суд не застосував принцип заборони суперечливої поведінки, що виразились в пред`явленні зазначеного позову про визнання недійсним акту приймання-передачі стороною, якого є сам же позивач. Поведінка позивача є недобросовісною, оскільки позивач добровільно та при розумі, підписуючи нотаріально засвідчений акт приймання-передачі частки, в якому зазначено, що розрахунки з позивачем з повної оплати частки здійснені в повному обсязі, і що умовою укладення акту приймання передачі є саме повна оплата вартості частки в статутному капіталі ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», а після цього посилається на порушення його прав в частині не здійснення оплати та не укладення основного договору, суперечить попередньо здійсненим діям Позивача;

- не вірним та таким, що не відповідає обставинам справи та наявним доказам є посилання суду, що «..відсутні правові підстави стверджувати, що такий акт складений саме на виконання укладеного між "Вірткон ГМБХ" та відповідача попереднього договору від 4 вересня 2024 року», оскільки таке посилання на вищевказаний правочин спірний акт не містить.

Короткий зміст апеляційної скарги третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, визнати недійсним оспорюваний акт.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи стосовно того, що іноземна компанія "Вірткон ГМБХ" не є спільною власністю скаржниці та її чоловіка, а згода скаржниці на укладання її чоловіком, як власником цієї компанії, оскаржуваного акту не потрібна. Апелянт вважає, що оспорюваний акт порушив її майнові інтереси як співвласника корпоративних прав "Вірткон ГМБХ", оскільки згоди на відчуження частки її чоловіком вона не давала.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову третій особі яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Акціонерному товариству "Гоу Інвест АГ", учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржено.

Доводи та заперечення позивача- "Вірткон ГМБХ"

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що відповідач визнав оскаржений акт правочином, при цьому позивач звертає увагу на те, що сторони підписали акт уклали без укладання основного договору. Щодо захисту порушеного права позивач зазначає, що порушення інтересів та прав інших співвласників, а також вимог статуту товариства негативно позначилося на делювій репутації позивача, оскільки інші учасники пред`явили до нього цілком мотивовані претензії. Тому однією із підстав пред`явлення позову є усунення Позивачем порушених ним же вимог Закону та Статуту, а також відновлення своєї репутації та запобігання пред`явлення до нього будь-яких вимог третіх осіб.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13819/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/13819/22. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 4542,00, а також у зв`язку із відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги третій особі-1 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком". Роз`яснено скаржнику, що десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

Також, не погоджуючись з цим рішенням, 05.09.2024 відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи. Роз`яснено скаржнику, що п`яти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

Не погоджуючись з цим рішенням, 12.09.2024, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ" також звернулася з апеляційною скаргою (яку підписав Бойків Анатолій Михайлович - член ради директорів з правом підпису Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" та Акціонерного товариства "Гоу Ост Інвест АГ"), в якій просить оскаржене рішення змінити, доповнивши його описову та мотивувальну частини доводами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 поновлено Акціонерному товариству "Гоу Інвест АГ" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі №910/13819/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/13819/22. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.10.2024 о 15:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 14.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 14.10.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/13819/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

16.09.2024, через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи.

19.09.2024, засобами поштового зв`язку від третьої особи-2 - ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 4542,00 відповідно до квитанції ID: 9926-0846-7205-9971 від 16.09.2024 та докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі-1 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком".

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Враховуючи те, що предметом оскарження в зазначених апеляційних скаргах є одне і те саме судове рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне об`єднати апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 постановлено: Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/13819/22. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/13819/22. Об`єднати розгляд апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/13819/22 в одне апеляційне провадження. Закінчити проведення підготовчих дій. Повідомити учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.10.2024. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 14.10.2024. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 14.10.2024. Явка учасників справи не є обов`язковою.

У розгляді справи оголошувалась перерва, зокрема до 18.12.2024.

18.12.2024 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про відвід про відвід колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Євсіков О.О. від розгляду справи №910/13819/22, яка обґрунтована тим, що існують обставини, які, на думку заявника, викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів.

Заява обґрунтована тим, що від рейдерів-шахраїв, з котрими у злочинну змову вступив відповідач по справі - ОСОБА_2 , в бік ОСОБА_3 лунають погрози та шантаж. Також, заявник посилається на те, що у цій справі відбулася велика кількість судових засідань і на цей час не винесено остаточного рішення по справі, що може свідчити про сторонній тиск з боку певних впливових осіб на суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) про відвід колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Євсіков О.О. від розгляду справи №910/13819/22.

Разом з тим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні за розглядом апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/13819/22 на 23.12.2024.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Представник третьої особи - ОСОБА_1 у своїх клопотаннях від 21.10.2024 та від 08.11.2024 просив розглянути справу без її участі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

В судове засідання 23.12.2024 представник ТОВ "Євротранстелеком", АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ" не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третіх осіб обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ТОВ "Євротранстелеком", АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ", які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини.

4 вересня 2022 року між "Вірткон ГМБХ" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком", за умовами якого сторони зобов`язалися у майбутньому, у строк та на умовах, визначених цією угодою, укласти договір купівлі-продажу належної позивачу частки статутного капіталу вказаного ТОВ "Євротранстелеком", номінальною вартістю 5 003 927,99 грн у розмірі 29,4%.

Вказаний правочин нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 428.

Відповідно до підпункту 1.1.6. попереднього договору розмір частки майбутнього продавця в статутному капіталі становить 100%, номінальною вартістю 17 020 163,26 грн.

За умовами підпункту 1.1.7. зазначеного правочину основний договір сторони зобов`язуються укласти протягом 3-х робочих днів з моменту повної оплати частки, але не пізніше 31 грудня 2022 року.

Відступлення частки за цим договором є чинним і майбутній покупець набуває відповідні права на частку в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" з моменту підписання сторонами цієї угоди, договору купівлі-продажу та підписання акта прийому-передачі вищезазначеної частки в формі, яка визначена чинним законодавством України. Майбутній продавець зобов`язаний підписати відповідний акт прийому-передачі протягом 3-х робочих днів з моменту оплати вартості договору, встановленої у додатку № 1 до даного правочину (пункт 2.2. попереднього договору).

У пункті 5.1. зазначеної угоди вказано, що право власності на частку до майбутнього покупця переходить з моменту повної оплати ціни такого правочину.

За настання обставин, зазначених у пункті 2.2. цього договору, мають місце наступні юридично значимі наслідки: усі права й обов`язки майбутнього продавця, як учасника ТОВ "Євротранстелеком", у межах відчужуваної частки переходять до майбутнього покупця; майбутній продавець втрачає усі права та обов`язки в межах відчужуваної частки, які були обумовлені його статусом, як учасника ТОВ "Євротранстелеком", а майбутній покупець набуває відповідних прав та обов`язків; майбутній покупець у повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає із переходом права (пункт 5.2. попереднього договору).

Пунктом 7.1. попереднього договору визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань та якщо одна із сторін цієї угоди не повідомить про бажання його розірвати, але не пізніше 31 грудня 2022 року. Таке повідомлення має бути направлене в строк не менше одного календарного місяця до бажаної дати припинення дії цього договору.

У додатку № 1 до попереднього договору сторони погодили, що на дату підписання вказаної угоди вартість частки 29,4% статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком" складає 25 608 240,00 грн, що є еквівалентом 700 000,00 євро за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) на день підписання цього договору в розмірі 36,5832 грн за 1 євро. Платіж у сумі 150 000,00 євро має бути сплачений протягом 10-ти календарних днів з дати підписання попереднього договору. Решта суми - 550 000,00 євро, має бути сплачена протягом 60-ти календарних днів з моменту розблокування розрахункових рахунківТОВ "Євротранстелеком". Усі розрахунки за попереднім договором та додатком № 1 до нього здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок майбутнього продавця в національній валюті України. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом євро, встановленим НБУ на день здійснення платежу.

Також 4 вересня 2022 року (у день укладання сторонами попереднього договору), між "Вірткон ГМБХ" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком", який нотаріально посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №№ 431, 432.

Відповідно до пункту 1.1. та підпункту 1.2.4. вказаного акта продавець передав у власність покупця належну йому частку (частину частки) у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" у розмірі 29,4% статутного капіталу вказаного товариства, номінальною вартістю 5 003 927,99 грн, а покупець прийняв цю частку (частину частки). Договірна ціна частки визначена в договорі купівлі-продажу частки (частини частки). На момент укладення даного акта, частка (частина частки) продавця у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" є оплаченою у повному обсязі.

З моменту підписання акта, продавець втрачає усі права та обов`язки в межах переданої частки (частини частки) щодо ТОВ "Євротранстелеком", які були обумовлені його статусом учасника вказаного товариства. Усі права та обов`язки продавця частки переходять до покупця після підписання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком", цього акта та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Продавець розуміє, що після підписання цього акта він втрачає будь-які права, як на саму частку (частину частки), так і на корпоративні права, що випливають та обумовлюються такою часткою (частиною частки) (пункти 1.6. та 1.7. вказаного акта).

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2021 року № 4168/5, який на час розгляду даного спору є чинним і не оскаржувався в судовому порядку, були задоволені скарги АТ "Гоу Інвест АГ", АТ "Гоу Ост Інвест АГ" від 19 серпня 2021 року та скасовано в ЄДР реєстраційну дію від 18 серпня 2021 року № 1000741070040000020 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. щодо ТОВ "Євротранстелеком".

Зокрема, скасованою реєстраційною дією 18 серпня 2021 року були внесенні зміни до відомостей щодо складу учасників вказаного товариства, згідно яких було визначено "Вірткон ГМБХ" власником частки в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком".

Отже, на день укладання між "Вірткон ГМБХ" та ОСОБА_6 попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" та оспорюваного акта учасниками ТОВ "Євротранстелеком", окрім позивача, були також інші юридичні особи, а саме: АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ", яким відповідно до пункту 4.1.1. статуту ТОВ "Євротранстелеком" належали частки в статутному капіталі вказаної юридичної особи в розмірі: 49,55%, номінальною вартістю 8 433 490,89 грн, 21,05%, номінальною вартістю 3 582 744,37 грн, - відповідно.

Позивач посилається на те, що акт укладено з порушенням переважних права інших учасників ТОВ "Євротранстелеком" на купівлю частки через відсутність їх повідомлення із пропозицією на купівлю частки, порушенням строків та умов оплати за попереднім договором, без укладання основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, що, на його думку, є підставою для визнання цього акта недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1-4 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відступлення частки в статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки в статутному капіталі товариства положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

Частиною 1 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 цієї статті Кодексу переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Тобто, передача майна у розумінні ЦК України - це надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому під передачею частки в статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснення прав учасника такого товариства.

Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII) не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (частина 2 статті 21 Закону № 2275-VIII).

Згідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону № 755-IV для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, один із таких відповідних документів: рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; заява про вступ до товариства; заява про вихід з товариства; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що діючим законодавством передбачена можливість реєстрації в ЄДР змін у складі учасників та розмірі часток у статутному капіталі товариства на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі такого товариства.

Також колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, у залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справви, учасниками ТОВ "Євротранстелеком" станом на 3 вересня 2022 року були: "Вірткон ГМБХ" (частка в статутному капіталі 29,4%), АТ "Гоу Інвест АГ" (частка в статутному капіталі 49,55%) та АТ "Гоу Ост Інвест АГ" (частка в статутному капіталі 21,05%).

4 вересня 2022 року між "Вірткон ГМБХ" та відповідачем укладено акт приймання-передачі частки, за умовами якого "Вірткон ГМБХ" передало, а відповідач - прийняв у власність, частку в розмірі 29,4% статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком", номінальною вартістю 5 003 927,99 грн. Підписанти вказаного акта також передбачили, що саме на підставі останнього "Вірткон ГМБХ" втрачає усі права та обов`язки в межах переданої частки (частини частки) щодо ТОВ "Євротранстелеком", які були обумовлені його статусом учасника вказаного товариства, і такі права й обов`язки переходять до відповідача. У цьому ж акті сторони передбачили, що останній є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "Євротранстелеком", які містяться в ЄДР, щодо переходу права власності на частку від "Вірткон ГМБХ" до відповідача (пункт 1.8. спірного акта).

Щодо позивних вимог між "Вірткон ГМБХ"

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" від 4 вересня 2022 року, посилаючись на те, що на підставі цього правочину була відчужена частка у статутному капіталі цього товариства. Отже у такий спосіб позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів та повернути у свою власність відчужену ним на спірним правочином частку статутного капіталу товариства у розмірі 29,4%.

Колегія констатує, що суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов помилкового висновку про те, що зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним у розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Надаючи правову оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Розглядаючи судовий спір суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Спосіб захисту у спорах про визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, з порушенням умов його дійсності. Цей спосіб захисту безпосередньо регламентується статтями 215 - 236 ЦК України. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності, тобто реституції, відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої укладенням такого правочину.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

В цьому контексті суд апеляційної інстанції наголошує, що Верховний Суд неодноразово акцентував, що у правовідносинах, щодо поновлення порушених корпоративних прав позивачів у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, зокрема здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників товариства.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина 1 статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Цим Законом були внесені зміни до законів України, зокрема до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (пункту 5 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018). Зокрема стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" була доповнена пунктом 5, який визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

При цьому в розумінні пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Отже у частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

У розгляді даної справи, виходячи із формулювання позовних вимог у цьому спорі, колегія суддів зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Верховний Суд неодноразово робив висновок, що у подібних спірних правовідносинах належним способом захисту є витребування власником майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Так, у пунктах 60 - 61 постанови Велика Палата Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) зробила висновок, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

У пункті 32 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 Велика Палата також вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Цей висновок був застосований та підтверджений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19); пункті 7.62 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/19 (провадження № 12-145гс19); пункті 44 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20).

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що визнання недійсним правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України) у справі що розглядається є належним способом захисту цивільних прав у розумінні статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Обґрунтовуючи обставини ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права суд першої інстанції послався на те, що ЦК України та Закон № 2275-VIII не містять норм, які б унеможливлювали захист корпоративних прав та інтересів учасника товариства шляхом визнання правочину недійсним, укладеного між одним з учасників товариства і третьою особою, якщо цим договором порушуються корпоративні права цього учасника чи законний інтерес.

Разом з тим, суд не врахував фактичні обставини справи що розглядається, зміст порушеного права, склад учасників товариства та вимоги статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в контексті можливості реального поновлення порушеного права.

У справі, що розглядається, позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав та інтересів.

Згідно матеріалів справи, оспорюваний акт нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 428. Сторони правочину передбачили здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Отже цей акт є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На день укладання та нотаріального посвідчення цього акта учасниками ТОВ "Євротранстелеком", окрім позивача, були також інші юридичні особи, а саме: АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ", яким відповідно до пункту 4.1.1. статуту ТОВ "Євротранстелеком" належали частки в статутному капіталі в розмірі: 49,55%, номінальною вартістю 8 433 490,89 грн, 21,05%, номінальною вартістю 3 582 744,37 грн, - відповідно.

Отже враховуючи зазначені обставини у їх сукупності, колегія вважає, що у цьому випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права мав бути позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Щодо посилання суду першої інстанції на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року в справі № 915/1299/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наразі правові позиції, сформовані в постановах Верховного Суду, мають ретроспективну дію, тобто застосовуються до правовідносин, які виникли до формування цих правових позицій. Проте існують випадки, коли Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги змінює власні правові позиції щодо застосування норм права в залежності від конкретних обставин справи та внесення змін у норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Отже під час апеляційного перегляду, щодо способу захисту порушеного права, колегія враховує правові висновки, які викладені:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №927/97/19 (провадження № 12-133гс19);

- пункті 7.62 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/19 (провадження № 12-145гс19);

- пункті 44 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20);

- пункті 32 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а;

- та пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18;

- у пунктах 60 - 61 постанови Велика Палата Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Підсумовуючи колегія констатує, що позивач, у справі що розглядається, обрав не ефективний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Щодо інших доводів позивача

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду про те, що при укладанні акту позивачем порушено ч. ч. 1-3 ст. 20 Закону № 2275-VIII щодо переваженого права інших учасників товариства на придбання частки, що є підставою для задоволення позову.

Із такого обґрунтування позову вбачається, що він спрямований на захист порушених прав не позивача, а інших учасників товариства через порушення їх переважного права покупця частки у статутному капіталі, що продається іншій особі.

Згідно положень ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить про те, що підставами для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- по-друге, наявність підстав для оспорення правочину;

- по-третє, встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Частиною 4 ст. 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Подібні положення містяться також і у ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

У п. п. 71-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 міститься висновок, що зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19. Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки.

У справі що розглядається позивачем не доведено, що інші учасники товариства делегували йому повноваження на захист їх переважних прав щодо придбання частки, яка продається іншій особі, у судовому порядку. У цьому разі такі учасники вправі самостійно звернутися до суду з позовом про переведення на них прав та обов`язків покупця частки, що продається іншій особі, при наявності особистого волевиявлення придбати у свою власність таку частку.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Колегія відхиляє доводи позивача викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу про те, що однією із підстав пред`явлення позову є усунення позивачем порушених ним же вимог ч.ч. 1-3 ст. 20 Закону № 2275-VIII та Статуту товариства, а також відновлення своєї репутації та запобігання пред`явлення до нього будь-яких вимог третіх осіб.

Щодо відновлення ділової репутації позивача, поданий ним позов не містить такої підстави позову, отже судом першої інстанції така підстава не розглядалася.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо доводів позивача про необхідність усунути вчинене ним порушення Закону №2275-VIII, колегія наголошує, що самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони у подальшому здаються сторонам цього правочину неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Доводи позивача, про те, що відповідач не оплатив придбану ним частку, колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки невиконання договору не є підставою для визнання його недійсним. Посилаючись на ці обставини позивач не звернув увагу на те, що визнання договору недійсним означає, що він вважається таким, що не мав юридичної сили з моменту укладення. Натомість невиконання договору означає, що сторони не виконали або виконали неналежним чином свої зобов`язання, які виникли з цього договору, отже це є питанням відповідальності за порушення договору, а не його недійсності.

Щодо апеляційної скарги третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 .

За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Як вже зазначено, свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до договору дарування на випадок смерті від 25 вересня 2020 року, вчиненого за законодавством Австрії, фізична особа - ОСОБА_3 подарував та переуступив на випадок своєї смерті свою частку в компанії "Вірткон ГМБХ", номінальною вартістю 35 000,00 євро, шляхом її дарування (за умови, що вона переживе його), своїй дружині - ОСОБА_1 . Вона не давала згоду на вчинення оспорюваного правочину від 4 вересня 2022 року іншим її чоловіком ОСОБА_3 відповідно до якого частка компанії "Вірткон ГМБХ" в статутному капіталі ТОВ «Євротранстелеком», підписаного між позивачем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була передана останньому. У зв`язку з цим, на думку ОСОБА_1 , оспорюваний акт порушив її майнові інтереси як співвласника корпоративних прав "Вірткон ГМБХ".

Матеріально-правовою підставою позову ОСОБА_1 зазначила ст. зазначив ч.1 ст. 203, ч.1 215, ч. 1 ст. 216, ч. 3 ст. 369 ЦК України, та ч. 2 ст. 60, ч. 1,3 ст. 65 СК України.

Судом встановлено, що на день укладання між "Вірткон ГМБХ" та ОСОБА_6 попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" та оспорюваного акта учасниками ТОВ "Євротранстелеком", окрім позивача, були також інші юридичні особи, а саме: АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ", яким відповідно до пункту 4.1.1. статуту ТОВ "Євротранстелеком" належали частки в статутному капіталі вказаної юридичної особи в розмірі: 49,55%, номінальною вартістю 8 433 490,89 грн, 21,05%, номінальною вартістю 3 582 744,37 грн, - відповідно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до того, що оспорюваний акт порушив її майнові інтереси як співвласника корпоративних прав "Вірткон ГМБХ". Водночас предметом оспорюваного нею акта є частка у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком".

Право власності на майно, передане учасниками товариства як вклад, належить саме товариству, а не його учасникам (засновникам). Тому майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю). Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу в статутний капітал товариства, таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 не є учасником та носієм корпоративних прав ТОВ "Євротранстелеком" і оспорюваний нею правочин вчинявся юридичною особою "Вірткон ГМБХ" стосовно майна, яке не є спільною сумісною власністю подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ). Отже, суд правильно дійшов висновку про відсутність порушеного майнового чи корпоративного права ОСОБА_1 внаслідок підписання спірного правочину.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/13819/22 в частині задоволення позовних вимог юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі від 04.09.2022, - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі від 04.09.2022, - відмовити.

Стягнути з юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) (Австрія, 1040, Відень, Аргентініерстрассе, 29/11; ідентифікаційний код: FN414359b) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 26.12.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков