Рішення

від 18.12.2024 по справі 755/14383/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14383/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

у с т а н о в и в :

13.08.2024 року позивачка звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька позивачки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 після смерті якого відкрилась спадщина на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , а також на сертифікат акцій ВАТ «Завод Ленінська кузня», нині «Кузня на Рибальському». Позивачка є єдиною спадкоємицею. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом немає. Позивачка зазначає, що мала подати заяву про прийняття спадщини до 27.06.2023 року, однак через обставини смерті та поховання батька на території іншої держави (Німеччина), вона не змогла зробити це вчасно. Батько позивачки був похований в Німеччині, що ускладнило отримання документів для оформлення спадщини в Україні. Позивачка 23.02.2023 року подала до Деснянського ВРАЦ м. Києва заяву через додаток «Дія», однак 02.03.2023 року отримала відмову, оскільки Німеччина не уклала договір про правову співпрацю з Україною. Німецькі адвокати відмовились співпрацювати з позивачкою через війну. У лютому 2023 року позивачка зверталась до різних нотаріальних контор, однак їй відмовляли у прийнятті заяви про прийняття спадщини через відсутність свідоцтва про смерть. Тільки 07.03.2024 року позивачка отримала свідоцтво про смерть, яке чекала більше року. Консульська пошта у зв`язку з війною дуже рідко доставляє пошту. Крім того, у Десятій київський державній нотаріальній конторі великі черги на 3-4 місяці, через що процес затягувався ще довше. Заява про прийняття спадщини була подана 07.07.2023 року, фактично з запізненням всього лише на 10 днів. 30.07.2023 року було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачка вказує, що докладала всіх зусиль аби вчасно прийняти спадок.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.09.2024 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні та витребувано матеріали спадкової справи.

До початку проведення судового засідання представник позивача звернувся до суду з заявою, у якій просить проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Крім того, убачається, що відповідач отримавши 13.09.2024 року копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторона позивача не викладала жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьком є ОСОБА_2 (а.с. 8).

Батько позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дортмунд (Німеччина), свідоцтво про що видане 21.09.2023 року (а.с. 9-11).

Убачається, що позивачка в лютому-березні 2023 року намагалась одержати свідоцтво про смерть свого батька в органі державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, однак отримала відмову через відсутність у реєстрі актового запису про смерть її батька (а.с. 12-14).

За змістом листа Міністерства закордонних справі України на адресу позивачки від 07.03.2024 року, цим листом Міністерство надіслало витребуване за сприяння Генерального консульства України в Дюссельдорфі свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . У листі вказано, що зазначений документ засвідчений апостилем компетентним органом Німеччини відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації офіційних документів. Міністерство зазначило, що процедура витребування документів з-за кордону на сьогоднішній день довготривала, оскільки в умовах воєнного стану в Україні логістика передачі дипломатичної пошти значно ускладнена. У цьому зв`язку витребуваний Генконсульством документ надійшов до Департаменту консульської служби 05.03.2024 року (а.с. 15).

Із матеріалів справи убачається, що заява позивачки про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 була зареєстрована Десятою київською держаною нотаріальною конторою 07.07.2023 року та заведено спадкову справі №557/2023. Постановою державного нотаріуса від 25.07.2024 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка подана через 6 місяців та 10 днів після смерті спадкоємця (а.с. 16-18).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Статтею 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини і з урахуванням конкретних фактичних обставин справи такими поважними причинами пропуску строку можуть бути: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачкою шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд надавши правову оцінку наявним у справі доказам та встановленим обставинам, доходить висновку про наявність підстав для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, терміном у три місяці.

Позивачка є рідною донькою померлого, тобто спадкоємцем першої черги за законом і будь-які інші особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до органів нотаріату не звертались.

Померлий проживав у Німеччині та там помер, а позивачка живе в м. Києві, тобто наявна велика відстань між місцями проживання спадкодавця та спадкоємиці.

Безспірним є той факт, що за умови проживання спадкоємця в Україні та смерті спадкодавця в іншій країні, оформлення спадкових прав в Україні обтяжується та вимагає більше часу, адже необхідним є як збір документів, так і їх переклад, апостилювання, пересилання тощо.

Суд ураховує, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видане лише 21.09.2023 року, і надіслане позивачці Міністерством закордонних справ лише 07.03.2024 року, тобто на час отримання свідоцтва про смерть та його належного оформлення для установ України строк для подання заяви про прийняття спадщини вже минув.

Також суд ураховує активні дії позивачки спрямовані на отримання спадкових прав, адже вбачається, що в межах шестимісячного строку для подання заяв про прийняття спадщини, а саме в лютому-березні 2023 року вона намагалась одержати свідоцтво про смерть свого батька в органі державної реєстрації актів цивільного стану в України, однак отримала відмову через відсутність у реєстрі актового запису про смерть її батька.

У своїй постанові від 17.10.2018 року у справі №681/203/17 Верховний Суд врахував, що пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини був незначним.

У цій справі вбачається, що спадкодавець помер у грудні 2022 року, отже строк на подання заяви про прийняття спадщини завершився в червні 2023 року, а позивачка у 07.07.2023 року звернулась із заявою про прийняття спадщини пропустивши встановлений законом строк лише на 10 днів.

Суд дійшов висновку, що пропущений позивачкою строк для прийняття спадщини не є значним.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, відтак позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців, який рахувати з часу набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення суду складений 18.12.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);

Третя особа - Десята київська державна нотаріальна контора (м. Київ, вул. Сергія Набоки, 13/9).

Суддя -