Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/6269/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/6269/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Романюха Д.М.

від відповідача: Ліпінський Є.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024, повний текст якого складено та підписано 29.07.2024

у справі № 910/6269/22 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ"

про стягнення 4 329 201,06 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ" про стягнення 4 329 201,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020.

22.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання, зменшити розмір позовних вимог на суму 2 397 870,91 грн, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1 931 330,15 грн, у тому числі: основна заборгованість у розмірі 1 504 394,78 грн; 3% річних у розмірі 425 906,54 грн; інфляційні витрати у розмірі 1 028,83 грн.

01.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 2 397 870,91 грн шляхом зменшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат, та закрити провадження в цій частині позовних вимог, у зв`язку з відсутністю предмету спору, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1 931 330,15 грн, у тому числі: основна заборгованість у розмірі 1 504 394,78 грн; 3% річних у розмірі 425 906,54 грн; інфляційні витрати у розмірі 1 028,83 грн.

Розглянувши клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог від 22.05.2024 та від 01.07.2024, враховуючи, що позивачем підтримано клопотання від 01.07.2024 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 467 921,05 грн, що фактично є уточненням вимог клопотання позивача від 22.05.2024 про зменшення позовних вимог, судом прокольною ухвалою від 16.07.2024 прийнято до розгляду клопотання позивача від 01.07.2024 про закриття провадження у справі.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що він не є боржником за договором № 02/11-1 НОПЕК вiд 02.11.2020 з моменту укладення договору № 1607/1 про переведення боргу. Також відповідач посилається на те, що на підставі Акта на списання втрачених бланків суворої звітності №1 від 09.07.2021, складеного генеральним директором ТОВ «НВК «НОПЕК», станом на 19.07.2021 ТОВ «НВК «НОПЕК» не володіло простим векселем АА 2856611, оскільки було встановлено його відсутність (втрату), а тому позивач не міг видати ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» вказаний вексель. 29.07.2022 ТОВ «НВК «НОПЕК» надало ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» свої заперечення на заяву № 22/07-07 від 07 липня 2022 року про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №28/07/2022 від 28 липня 2022 року, в яких повністю заперечувало проти зарахування. 25.07.2022 відповідачем було відхилено податкову накладну № 1 від 07.07.2022 на суму 8 133802,17 грн, направлену ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» в ПЗ «M.E.Doc», а тому не має підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Третя особа у письмових пояснень повідомила, що між ТОВ "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ" (кредитор), ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ" (первісний боржник) та ТОВ "КОНЦЕРН ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ" (новий боржник) укладено договір № 1607/1 про переведення боргу від 16.07.2021. Під час укладення договору № 1607/1 про переведення боргу від 16.07.2021 зі сторони позивача та відповідача заперечення не надходило.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/6269/22 закрито провадження у справі №910/6269/22 в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 467 921,05 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» основну суму боргу у розмірі 1 504 394,78 грн, 3% річних у розмірі 425 906,54 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 028,83 грн та судовий збір у сумі 35 988,77 грн.

Рішення мотивоване тим, що оскільки висновком експерта №24530 від 19.12.2023, який відповідає вимогам чинного законодавства, встановлено виконання на договорі про переведення боргу №1607/1 від 16.07.2021 підпису не директором ТОВ "Енерготрейдинг", то зазначений договір є неукладеним та не може породжувати будь-яких прав та обов`язків для сторін. У зв`язку з цим доводи сторони щодо неналежного відповідача у цій справі відхилені судом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено невиконане зобов`язання за договором у сумі 1 504 394,78 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основної заборгованості в заявленому позивачем розмірі.

За результатами розгляду справи, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 425 906,54 грн та інфляційні витрати у розмірі 1 028,83 грн після зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 24/05-21 від 21.05.2024.

У зв`язку з припиненням зобов`язань відповідача шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги в частині нарахованих інфляційних втрат на суму 467 921,05 грн після відкриття провадження у справі суд першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в цій частині позовних вимог закрив провадження у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2024, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

А саме апелянт посилається на те, що:

- з огляду на невиконання ТОВ «Енерготрейдинг» свого обов`язку щодо здійснення поставки вугільної продукції в обсязі та у строки встановленні у Специфікаціях, у ТОВ «НВК «НОПЕК» не настав строк здійснення оплати з огляду на зупинення виконання свого зустрічного обов`язку через прострочення поставки за Специфікацією №1 та здійснення поставки у суттєво меншому обсязі.

- закінчення строку дії Договору не є підставою ТОВ «Енерготрейдинг» для нездійснення поставки вугілля за Договором;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що подана позивачем у цій справі позовна заява підлягає поверненню на підставі приписів п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Доводи та заперечення учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- ТОВ «НВК «НОПЕК» на адресу ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» не направляло жодних повідомлень про те, що на підставі не повної поставки вугільної продукції за Специфікаціями Відповідач, керуючись статтею 538 Цивільного кодексу України, зупинив виконання свого обов`язку щодо оплати поставленої по Специфікації № 1 та Специфікації № 2 вугільної продукції;

- у даному випадку покупець (ТОВ «НВК «НОПЕК») отримавши вугільну продукцію, не зробив жодної оплати за неї, тим самим порушивши права та інтереси постачальника (ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ»). Саме права та інтереси ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ», як постачальника, мають бути захищені судом для чого відповідно Позивач і звернувся з позовом в даній справі;

- ТОВ «НВК «НОПЕК» вводить суд апеляційної інстанції в оману щодо правомірності та необхідності захисту його прав та інтересів за Договором шляхом повного зупинення виконання Відповідачем своїх обов`язків з оплати отриманої вугільної продукції, посилаючись на частину 3 статті 538 Цивільного кодексу України;

- з огляду на повне з боку ТОВ «НВК «НОПЕК» невиконання свого обов`язку з оплати отриманої по Договору вугільної продукції, та безпідставність посилання Відповідача на частину 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у ТОВ «НВК «НОПЕК» строк оплати поставленої вугільної продукції настав, а, відповідно, суд першої інстанції прийняв правомірне Рішення;

- відбитку печатки ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» на позовній заяві, згідно частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, не є обов`язковим реквізитним позовної заяви, а тому її наявність/відсутність не може бути підставою для повернення позовної заяви або залишення позовної заяви без розгляду.

Також позивачем подано додаткові пояснення у справі, які прийняті судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованої розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6269/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 43 186,52. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

18.09.2024, до суду через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію №P944-5675-HCAE-H694 від 18.09.2024.

Враховуючи, що недоліки допущені при поданні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/6269/22, усунено, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/6269/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 07.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 07.10.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема, на 18.12.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання 18.12.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи рекомендоване повідомлення про вручення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на подання клопотання про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи, яку просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03,057, Україна, місто Київ, вул. Бродських Сім`ї, буд. 6; код ЄДРПОУ 02883096).

На вирішення питань експерта поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ" в графі «Директор ТОВ "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ" Дмитро Зорін`на 12 аркуші позовної заяви ТОВ "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ" про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 року вих. №22/07-19пз від 19.07.2022 самим Зоріним Дмитром Володимировичем або іншою особою?

- Чи одним і тим самим рельєфним кліше печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ", ідентифікаційний код №41950981, нанесений відтиск на оригіналі 12 аркушу позовної заяви про стягнення заборгованості, індексу інфляції, 3% річних за Договором №02/11-1НОПЕК поставки вугільної продукції від 02.11.2020 року вих. №22/07-19пз від 19.07.2022, що і на оригіналах документів, наданих в якості вільних зразків печатки?

Щодо цього клопотання, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).

Слід зазначити, що враховуючи предмет та підстави позову, відповідач не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження для отримання висновку експерта, який би був оцінений судом при дослідженні доказів по справі.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.

До того ж, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Статтею 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).

З огляду на приписи ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, за оцінкою суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено підстав призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи під час апеляційного перегляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Отже, протокольною ухвалою суду від 09.12.2024 відмовлено відповідачу у призначенні судової почеркознавчої та технічної експертизи.

04.11.2024 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, яке, як він повідомив в судовому засіданні 04.11.2024, було подано випадково, а тому просив залишити його без розгляду.

Протокольною ухвалою суду залишено клопотання відповідача від 04.11.024 без розгляду.

Також відповідачем подано 13.11.2024 заперечення щодо додаткових пояснень позивача, які прийняті судом. 18.12.2024 відповідачем подано додаткові пояснення, які також прийняті судом.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення та ухвали суду, дійшов висновку апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення і ухвалу без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ (покупець, відповідач) укладено договір поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього.

Покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов цього договору та Специфікацій до нього (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що загальна кількість вугілля, одиниця виміру вугілля, ціна одиниці виміру вугілля, строки поставки вугілля, станція відправлення, станція вантажоодержувача, умови поставки визначаються специфікаціями за згодою сторін, що оформляються у виді додатків та є невід`ємними частинами договору.

За умовами п. 2.1. договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом на умовах FCA (назва місця: залізнична станція Новогородівка, код 482201, залізнична станція Гродівка, код 482108) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі, за реквізитами покупця або вантажоодержувача, вказаними у цьому договорі та Специфікаціях до нього. Усі витрати, пов`язані з поставкою вугілля, з моменту його передання постачальником у названому місці, визначеному в абзаці першому цього пункту, несе покупець. Усі ризики, пов`язані з втратою або пошкодженням вугілля, переходять від постачальника до покупця в названому місці.

Відповідно до п. 2.1.4 договору під датою відвантаження розуміється дата вказана у відбитку штампа залізничної станції відправлення «Укрзалізниці» на залізничній накладній (квитанції) , що свідчить про приймання вантажу до перевезення.

Вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту приймання його залізницею до перевезення на залізничний станції Новогродівка (з 1-го червня 2020 року станція Гродівка), що підтверджуєтеся штемпелем у залізничній накладній. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома сторонами договору відповідних актів приймання-передачі вугільної продукції. На підставі даних про кількість та якість вугілля, що зазначені в Актах звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції, постачальник складає, підписує зі своєї сторони та надає покупцеві два примірника Акту приймання-передачі вугільної продукції. Акт приймання-передачі вугільної продукції підписується уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням однієї із сторін, повинен містити наступні дані: найменування вантажоодержувача, кількість і вартість вугілля (п. 2.8. договору).

Згідно п. 5.1. договору ціна вугілля за одиницю і по позиціях вказана в Специфікаціях. Ціна вугілля визначається на умовах, викладених у Специфікаціях.

Відповідно до п. 5.3. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 16.07.2021, вартість вугілля, поставленого покупцеві (вантажоодержувачу), оплачується постачальнику в національній валюті України, протягом 30 банківських днів з дати відвантаження, якщо інше не вказано у Специфікаціях. Оплата вугілля (партії-й вугілля) здійснюється покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника на умовах і в терміни, зазначені в Специфікаціях до цього договору. В погашення грошового зобов`язання за цим договором покупець може передати постачальнику простий/переказний вексель.

Загальна сума договору складає орієнтовно 15 000 000,00 грн без ПДВ (п. 5.4. договору).

Строк дії договору встановлюється з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов`язань (п. 9.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2020).

Між сторонами підписано Специфікації до договору поставки вугільної продукції № 02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020, а саме:

- Специфікація № 1 від 02.11.2020 на постачання вугільної продукції у кількості (+/-5%) 8 200,00 тон iз ціною однієї тони 1 320,00 грн без ПДВ, загальною вартістю 12 988 800,00 грн;

- Специфікація № 2 від 30.11.2020 на постачання вугільної продукції у кількості (+/-5%) 2 800,00 тон iз ціною однієї тони 1 248,00 грн без ПДВ, загальною вартістю 4 193 280,00 грн;

- Специфікація № 3 від 17.12.2020 на постачання вугільної продукції у кількості (+/-5%) 3 970,00 тон iз ціною однією тони 1 150,00 грн без ПДВ, загальною вартістю 5 478 600,00 грн;

- Специфікація № 4 від 19.03.2020 на постачання вугільної продукції у кількості (+/- 5%) 3 970,00 тон iз ціною однією тони 1 150,00 грн без ПДВ, загальною вартістю 5 478 600,00 грн.

На виконання умов договору позивач у період з 11.11.2020 по 07.04.2021 поставив відповідачу вугільної продукції у загальній кількості 6 870,00 тон на загальну суму 10 638 196,95 грн, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції №1НП від 11.11.2020, №2НП від 15.11.2020, №3НП від 09.12.2020, № 4НП від 30.01.2021, №5НП від 17.02.2021, №6НП від 07.04.2021.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань здійснив часткову оплату у розмірі 1 000 000,00 грн, шляхом видачі простого векселя серія АА № 2856611, складеного 19.07.2021.

Позивачем направлено відповідачу заяву за вих. №22/07-07 від 07.07.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою позивачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙДИНГ» та ТОВ «НВК «НОПЕК» на суму 8 133 802,17 грн.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020 у розмірі 4 329 201,06 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Підставою для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції стала незгода відповідача з висновками суду про задоволення позову, що були зроблені без врахування положень частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України. Тож у відповідності до частини 1 статті 269 ГПК України справа переглядається в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи, що договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором; з точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому, в даному випадку, договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20).

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже зазначалось у цій постанові, на підставі договору поставки між сторонами виникли правовідносини, в яких позивач (постачальник) зобов`язався поставити (передати) у власність відповідача (покупця) вугільну продукцію в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього.

Відповідно до п. 5.3. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 16.07.2021, вартість вугілля, поставленого покупцеві (вантажоодержувачу), оплачується постачальнику в національній валюті України, протягом 30 банківських днів з дати відвантаження, якщо інше не вказано у Специфікаціях.

За обставинами цієї справи, двосторонній характер договору поставки зумовлював взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник зобов`язався, у порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити товар, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену грошову суму.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у зв`язку із порушенням позивачем своїх зобов`язань з поставки товару в обсязі та у строки встановленні у Специфікаціях, покупець з метою захисту своїх прав використав спосіб захисту цивільних прав та інтересів унормований положеннями частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим вважає, що строк оплати отриманого товару не настав.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими доводами, виходячи із наступного.

Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Разом з цим, частиною четвертою цієї статті унормовано, що у разі якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно представлених у справі документів позивачем по Специфікації № 1 до Договору всього поставлено 1 963,0 тони на загальну суму 2 859 752,13 грн з ПДВ, а саме: 1 402,0 тони на суму 2 165 467,51 грн. за Актом приймання-передачі вугільної продукції № 1НП від 11.11.2020 року (Рахунок на оплату № 1НП від 11.11.2020 року, Посвідчення № 860 про якість рядового вугілля від 11.11.2020 року, Накладна № 51642726 від 11.11.2020 року, Накладна № 51644912 від 11.11.2020 року); 561,0 тонна на суму 694 284,62 грн. за Актом приймання-передачі вугільної продукції № 2НП від 15.11.2020 року (Рахунок на оплату № 2НП від 15.11.2020 року, Посвідчення № 868 про якість рядового вугілля від 11.11.2020 року, Накладна № 51706356 від 15.11.2020 року).

Загальна кількість товару, що підлягала поставці по Специфікації № 1 у строк листопад 2020, становить 8 200,00 тон. Отже недопоставка вугільної продукції по Специфікації № 1 до Договору становить 6 237 тон (8 200,0 - 1 963,0).

По Специфікації № 2 до Договору всього поставлено 2 808,0 тони на загальну суму 4 989 373,61 грн. з ПДВ, за Актом приймання-передачі вугільної продукції № 3НП від 09.12.2020 року (Рахунок на оплату № 3НП від 09.12.2020 року, Посвідчення № 915 про якість рядового вугілля від 02.12.2020 року, Накладна № 51987139 від 02.12.2020 року, Накладна № 51990141 від 02.12.2020 року, Посвідчення № 916 про якість рядового вугілля від 02.12.2020 року, Накладна № 51992121 від 02.12.2020 року, Накладна № 51997542 від 02.12.2020 року).

Загальна кількість товару, що підлягала поставці по Специфікації № 2 у строк грудень 2020, становить 2 800,00 тон. Отже недопоставка вугільної продукції по Специфікації № 2 до Договору відсутня.

По Специфікації № 3 до Договору всього поставлено 2 099,0 тони на загальну суму 2 789 071,21 грн. з ПДВ, а саме: 699,0 тон на суму 920 155,21 грн. за Актом приймання-передачі вугільної продукції № 4НП від 30.01.2021 року (Рахунок на оплату № 4НП від 30.01.2021 року, Посвідчення № 55 про якість рядового вугілля від 30.01.2021 року, Накладна № 52826864 від 30.01.2021 року); 700,0 тон на суму 960 204,00 грн. за Актом приймання-передачі вугільної продукції № 5НП від 17.02.2021 року (Рахунок на оплату № 5НП від 17.02.2021 року, Посвідчення № 101 про якість рядового вугілля від 17.02.2021 року, Накладна № 53102018 від 17.01.2021 року); 700,0 тон на суму 908 712,00 грн. за Актом приймання-передачі вугільної продукції № 6НП від 07.04.2021 року (Рахунок на оплату № 6НП від 07.04.2021 року, Посвідчення № 223 про якість рядового вугілля від 31.03.2021 року, Накладна № 53194783 від 30.03.2021 року, Акт № 22 відбора та підготовки проби від 07.04.2021 року).

Загальна кількість товару, що підлягала поставці по Специфікації № 3 у строк грудень 2020 - березень 2021, становить 3 970,00 тон. Отже недопоставка вугільної продукції по Специфікації № 3 до Договору становить 1 871 тони (3 970,0 - 2 099,0).

Згідно Специфікації № 4 до Договору загальна кількість становить 3 970,00 тон, період поставки - квітень-травень 2021. По Специфікації № 4 до Договору відвантаження вугільної продукції не було, як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що ТОВ «НВК «НОПЕК» за Специфікаціями № 1, № 2 та № 3 не проведено жодної оплати за отриманий товар.

Отже, сукупність наявних у справі доказів підтверджує, що позивачем виконувався обов`язок з поставки товару за Специфікаціями, поставку товару за якими відповідач продовжував отримувати. В той же час, колегія звертає увагу на те, що позивач зобов`язання з поставки товару за Специфікацією № 2 виконано в повному обсязі договірної поставки, однак, відповідач так і не здійснив жодної оплати отриманого товару. Повідомлень про зупинення оплати за отриманий товар у зв`язку із застосуванням положень частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України позивачу не надсилав.

Більше того, в суді першої інстанції у своїй заяві по суті спору відповідач повідомляв, що не здійснював жодної оплати за договором у зв`язку з тим, що 16 липня 2021 було укладено договір про переведення боргу, якому судом першої інстанції надано вірно оцінку та встановлено, що він є неукладеним та не може породжувати будь-яких прав та обов`язків для сторін.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (див. висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Отже, оцінюючи дії учасників справи на предмет добросовісності, колегія суддів приходить до висновку, що поведінка відповідача з невиконання зобов`язання з оплати отриманого товару не може бути виправдана посиланням на використання ним наданого йому права на зупинення виконання свого обов`язку в контексті попередніх заяв в суді першої інстанції про неналежність відповідача. Тоді як, порушене право позивача на отримання вартості поставленого відповідачем товару не може бути залишено не захищеним з врахуванням гарантій, визначених в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини.

Резюмуючи вищенаведене в сукупності, підстави для скасування оскаржуваного рішення, з викладених у апеляційній скарзі відповідача мотивів, відсутні, а тому цей судовий акт підлягає залишенню без змін з огляду на встановлені статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг судові витрати покладаються на апелянтів.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі №910/6269/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 27.12.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков