Постанова

від 26.12.2024 по справі 917/1101/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/1101/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське", м. Полтава (вх.№2399 П/2 від 10.10.2024)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24 (повний текст складено 18.09.2024, суддя Кльопов І.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське", м. Полтава,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" про стягнення 7 984,32 грн заборгованості за постачання природного газу, з яких 6411,29 грн - сума основного боргу, 1223,95 грн - пеня, 168,76грн - 3% річних, 180,32 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24 позов задоволено у повному обсязі. Ухвалено, стягнути з Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" (вул. Ореста Левицького, 19, м.Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 26164791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) - 6411,29 грн - суму основного боргу, 1223,95 грн - пені, 168,76 грн - 3% річних, 180,32 грн - інфляційні втрати, а також 2422,40 грн судового збору.

Суд першої інстанції з посиланням на положення ст.ст. 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", п. 3 Розділу І, п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, п.п. 2.1, 4.2, 4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, вказує на підтвердження наданими до матеріалів справи доказами заборгованість відповідача перед позивачем на заявлену суму (основного боргу, річних, пені та інфляційних втрат).

Громадська організація "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" із вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та 10.10.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог вказує про таке:

- у період з 01.05.2023 по 30.06.2023 мешканцями будинку № 19 по вул. Ореста Левицького у м. Полтаві (за винятком Костенко Юлії Василівни, кв. 204) були присвоєні ЕІС-коди, у зв`язку з чим саме у них виник обов`язок сплачувати за природний газ за спірний період, який виконувався відповідно до особових рахунків;

- між АТ «Полтавагаз» (оператором ГРМ) та Громадською організацією "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" було проведено коригування обсягів наданих послуг в кількості 141 250 м. куб. газу, а саме виключено плату за розподіл природного газу у зв`язку з переходом мешканців на особові рахунки;

- відсутність порушення з боку відповідача своїх зобов`язань перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вказує на протиправність стягнення 1 223,95 грн пені, 168,76 грн 3% річних, 180,32 грн інфляційних витрат на користь позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 апеляційна скарга у справі №917/1101/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 апеляційну скаргу Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24 залишено без руху; встановлено Громадській організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське", десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

16.10.2024 від Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№13224), до якої надано докази усунення недоліків, про які зазначено в ухвалі суду від 15.10.2024, а саме, докази доплати судового збору у розмірі 726,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без виклику учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 поновлено Громадській організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24; визначено здійснити розгляд апеляційної скарги Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; витребувано у Господарському суді Полтавської області матеріали справи №917/1101/24.

31.10.2024 матеріали справи № 917/1101/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

05.11.2024 Громадською організацією "Об`єднання громадян "Лихачівське" через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про долучення до матеріалів справи відомостей щодо присвоєння АТ "Полтавагаз" особових рахунків мешканцями будинку №19 по вул. Ореста Левицького у м. Полтаві (вх.№ 14114).

06.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 14233), в якому просить апеляційну скаргу Громадської організації "Об`єднання громадян "Лихачівське" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі № 917/1101/24 без змін.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що позивач проводить нарахування вартості спожитого відповідачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. У споживача з ЕІС-кодом 56ХQ00079HZ2J00Y (відповідача у справі) перед позивачем сформувалась несплачена заборгованість за спожитий природний газ у спірний період у розмірі 6 411,29 грн, що підтверджена листом оператора ГТС від 27.05.2024 № ТОВВИХ-24-7871 та інформацією щодо остаточної алокації споживача. Таким чином, вказує про відсутність в діях позивача будь-яких порушень нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ринку природного газу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. апеляційна скарга у справі №917/1101/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів (вх.№ 14114), судова колегія зазначає таке.

Порядок подання доказів унормовано ст. 80 ГПК України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду першої інстанції. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним.

Судова колегія, враховуючи, що надані відповідачем документи не були предметом судового розгляду в суді першої інстанції вказує про відсутність правових підстав для їх прийняття на стадії апеляційного перегляду справи. Разом з тим, відомості, розміщені на сайті ТОВ "Оператор ГТС" України https://tsoua.com/kliyentam/pereviryty-nayavnist-postachalnyka/, які є загальнодоступними, приймаються судом до уваги під час розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником «останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 2.1 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (далі - договір), постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п.3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3 договору).

Відповідно до п.4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем відповідача включено до реєстру постачальника «останньої надії» та віднесено переданий за адресою: м. Полтава, вул.Ореста Левицького, будинок 19, у травні та червні 2023 року об`єм природного газу на його споживання.

Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2023 № 10759, рахунок на оплату поставленого природного газу №19712 від 09.06.2023 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 на загальну суму 3240,84 (в т.ч. ПДВ) позивач скерував відповідачу, на підтвердження чого до позовної заяви додано список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 15.06.2023.

Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2023 № 12542, рахунок на оплату поставленого природного газу №22721 від 10.07.2024 за період з 01.06.2023 по 29.06.2023 на загальну суму 3170,45 (в т.ч. ПДВ) позивач скерував відповідачу, на підтвердження чого до позовної заяви додано список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 13.07.2023.

Надіслані рахунки та акти з боку відповідача підписані не були.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 6 411,29 грн заборгованості за поставку природного газу, 1 223,95 грн пені, 168,76 грн трьох процентів річних, 180,32 грн інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Газопостачальної компанії "Нафтогаз України" в повному обсязі, зазначив, що факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" зі своєчасної сплати вартості спожитого природного газу, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому дійшов до висновку що позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 6 411,29 грн підлягають задоволенню, проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися, з огляду на наступне.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За визначенням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з пунктом 1 розділу II Правил підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Таким чином в інформаційній платформі відсутні найменування споживачів та їх код ЄДРПОУ, споживачі ідентифікуються за персональним ЕІС- кодом, як суб`єкта ринку природного газу, який визначається у відповідній заяву приєднання до умов договору розподілу природного газу.

До позовної заяви було додано Форму №10 (додаток №17 до позову), яка розроблена Оператором ГТС та погоджена НКРЕКП (загальнодоступний лист НКРЕКП №10261/16.3.2/7-20 від 30.09.2020, посилання https://tsoua.com/wpcontent/uploads/2021/11/Pogodzhennya-Formy-10.pdf) та підписана уповноваженою особою Оператора ГРМ - АТ "Полтавагаз" - Мокром С.І. Отже, з урахуванням зазначеного, Форма №10 (що наявна в матеріалах справи) підтверджує, в тому числі, ЕІС код споживача 56XQ00079HZ2J00Y - відповідача у даній справі.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496, (далі - Правила постачання природного газу) та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

В свою чергу, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС), а суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом - для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Відповідно до абз.10 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи (крім випадку наявності заборгованості оператора газорозподільної системи перед постачальником "останньої надії") здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії";

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Положеннями абзацу 14 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ "Полтавагаз" №778 від 15.06.2017, Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (код ЄДРПОУ 03351912) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м.Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Горішні Плавні), Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського, Кременчуцького районів де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз".

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: - інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XQ00079HZ2J00Y (форма № 10) від оператора ГРМ; - листом оператора ГТС від 27.05.2024 № ТОВВИХ-24-7871 (а.с.27) та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00079HZ2J00Y.

В свою чергу, позивач відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 реалізовує ліцензійне постачання природного газу на території України і за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу (згідно пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу" від 09.04.2015р. №329-VIII, постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу).

Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС у травні та червня 2023 року саме позивач мав здійснювати постачання природного газу відповідачу як постачальник "останньої надії".

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі Оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобовихвідборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого відповідачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Разом з тим, в даному випадку слід враховувати існування між сторонами спору з приводу наявності поставки природного газу відповідачу у справі.

Відповідно до п.п. 9.1 9.2 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" визначено, що сторони намагаються вирішити всі спори та розбіжності стосовно виконання умов цього договору шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди щодо спірних питань шляхом переговорів сторони мають право звернутися із заявою про вирішення спору до регулятора чи його територіального підрозділу та/або передати спір на розгляд суду.

Згідно з п. 24 Розділу ІІ Правил спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, колегія суддів наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З наслідками розгляду спірних правовідносин судова колегія виходить з того, що згідно з п.1. ч1. ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Статтею 22 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Разом з цим, відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги, є колективним споживачем.

З аналізу наведених норм випливає, що оплата комунальних послуг, в тому числі постачання природного газу, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку сплачує за тарифами, встановленими для населення.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Колегія суддів зазначає, що Громадська організація "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична не має свого власного споживання. Громадська організація "Об`єднання громадян" - "Лихачівське", згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, природного газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.

Діяльність Громадської організації "Об`єднання громадян" - "Лихачівське" спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Таким чином, у даному випадку, Громадська організація «Об`єднання громадян» - "Лихачівське" має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство, має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує надані комунальні послуги для власних потреб, фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів і у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії" за договором) виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку.

Слід також зазначити, що нарахування відповідачу вартості отриманих послуг з поставки природного газу за тарифами, встановленими для не побутових споживачів, є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2023 року особи, проживаючі за адресою: м.Полтава, вул. Ореста Левицького, 19, для користування газовими приладами уклали окремі договори на розподіл природного газу з АТ "Полтавагаз" та перейшли на свої особові рахунки з присвоєнням ЕІС-коду.

Відповідне підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою про присвоєння ЕІС-кодів абонентам, які проживають за адресою: м. Полтава, вул. Ореста Ливицького, буд. 19 (т.1, а.с. 51).

Так, відповідно до положень п. 6 Глави 3 Розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494, на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника.

За умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498 EIC-код - це персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку природного газу (за необхідності), присвоєний Оператором ГРМ в установленому порядку, який обліковується Оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС).

За правилами Кодексу газорозподільних систем і Типового договору присвоєний споживачу персональний EIC-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності EIC-код його точки (точок) комерційного обліку входять до складу персоніфікованих даних і мають бути достатніми для проведення розрахунків (абзац третій пункту 5 глави 3 розділу VI цього Кодексу).

Враховуючи особливий статус Громадської організації "Об`єднання громадян "Лихачивське", яка має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг, за наявності делегування відповідних повноважень такій особі, з метою саме сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг, судова колегія не вбачає підстав для покладення відповідних зобов`язань на таку юридичну особу за наявності реалізації самими власникам багатоквартирного будинку права на укладення та виконання окремих договорів щодо отримання житлово-комунальних послуг, в тому числі з постачання природного газу.

Таким чином, укладення мешканцями будинку за адресою: м.Полтава, вул.Ореста Левицького, 9, окремих договорів поставки природного газу для власних побутових потреб (використання газових приладів) виключає можливість покладення заборгованості за переданий їм природний газ на Громадську організацію "Об`єднання громадян - Лихачивське", має наслідком подвійне стягнення вартості наданої послуги.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем до випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, зокрема, належать несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації.

Так, з матеріалів справи судовою колегією встановлено, що між АТ "Полтавагаз" та ГО "ОГ - "Лихачівське" було проведено коригування обсягів наданих послуг за травень та червень 2023 року в кількості 141 250 м куб. газу, за наслідками якого виключено плату за розподіл природного газу, про що свідчить:

- коригувальний акт № ВІ-45743 від 30.11.2023 до акту № ОУВІ-038369 від 31.05.2023 наданих послуг за договором розподілу природного газу № 580Р від 30.12.2016 в обсязі 141 250 м. куб. на суму 298,32 грн. в т.ч. ПДВ.

- коригувальний акт № ВІ-45745 від 30.11.2023 до акту № ОУВІ-023553 від 30.06.2023 наданих послуг за договором розподілу природного газу № 580Р від 30.12.2016 в обсязі 141 250 м. куб. на суму 298,32 грн. в т.ч. ПДВ (т.1, а.с. 55).

З огляду на те, що саме Оператор ГРМ забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС (абзац четвертий пункту 6 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем), надані акти коригування, на думку судової колегії, в повній мірі спростовують доводи позивача щодо надання послуг з постачання природного газу Громадській організації "Об`єднання громадян - "Лихачівське" в заявленому обсязі.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Так, зайве покладання відповідальності за дії/бездіяльність інших учасників ринку природного газу щодо коригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого відповідачу природного газу, в даному випадку у травні та червні 2023 року, виключно на Громадську організацію "Об`єднання громадян - "Лихачівське" не відповідає принципам справедливості та добросовісності, не забезпечує дотримання принципу процесуальної економії, спонукає відповідача в подальшому знову звертатися за захистом до суду щодо даних правовідносин.

В свою чергу позивач не спростовує вказані обставини справи, висловлюючи свою позицію лише за наслідками формального застосування приписів нормативно-правових актів у сфері постачання та розподілу природного газу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані сторонами докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, в їх сукупності з застосуванням принципу "вірогідність доказів", дійшов висновку про те, що надані відповідачем документи спростовують факти та обставини поставки Громадській організації "Об`єднання громадян "Лихачівське" природного газу в заявленому обсязі, а також заборгованість відповідача перед позивачем за договором в розмірі 6 411,29 грн, а також стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих на таку суму боргу.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі № 917/1101/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову з позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Об`єднання громадян - "Лихачівське" задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 у справі №917/1101/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 40121452, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. , 04116) на користь Громадської організації "Об`єднання громадян "Лихачівське" (код ЄДРПОУ 26164791, м. Полтава, вул. Ореста Левицького, будинок, 19, 36008) 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна