Постанова

від 28.11.2024 по справі 904/1043/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1043/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 (суддя Мартинюк С.В.)

в межах справи № 904/1043/20

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Групп"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/1043/20 затверджено звіт арбітражного керуючого Чичви О.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 906 645,16 грн. Затверджено звіт арбітражного керуючого Чичви О.С. про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 312 171,67 грн. Затверджено звіт арбітражного керуючого Чичви О.С. про здійснені витрати за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 6 827,00 грн. Заяву (вх.№7145/24 від 12.02.2024) арбітражного керуючого Чичви О.С. про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс СК ПЛЮС" на користь арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича 255 642,36 грн. основної грошової винагороди. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал" на користь арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича 4 793,68 грн. основної грошової винагороди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ФОРТУНА" на користь арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича 494,60 грн. основної грошової винагороди. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича 552 659,12 грн. основної грошової винагороди. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича 152,16 грн. основної грошової винагороди.

Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 по справі №904/1043/20, прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому Чичві Олегу Сергійовичу в задоволенні заяви про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» основної грошової винагороди у розмірі 552 659,12 грн. за виконання повноважень ліквідатора.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції в порушення ст. 244 ГПК України, ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства було розглянуто Заяву арбітражного керуючого та фактично ухвалено додаткове рішення (у формі ухвали) - після закриття провадження у справі № 904/1043/20;

- арбітражним керуючим Чичвою О.С. свідомо здійснювались заходи щодо збільшення строків ліквідаційної процедури Боржника, з метою максимального збільшення розміру основної грошової винагороди, яку останній просить суд стягнути з кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «КС ГРУПП та не було здійснено заходів по виділенню частки Боржника у спільному майні та не забезпечено створення передумов для реалізації майна Боржника за найвищою ціною. Вищезазначене підтверджує, що арбітражним керуючим Чичвою О.С. в наслідок неналежного виконання своїх повноважень допущено продовження строків ліквідаційної процедури та як наслідок виникнення витрат на її проведення, а суд формально віднісся до перевірки фактично виконаної арбітражним керуючим Чичвою О.С. роботи (її обсяг) у справі про банкрутство ТОВ «КС ГРУПП»;

- у відповідності до матеріалів судової справи арбітражний керуючий Чичва О.С. вже отримав грошову винагороду й кошти на відшкодування витрат ліквідаційної процедури по справі у розмірі 312 171, 67 грн., - тобто не здійснював повноваження ліквідатора безоплатно;

- Кодекс України з процедур банкрутства не покладає на кредиторів по справі обов`язок сплачувати грошову винагороду ліквідатору (навіть у разі фактичного здійснення ним повноважень).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

06.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Чичви О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Решта учасників провадження таким правом також не скористалися.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 28.11.2024 приймали участь представник кредитора АТ КБ "ПриватБанк" (апелянт). Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, що не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 28.11.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове: про відмову в задоволенні заяви про стягнення винагороди та витрат арбітражного керуючого.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2021 у справі №904/1043/20 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» (49041, м. Дніпро, проспект Праці, б. 2-Т, ідентифікаційний код 36054349) - банкрутом. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» (49041, м. Дніпро, проспект Праці, б. 2-Т, ідентифікаційний код 36054349) призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича (свідоцтво №448 від 19.03.2013).

18.01.2024 до суду від арбітражного керуючого Чичви О.С. надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "КС ГРУПП".

18.01.2024 до суду від арбітражного керуючого Чичви О.С. надійшов звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди та додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровського суду від 22.01.2024 призначено розгляд звіту №02-10/134 від 17.01.2024 в судовому засіданні на 13.02.2024.

12.02.2024 до суду від ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" арбітражного керуючого Чичви О.С. надійшла заява про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровського суду від 13.02.2024 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП". Ліквідовано юридичну особу ТОВ "КС ГРУПП".

Також, судом призначено розгляд звіту арбітражного керуючого Чичви О.С. (вх.№3039/24 від 18.01.2024) про нарахування та виплату основної грошової винагороди та додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" та заяви арбітражного керуючого Чичви О.С. (вх.№7145/24 від 12.02.2024) про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого в судовому засіданні на 12.03.2024.

12.03.2024 до суду від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшли заперечення на заяву арбітражного керуючого про стягнення основної грошової винагороди, відповідно до яких кредитор просив суд відмовити в задоволенні заяви.

Дослідивши звіт арбітражного керуючого Чичви О.С. (вх.№3039/24 від 18.01.2024) про нарахування та виплату основної грошової винагороди та додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП"; заяву арбітражного керуючого Чичви О.С. (вх.№7145/24 від 12.02.2024) про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого; заперечення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (вх.№12043/24 від 12.03.2024) та наявні матеріали по справі, господарський суд дійшов висновку про можливість затвердити подані звіти та задовольнити заяву арбітражного керуючого Чичви О.С. про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; проводити збори і засідання комітету кредиторів у разі їх бездіяльності або за їхнім дорученням; отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами; звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб; отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; отримувати інформацію з державних реєстрів; подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Частиною 4 ст. 30 КУзПБ встановлено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі (абз. 5, 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Згідно ч.ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Крім того, п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів ПК України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін самозайнята особа. Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Крім того, у постанові від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17 Верховний Суд зазначив, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957р. ратифіковану Україною 05.10.2000р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Отже, надання послуг арбітражним керуючим відбувається виключно на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора на рівні трьох мінімальних заробітних плат, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Так, судом встановлено, що арбітражним керуючим Чичва О.С. виконувались повноваження ліквідатора ТОВ «КС Групп» у справі з 26.01.2021.

На засіданні комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» (49041, м. Дніпро, проспект Праці, б. 2-Т, ідентифікаційний код 36054349) від 02.04.2021 року погоджено розмір грошової винагороди ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» у розмірі чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

Заперечень від кредиторів щодо розміру нарахованої ліквідатором грошової винагороди за період процедури ліквідації до арбітражного керуючого або до суду не надходило.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.

Отже, розміри нарахування грошової винагороди складають: за січень 2021 року - 4645,16 грн; за лютий 2021 року - 24 000,00 грн; - за березень 2021 року - 24 000,00 грн; за квітень 2021 року - 24 000,00 грн; за травень 2021 року - 24 000,00 грн; за червень 2021 року - 24 000,00 грн; за липень 2021 року - 24 000,00 грн; за серпень 2021 року - 24 000,00 грн; за вересень 2021 року - 24 000,00 грн; за жовтень 2021 року - 24 000,00 грн; за листопад 2021 року - 24 000,00 грн; за грудень 2021 року - 26 000,00 грн.

Всього за 2021 рік нарахована та виплачена грошова винагорода у розмірі 270 645,16 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.

Отже, розміри нарахування грошової винагороди складають: за січень 2022 року - 26000,00 грн; за лютий 2022 року - 26 000,00 грн; за березень 2022 року - 26 000,00 грн; за квітень 2022 року - 26 000,00 грн; за травень 2022 року - 26 000,00 грн; за червень 2022 року - 26 000,00 грн; за липень 2022 року - 26 000,00 грн; за серпень 2022 року - 26 000,00 грн; за вересень 2022 року - 26 000,00 грн; за жовтень 2022 року - 26 800,00 грн; за листопад 2022 року - 26 800,00 грн; за грудень 2022 року - 26 800,00 грн.

Всього за 2022 рік нарахована та виплачена грошова винагорода у розмірі 314 400,00 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня - 6700 гривень.

Отже, розміри нарахування грошової винагороди складають: за січень 2023 року - 26800,00 грн; за лютий 2023 року - 26 800,00 грн; за березень 2023 року - 26 800,00 грн; за квітень 2023 року - 26 800,00 грн; за травень 2023 року - 26 800,00 грн; за червень 2023 року - 26 800,00 грн; за липень 2023 року - 26 800,00 грн; за серпень 2023 року - 26 800,00 грн; за вересень 2023 року - 26 800,00 грн; за жовтень 2023 року - 26 800,00 грн; за листопад 2023 року - 26 800,00 грн; за грудень 2023 року - 26 800,00 грн.

Всього за 2023 рік нарахована та виплачена грошова винагорода у розмірі 321 600,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення із заявою до господарського суду, та за наслідком проведення усіх передбачених ліквідаційною процедурою заходів, виплата основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора фактично здійснена у розмірі 92 903,24 грн.

Таким чином, розмір невиплаченої основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «КС ГРУПП» склав 813 741,92 грн.

Рішенням комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» (49041, м. Дніпро, проспект Праці, б. 2-Т, ідентифікаційний код 36054349) від 16.01.2024 року було погоджено звіт про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» (49041, м. Дніпро, проспект Праці, б. 2-Т, ідентифікаційний код 36054349) на суму 906 645,16 грн. (копія протоколу наявна у матеріалах справи).

Колегія суддів зауважує, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора погоджений на засіданні комітету кредиторів, містять відповідні розрахунки оплати послуг арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 строк ліквідаційної процедури ТОВ "КС Групп" та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Чичви О.С. продовжено на 3 місяці тобто до 16.02.2024 року.

На виконання ч. 6 ст. 30 КУзПБ, ліквідатором ТОВ "КС Групп", 18.01.2024 року до господарського суду було подано звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди та додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "КС Групп".

В подальшому зазначений звіт було розглянуто та затверджено ухвалою суду.

Слід зазначити, що Законодавством визначено декілька джерел для здійснення оплати послуг ліквідатора, у тому числі і за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Судом встановлено, що кредиторами у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарської діяльності боржник не здійснював та не було виявлено активів, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди ліквідатора та відшкодування його витрат.

Згідно ч. 4 ст. 48 КУзПБ конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 КУзПБ у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 48 КУзПБ, ліквідатором ТОВ "КС Групп" була подана заява про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у банкрута відсутні майнові активи, за рахунок яких можливе погашення суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого Чичви О.С.

Необхідно наголосити на тому, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогами (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16).

У зв`язку із відсутністю у боржника коштів та будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів за реєстром, пропорційно сумам визнаних вимог, є правомірним, оскільки вказане положення закріплене законодавством як одне із джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого. При цьому відмова від здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за відсутності майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як відмову в можливості отримання гарантованої Законом та Кодексом оплати послуг і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці, що суперечить статті 43 Конституції України та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № Б14/040-07/15-08, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 13.02.2019 у справі № 910/22696/15, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 19.04.2018 у справі № 265/2б-02/14/13-08, від 21.03.2018 у справі № 3/67-Б.

При цьому необхідно наголосити, що встановивши факт невиконання у добровільному порядку зобов`язання щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення судового рішення та видачі наказу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, варто зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, невиявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі: 5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб; 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів. Додаткова винагорода не сплачується арбітражному керуючому у разі, якщо вимоги забезпеченого кредитора погашаються у зв`язку з продажем такому кредитору майна, що забезпечує його вимоги. Право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів )Частиною 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось, рішенням засідання комітету кредиторів від 16.01.2024 прийнято рішення про погодження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 906 645,16 грн. Погоджено звіт про здійснені витрати у процедурі ліквідації ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 6 827,00 грн. Погоджено звіт про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 312 171,67 грн.

Слід зауважити, що Кодекс з процедур банкрутства не містить заборони винесення на затвердження господарського суду звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у разі його не схвалення комітетом кредиторів.

При цьому рішення зборів кредиторів не є нормативними актами (п. 57 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 „Про судову практику в справах про банкрутство"), вони є доказами факту волевиявлення, які оцінюються судом нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства.

Відповідні схвалення та погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство та в силу Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або ж їх відсутністю) у своїх правових позиціях та процесуальних діях під час провадження у справі про банкрутство; наявність чи відсутність відповідних погоджень підлягає дослідженню судом та обґрунтованому врахуванню або відхиленню.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про те, що арбітражним керуючим Чичвою О.С. свідомо здійснювались заходи щодо збільшення строків ліквідаційної процедури Боржника, з метою максимального збільшення розміру основної грошової винагороди, яку останній просить суд стягнути з кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «КС ГРУПП та не було здійснено заходів по виділенню частки Боржника у спільному майні та не забезпечено створення передумов для реалізації майна Боржника за найвищою ціною. Вищезазначене підтверджує, що арбітражним керуючим Чичвою О.С. в наслідок неналежного виконання своїх повноважень допущено продовження строків ліквідаційної процедури та як наслідок виникнення витрат на її проведення, а суд формально віднісся до перевірки фактично виконаної арбітражним керуючим Чичвою О.С. роботи (її обсяг) у справі про банкрутство ТОВ «КС ГРУПП», виходячи з такого.

Станом на час розгляду вказаної заяви судом не установлено наявність задоволених скарг чи заперечень щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Чичви О.С. або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень з метою затягування розгляду справи про неплатоспроможність боржника.

До того ж, варто наголосити, що означені кредитором обставини мають бути предметом розгляду саме скарги на дії/бездіяльність ліквідатора, однак, подана АТ КБ "ПриватБанк" 04.04.2023 скарга була залишена без розгляду ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 на підставі клопотання самого скаржника.

Оскільки надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Наведеним вище спростовуються аргументи апелянта про те, що Кодекс України з процедур банкрутства не покладає на кредиторів по справі обов`язок сплачувати грошову винагороду ліквідатору (навіть у разі фактичного здійснення ним повноважень).

Стосовно посилання кредитора АТ КБ «ПриватБанк» на те, що ліквідатором було отримано грошові кошти в розмірі 312 171,67 грн, слід зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 30 КУзПБ встановлено, що право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.

Вказаною нормою в імперативній формі врегульовано, що розмір додаткової грошової винагороди встановлюється за фактом виконання арбітражним керуючим певних дій, зокрема за повернення майна боржника, яке перебувало у третіх осіб, та за погашення вимог кредиторів, а право вимоги виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.

У КУзПБ не передбачено повноважень окремого кредитора або комітету кредиторів зменшувати розмір додаткової грошової винагороди ліквідатора, а також відмовляти в її виплаті. Отже, за наявності підстав, а саме з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, ліквідатор має право на нарахування додаткової грошової винагороди та її виплати.

Тобто, додаткова грошова винагорода це відповідне заохочення за належно виконану роботу з ефективним її результатом, що встановлена в ст. 30 КУзПБ.

Відповідно до згаданих норм КУзПБ ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ГРУПП» (49041, м. Дніпро, проспект Праці, б. 2-Т, ідентифікаційний код 36054349) було перераховано 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів, що становить суму у розмірі 312 171,67 грн.

Отже, основна та додаткова грошова винагорода це різні види грошової винагороди арбітражного керуючого передбачені КУзПБ.

Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції в порушення ст. 244 ГПК України, ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства було розглянуто Заяву арбітражного керуючого та фактично ухвалено додаткове рішення (у формі ухвали) - після закриття провадження у справі № 904/1043/20, варто зазначити, що ліквідатор ТОВ "КС ГРУПП" арбітражний керуючий Чичва О.С. звернувся із заявою про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого до Господарського суду Дніпропетровської області 12.02.2024, тобто до затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" (ліквідації ТОВ "КС ГРУПП"), що мало місце на підставі ухвали від 13.02.2024.

Тобто, останній правомірно розраховував, що така буде розглянута вчасно і мав законні сподівання на отримання винагороди за час виконання ним повноважень ліквідатора та відшкодування витрат, понесених у процесі здійснення процедури, а суд, відповідно, повинен був розглянути дане питання в установленому КУзПБ порядку.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року, № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року, № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" 8 листопада 2005 року (Заява N 63134/00) у пункті 22 Суд наголосив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ), має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (див. Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар. 98).

Також слід зауважити, що 12.02.2024 до суду надійшли клопотання кредиторів ТОВ «КУА «Фінансовий капітал» та ТОВ «АЛЬЯНС СК ПЛЮС» (ініціюючий кредитор), в яких останні, зокрема, підтвердили та підтримали повноту дій ліквідатора, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, просили затвердити подані ним звіти.

При цьому зважаючи на усе викладене вище, суд дійшов висновку про безумовне право арбітражного керуючого Чичви О.С. на оплату грошової винагороди в межах здійсненних повноважень ліквідатора у справі № 904/1043/20.

Як вже було визначено, основна грошова винагорода арбітражного керуючого, нарахована при виконанні повноважень ліквідатора боржника, яка не була погашена за рахунок коштів банкрута, підлягає оплаті за рахунок коштів кредиторів, пропорційно до їх вимог.

До того ж, за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В свою чергу, як зазначено у рішенні ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

За таких обставин, враховуючи схвалення та погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Чичви О.С., правильним видається висновок суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, про затвердження звітів арбітражного керуючого Чичви О.С.:

- про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 906 645,16 грн;

- про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 312 171,67 грн;

- про здійснені витрати за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ "КС ГРУПП" у розмірі 6 827,00 грн.

та задоволення заяви (вх.№7145/24 від 12.02.2024) арбітражного керуючого Чичви О.С. про виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/1043/20.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/1043/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/1043/20 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство КБ "ПриватБанк"

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.12.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко