Рішення

від 17.12.2024 по справі 902/629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2024 р. Cправа № 902/629/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

про стягнення 336 203 242,85 грн.

та зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

до: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032)

про тлумачення умов п. 6.2. Договору

за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,

представників сторін:

позивача за первісним позовом Горопашний І.В. за довіреністю;

відповідача за первісним позовом Косунець Д.В. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 05.06.2024 (вх. №646/24 від 05.06.2024) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення заборгованості у розмірі 332 576 642,95 грн, 3% річних у розмірі 1 864 651,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 761 948,35 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 11.06.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/629/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.07.2024.

26.06.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 13.1.13-3328 від 26.06.2024 відповідача, в якому останній наводить заперечення проти позову, вказує на невірності та неправомірності розрахунку заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, та просить відмовити в задоволенні позову.

26.06.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" № 13.1.13-3326 від 26.06.2024, з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" розтлумачити умови пункту 6.2 Договору.

Суд, ухвалою від 01.07.2024, прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" № 13.1.13-3326 від 26.06.2024 до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з вимогою розтлумачити умови пункту 6.2 Договору та об`єднав в одне провадження з первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 в загальному розмірі 336 203 242,85 грн для спільного розгляду.

Суд, ухвалою від 02.07.2024 відклав підготовче засідання на 25.07.2024.

03.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла відповідь на відзив №01/40007 від 02.07.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд" 02.07.2024) з наведенням заперечень щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

12.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ТОВ "Енера Вінниця" надійшли заперечення (на відповідь відзив) № б/н від 12.07.2024 (вх. № 01-34/7198/24 від 12.07.2024). Крім цього, в прохальній частині заперечень представник відповідача клопоче про поновлення процесуального строку на подання заперечення (на відповідь на відзив) та долучення останнього до матеріалів справи.

25.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 24.07.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.07.2024) (вх. № 01-34/7567/24 від 25.07.2024).

25.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ТОВ "Енера Вінниця" надійшло клопотання № б/н від 25.07.2024 (вх. № 01-34/7572/24 від 25.07.2024) про призначення судово-економічної експертизи у справі.

Суд, ухвалою від 25.07.2024 продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/629/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 10.09.2024. Разом з цим, розгляд клопотання № б/н від 25.07.2024 (вх. № 01-34/7572/24 від 25.07.2024) представника ТОВ "Енера Вінниця" про призначення судово-економічної експертизи у справі, судом, з метою надання можливості позивачу за первісним позовом надати свої пояснення з даного приводу, відкладено до наступного судового засідання.

10.09.2024 на електронну адресу суду від представника ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло скріплене електронним цифровим підписом заперечення № 01/55884 від 10.09.2024 щодо клопотання представника ТОВ "Енера Вінниця" про призначення судово-економічної експертизи. Означене заперечення надійшло через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 10.09.2024 (вх. №01-34/8907/24).

Дослідивши в судовому засіданні (10.09.2024) заперечення (на відповідь на відзив) № б/н від 12.07.2024 (вх. № 01-34/7198/24 від 12.07.2024) представника ТОВ "Енера Вінниця", судом, з урахуванням ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, задоволено клопотання про поновлення процесуального строку на подання заперечення (на відповідь на відзив) та прийнято його до розгляду.

За результатами судового засідання 10.09.2024, з метою розгляду клопотання представника відповідача за первісним позовом про призначення судово-економічної експертизи, для ознайомлення представника ТОВ "Енера Вінниця" із запереченням щодо клопотання про призначення судово-економічної експертизи, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення судового засідання на іншу дату та клопотання представника ТОВ "Енера Вінниця" про продовження строку підготовчого провадження, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання, з метою належної підготовки учасників справи, відкладено на 03.10.2024.

03.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява № б/н від 03.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9687/24 від 03.10.2024), за змістом якої представник повідомляє суд про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" сплачено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти з передачі електричної енергії за Договором у загальному розмірі 334 485 558,00 грн.

03.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника ТОВ "Енера Вінниця" надійшла заява № б/н від 03.10.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/9699/24 від 03.10.2024) про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за Договором у розмірі 332 576 642,95 грн.

У визначену судом дату (03.10.2024) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 07.10.2024 повідомив учасників справи про підготовче судове засідання, яке призначено на 24.10.2024.

Рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України приймалось судом в нарадчій кімнаті, за результатом якого 24.10.2024 постановлено ухвалу про закриття провадження у справі № 902/629/24 в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 332 576 642,95 грн.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 21.11.2024, про що 24.10.2024 постановлено протокольну ухвалу.

У визначену судом дату (21.11.2024) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з масштабною повітряною тривогою та загрозою ракетних ударів.

Суд, ухвалою від 21.11.2024 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/629/24 по суті, яке призначено на 10.12.2024.

У визначену судом дату (10.12.2024) судове засідання не відбулось, з огляду на те, що роботу Господарського суду Вінницької області було призупинено в зв`язку із надходженням анонімного повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду. Для проведення оперативно-слідчих дій для пошуку вибухонебезпечних пристроїв було здійснено евакуацію працівників суду та учасників судових проваджень.

Суд, ухвалою від 11.12.2024 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/629/24 по суті, яке призначено на 17.12.2024.

На визначену судом дату (17.12.2024) з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 17.12.2024, суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, провів стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представника сторін про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024, який було укладено шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання, в частині проведення розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії за період січень-квітень 2024 року.

Так, позивач стверджує, що надані ним відповідачу послуги за Договором на суму 332 576 642,95 грн, останнім не сплачено.

Тому, станом на дату подання даного позову заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" перед Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" за надані послуги з передачі електричної енергії становить 332 576 642,95 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення НЕК "Укренерго" з позовом до суду про примусове стягнення з ТОВ "Енера Вінниця" основного боргу у розмірі 332 576 642,95 грн, 3% річних у розмірі 1 864 651,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 761 948,35 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" у відзиві на позовну заяву заперечило проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що позивачем під час розрахунку інфляційних втрат не враховано, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця.

За твердженням ТОВ "Енера Вінниця", НЕК "Укренерго" не надано належних доказів, що підтверджують розмір грошових зобов`язань на кожну дату оплати згідно п. 6.2 Договору, а саме даних Адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду щодо обсягів відбору електричної енергії об`єктами/площадками комерційного обліку споживачів в розрізі кожного календарного дня.

Позивач, в свою чергу, у відповіді на відзив, заперечує доводи відповідача наголошуючи на тому, що відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює 1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду (з 1 по 10 число розрахункового місяця), 2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду (з 11 по 20 число розрахункового місяця), 3 платіж до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду (з 21 по 30 число розрахункового місяця).

ТОВ "Енера Вінниця" жодних заперечень щодо отриманих рахунків по плановим платежам НЕК "Укренерго" не направляло. Перевірку у відповідності до п. 5.3 Договору згідно якого ТОВ "Енера Вінниця" має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних постачальників послуг комерційного обліку, ТОВ "Енера Вінниця" також не ініційовано. До НКРЕКП щодо незгоди з даними АКО за відповідні розрахункові періоди ТОВ "Енера Вінниця" також не зверталося.

Також, НЕК "Укренерго" звертає увагу на те, що ТОВ "Енера Вінниця" без будь-яких заперечень підписано акти приймання-передачі Послуги за період вказаний у позові і не оскаржено зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги.

Заперечує позивач і доводи відповідача щодо проведеного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, наголошуючи на його відповідності ст. 625 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на відповідь на відзив ТОВ "Енера Вінниця" наголошує про те, що мова йде не про фактичний обсяг Послуги, який визначається на підставі актів приймання-передачі Послуги, які визначають Вартість наданої Послуги за розрахунковий період до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), а про планову вартість послуги, наданої по декадах розрахункових періодів, на які, НЕК "Укренерго" здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Процедура оскарження, яка визначена п. 6.5 Договору, на яку посилається НЕК "Укренерго", стосується саме акту приймання-передачі Послуги, а не рахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви вказує на те, що між позивачем та відповідачем виник спір у результаті різного трактування пункту 6.2 Договору.

Так, Відповідно до п. 6.2 Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів та розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4 Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" зауважує, що в первісному позові Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" трактує п. 6.4 Договору, таким чином, що ТОВ "Енера Вінниця" має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги на підставі актів надання послуги та рахунків.

Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" вважає, що здійснення оплати за надані послуги можливе лише на підставі рахунків, позаяк, акт надання послуг фіксує фактичний обсяг послуги, що була надана у відповідному календарному місяці та містить загальну вартість послуги. В той час, як рахунок, сформований ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", містить остаточну суму оплати, як різницю між загальною вартістю послуги згідно акту надання послуг та частковою попередньою оплатою, здійсненою відповідно до умов договору.

ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" заперечуючи доводи ТОВ "Енера Вінниця", у відзиві на зустрічну позовну заяву, серед іншого, зазначає, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Так, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує на ту обставину, що ТОВ "Енера Вінниця" зазначаючи про існування спору між сторонами, не надає жодного документального підтвердження існування даного спору, яким могли би бути наприклад відповідні звернення, листування ТОВ "Енера Вінниця" до НЕК "Укренерго", тощо.

Крім того НЕК "Укренерго" зауважує, що зазначення ТОВ "Енера Вінниця" в якості обґрунтування наявності "спору" того що ТОВ "Енера Вінниця" з позовних вимог первісного позову вбачає, що НЕК "Укренерго" трактує пункти таким чином, що ТОВ "Енера Вінниця" має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги на підставі актів надання послуги та рахунків. З наступним зазначенням власної позиції ТОВ "Енера Вінниця", що акт надання послуги фіксує фактичний обсяг послуги, що був наданий у відповідному календарному місяці та містить загальну вартість послуги - також не підтверджує наявності спору.

ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зауважує на тому, що тлумачення умов Договору, що виконується сторонами не відповідає судовій практиці, згідно якої тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство" (пункт 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго").

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК "Укренерго".

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" наказом № 549 від 03.10.2023 "Про затвердження умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії" затверджено текст договору приєднання та опубліковано його на власному вебсайті (https://ua.energy/). Разом з цим визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (Відповідач, Користувач) заявою-приєднання від 26.10.2023 до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 08.05.2019 № 0153-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.

Повідомленням № 01/56558 від 27.10.2023 про приєднання до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" повідомило ТОВ "Енера Вінниця" про приєднання до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Ідентифікатор договору № 0153-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024.

З моменту акцептування заяви-приєднання до Договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (із змінами) (далі - КСП), користувач набуває всіх прав та зобов`язань за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору, КСП та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору. Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, КСП, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 4.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.

Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.

До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов`язаний повідомити користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO-E. Користувач зобов`язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.

Згідно п. 4.2 Договору при розрахунку вартості наданої послуги застосовується:

- для користувачів-підприємств "зеленої" електрометалургії, а також електропостачальників, що здійснюють постачання електричної енергії підприємству "зеленої" електрометалургії - тариф на послуги з передачі електричної енергії для підприємств "зеленої" електрометалургії (у випадку підтвердження цим підприємством відповідного статусу та встановлення для ОСП відповідного тарифу згідно з чинним законодавством);

- для користувачів, що здійснюють експорт/імпорт електричної енергії до/з країн периметру у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру;

- для інших користувачів - тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств "зеленої" електрометалургії).

Ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік (п. 4.3 Договору).

У пункті 5.1 Договору сторони визначили, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії в точках комерційного обліку користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку електричної енергії (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору кожна зі сторін має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних постачальників послуг комерційного обліку.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання- передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання- передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

Відповідно до п. 6.6 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів Користувач сплачує пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості. За прострочення Користувачем термінів розрахунку оплати фактичної вартості послуги понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі виникнення від`ємної різниці між фактичною вартістю послуги в розрахунковому періоді та сумою планових платежів, виставлених в цьому ж розрахунковому періоді, на таку різницю пеня не нараховується. Розрахунок штрафних санкцій, зокрема пені може бути проведений за результатами розрахункового періоду, тобто після формування Акта приймання-передачі Послуг. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком. Рахунок підлягає оплаті протягом З робочих днів від дати отримання.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

При невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України (п. 9.1 Договору).

Згідно із п. 9.2 Договору користувач зобов`язується, зокрема, підписувати зі свого боку акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги та повертати ОСП.

При цьому, згідно з пп. 1) п. 7.1., пп. 2) п. 9.3 Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 10.3 Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Пунктом 10.4. Договору визначено, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 14.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії:

в січні 2024 року в обсязі 163 669,290 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 103 812 811,94 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуги № ПРА-0001728 від 31.01.2024;

в лютому 2024 року в обсязі 129 839,157 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 82 354 899,86 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуги № ПРА-0002242 від 29.02.2024;

в березні 2024 року в обсязі 135 062,467 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 85 667 961,82 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуги № ПРА-0002799 від 31.03.2024;

в квітні 2024 року в обсязі 108 375,695 МВт*год. вартістю з ПДВ в сумі 68 740 969,33 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуги № ПРА-0003319 від 30.04.2024.

09.04.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01/21052 щодо сплати боргу за надані послуги з передачі електричної енергії.

Листом № 1.13-2047 від 17.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" повідомило Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", що у зв`язку із заборгованістю ДП "Гарантований покупець" перед Товариством, яка станом на 15.04.2024 становить 1 883,058 млн.грн, останнє не може здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливлює проведення вчасних розрахунків за послугу з передачі електричної енергії з ОСП. Водночас Товариство запевнило НЕК "Укренерго", що вживає всіх наявних заходів для покращення стану розрахунків в тому числі і за надані послуги з передачі електричної енергії.

Відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 332 576 642,95 грн, яка на час звернення позивача до суду сплачена не була, чим порушив права позивача, з чого і виник спір.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються Главою 63 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат. Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на підставі Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024, який було укладено шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є публічними договором приєднання. При цьому, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а отже зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства України та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

З матеріалів справи, судом встановлено, що за період січень-квітень 2024 року позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 340 576 643 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі послуг та рахунки-фактури позивачем відповідно до пункт 6.4 Договору були направлені відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 у період січень-квітень 2024 року надано послуги відповідачу за цим договором, проте останнім належним чином свої зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг у розмірі 332 576 642,95 грн не виконано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонам.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про оплату відповідачем наданих йому позивачем у період січень-квітень 2024 року послуг у строки, визначені Договором, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 в період січень-квітень 2024 року у розмірі 332 576 642,95 грн є доведеними та обґрунтованими.

Поряд з цим, після відкриття провадження у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" було сплачено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти з передачі електричної енергії за Договором № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 у загальному розмірі 334 485 558,00 грн, що стверджується платіжними інструкціями, зокрема:

- № 293079 від 28.06.2024 на суму 2 000 000,00 грн;

- № 314658 від 31.07.2024 на суму 30 000 000,00 грн;

- № 335368 від 30.08.2024 на суму 61 757 709,71 грн;

- № 335370 від 30.08.2024 на суму 64 000 000,00 грн;

- № 344248 від 10.09.2024 на суму 17 712 688,79 грн;

- № 344249 від 10.09.2024 на суму 1 220 092,33 грн;

- № 355782 від 30.09.2024 на суму 85 736 979,63 грн;

- № 355783 від 30.09.2024 на суму 72 553 133,51 грн.

Суд враховує, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" кошти у загальному розмірі 334 485 558,00 грн поглинають суму основного боргу в розмірі 332 576 642,95 грн, а тому ухвалою від 24.10.2024 закрито провадження у справі № 902/629/24 в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 332 576 642,95 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 1 864 651,55 грн 3% річних та 1 761 948,35 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми % річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно. За наведеного позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 864 651,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 761 948,35 грн, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Оцінюючи вимоги зустрічного позову про тлумачення умов пункту 6.2 Договору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення. Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими статті 213 ЦК України.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.

Суд підкреслює, що тлумачення договору не може створювати нових, а лише роз`яснює існуючі між сторонами умови угоди. Тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, даний спосіб захисту слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 02.02.2023 року у справі № 910/9525/19.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024, що укладений шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання вже виконується сторонами, в тому числі, і пункт 6.2 Договору, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" просить суд розтлумачити.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, враховуючи вимоги, які заявлені позивачем за зустрічним позовом у зустрічному позові та те, що тлумачення договору можливе до початку його виконання сторонами суд дійшов висновку про відмову у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" в повному обсязі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 336 203 242,85 грн, розмір судового збору з якої становить 1 059 800,00 грн.

При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 05.06.2024 направлена до Господарського суду Вінницької області 05.06.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та зареєстрована в канцелярії суду 05.06.2024, що підтверджується штампом суду за вх. № 646/24.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 847 840,00 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № В-3585 від 07.06.2024.

В силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору за позовними вимогами провадження за якими закрито по п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позаяк предмет спору в цій частині перестав існувати після відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на ТОВ "Енера Вінниця" покладаються витрати НЕК "Укренерго" по сплаті судового збору в сумі 847 840,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом в частині судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно судовий збір за зустрічним позовом залишається за позивачем за зустрічним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 41835359) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) 1 761 948 грн 35 коп інфляційних втрат, 1 864 651 грн 55 коп три проценти річних та 847 840 грн 00 коп витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

Примірник рішення направити сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 27 грудня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи