Рішення

від 17.12.2024 по справі 904/2604/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ДніпроСправа № 904/2604/24

за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

Позивача-2: Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Компанія "АГРОЛЮКС", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 4 193 290,72 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Вереніч Д.Е.

Представники:

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: Кислий М.М.

від третьої особи: не з`явився

прокурор: Чаплинська Ю.А.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Позивач-1) та Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (надалі - Позивач-2) до Приватного підприємства "Компанія "АГРОЛЮКС" (надалі - Відповідач), яким просить стягнути з Відповідача заподіяні державі збитки в сум 4 193 290,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою - директором ПП Компанія Агролюкс, зловживаючи своїми повноваженнями, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, використовуючи свої повноваження всупереч інтересам юридичної особи приватного права, заподіяв шкоду охоронюваним законом інтересам держави в особі Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на загальну суму 4 193 290,72 грн.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.09.2022 у справі №191/1047/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст.364-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041660000268 за обвинуваченням ОСОБА_1 , закрито. Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що діяння, які поставлено у провину ОСОБА_1 дійсно мали місце, містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах потерпілого - Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення шкоди в сумі 4 193 290,72 грн., завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 1172 ЦК України, Прокурор вважає, що заподіяна ОСОБА_1 шкода, підлягає відшкодуванню Відповідачем, як юридичною особою, працівником якої під час виконання своїх службових обов`язків спричинено відповідну шкоду.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, Відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов протягом 15 днів з дати одержання ухвали. Зазначена ухвала одержана учасниками справи (прокурором, позивачеми-1, 2, відповідачем) 18.06.2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету (том 1, а.с. 131-134).

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

09.07.2024 року Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог прокурора про стягнення збитків.

Під час підготовки справи до розгляду, судом встановлено невідповідність поданих позовних матеріалів приписам п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, в зв`язку з чим, ухвалою від 09.07.2024 року позовну заяву прокурора залишено без руху.

19.07.2024 року, після усунення недоліків позовної заяви, суд постановив ухвалу про продовження розгляду справи.

15.08.2024 року Позивач-2 подав заяву про розгляд справи без його участі.

20.08.2024 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, залучено ОСОБА_1 .

02.09.2024 року Відповідач подав письмові пояснення, за змістом яких навів свої заперечення по суті заявленого позову.

03.09.2024 року Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про закриття провадження у справі, зміст яких ґрунтується виключно на запереченнях по суті спору.

З приводу наведених пояснень та клопотань, суд зазначає наступне. В силу положень ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 165 ГПК України, заперечення проти позову, Відповідач викладає у відзиві на позов, який подається в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Таким чином, процесуальний закон імперативно визначає можливість викладення відповідачем своїх заперечень проти позову, виключно в заявах по суті справи, перелік яких, визначено законом.

Як свідчить зміст поданих Відповідачем пояснень від 02.09.2024 року та клопотань від 03.09.2024, в процесуальному сенсі останні являються відзивом на позов, який подано з порушенням встановленого судом строку.

Згідно положень ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що заперечення проти позову подані Відповідачем з порушенням встановленого судом строку та без зазначення поважних причин його пропуску, останні не приймаються судом до уваги.

05.11.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.11.2024 року.

Відповідно до положень ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалися перерви з 19.11.2024 до 28.11.2024 та з 10.12.2024 до17.12.2024.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 17.12.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 (далі - Порядок № 587), встановлено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними».

Відповідно до пункту 4 Порядку № 587, в редакції, яка була чинна станом на 2011 рік, бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), крім суб`єктів господарювання, яких визнано банкрутами, проти яких порушено справу про банкрутство, для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) з проведення проектних робіт, підготовки ґрунту та посадки, догляду за молодими насадженнями, спорудження шпалери і краплинного зрошення, придбання садивного матеріалу у виробників, внесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, або у будь-яких суб`єктів господарювання за наявності сертифіката походження на такий садивний матеріал у виноградарстві та садівництві, підвісних матеріалів і засобів захисту рослин для хмелярства, відповідно до затверджених Міністерством аграрної політики та продовольства нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються залежно від зон закладення насаджень, схем посадок, а також з урахуванням витрат з виконання відповідних робіт.

Для розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання, вирішення інших питань щодо виплати компенсації за рахунок бюджетних коштів Міністерство аграрної політики та продовольства утворює комісію в установленому ним порядку. Комісії із зазначених питань утворюють також Міністерство аграрної політики Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Севастопольська міська держадміністрації, до їх складу обов`язково входять представники відповідно Міністерства аграрної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь агропромислового розвитку обласних, управлінь агропромислового розвитку районних та управління промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій, відповідних фінансових органів, органів Державної фінансової інспекції і представників відповідних громадських організацій з правом дорадчого голосу (п. 5 Порядку № 587).

Для отримання компенсації суб`єкти господарювання подають районним комісіям та комісії, утвореній Севастопольською міською держадміністрацією:

один раз на рік - акти інвентаризації виноградників, садів, ягідників та хмільників, технологічні карти та кошториси на виконання робіт; документи, які дають право на користування земельною ділянкою (державні акти на право власності та постійного користування земельною ділянкою, договори щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину і договір оренди землі, що зареєстровані в установленому порядку); проектно-кошторисну документацію на створення виноградників та плодово-ягідних насаджень, хмільників, затверджену Міністерством аграрної політики та продовольства; бізнес-план діяльності, яка провадиться у хмелярстві; річний звіт про результати фінансово-господарської діяльності за попередній рік;

щомісяця - заяву про компенсацію; акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат; реєстри витрат з виконання робіт разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, видані органами державної податкової служби та Пенсійного фонду України довідки про заборгованість з податкових зобов`язань та платежів до зазначеного фонду, у тому числі із строком виконання більш як півроку до дати їх видачі; довідку про відсутність (наявність) заборгованості перед місцевим бюджетом з податку з доходів фізичних осіб, підписану керівником та скріплену печаткою суб`єкта господарювання.

Крім того, суб`єкти господарювання подають письмове зобов`язання повернути до бюджету у місячний строк бюджетні кошти у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання (у разі неповернення коштів у зазначений строк нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний день прострочення). При цьому в разі встановлення зазначеного факту припиняється надання суб`єкту господарювання будь-яких бюджетних коштів протягом поточного та трьох наступних бюджетних періодів.

Як убачається з матеріалів справи, в 2011 році Приватне підприємство «Компанія «Агролюкс» (далі Відповідач), в особі директора підприємства Краснікова Є.А. (далі Третя особа) звернулось до Районної комісії по визначенню сільгоспвиробників, яким надається фінансова підтримка на розвиток садівництва, із заявою про включення господарства до реєстру на отримання коштів з Державного бюджету за понесені витрати по закладанню і нагляду за молодими садами і ягідниками, а також подало передбачені п. 4 Порядку № 587 документи на отримання компенсації.

Як свідчать результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності управління агропромислового розвитку Синельниківської РДА за період з 01.01.20210 по 01.06.2012 (Акт Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 07-24/25 від 19.09.2012 року), в 2011 році, відповідно до Порядку № 587, на підставі поданих Відповідачем документів, для виплати ПП «Компанія «Агролюкс» була нарахована компенсація здійснених у 2011 році витрат за проведення проектних робіт, підготовки ґрунту та посадки, догляду за молодими насадженнями, спорудження системи крапельного зрошення, придбання садивного матеріалу для створення горіхового саду на площі 594,66 га в загальній сумі 17 089 505,20 грн., у тому числі:

-за проектні роботи 156 982,00 грн.;

-за будівництво системи крапельного зрошення 10 370 000,00 грн., з них вартість комплектуючих матеріалів та обладнання для вузла водозабору та фільтрації води 1 783 980,00 грн.; вартість комплектуючих матеріалів та обладнання для зрошувальної мережі 7 076 020,00 грн.; затрати на будівництво системи зрошення 1 510 000,00 грн.;

-за посадковий матеріал (саджанці горіха) -3 566 523,20 грн.;

-за роботи з догляду за молодими насадженнями 951 000,00 грн., в тому числі: роботи з догляду за садом 761 000,00 грн., засоби хімзахисту 190 000,00 грн.

Відповідно до вимог Наказу Міністерства аграрної політики України № 568 від 17.09.2010 року «Про затвердження нормативів витрат на 1 гектар, в межах яких проводиться компенсація суб`єктам господарювання у виноградарстві, cадівництві і хмелярстві», обсяг компенсації обрахований комісією окремо для кожного виду витрат, в тому числі: за придбання комплектуючих матеріалів та обладнання для вузла водозабору та фільтрації води в межах нормативної суми (1 783 980,00 грн.), яка менша за фактичні витрати (1 986 081,83 грн.); за придбання комплектуючих матеріалів та обладнання для зрошувальної мережі - в межах нормативної суми (7 076 454,00), яка менша за фактичні витрати (7 324 349,99).

Протягом 2011 року Відповідачеві за рахунок коштів державного бюджету було перераховано компенсацію за понесені витрати на розвиток садівництва в загальній сумі 16 599 505,20 грн. (п/д № 4 від 16.06.2011 на суму 3 439 505,20 грн., п/д № 5 від 16.06.2011 на суму 10 170 000,00 грн., п/д № 4 від 29.06.2011 на суму 86 000,00 грн., п/д № 7 від 27.07.2011 на суму 2 045 000,00 грн., п/д № 1 від 22.12.2011 на суму 859 000,00 грн.), з яких 86 000,00 грн. на погашення кредиторської заборгованості з компенсації витрат на проектні роботи в 2010 році.

Відповідно до даних акту ревізії ДФІ, станом на 01.01.2012 року в управлінні АПР рахувалась кредиторська заборгованість перед Відповідачем на суму 576 000,00 грн. Зазначена сума була перерахована Відповідачу 13.06.2012 року, що підтверджується випискою з рахунку (том 1 а,с.с. 62),

Таким чином, як свідчать надані у справу докази, розрахована Відповідачу компенсація здійснених у 2011 році витрат - 17 089 505,20 грн., була перерахована в повному обсязі протягом 2011 2012 років. (16 599 505,20 86 000,00 + 576 000,00 = 17 089 505,20).

Звертаючись з даним позовом до суду Прокурор зазначає, що у складі документів, які були подані директором Відповідача - Красніков Є.А. (далі Третя особа) до районної комісії для підтвердження фактичних обсягів витрат у 2011 році, були подані завідомо неправдиві офіційні документи (специфікації, акти про фактичний обсяг витрат, реєстри виконаних робіт, видаткові накладні) із завищеним фактичним обсягом понесених підприємством витрат на придбання комплектуючих матеріалів та обладнання, зокрема:

- акти про фактичний обсяг витрат ПП «Компанія «Агролюкс» на садівництво на 01.04.2011 на суму 10 777 000,00 грн.;

- акти про фактичний обсяг витрат ПП «Компанія «Агролюкс» на садівництво станом на 01.05.2011 на суму 14 864 000,00 грн.;

- реєстри виконаних робіт за січень-березень 2011 року;

- специфікацію № 1 від 10.11.2010 до договору поставки № 227/101 від 10.11.2010;

- специфікацію № 3 від 10.11.2010 до договору поставки № 227/101 від 10.11.2010;

- специфікацію № 4 від 10.11.2010 до договору поставки № 227/101 від 10.11.2010;

- видаткові накладні на загальну суму 10 964 118,30 грн. в тому числі ПДВ 1 827 353,05 грн. (вартість без ПДВ 9 136 765,25 грн.).

Так, прокурор зазначає, що до складу вищевказаних специфікацій та видаткових накладних, ОСОБА_1 було умисно включено відомості про постачання наступних матеріалів за вартістю, вищою за фактичну (на загальну суму 5 193 990,72 грн. без ПДВ):

Труба Д-16 у кількості 580000 м. за ціною 4,66 грн. на суму 2 702 800,00 грн.;

Крапельна труба TFI-2005 16-1LPH-0.9-70 (400 m) у кількості 196800 м. за ціною 10,44 грн. на суму 2 054 592,00 грн.;

Крапельна труба TFI-2005 16-2LPH-0.9-70 (400 m) у кількості 640 м. за ціною 10,44 грн. на суму 6 681,60 грн.;

З`єднувач Д16х26 позіц. 157 у кількості 117000 шт. за ціною 2,64 грн. на суму 308 880,00 грн.;

Фільтомат М100-750(М103-С) 130 mic у кількості 6 шт. за ціною 25 000,00 грн. на суму 150 000,00 грн.

При цьому, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 728-13 від 06.06.2013 року, ринкова вартість наведених вище комплектуючих матеріалів та обладнання для зрошувальної системи, становить 1 000 700,00 грн. без ПДВ.

Отже, різниця між вартістю придбаних Відповідачем матеріалів, яка вказана в актах про фактичний обсяг витрат, специфікаціях до договору поставки, видаткових накладних, реєстрі виконаних робіт (5 193 990,72 грн. без ПДВ), та фактичною ринковою вартістю товарів, визначеною експертизою (1 000 7000,00 без ПДВ), складає 4 193 290,72 грн. (5 193990,72 1 000 700,00 = 4 193 290,72).

Таким чином, прокурор зазначає, що своїми умисними діями ОСОБА_1 , будучи службовою особою директором ПП «Компанія «Агролюкс», зловживаючи своїми повноваженнями, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, використовуючи свої повноваження всупереч інтересам юридичної особи приватного права, заподіяв шкоду охоронюваним законом інтересам держави в особі Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на загальну суму 4 193 290,72 грн.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.09.2022 у справі №191/1047/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст.364-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041660000268 за обвинуваченням ОСОБА_1 , закрито. Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що діяння, які поставлено у провину ОСОБА_1 дійсно мали місце, містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах потерпілого - Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення шкоди в сумі 4 193 290,72 грн., завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

За доводами прокурора, відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.09.2022 у справі № 191/1047/22, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено вирок. Прокурор вважає, що наведена ухвала районного суду встановлює преюдиціальний факт наявності усіх елементів цивільного правопорушення, допущеного стороною відповідача (його працівником), а отже, на підтвердження наявності обставин, що передбачені ст. 75 ГПК України, господарський суд повинен врахувати ухвалу районного суду за результатами розгляду кримінального провадження.

Здійснивши оцінку обґрунтованості заявлених прокурором вимог, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається зі місту позовної заяви, звертаючись з вимогою про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення, Прокурор, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 1172 ЦК України, зазначає, що заподіяні ОСОБА_1 збитки, підлягають відшкодуванню Відповідачем, як юридичною особою, працівником якої під час виконання своїх службових обов`язків спричинено відповідні збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зі змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціального делікту, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Стаття 1172 ЦК України відносяться до спеціального делікту, який передбачає особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу юридичну або фізичну особу, працівником якої під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків завдано шкоду).

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою цим шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов (зокрема, виконання трудових (службових) обов`язків).

Протиправна поведінка особи, як один з обов`язкових елементів правопорушення, може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою, покладено на позивача. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Доводячи протиправність поведінки заподіювача шкоди (працівника Відповідача ОСОБА_1 ), прокурор стверджує про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК України, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП «Компанія «Агролюкс», зловживаючи своїми повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди, включив до офіційних документів завідомо неправдиві відомості із завищенням фактичного обсягу понесених підприємством витрат на будівництво системи крапельного зрощення саду.

В підтвердження того, що відповідні протиправні дії мали місце та були вчинені саме ОСОБА_1 , прокурор посилається на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.09.2022 у справі №191/1047/22, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, і яка за доводами прокурора встановлює преюдиціальний факт наявності відповідного елемента цивільного правопорушення в діях працівника Відповідача.

Згідно з частиною 6 статті 75 ГПК України (в редакції, чинній з 16.11.2019) обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом частини 8 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, на відміну від норми ч. 6 ст. 82 ЦПК України, за чинною редакцією ст. 75 ГПК України, законодавець виключив ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності з переліку судових рішень, якими в господарському процесі можуть встановлюватися преюдиціальні обставини щодо вчинення дій (бездіяльності) та їх вчинення певною особою.

Таким чином, обставини вчинення працівником Відповідача ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків протиправної дії - кримінального правопорушення, не можуть встановлюватися на підставі ухвали суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, а підлягає доведенню в загальному порядку.

Разом з тим, факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, КК України (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права та службове підроблення), може бути встановлено тільки в кримінальному провадженні, але ні в якому разі не може бути встановлений у господарському судочинстві.

Водночас, не доведення прокурором факту вчинення працівником Відповідача саме кримінального правопорушення, не виключає обов`язку суду надати оцінку діям зазначеної особи на предмет наявності цивільного-правового проступку.

Так, обґрунтовуючи протиправність дій працівника Відповідача ОСОБА_1 , прокурор зазначає, що до поданих зазначеною особою на компенсацію документів, включено відомості щодо придбаних комплектуючих матеріалів за ціною, яка є вищою за ринкову ціну, що визначена висновком судово-товарознавчої експертизи.

З приводу наведених доводів прокурора слід зазначити, що сам по собі факти придбання товарів за ціною, яка є вищою від ринкової, не є протиправною дією, адже ціна в договорі встановлюється за погодженням сторін, що відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Протиправною в подібних випадках може визнаватися поведінка сторони, яка фактично придбала товар за однією ціною, але в первинних документах зазначила іншу, більшу або менші від фактичної ціну, тобто, внесла до документів інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності, що як раз і становить об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Відповідач придбав зазначені вище комплектуючі за іншою, меншою або більшою ціною, ніж зазначено в наданих ним документах, а отже, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено протиправності поведінки працівника Відповідача, як однієї з обов`язкових умов деліктної відповідальності.

Крім того, суд звертає увагу, що за результатами проведення ревізії фінансово-господарської діяльності управління агропромислового розвитку Синельниківської РДА, інспектори ДФІ звернули увагу на розбіжність між вартістю обладнання для зрошувальної мережі, яке Відповідач придбав у ТОВ «НПП Проммаш», та вартістю аналогічного обладнання, придбаного ТОВ «НПП Проммаш» у ТОВ «СІД-Агро», однак не встановили з цього жодного порушення вимог Наказу № 568 при визначенні розміру компенсації вартості комплектуючих матеріалів та обладнання для зрошувальної мережі.

На підставі викладеного суд констатує, що не доведення прокурором існування такого обов`язкового елементу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, виключає підстави для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді обов`язку з відшкодування шкоди, в зв`язку з чим в позові слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судових рішеннях, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 по справі «Серявін та інші проти України», в який останній зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що решта доводи та міркування, які викладені в заявах, клопотаннях і запереченнях сторін, судом розглянуті, але до врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки з урахуванням встановлених обставин, на результат вирішення спору не впливають.

В силу приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2024

Суддя О.В. Ліпинський