Рішення

від 19.12.2024 по справі 904/5080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5080/24за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про припинення трудових відносин, зобов`язання вилучити відомості про керівника

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Дейнека А.В.

Представники:

Від позивача: Шилов С.О., ордер серія АЕ №1334739 від 15.11.2024, адвокат

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас", у якому просить:

- прийняти рішення про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадорас" з 10.06.2024 у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вилучити відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка не може реалізувати своє право на звільнення, оскільки відповідач ухиляється від прийняття рішення загальними зборами.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні та подання відзиву на позов, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином. Проте поштові відправлення, з копіями ухвал суду від 02.12.2024, 11.12.2024 повернулися за зворотною адресою, як невручені.

Поштове відправлення з копією ухвали суду від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі, у якій запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позов, повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З викладеного слідує, що відповідач вважається таким, що повідомлений про перебування справи на розгляді.

Від третьої особи представник у судове засідання не з`явився, письмових пояснень не надійшло.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин наявності трудових відносин позивача з відповідачем, наявність/відсутність підстав для її звільнення, порядок звільнення з посади директора позивача та наявність порушень прав позивача.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 3 рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас", оформленого протоколом №1 від 12.03.2010, обрано директором товариства ОСОБА_1 (далі - позивач).

16.04.2010 прийнято наказ №16/04-01, відповідно до якого ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас".

30.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас", учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас": Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонго" із заявою про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас" за власним бажанням з 10.06.2024.

Також позивачем повідомлено про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас" за ініціативою виконавчого органу товариства на 10.06.2024 о 10:00 год за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. 152-ї дивізії, буд.3. У повідомленні зазначено, що збори відбудуться з наступним порядком денним:

1. Про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас";

2. Про обрання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас";

3. Про проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадорас", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказану заяву про звільнення разом із повідомленням про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас" від 30.04.2024 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадорас", Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрос" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Сонго".

Як зазначає позивач, збори не відбулись, про що складено акт про неявку учасників (представників учасників) на загальні збори від 10.06.2024.

Позивач вказує, що як директор товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора, у зв`язку з чим вважає, що бездіяльність учасників товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про звільнення позивача, як директора товариства, є грубим порушенням її прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Вказане і стало причиною звернення до суду з позовом.

Згідно з частинами 1-4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилається на те, що у зв`язку з неявкою учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас", а саме представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонго" на загальні збори позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Посилаючись на передбачену статтею 22 КЗпП України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просив у судовому порядку припинити його трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадорас" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У пункті 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Суд вважає, що оскільки положення КЗпП України не містять приписів про відлік початку перебігу двотижневого строку повідомлення роботодавця про звільнення, цей строк слід обчислювати з моменту отримання відповідної заяви роботодавцем, а не з моменту її направлення, оскільки цей двотижневий строк є гарантією прав роботодавця мати час здійснити заміну працівника.

Разом з цим суд акцентує увагу на тому, що звільнення посадової особи товариства певним чином ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею. Порядок призначення та звільнення директора суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників, оскільки керівник є одноосібним виконавчим органом або входить до складу виконавчого органу юридичної особи, якщо це передбачено статутом товариства.

На переконання суду, у разі звільнення директора, який є одноосібним виконавчим органом, товариство лишається без органу управління, на який законом покладено керівництво поточною діяльністю товариства, вчинення дій від його імені без довіреності, а звільнення директора без призначення іншої особи на цю посаду може призвести до блокування діяльності товариства. Відповідно, призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.

Оскільки керівник (директор) товариства є виконавчим органом юридичної особи, звільнення (зміна) якого повинне супроводжуватися прийняттям (призначенням) нового директора, його право на звільнення кореспондує визначеному статтею 32 Закону № 2275-VIII обов`язку скликати загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення (поштовим відправленням з описом вкладення) про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників із зазначенням дати, часу та місця проведення, а також порядку денного, в якому одним з питань (або єдиним питанням) буде розгляд заяви керівника про звільнення. Тобто для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства повинен не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати / надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення, або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу / посадової особи товариства.

Суд погоджується з тим, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

При цьому суд зазначає, що право на припинення трудових відносин на посаді директора (виконавчого органу) товариства саме за рішенням суду і саме з дати набуття ним (рішенням) чинності враховує можливість товариства доводити інші підстави звільнення, які можуть відрізнятись від підстав звільнення за власним бажанням.

Ураховуючи специфіку реалізації права звільнитися з посади керівника (директора) товариства саме за рішенням загальних зборів товариства, суд звертає увагу на те, що встановлений КЗпП України двотижневий строк може бути недостатнім для вирішення питання зміни керівника та визначення підстав звільнення. На думку суду, такий строк має бути розумним, тобто таким, що надає обом сторонам реальну можливість вирішити спірне питання припинення трудових відносин без зловживання правом, а також акцентує увагу на помилковості підходу, за якого в усіх випадках констатується припинення трудових відносин через два тижні після подання / надіслання заяви про звільнення за власним бажанням, якщо на цей час рішення загальними зборами не прийнято.

Оскільки товариство не може діяти без директора (тобто без виконавчого органу), його зміна обов`язково повинна супроводжуватися призначенням нового директора, а разом із вимогою припинити трудові відносини повинна заявлятись вимога про визначення особи, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового директора) виконуватиме обов`язки керівника товариства. Однак законодавством це питання не врегульоване.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, направлення цієї заяви товариству, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Позивачем було дотримано порядок скликання загальних зборів та вчинення інших дій, необхідних для розгляду питання про звільнення з посади.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження наявності підстав для її звільнення з посади директора, зволікання відповідача щодо вчинення дій спрямованих для звільнення позивача є більш вірогідними, тому вимога про припинення трудових відносин підлягає задоволенню. Проте, з урахуванням наведеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду трудові відносини позивача з відповідачем припиняються з дати набрання рішенням законної сили, а не з 10.06.2024 як просить позивач.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вилучити відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Позивач, звертаючись до суду з позовом визначив Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, при цьому адресує до нього позовну вимогу про зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки друга позовна вимога заявлена до третьої особи, ця вимога не може бути задоволена судом. Суд може зобов`язати вчинити певні дії лише відповідача у справі, а не третю особу.

Визначені ГПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовими значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відтак, заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена відповідачем (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.01.2024 у справі №911/432/22).

Також суд звертає увагу, що позивач має можливість звернутися до державного реєстратора для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з урахуванням рішення суду про припинення трудових відносин.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (частково задоволено 1 вимогу немайнового характеру) в розмірі 1211,20 грн.

Підвідомчість даної категорії спорів господарському суду підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадорас" (49000, м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. 3, ідентифікаційний код 37070513) у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадорас" (49000, м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. 3, ідентифікаційний код 37070513) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2024

Суддя О.М. Крижний