Ухвала

від 26.12.2024 по справі 904/5626/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

26.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5626/24

за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736)

про стягнення 10 023 496 грн. 35 коп.

Суддя Загинайко Т.В.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дніпровська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5387/24 від 24.12.2024) про стягнення 10 023 496 грн. 35 коп. - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави та просить стягнути:

- з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" 2 620 879 грн. 12 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою;

- з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" 7 402 617 грн. 23 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також просить судові витрати покласти на відповідачів.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

1) накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (ідентифікаційний код 32876358), а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Люблянська, буд. 12 (РНОНМ 434107712101) в межах суми позовних вимог: 2 620 879 грн. 12 коп., до набрання рішенням по справі законної сили;

2) накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (ідентифікаційний код 32876358) у розмірі 2 620 879 грн. 12 коп. до набрання рішенням по справі законної сили;

3) накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (ідентифікаційний код 39937736), у розмірі 7 402 617 грн. 23 коп. до набрання рішенням по справі законної сили.

Вказана заява обґрунтована тим, що: - предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" 10 023 496 грн. 35 коп.; - між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів в розмірі 10 023 496 грн. 35 коп., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості; - оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройсила", мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність; - разом з цим, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується відсутність права власності на нерухомість, зареєстровану за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй".

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Отже з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача-1 про стягнення коштів у розмірі 2 620 879 грн. 12 коп. та до відповідача-2 про стягнення 7 402 617 грн. 23 коп.

При цьому суд зауважує, що безпосередні причини невиконання зобов`язань відповідачами, а також обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежать від тієї обставини, чи матимуть відповідачі-1,-2 фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідачів-1,-2 у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії мають забезпечити реальне виконання судового рішення при задоволенні позову. Водночас, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову дає можливість відповідачам-1,-2 розпорядитися наявними коштами з метою уникнення відповідальності та може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Певне обмеження відповідачів-1,-2 у можливості розпорядження коштами на поточних рахунках не може бути розцінене судом як перешкоджання здійсненню їх господарської діяльності, оскільки спрямоване саме на збереження грошових коштів останніх до вирішення спору по суті, а тому переслідує легітимну мету та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

При цьому судом не встановлено, що вказаний захід забезпечення позову порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідачів-1,-2 в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила", суд доходить висновку, щодо порушення принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Також, як зазначалося, предметом спору є стягнення, зокрема, з відповідача-1 грошової суми, а застосування заходів забезпечення позову стосується нерухомого майна відповідача-1, що свідчить про порушення принципу адекватного підходу до забезпечення позову.

Отже, враховуючи накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в межах суми позовних вимог 2 620 879 грн. 12 коп., суд не вбачає підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача-1.

За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд доходить висновку, що заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358) у розмірі 2 620 879 (два мільйони шістсот двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 12 коп.

3. Накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736) у розмірі 7 402 617 (сім мільйонів чотириста дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 23 коп.

В решті вимог за заявою - відмовити.

Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

Боржник-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсила" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 159; ідентифікаційний код 32876358).

Боржник-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріна-Строй" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17; ідентифікаційний код 39937736).

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її підписання - 26.12.2024 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала про забезпечення позову, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до - 27.12.2027 включно.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.В. Загинайко