Рішення

від 19.12.2024 по справі 904/4323/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4323/24Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Криворізької північної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл. в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, с. Глеюватка, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест", м. Миронівка, Київська обл.

про визнання недійсною додаткової угоди №1 до Договору та стягнення коштів у сумі 118 744 грн 04 коп.

Представники:

від прокуратури: Ємельянов В.А., службове посвідчення , прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 123 від 22.09.2023, укладену між Глеюватською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району пеню у розмірі 118 744 грн 04. коп.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує на те, що додаткова угода № 1 до договору укладена за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку надання послуг за договором, у зв`язку з чим наявні підстави до визнання її недійсною, відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" пені за порушення строків виконання зобов`язань.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.11.2024.

Ухвалою суду від 07.11.2024 підготовче засідання відкладено на 28.11.2024.

19.11.2024 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

26.11.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" надано письмові пояснення, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, просить суд розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника відповідача.

У підготовче засідання 28.11.2024 представники позивача та відповідача явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У підготовчому засіданні 28.11.2024 прокурор не заперечував щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 19.12.2024.

У призначене судове засідання, що відбулося 19.12.2024 позивач та відповідач явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

19.12.2024 від прокурора через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій останній спростовує доводи відповідача, викладені в письмових поясненнях, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.12.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відпусткою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест".

Господарський суд звертає увагу на те, що попередньо - 26.11.2024 відповідачем було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, крім того, останній не обмежений колом осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" під час розгляду даної справи.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, у зв`язку з чим заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 19.12.2024 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Криворізькою північною окружною прокуратурою листом за №58-4360вих24 від 30.05.2024 повідомлено Глеюватську сільську раду про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

У відповіді за №1096/02/2-24 від 07.06.2024 Глеюватська сільська рада повідомила про те, що сільською радою не вживались заходи позовно-претензійного характеру та не заплановано їх вжиття.

Таким чином, з боку уповноваженого органу (Глеюватської сільської ради) допущено нездійснення відповідного захисту інтересів держави: не пред`явлено до суду позов на захист інтересів держави про визнання недійсною додаткової угоди №1 до Договору, а також про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов спірного договору.

Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивач, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав його увагу на порушення інтересів держави, необхідність їх захисту шляхом визнання недійсною додаткової угоди №1 та стягнення пені, у розумний строк не вжив належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання недійсною додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 123 від 22.09.2023 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району пені у розмірі 118 744 грн 04. коп.

Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує про те, що опрацюванням інформації з веб-порталу публічних закупівель «Prozorro» окружною прокуратурою встановлено, що 30.08.2023 Глеюватською сільською радою оголошено проведення відкритих торгів на закупівлю «Реконструкція каналізаційних мереж с. Шевченківське Криворізького району Дніпропетровської області» Коригування» з очікуваною вартістю закупівлі у розмірі 9 439 550 грн 40 коп.

За результатами проведення закупівлі, між Глеюватською сільською радою (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" (далі - Підрядник) 22.09.2023 укладений Договір №123 про закупівлю (далі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та договірної ціни виконати роботи по об`єкту «Реконструкція каналізаційних мереж с. Шевченківське Криворізького району Дніпропетровської області» Коригування».

Пунктом 2.1. Договору, передбачено строк виконання робіт до 25.12.2023 року. Початок і закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною Договору (Додатко2).

Згідно п. 2.3. Договору, строки виконання робіт (реконструкції об`єкту) можуть змінюватись із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорні обставини, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за цим Договором становить 9 397 980,00 грн., у тому числі ПДВ 1 566 330,00 грн.

Джерело фінансування закупівлі - кошти місцевих бюджетів.

Згідно з п. 7.2. Договору, Підрядник забезпечує виконання робіт згідно з календарним графіком їх виконання.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що порушення зобов`язань за Договором є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами.

Відповідно до п. 13.3 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання робіт за завданням Замовника на умовах, передбачених даним Договором, Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 15.2 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині оплати (зобов`язання) до повного виконання.

Однак, додатковою угодою від 27.12.2023 №1 на підставі листів "Гарантстройінвест" від 20.12.2023 за вих. №185.23 та від 25.12.2023 за вих. № 193.23, Сторонами внесено зміни у календарний графік виконання робіт» до Договору та встановлено строк дії договору до 25.12.2024 року.

Згідно вказаних листів ТОВ "Гарантстройінвест" повідомляє Глеюватську сільську раду про те, що з незалежних від Виконавця обставин, а саме через небезпечні обставини, що викликані військовим станом на території України, повітряні тривоги, блокування кордонів для українських перевізників, відбувається затримка у поставці матеріалів та обладнання, що призвело до затримки у виконанні робіт, передбачених Договором. З причин цього необхідно ще виконати роботи з монтажу очисних споруд, благоустрій майданчика та підключення до електромереж обладнання.

На запит Криворізької північної окружної прокуратури №58-3480ВИХ-24 від 29.04.2024, Глеюватською сільською радою надані документи на підставі яких Сторони уклали Додаткову угоду №1 та повідомлено, що строк виконання зазначеного договору продовжено на підставі листа ТОВ «Гарантстройінвест» від 20.12.2023 згідно якого через небезпечні обставини, що викликані військовим станом на території України, повітряні тривоги, блокування кордонів для українських перевізників, відбулася затримка у поставці матеріалів.

Окружною прокуратурою 30.05.2024 за №58-4360ВИХ-24направлено лист до Глеюватської сільської ради щодо встановлених прокуратурою порушень та вимогою про вжиття заходів щодо стягнення з ТОВ «Гарантстройінвест» штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Листом №1096/02/2-24 від 07.06.2024 Глеюватською сільською радою повідомлено окружну прокуратуру, про те, що сільською радою не вживалися заходи позовно-претензійного характеру зі стягнення з ТОВ «Гарантстройінвест» штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором №123 від 22.09.2023 та не заплановано їх вжиття.

Мотивуючи таке рішення Глеюватська сільська рада зазначила, що документальним підтвердженням об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії Договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт є лист від Постачальника обладнання (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО ДОС У А») від 18 грудня 2023 р. № 1812/0ІС-23 щодо затримки виробництва каналізаційних блочно-модульних очисних споруд у зв`язку з затримкою постачання матеріалів.

Лист ТОВ «Гарантстройінвест» від 20.12.2023 року № 185.23 містить посилання на належні докази неможливості виконання підрядником зобов`язання за Договором.

Крім того, Глеюватською сільською радою взято до уваги лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким вищезазначена причина вважається форс мажорною обставиною.

Криворізька північна окружна прокуратура вважає, що додаткова угода № 1 до спірного Договору укладена за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку надання послуг за Договором, у зв`язку з чим остання укладена в порушення ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та вимог підпункту 4 п. 19 Особливостей, та відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Крім того, вбачаються підстави для стягнення з ТОВ "Гарантстройінвест" пені за порушення строків виконання зобов`язань.

Вказані обставини стали причиною для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

У даному випадку для визначення, які викладені у спірному договорі умови належать до числа істотних, потрібно послуговуватись не лише загальним правилом про істотні умови договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України), а й враховувати, чи є необхідною та чи інша умова для договорів певного виду, чи є умова, відносно якої має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони тощо.

За результатами проведення закупівлі, між Глеюватською сільською радою (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" (далі - Підрядник) 22.09.2023 укладений Договір №123 про закупівлю.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному договорі сторони погодили строк надання послуги, а саме, термін надання послуги до 31.12.2023.

У подальшому, додатковою угодою № 1 від 27.12.2023 сторонами продовжено строк надання послуг до 25.12.2024.

Згідно зі статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Таким чином, відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договір про закупівлю (укладений відповідно до відкритих торгів), усвідомлювала, що кінцевою датою надання послуг є дата, визначена сторонами у спірному договорі, з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Тобто відповідач, підписавши договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати надання послуг з виконання робіт.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в даному випадку визначена сторонами у договорі така умова як строк надання послуги є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт/надання послуг з поточного ремонту) шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, продовження терміну на виконання робіт шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди № 1 від 27.12.2023 обґрунтовано тим, що з незалежних від Виконавця обставин, а саме через небезпечні обставини, що викликані військовим станом на території України, повітряні тривоги, блокування кордонів для українських перевізників, відбувається затримка у поставці матеріалів та обладнання, що призвело до затримки у виконанні робіт, передбачених Договором.

Відповідно до п. 18 особливостей, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону.

ТОВ «Гарантстройінвест» під час участі в закупівлі подано тендерну пропозицію, відповідно до якої товариство погодилося з основними умовами договору про закупівлю, з тим що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, окрім випадків, визначених пунктом 19 особливостей та у разі визначення переможцем процедури закупівлі взяло на себе зобов`язання виконати усі умови, передбачені договором.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору. Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду. Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною третьою статті 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 за №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідач, підписуючи договір, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з вказаним строком виконання, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з надання послуг та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Укладаючи договір, ТОВ «Гарантстройінвест» засвідчило можливість надання послуг у термін визначений договором до 25.12.2023, та усвідомлювало, що послуги повинні бути надані у визначений термін, а також погодилось з відповідальністю за порушення строків надання послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила (Постанови Верховного Суду від. 18.06.2021 у справі №927/491/19 від 18.01.2022 у справі 910/15786/21).

При цьому, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (відповідна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Тобто, будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.

Виходячи з вищевикладеного, під час укладення договору ТОВ «Гарантстройінвест» було обізнано про ситуацію пов`язаною тривалою військовою агресією рф на території України, а тому у грудні 2023 року була відсутня істотна зміна обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", щодо продовження строку дії договору та виконання зобов`язання, вказано, що форма підтвердження об`єктивних Законом не визначена, оскільки вона залежить від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.

Відповідно до п. 17.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною сило в цьому договорі розуміється будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанні сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.д.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткувань, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором (п. 17.2 договору).

Сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, може надати іншій стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України. У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, не вимагається для підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (п. 17.3 договору).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науковотехнічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

В силу ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торговопромислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності 18.12.2014.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже по кожному окремому договору сторони повинні отримати сертифікат про форс-мажорні обставини. При цьому, за загальним правилом, форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Якщо буде доведено, що порушення зобов`язання відбулось у зв`язку з непереборними обставинами (наприклад, у зв`язку з руйнуванням приміщень, неможливістю доставити товар на певну територію, знищенням майна і т.д.) сторона буде звільнена від відповідальності. Якщо таких обставин сторона довести не зможе, то буде нести відповідальність на загальних засадах.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є достатнім документальним підтвердженням об`єктивних обставин для продовження строку надання послуг за договором шляхом укладення додаткової угоди №1 від 27.12.2023.

Додаткова угода № 1 не містить посилань на об`єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання ТОВ «Гарантстройінвест» зобов`язань за договором.

На запит Криворізької північної окружної прокуратури №58-3480ВИХ-24 від 29.04.2024, Глеюватською сільською радою надані документи на підставі яких Сторони уклали Додаткову угоду №1 та повідомлено, що строк виконання зазначеного договору продовжено на підставі листа ТОВ «Гарантстройінвест» від 20.12.2023 згідно якого через небезпечні обставини, що викликані військовим станом на території України, повітряні тривоги, блокування кордонів для українських перевізників, відбулася затримка у поставці матеріалів.

Окружною прокуратурою 30.05.2024 за №58-4360ВИХ-24направлено лист до Глеюватської сільської ради щодо встановлених прокуратурою порушень та вимогою про вжиття заходів щодо стягнення з ТОВ «Гарантстройінвест» штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Листом №1096/02/2-24 від 07.06.2024 Глеюватською сільською радою повідомлено окружну прокуратуру, про те, що сільською радою не вживалися заходи позовно-претензійного характеру зі стягнення з ТОВ «Гарантстройінвест» штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором №123 від 22.09.2023 та не заплановано їх вжиття.

Мотивуючи таке рішення Глеюватська сільська рада зазначила, що документальним підтвердженням об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії Договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт є лист від Постачальника обладнання (Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО ДОС У А») від 18 грудня 2023 р. № 1812/0ІС-23 щодо затримки виробництва каналізаційних блочно-модульних очисних споруд у зв`язку з затримкою постачання матеріалів.

Водночас, документів (листування, претензій), які підтверджують факт наявності договірних відносин між «КОМО ДОС У А» та ТОВ «Гарантстройінвест», не надано.

Таким чином, документи, що були надані Гарантстройінвест» до Глеюватської сільської ради не є належним документальним підтвердженням об`єктивних обставин для продовження строку надання послуг з поточного ремонту та укладення додаткової угоди №1 до договору.

Пунктом 3 Особливостей визначено, що Замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачені основні принципи здійснення публічних закупівель, а саме 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.

Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку надання послуг шляхом укладення Додаткової угоди № 1 суперечать меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Таким чином, укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов`язань, жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.

Укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору щодо продовження строків виконання зобов`язань за Договором за відсутності для цього документально підтверджених об`єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

А можливість зміни строків надання послуг внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, а також те, що на момент укладення додаткової угоди № 1 від 27.12.2023 до договору № 123 про закупівлю від 22.09.2023, не було документально підтверджено об`єктивних обставин, що зумовили б необхідність та правомірність укладення вказаної додаткової угоди до основного договору, з огляду на те, що сторони спірного договору внесли до нього зміни шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди безпідставно, суд вважає, що оспорюванні додаткові угоди, укладені всупереч приписам закону (зокрема, всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі"), а, відтак, позовні вимоги в частині визнання її недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, господарський суд зазначає таке.

В силу положень статей 216, 236 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв`язку з визнанням судом недійсною додаткової угоди в частині продовження строку виконання робіт, відповідно до умов договору відповідач повинен був надати послуги до 25.12.2023.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачем зобов`язання за спірним договором щодо надання послуг виконано з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до пункту 13.4 договору у разі невиконання або неналежного виконання робіт за завданням замовника на умовах, передбачених даним договором. Підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, прокурор, посилаючись на пункт 13.4. спірного договору, нарахував та просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за загальний період прострочення з 26.12.2023 по 25.06.2024 в сумі 118 744 грн 04 коп.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, який здійснений прокуратурою, і визнав його арифметично і методологічно правильними, у зв`язка з чим до стягнення підлягає пеня у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 123 від 22.09.2023, укладену між Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області (53001, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Глеюватка, вул. Шевченка, 65, код ЄДРПОУ 04339824) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 50, код ЄДРПОУ 42498894).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 50, код ЄДРПОУ 42498894) на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (53001, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Глеюватка, вул. Шевченка, 65, код ЄДРПОУ 04339824) 118 744 грн 04 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантстройінвест" (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 50, код ЄДРПОУ 42498894) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) 4 844 грн 80 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.12.2024.

Суддя І.А. Рудь