Рішення

від 20.12.2024 по справі 761/38023/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38023/23

Провадження № 2/761/3867/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування трьох відсотків річних; інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь 3,0 % річних, інфляційних втрат, пені в сумі 24628,37 грн., за несвоєчасну сплату суми страхового відшкодування; судовий збір в розмірі 1073,6 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є власником автомобіля «Geely Emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 .

19 червня 2020р. на а/д Бориспіль-Дніпро мала місце дорожньо - транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), за участі автомобілів: «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , «Geely Emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 .

Вказана ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_2 , що встановлено вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2022р. по справі № 373/1321/21.

З метою відшкодування збитків за пошкоджений в ДТП автомобіль позивачка звернулась до відповідача, у якого була застрахована цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП (поліс № 138171963), з заявою про сплату суми страхового відшкодування.

11 серпня 2023р. відповідачем було сплачено позивачці суму страхового відшкодування у розмірі 120645,43 грн.

28 серпня 2023р. позивачка звернулась до відповідача з заявою-листом, в якій просила сплатити їй відповідачем суму трьох відсотків річних; інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати суми страхового відшкодування, у розмірі 58209,77 грн., враховуючи те, що вирок суду першої інстанції набрав законної сили 20 жовтня 2022р.

11 вересня 2023р. відповідачем на вимогу позивачки було сплачено останній - 33582,4 грн., при цьому відповідач не повідомив, з яких правових підстав ним були зменшені досудової вимоги позивачки.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

06 червня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що стороною позивача при зверненні до суду не були враховані положення пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і що граничний термін для сплати суми страхового відшкодування спливав до 19 січня 2023р.

При досудовому зверненні позивачки до відповідача про сплату пені, відповідачем добровільно було сплачено позивачці пеню, відповідно до пункту 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за період прострочення з 19 січня по 11 серпня 2023р. у розмірі 33582,4 грн. Щодо вимог позивачки про стягнення 3,0 % річних та інфляційні втрати, то Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює спірні правовідносини, не передбачено сплату страховиком потерпілій особі за несвоєчасну сплату суми страхового відшкодування, 3,0 % річних та інфляційні втрати.

24 червня 2024р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що відповідачем невірно тлумачаться положення пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо строку виплати суми страхового відшкодування. Також сторона позивача вважає, що доводи сторони відповідача, щодо відсутності правових підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин є помилковими, та суперечать сталим правовим позиціям Верховного Суду.

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача не подавались.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 19 червня 2020р. на а/д Бориспіль-Дніпро мала місце ДТП, за участі автомобілів: «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , «Geely Emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 (власником якого позивачка), під керуванням ОСОБА_4 .

Вказана ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_2 , що встановлено вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2022р. по справі № 373/1321/21, який було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022р.

Внаслідок ДТП було пошкоджено належний на праві власності позивачці автомобіль «Geely Emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 .

На момент ДТП, цивільна відповідальність водія автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача, згідно полісу № 138171963.

З метою відшкодування збитків позивачка звернулась 24 червня 2020р. до відповідача з заявою про страхове відшкодування.

11 серпня 2023р. відповідачем було сплачено позивачці суму страхового відшкодування у розмірі 120645,43 грн.

Судом встановлено, що в досудовому порядку, а саме 28 серпня 2023р. позивачка звернулась до відповідача з заявою-листом, в якій просила сплатити їй відповідачем суму трьох відсотків річних; інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати суми страхового відшкодування, у розмірі 58209,77грн., враховуючи те, що вирок суду першої інстанції набрав законної сили 20 жовтня 2022р.

11 вересня 2023р. відповідачем на вимогу позивачки було сплачено останній - 33582,4 грн., у відзиві на позов, відповідач визнав сплату позивачці зазначеної суми, в якості пені за несвоєчасну сплату суми страхового відшкодування за період часу з 19 січня 2023р. по 11 серпня 2023р., при цьому відповідач вважає, що строк виконання ним зобов`язань зі сплати суми страхового відшкодування настав 19 січня 2023р., в силу положень п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом положень п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018р. у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 червня 2018р. у справі № 308/3162/15-ц, - позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 6-927цс16).

Згідно зі ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно пункту 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо виплати страхового відшкодування, через що позивачка має право на відшкодування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, при цьому враховуючи положення вищенаведеного пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», порушення зобов`язання відповідача, як страховика, виникло з 21 жовтня 2022р. (вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2022р. по справі № 373/1321/21, набрав законної сили 20 жовтня 2022р.), а не з 19 січня 2023р.

Щодо наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3,0 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Так, суд не може погодитись, з періодом за який позивачкою розраховано пеню, а саме суд вважає вірним стягнути з відповідача на користь позивачки пеню (згідно пункту 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), за період часу з 21 жовтня 2022р. по 18 січня 2023р. у розмірі 14874,09 грн.

Також судом перевірено, наданий стороною позивача розрахунок 3,0 % річних та інфляційних втрат, який є арифметично не вірним. Так, враховуючи період прострочення з 21 жовтня 2022р. по 11 серпня 2023р., та розмір суми заборгованості (суми страхового відшкодування - 120645,43 грн.), то 3,0 % річних становить 2925,24 грн.; інфляційні втрати - 6530,98 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня в розмірі 14874,09 грн.; 3,0 % річних - 2925,0 грн.; інфляційні втрати - 6530,96 грн., при цьому судом враховано, що суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,6 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 23, 526, 611, 625, 992,1167 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 літ. В) про відшкодування трьох відсотків річних; інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 14874 /чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири/ грн. 09 коп.; три відсотка річних в розмірі 2925,0 /дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять/ грн.; інфляційні втрати в розмірі 6530 /шість тисяч п`ятсот тридцять/ грн. 96 коп.; судовий збір у розмірі 1073 /одна тисяча сімдесят три/ грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: