Постанова

від 24.12.2024 по справі 405/6276/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/6276/24

провадження № 22-ц/4809/1707/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи ОСОБА_3 , Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2024 року у складі судді Шевченко І. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою та просили:

-втановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 06 квітня 1988 року по день його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 , для підтвердження неоспорюваних прав ОСОБА_1 на спадщину ОСОБА_4 , які виникли в день відкриття спадщини;

-встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 січня 1987 року по день його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 , для підтвердження неоспорюваних прав ОСОБА_2 на спадщину ОСОБА_4 , які виникли в день відкриття спадщини;

-віднести судові витрати за рахунок ОСОБА_5 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_2 .

З дня свого народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 проживала однією сім`єю зі своїм батьком ОСОБА_4 та своєю матір`ю ОСОБА_2 в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , вели з ними спільне господарство та мали спільний бюджет.

ОСОБА_3 , який подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , є сином останнього від першого шлюбу, ніколи не спілкувався зі своїм батьком, має у своїй власності житло та ніколи не був знайомий із заявницями.

Державний нотаріус порадила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а тому, враховуючи наявність у останніх неоспорюваних прав власності на все спадкове майно ОСОБА_4 , заявниці звернулись до суду із відповідною заявою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що 28.10.2024 від представника заінтересованої особи адвоката Данилюк Н. В. надійшла заява про залишення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без розгляду так як між ОСОБА_6 та заявницями існує спір про право, а саме стосовно спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2024 року та направити справу на розгляд по суті заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції порушив матеріальні та процесуальні права заявниць, а також застосував по відношенню до них надмірний формалізм.

28 жовтня 2024 року у ОСОБА_1 стався напад анемії, а 29 жовтня 2024 року вона знаходилася на лікуванні та обстеженні у сімейного лікаря.

Суд першої інстанції був завчасно повідомлений про неможливість ОСОБА_1 прибути в судове засідання, призначене на 29 жовтня 2024 року, проте, виніс оскаржувану ухвалу без участі заявниці, що є порушенням законного права на захист останньої.

Оскаржувана ухвала не містить посилань на матеріали спадкової справи, зваденої після смерті ОСОБА_7 , а обгрунтована лише наявністю поданої представником заінтересованої особи заяви, в якій повідомлено про наявність спору про право, не підтвердженого належними доказами, а тому залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду є передчасним.

Суд першої інстанції не встановив між ким саме існує спір про право, який, в свою чергу, має бути реальним, а не гіпотетичним.

Представник заінстересованої особи повинна була направити поштою або надати екземпляр клопотання про залишення заяви про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, без розгляду заявниці, для того, щоб ОСОБА_1 мала можливість ознайомитися з ним та надати суду свої пояснення, а суд першої інстанції повинен був відмовити в прийнятті вказаного клопотання та перенести судове засідання на іншу дату для того, щоб заявник мала можливість ознайомитись з вказаним клопотанням.

Суд першої інстанції мав всі законні підстави для задоволення заяви про встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час прийняття спадщини, яка не тягне за собою ніякого спору про право на спадщину.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвокат Стахєєв О. О. підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_3 адвокат Данилюк Н. В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Представинк Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки заінтересована особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає впорядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає впорядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18

(провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. Зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Тож справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається досуду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, якщо немає спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що існує спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідотцва про народження серії НОМЕР_1 від 04 червня 1988 року ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_8 (а. с. 9).

Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 07 лютого 1997 року підтверджується, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 07 лютого 1997 року було зареєстровано шлюб (а. с. 10).

Згідно копії свідотцва про смерть серії НОМЕР_3 від 14 березня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спдащини, заявниці посилались на те, що встановлення зазначеного факту необхідне їм для реалізації права на спадкування майна померлого ОСОБА_4 , зокрема, необхідності отримання свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 1-4).

З матеріалів копії спадкової справи № 236/2024, завденої в Кропивницькій міській державній нотаріальній конторі № 1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , вбачається, що 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом, а ОСОБА_2 звернулась із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а. с. 27-28).

Разом з тим, з матеріалів вказаної спадкової справи також вбачається, що 05 версеня 2024 року із заявою про прийняття спадщини за законом також звернувся ОСОБА_6 , який згідно копії свідотцва про народження серії НОМЕР_4 від 11 листопада 1998 року є сином ОСОБА_4 (а. с. 29, 39).

Під час розгляду справи судом першої інстанції 28 жовтня 2024 року представником ОСОБА_6 адвокатом Данилюк Н. В. було подано до суду заяву, в якій вона просила залишити заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадищини без розгляду, у зв`язку з тим, що між учасниками справи наявний спір про право (а. с. 65-66).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, крім заявниць до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся інший спадкоємець ОСОБА_4 , а тому між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_6 , з іншої, наявний спір про право на спадщину.

Таким чином, виявивши спір про право суд першої інстанції дійшов в цілому обґрунтованого та законного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Подібний висновок щодо застосування зазначеної норми процесуального права викладений в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 754/6885/22 (провадження № 61-6167св23), від 04 січня 2024 року у справі№ 449/1108/21 (провадження № 61-9418св23) та від 02 жовтня 2024 року у справі № 404/1599/21 (провадження № 61-10317св24).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав всі законні підстави для задоволення заяви про встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час прийняття спадщини, яка не тягне за собою ніякого спору про право на спадщину, не знайшли свого підтвердження.

Такими, що не заслуговують на увагу суду, є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції був завчасно повідомлений про неможливість ОСОБА_1 прибути в судове засідання, проте, виніс оскаржувану ухвалу без участі заявниці, що є порушенням законного права на захист останньої, з огляду на те, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що були повідомлені про розгляд справи, призначений на 11 годину 00 хвилин 29 жовтня 2024 року, їм надходили листи з повістками, однак, матеріали справи не містять доказів, що заявниця у встановленому законом порядку повідомляла суд першої інстанції про причини неявки в судове засідання та не містять відповідного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції не містить посилань на матеріали спадкової справи, зваденої після смерті ОСОБА_7 , а обгрунтована лише наявністю поданої представником заінтересованої особи заяви, разом з тим, враховуючи що крім заявниць до нотаріуса після смерті спадкодавця звернувся інший спадкоємець ОСОБА_4 , що свідчить про наявність спору про право на спадкове майно, вказані недоліки на правильне по суті вирішення питання не вплинули.

Необгрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що представник заінтересованої особи повинна була направити поштою або надати заявниці екземпляр клопотання про залишення заяви про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, без розгляду, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні заявником процесуальних норм, адже норми цивільного процессуального законодавства, зокрема ст. 183 ЦПК України, не встановлює вимог для учасників справи надсилати копії відповідних заяв іншим учасникам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник