Постанова

від 26.12.2024 по справі 704/197/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1564/24 Справа № 704/197/24 Категорія: 302090000 Головуючий по 1 інстанції Дьяченко Д.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Ульченко Сергій Олександрович

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс»

особа, що подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс»

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» про стягнення орендної плати в натуральній формі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВП «імпульс-Плюс» про стягнення орендної плати в натуральній формі в якому просив стягнути з відповідача на свою користь орендну плату за 2023 рік в натуральній формі у наступному розмірі та виді: 1000 кг. зерна, 10 кг. набір круп, 12 кг борошна, 20 тюків соломи та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є власником земельної ділянки 7124082800:01:001:0382, площею 1,7093 га, яка належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2021 року. Вказана земельна ділянка успадкована позивачем після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 уклала договір оренди № 117 від 01 лютого 2012 року з ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс», згідно якого передала в оренду відповідачу належну їй на праві приватної власності земельну ділянку. Даний договір укладено на 10 років. Позивач повідомив відповідача про перехід до нього права власності на земельну ділянку та звернувся із заявою про виплату орендної плати в натуральній формі, яка передбачена договором оренди землі № 117. Позивачем не було отримано орендної плати за 2021 та 2022 роки, чим було порушено умови укладеного договору. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області у справі № 704/1026/22 від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Договір оренди № 117 укладено строком на 10 років і зареєстровано 07 червня 2012 року. Датою закінчення договору оренди землі є 07 червня 2022 року. На час дії воєнного стану були введені деякі особливості регулювання земельних відносин. Відповідач продовжив використовувати земельну ділянку після 07 червня 2022 року на підставі п. 27 Розділу Х «Перехідних положень» ЗК України ще один рік, що підтверджується повідомленням від 25 травня 2022 року № 237 про поновлення договору № 117. ОСОБА_1 звернувся до землевпорядної організації з метою винесення меж орендованої земельної ділянки в натурі на місцевості, на що отримав лист від відповідача в якому вказано, що договір оренди вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивача повідомлено про кримінальну відповідальність за вчинення дій, які перешкоджають орендарю використовувати земельну ділянку та повідомлено про можливе завдання значних збитків відповідачу, після чого прийнято рішення відмовитися від будь-яких дій до закінчення строку оренди земельної ділянки та збору відповідачем урожаю за 2023 рік.

Позивач уклав новий договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7124082800:01:001:0382, площею 1,7093 з ФГ «С. Веселий Кут», договір від 24 червня 2023 року, дата реєстрації права оренди 03 липня 2023 року.

Незважаючи на продовження користування земельною ділянкою ТОВ «ВП Імпульс- Плюс» у 2023 році та збирання врожаю, порушуючи умови договору № 117 ОСОБА_1 орендна плата за 2023 рік виплачена не була. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2023 рік в натуральній формі у наступному розмірі та виді: 1 000 кг. зерна, 10 кг. набір круп, 12 кг. борошна, 20 тюків соломи. Стягнуто з ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що під час розгляду справи позивачем було повністю доведено, а відповідачем не спростовано, що орендна плата за 2023 рік за умовами договору оренди землі в натуральній формі не виплачена, відтак відповідач порушив умови договору оренди в частині сплати орендної плати в натуральній формі, тому позовна заява підлягає до задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2024 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач використовував земельну ділянку позивача до 07 червня 2023 року. Однак, в оскаржуваному рішенні стягнуто орендну плату за весь календарний рік, хоча орендна плата повинна сплачуватися за фактично орендований термін. Крім того, за 2021 та 2022 рік орендна плата була сплачена позивачу в грошовій формі, а потім також виплачена і в натуральній формі, таким чином відповідач станом на подачу позову розрахувався з ОСОБА_1 в повній мірі та сплатив орендну плату в тому числі й за 2023 рік. Суд вищевказаного не врахував та ухвалив помилкове рішення про задоволення позову. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем обрано неналежний спосіб захист своїх прав, оскільки насідком невиконання умов договору оренди є стягнення орендної плати, а позов подано зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Ульченка С.О. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду. Вказано, що договором оренди передбачено виплату орендної плати в натуральній формі. Виключно за письмовою згодою сторін орендна плата може виплачуватись в грошовій формі, проте позивач та відповідач не погоджували виплату орендної плати за період поновлення договору на один рік у грошовій формі. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що орендна плата повинна виплачуватись за сім місяців є безпідставними, оскільки відповідач користувався земельною ділянкою до 07 червня 2023 року, зібрав урожай, тому у відповідності до умов договору мав провести розрахунок з позивачем у відповідності до умов договору за весь 2023 рік. Позивач не погоджується з твердженнями, наведеними в апеляційній скарзі та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дослідив всі наявні матеріали справи та надані сторонами докази, дав їм належну оцінку, тому підстав для визнання рішення суду незаконним немає.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ч. 1 ст. 369 ЦПК України передбачено, щоапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК Українивстановлено не було.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи зі змісту частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором оренди землі № 117 від 01 лютого 2012 року ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 1,7093 га, яка знаходиться на території Зеленьківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Строк дії договору 10 років.

Згідно з п. 9 даного договору орендна плата на земельну ділянку приватної власності вноситься орендарем у розмірі 4,5% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки і становить 2188 грн. 44 коп. Виплата орендної плати проводиться в натуральні формі (з транспортуванням до будинковолодіння орендодавця), а саме: 1000 кг. зерна до 01 вересня щорічно; 10 кг.набір круп; 12 кг.борошна; 20 тюків соломи. Відробіткова форма оплати: безоплатний обробіток ґрунтувсього 0,3 га., оранка чи культивація (на вибір орендодавця). За письмовою згодою сторін орендна плата за поточний рік та попередня оплата за наступні роки дії договору оренди може виплачуватись в грошовій формі.

Згідно з п. 11 договору остаточний розрахунок по орендній платі до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п. 12 договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

ОСОБА_1 своєю заявою повідомив ТОВ «ВП «Імпульс плюс», що він став власником земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_2 , тому просив виконати договір в частині сплати орендної плати та повернути йому земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Згідно із повідомленням ТОВ «ВП «Імпульс плюс» на адресу ОСОБА_1 , товариство повідомило, що договір оренди землі, укладений між ними поновлено на 12 місяців, тобто до 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Статтею 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренди землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Аналогічні положення містяться ч.2 ст. 412 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом позовних вимог у справі є стягнення орендної плати в натуральній формі.

Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» не доведено, що орендна плата за 2023 рік за умовами договору оренди землі в натуральній формі була виплачена позивачу. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що за 2021 та 2022 роки орендна плата виплачувалася в грошовій та натуральній формі, тому відповідач сплатив орендну плату в тому числі і за 2023 рік відхиляються колегією суддів з тих підстав, що умовами договору оренди не передбачено виплату орендної плати за наступні роки з ініціативи орендаря без погодження з орендодавцем. Пунктом 9 договору оренди передбачено, що попередня оплата за наступні роки дії договору може виплачуватися в грошовій формі лише за письмовою згодою сторін. Матеріали справи такої письмової згоди позивача не містять. Відсутні також докази отримання орендної плати за 2023 рік в натуральній формі, оскільки п. 12 договору оренди передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами, такі акти в матеріалах справи відсутні. Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що одностороннє рішення орендаря про здійснення оплати орендної плати в грошовій формі без згоди на це орендодавця є порушення умов укладеного договору, як і порушено право позивача в частині отримання орендної плати в натуральній формі.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення орендної плати за фактично орендований термін, тобто за 7 місяців 2023 року не відповідають ні вимогам закону, що регулюють орендні відносини в сфері земельних правовідносин ні умов договору оренди землі № 117 від 01 лютого 2012 року. Щодо мотивів апеляційної скарги відносно неправильно обраного способу захисту позивачем, колегія суддів вважає їх безпідставними, так як з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача орендної плати за 2023 рік в натуральній формі. Позовна заява не містить вимог зобов`язального характеру щодо вчинення відповідачем певних дій так як зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, тому суд першої інстанції задовольняючи позов та стягуючи орендну плату не виходив за межі заявлених вимог та захистив порушене право позивача у спосіб та в порядку, який передбачений чинним законодавством.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем під час розгляду справи доведено, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами порушення умов договору оренди в частині невиплати орендної плати за 2023 рік в натуральній формі, тому висновок суду про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених устатті 389 ЦПК України.

Судді