Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/5369/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/5369/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО МІЛК ГРУП" (вул. Старокозацька, 38, ПРИМ.1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові Страви" (пров. Шевченка Тараса, 1А, м. Київ,01001)

про стягнення 2 538 519,07 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шкабуро О.В. (в режимі відеоконференції).

від відповідача: Кузьменко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО МІЛК ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові Страви" про стягнення 2 538 519,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки товару № 0601 від 06.01.2023 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду 11.06.2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2024 року надійшла заява б/н від 07.06.2024 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 року за результатами розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.07.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 року задоволено заяву представника позивача та призначено проведення підготовчого судового засідання 24.07.2024 року у справі № 910/5369/24 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

У підготовчому судовому засіданні 24.07.2024 року, з метою надання відповідачем відзиву на позовну заяву та неявкою представника останнього в судове засідання, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 14.08.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/5369/24 та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по 25.09.2024 року уповноважений представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 25.09.2029 року не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про відкриття провадження у справі № 910/5369/24 та про його право подати відзив на позов, а також дату, час та місце проведення судових засідань відповідно до норм ст. 6 ГПК України відповідач повідомлений належним чином шляхом надсилання копій ухвали суду від 25.06.2024 про відкриття провадження у справі № 910/5369/24, а також подальших ухвал від 24.07.2024 про оголошення перерви та від 14.08.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті до електронного кабінету останнього, факт отримання яких 26.06.2024 року, 30.07.2024 року та 05.09.2024 року відповідно підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету відповідача.

Про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті 25.09.2024 року уповноваженого представника відповідача суд не повідомлено.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача станом на час проведення судового засідання 25.09.2024 року до суду не надходило.

Поряд із цим суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 25.06.2024 року, які також визначені в ухвалі суду від 24.07.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судового засідання 25.09.2024 року до суду також не надходило.

Наразі, від відповідача станом на час проведення судового засідання 25.09.2024 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву на позовну заяву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Чудові страви" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не забезпечено явку уповноваженого представника в судове засідання 25.09.2024 року, за відсутності клопотань про відкладення та заперечень проти розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.09.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.09.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 06 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чудові Страви» (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено Договір поставки товару № 0601 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари - продукти харчування в асортименті, наявному у постачальника, а покупець зобов`язується прийняти ці товари та сплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Розділами 1-13 Договору сторони узгодили предмет договору, відомості про товар, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, передачу товару, відповідальність сторін, форс-мажор, порядок розв`язання спорів, строк дії договору, інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 9.1 Договору цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2023 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Згідно п. 9.2 Договору якщо жодна зі Сторін в 10 денний термін до закінчення дії цього Договору не заявить про намірі його припинити або змінити, цей Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих умовах, які були передбачені цим Договором.

Наразі, матеріали справи не містять доказів звернення сторін відповідно до п.9.2 Договору із заявами про його припинення або зміну.

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, умовами пункту 2.1 Договору погоджено, що товаром за даним Договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за ціною визначеною Специфікацією (додаток до договору, що є його невід ємною частиною) та заявками Покупця, які узгоджуються у будь-якому зручному для сторін форматі, у тому числі електронною поштою або за телефоном.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки Товару вказується в Замовленнях Покупця, погоджених з Постачальником, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно п. 5.4 Договору умови поставки товарів зазначаються покупцем в Заявці та погоджуються Постачальником в момент прийняття Заявки. Поставка товарів Покупцю по даному Договору здійснюється Постачальником на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 р.) на наступні адреси: м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 16А; м. Київ, пров. Шевченка, буд. 1 А; Львівська обл., м. Яворів, вул. Маковея, буд. 62.

При цьому, будь - яких копії письмових замовлень покупця та/або пояснень щодо обставин замовлення товару за Договором позивачем суду не надано.

За умовами п. 5.1 Договору приймання - передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник -1 покупцю, 1 примірник - постачальнику.

Відповідно до п. 3.1 Договору одночасно з товаром постачальник зобов`язаний передати наступний пакет документів: документи про якість та безпечність на партію товару, що передається, рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, оформлені відповідно до вимог, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно п. 5.5 Договору перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою). Підписанням даного Договору Покупець підтверджує, що проставлення відбитку штампу (печатки) Покупця на видаткових накладних та на інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання Покупцем товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання Товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням-передачею товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням і товаросупровідних документів тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо.

За матеріалами справи судом встановлено та зазначено позивачем, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було поставлено, а відповідачем за період 06.01.2023 року - 21.03.2024 року прийнято товар - продукти харчування в асортименті на загальну суму 20 817 943,56 грн., в тому числі за період 01.11.2023 року - 21.03.2024 року на суму 3 767 485,32 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними: № 1878 від 09.11.2023 року на суму 11 880,00 грн., № 2064 від 07.12.2023 року на суму 408 379,52 грн., № 2066 від 07.12.2023 року на суму 40 122,00 грн., № 2169 від 21.12.2023 року на суму 57 954,00 грн., № 2171 від 21.12.2023 року на суму 506 463,70 грн., № 2191 від 27.12.2023 року на суму 212 796,24 грн., № 2193 від 27.12.2023 року на суму 41 905,20 грн., № 2195 від 27.12.2023 на суму 81 133,80 грн., № 149 від 25.01.2024 на суму 323 558,14 грн., № 178 від 30.01.2024 на суму 346 679,71 грн., № 245 від 06.02.2024 на суму 234 314,48 грн., № 247 від 06.02.2024 на суму 17 832,00 грн., № 331 від 20.02.2024 на суму 30 314,40 грн., № 333 від 20.02.2024 на суму 338 191,19 грн., № 388 від 27.02.2024 на суму 224 689,31 грн., № 392 від 27.02.2024 на суму 192 000,00 грн., № 390 від 27.02.2024 на суму 17 832,00 грн., № 424 від 05.03.2024 на суму 208 821,31 грн., № 435 від 05.03.2024 на суму 132 600,00 грн., № 503 від 12.03.2024 на суму 153 000,00 грн., № 505 від 12.03.2024 на суму 77 038,32 грн., № 573 від 21.03.2024 на суму 109 980,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитками печаток сторін та підписами на видаткових накладних представників постачальника ТОВ «Дніпро Мілк Груп» та покупця - ТОВ «Чудові Страви».

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно частини другої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставки товару позивачем надані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних: № Р1878 від 09.11.2023 року, № Р2064 від 07.12.2023 року, № Р2066 від 07.12.2023 року, № Р2169 від 21.12.2023 року, № Р2171 від 21.12.2023 року, № Р149 від 25.01.2024 року, № Р178 від 30.01.2024 року, № Р245 від 06.02.2024 року, № Р247 від 06.02.2024 року, № Р331 від 20.02.2024 року, № Р333 від 20.02.2024 року, № Р388 від 27.02.2024 року, № Р390 від 27.02.2024 року, № Р392 від 27.02.2024 року, № Р424 від 05.03.2024 року, № Р435 від 05.03.2024 року, № Р503 від 12.03.2024 року, № Р505 від 12.03.2024 року, № Р573 від 21.03.2024 року, № Р2191 від 27.12.2023 року, № Р2193 від 27.12.2023 року, № Р2195 від 27.12.2023 року, підписаних з боку вантажовідправника - ТОВ «Дніпро Мілк Груп» та вантажоотримувача - ТОВ «Чудові Страви».

При цьому, факт отримання ТОВ «Чудові Страви» як вантажоодержувачем товару, переданого для перевезення за вказаними товарно - транспортними накладними, засвідчено печаткою та підписом представника відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до пункту 2.2 Договору якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Термін придатності Товару на момент передачі Покупцю повинен бути не меншим 85% від загального строку зберігання. Постачальник гарантує якість Товару протягом терміну його придатності (зберігання).

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як погоджено сторонами в п. 3.1 Договору, постачальник зобов`язаний замінити товар неналежної якості, протягом двадцяти чотирьох годин з моменту отримання обґрунтованої вимоги від покупця, або повернути вартість товару неналежної якості, згідно за цінами зазначеними у видатковій накладній, та сплатити штрафні санкції,

Згідно п. 3.2 Договору прийняти товар у відповідності до вимог Інструкцій П-6 та П-7, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від Товару/договору при недотриманні Постачальником умов визначених у п.п. 3.1 даного Договору.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові Страви" відсутні.

За таких обставин суд доходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Чудові Страви», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечуються.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 8 частини 2 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 4.2 Договору загальна вартість товару, що передається за цим Договором складає суму всіх визначених у видаткових накладних вартостей партій товару

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пунктом 4.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування і грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником оформлених відповідно до законодавства рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів, визначених у п.п.2.3 даного Договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки на оплату товару, на підставі яких на виконання вимог пункту 4.1 Договору відповідачем в період було здійснено часткову оплату поставленого за Договором товару на суму 3 273 149,09 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних інструкцій: № 581 від 06.12.2023 року на суму 448 000,00 грн., № 640 від 20.12.2023 на суму 620 258,10 грн., № 654 від 26.12.2023 на суму 500 000,00 грн., № 70 від 24.01.2024 на суму 355 000,00 грн., № 78 від 30.01.2024 на суму 246 679,71 грн., № 83 від 02.02.2024 на суму 100 000,00 грн., № 144 від 15.02.2024 на суму 278 000,00 грн., № 203 від 23.02.2024 на суму 80 000,00 грн., № 10 від 04.03.2024 на суму 535 211,28 грн., № 241 від 20.03.2024 на суму 110 000,00 грн.

При цьому, враховуючи наявну у відповідача станом на 31.10.2023 року заборгованість за поставлений за попередній період товар в сумі 2 057 216,08 грн., позивачем в рахунок оплати поставленого в період 01.11.2023 року - 21.03.2024 року товару здійснено зарахування грошових коштів в сумі 1 228 966,25 грн.

Тобто, матеріалами справи та позивачем підтверджується, а також не заперечується відповідачем, що останнім обов`язок щодо оплати вартості поставленого товару був виконаний частково, у зв`язку з чим залишок неоплаченого товару становить станом на 30.04.2024 року становить 2 538 519,07 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати позивачу повної вартості поставленого товару у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач станом на дату подання позову не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудові Страви» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 2 538 519,07 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договір поставки товару № 0601 від 06.01.2023 року суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за поставлений за Договором товар на підставі наданих позивачем доказів.

При цьому, судом також враховано підписаний обома сторонами без зауважень акта звірки розрахунків станом на 31.10.2023 року, згідно якого заборгованість ТОВ «Чудові Страви» перед позивачем за спірним Договором становить 2 057 216,08 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 538 519,07 грн. боргу за поставлений за вказаним Договором товар підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові Страви" (пров. Шевченка Тараса, 1А, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 44472726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО МІЛК ГРУП" (вул. Старокозацька, 38, ПРИМ.1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49000; код ЄДРПОУ 73907723) 2 538 519,07 грн. (два мільйони п`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять грн. 07 коп.) основного боргу та 38 077,79 грн. (тридцять вісім тисяч сімдесят сім грн. 79 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 грудня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон