Рішення

від 17.12.2024 по справі 910/10007/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/10007/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Гарант" (місто Миколаїв)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (місто Київ)

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Костишена В.Л.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" про зобов`язання надати належним чином завірені копії таких документів: Основного договору, укладеного з ТОВ "Транс-Гарант", Договору оренди транспортних засобів з екіпажем, Договору № АКР 186317/20190726, Договору №АКР 230 310/20200911 від 11.09.2020, Договору № 12/11/2021-2 від 12.11.2021, Договору №АКР 427 875/20210831 від 30.11.2021, а також копії таких первинних документів згідно з цими договорами: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 відкрито провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 01.10.2024.

23.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

06.09.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у зв`язку з відрядженням та відпусткою судді Ващенко Т.М., підготовче засідання призначено на 17.10.2024.

14.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та відсутністю порушеного права позивача.

Протокольною ухвалою від 17.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

За висновком відповідача, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зобов`язання щодо надання адвокату (в інтересах ТОВ "Транс-Гарант") відповідь на адвокатський запит та не надав затребувану інформацію, яка за законом є відкритою, чим порушив право позивача.

Водночас стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність (1) за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; (2) за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Судом встановлено, що спір виник між сторонами у зв`язку з відмовою відповідача в наданні на запит позивача (його представника) копій первинної документації з приводу існуючих господарських правовідносин між сторонами (Основного договору, укладеного з ТОВ "Транс-Гарант", Договору оренди транспортних засобів з екіпажем, Договору № АКР 186317/20190726, Договору №АКР 230 310/20200911 від 11.09.2020, Договору № 12/11/2021-2 від 12.11.2021, Договору №АКР 427 875/20210831 від 30.11.2021, а також копії таких первинних документів згідно з цими договорами: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків).

Таким чином, даний спір не стосується здійснення адвокатської діяльності та підлягає розгляду в господарському суді.

17.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та долучив відзив до матеріалів справи.

Також протокольною ухвалою від 17.10.2024 встановлено позивачу п`ятиденний строк з 18.10.2024 для подання відповіді на відзив, а також продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.11.2024.

22.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.11.2024 позивачем подано клопотання про долучення судової практики до матеріалів справи.

19.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

16.12.2024 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю його представника в іншому судовому процесі та збиранням доказів для надання позивачу на його запит.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2024 проти відкладення розгляду справи заперечував.

Судом встановлено, що дата судового засідання погоджувалася з представниками сторін 19.11.2024, крім того, відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника чи керівника в порядку самопредставництва. Відтак зайнятість представника в іншому судовому процесі не є поважною причиною для неявки в погоджену з цим же представником дату розгляду справи. Щодо збирання документів для надання їх на запит позивача, суд зазначає про ненадання жодних доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин 17.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

17.12.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Гарант" (позивач) звернулось листом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (відповідач) з листом про надання інформації та документів, що стосуються договірної діяльності між сторонами. Відповіді на цей лист відповідачем не надано.

18.09.2023 адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах позивача на адресу ТОВ "Акріс Агро" у відповідності до ст. ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" було надіслано адвокатський запит вих. №18-09-4/23 з проханням надати інформацію та належним чином завірені копії таких документів: Основного договору, укладеного з ТОВ "Транс-Гарант", Договору оренди транспортних засобів з екіпажем, Договору № АКР 186317/20190726, Договору №АКР 230 310/20200911 від 11.09.2020, Договору № 12/11/2021-2 від 12.11.2021, Договору № АКР 427 875/20210831 від 30.11.2021, а також копії таких первинних документів згідно з цими договорами: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.

У відповідь на адвокатський запит вих. №18-09-4/23 ТОВ "Акріс Агро" листом від 26.09.2023 року №26-09/23 відмовило у наданні інформації, посилаючись на те, що запитувана інформація є конфіденційною та має обмежений доступ.

18.10.2023 адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах ТОВ "Транс-Гарант" на адресу ТОВ "Акріс Агро" повторно направлено адвокатський запит №18-10-6/23 з проханням надати інформацію щодо укладених між сторонами правочинів та первинних документів щодо їх виконання.

У відповідь листом №30-10/23 від 30.10.2023 ТОВ "Акріс Агро" відмовило у наданні інформації та копій запитуваних документів, посилаючись на конфіденційність такої інформації.

13.03.2024 адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах ТОВ "Транс-Гарант" на адресу ТОВ "Акріс Агро" у відповідності до ст.ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" було надіслано адвокатський запит №13-03-4/24 з проханням надати інформацію, а також надати належним чином завірені копії вищезазначених документів. До цього адвокатського запиту надано письмову згоду на розголошення даних від керівника ТОВ "Транс-Гарант", в разі якщо запитувана інформація мала б відношення до конфіденційної інформації, персональних даних або інформації з обмеженим доступом.

Листом № 25-03/24 від 25.03.2024 ТОВ "Акріс Агро" відмовило у наданні копій документів, посилаючись те, що адвокат позивача використала бланк ордеру повторно, зазначавши, що ордер використано для різних клієнтів та різних органів.

Позивач зазначає, що така відмова у наданні інформації та запитуваних документів була неправомірною, так як ордер, за яким адвокат здійснювала представництво, був використаний лише для представництва ТОВ "Транс-Гарант" і лише у ТОВ "Акріс Агро", що не є порушенням ЗУ "Про адвокатуру" та Положення про ордер, на яке посилався відповідач.

Таким чином, позивач зазначає про порушення його права на інформацію відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Загальними засадами цивільного законодавства, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України, є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних.

Порядок судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів визначається законом.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, між сторонами існували договірні відносини на підставі укладених правочинів.

Позивач у своїх запитах просив відповідача надати йому копії укладених між ними угод, проте відповідач відмовляв у задоволенні таких запитів, посилаючись на конфіденційність такої інформації.

Статтею 10 Закону України "Про інформацію" визначено, що за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація; інші види інформації.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частинами 1 - 3 ст.21 Закону України "Про інформацію" встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Судом встановлено, що запитувана позивачем інформація (документи) стосувались правовідносин між сторонами за укладеними між ними договорами. Позивач запитував інформацію, яка безпосередньо стосувалась його діяльності, а отже, віднесення запитуваної інформації (документів) до конфіденційної є помилковим. Не може бути по відношенню до особи конфіденційною інформація, яка стосується безпосереднього такої особи.

Таким чином, судом встановлено наявність у позивача права, як учасника цивільних правовідносин, що виникли з відповідачем на підставі укладених правочинів, на володіння всім обсягом інформації, яка стосується таких правовідносин.

Натомість, відповідач необґрунтовано відмовляв у наданні відповідних документів на запити позивача з формальних підстав, чим порушив законне право позивача на доступ до інформації щодо правовідносин сторін.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.16. у справі №800/301/16).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

З огляду на встановлення судом порушення відповідачем права позивача на володіння всім обсягом документів, що стосуються укладення та виконання правочинів між сторонами, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його прав є ефективним, відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, та забезпечить поновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (01032, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 106-Б; ідентифікаційний код 39187824) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Гарант" (56401, місто Миколаїв, вул. Маріупольська, буд. 16; ідентифікаційний код 40518536) належним чином завірені копії таких документів: Основного договору, укладеного з ТОВ "Транс-Гарант", Договору оренди транспортних засобів з екіпажем, Договору № АКР 186317/20190726, Договору №АКР 230 310/20200911 від 11.09.2020, Договору № 12/11/2021-2 від 12.11.2021, Договору №АКР 427 875/20210831 від 30.11.2021, а також копії таких первинних документів згідно з цими договорами: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (01032, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 106-Б; ідентифікаційний код 39187824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Гарант" (56401, місто Миколаїв, вул. Маріупольська, буд. 16; ідентифікаційний код 40518536) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.12.2024.

Суддя Т.М. Ващенко