Рішення

від 26.12.2024 по справі 910/12484/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2024Справа № 910/12484/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Павлоградспецмаш" (Дніпропетровська обл., місто Павлоград)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" (м. Київ)

про стягнення 121 600,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Павлоградспецмаш" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" про стягнення 121 600,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

05.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову, посилаючись на наявність між сторонами договірних відносин, за якими позивачем сплачувались кошти.

12.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у яких він заперечує укладення між сторонами відповідного договору.

14.11.2024 від позивача надійшли пояснення по справі.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 121 600,00 грн, на підставі наданого відповідачем рахунку № 422 Б1/1 від 22.12.2021, за платіжними інструкціями: № 5666 від 30.12.2021 на суму 30 400,00 грн, № 71 від 11.01.2022 на суму 45 600,00 грн, № 367 від 03.02.2022 на суму 25 600,00 грн та № 436 від 08.02.2022 на суму 20 000,00 грн.

Як вказує позивач, означені кошти перераховувались з метою укладання договору на надання послуг з організації участі в Міжнародній будівельній виставці "INTERBUILDEXPO 2022".

Проте договір між сторонами укладено не було, послуги позивачу не надавались.

06.06.2024 позивач направив на адресу відповідача вимога від 06.06.2024 за вих. № 57 про повернення грошових коштів в сумі 121 600,00 грн як отриманих без достатньої правової підстави та за відсутністю договірних відносин. Зазначена вимога отримана відповідачем 28.06.2024, проте залишена без задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що між сторонами було укладено Договір №117 від 22.12.2021, предметом якого є надання відповідачем комплексу послуг з організації участі позивача у виставці "INTERBUILDEXPO 2022". Місце проведення виставки: м. Київ, МВЦ, Броварський проспект, 15, період проведення виставки: з14.03.2022 по 16.03.2022.

У зв`язку з форс-мажорними обставинами (загальновідомий факт повномасштабної військової агресії РФ проти України), означена виставка не відбулась.

Проте відповідач не відмовляв позивачу в участі в інших виставках у 2023 та 2024 роках, а сторони обговорювали деталі такої участі.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Судом встановлено, що в наданому відповідачем договорі № 117 відсутній підпис уповноваженої особи позивача, його печатка та відсутні реквізити особи Експонента.

Доказів погодження сторонами усіх істотних умов договору № 117 від 22.12.2022 матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти в розмірі 121 600,00 грн сплачувались позивачем без відповідної правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено відсутність у матеріалах справи укладеного між сторонами договору, за яким сплачувались кошти, а також відсутність доказів на підтвердження фактичного надання позивачем послуг, за які здійснювалася оплата (акт наданих послуг тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та відповідачем належними доказами у встановленому порядку не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 4, кімн. 9; ідентифікаційний код 21645267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Павлоградспецмаш" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 9/3; ідентифікаційний код 20303352) 121 600 (сто двадцять одну тисячу шістсот) грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко