Рішення

від 17.12.2024 по справі 911/1604/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1604/24

За позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Північного офісу Держаудитслужби;

2) Баришівської селищної ради

до 1) Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ»

про визнання недійсними договорів та стягнення 143 554, 61 грн,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Кермач А.І.;

від прокуратури: Яворський С.С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Північного офісу Держаудитслужби (далі позивач-1); 2) Баришівської селищної ради (далі позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до 1) Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області (далі відповідач-1); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (далі відповідач 2), у якому просить суд:

- визнати недійсним договір про постачання природного газу від 17.05.2023 №41АВ200-1597-23, укладений між Баришівським селищним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області та ТОВ «Твій Газзбут»;

- визнати недійсним договір про постачання природного газу від 11.08.2023 №41В200-2249-23-Ь, укладений між Баришівським селищним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області та ТОВ «Твій Газзбут»;

- стягнути з ТОВ «Твій Газзбут» на користь Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області 143 554, 61 грн, а з Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області одержані ним за рішенням суду 143 554, 61 грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначає, що між відповідачами за результатами проведення процедур-закупівлі UA-2023-05-02-013216-a та UA-2023-06-22-016101-a згідно норм законодавства про публічні закупівлі укладено договори про постачання природного газу №41АВ200-1597-23 від 17.05.2023 та №41В200-2249-23-Ь від 11.08.2023, проте Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», додатком 1, якого передбачено застосування санкцій до Фірташа Дмитра Васильовича, який є кінцевим бенефіціарним власником відповідача-2, а тому відповідач-2 умисно вказав недостовірну інформацію в тендерній пропозиції. Тоді як метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції. Дотримання спеціальних економічних та інші обмежувальних заходів (санкції) є невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні та захисту національних інтересів, національної безпеки та територіальної цілісності України. Також порушення законодавства про санкції призводять до порушення конституційних засад, ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Прокурор посилається на очевидне порушенням інтересів держави, оскільки відповідачем-2 вчинено порушення законодавства про санкції та здійснено, попри заборону, участь у публічних закупівлях та отримано бюджетні кошти. Наслідком цього стало нівелювання мети застосування санкцій - захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Враховуючи зазначене на думку прокурора договори про постачання природного газу №41АВ200-1597-23 від 17.05.2023 та №41В200-2249-23-Ь від 11.08.2023, укладені за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

При цьому прокурор, посилаючись на ч.3 ст.228 ЦК України, просив застосувати наслідки недійсності укладених договорів, що суперечать інтересам держави та суспільства, та стягнути з відповідача-2 сплачені відповідачем-1 кошти з державного бюджету в розмірі 143 554, 61 грн, далі отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.

2.Стислий виклад позицій відповідача-1

Відповідач-1 у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Стислий виклад позицій відповідача-2

Відповідач-2 заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що орган державного фінансового контролю не здійснював перевірки процедур закупівель та ТОВ «Твій Газзбут» (відповідач-2) відсутнє в переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, тому під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо неперебування відповідача-2 під санкціями та дотримання в своїй діяльності норм чинного законодавства. Наголошує, що жодна із перелічених у Законі України «Про санкції» санкція до нього не була застосована, відповідач-2 повноцінно та без обмежень здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки в установах банку не заблоковані, арешт на його нерухоме та рухоме майно не накладався, а тому у відповідача-1 під час проведення процедур закупівлі були відсутні підстави відхиляти його тендерні пропозиції у відповідності до п.11 ч.1 ст.17 Закону «Про публічні закупівлі».

5.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

08.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1604/24, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.07.2024.

30.07.2024 від відповідача-2 надійшли: відзив на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження вх.№ 5879, клопотання про зупинення провадження вх.№ 5881 та клопотання про закриття провадження в справі.

У підготовче засідання 30.07.2024 з`явилися прокурор та представник відповідача-2, позивач-1, 2 та відповідач-1 у засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 клопотання відповідача-2 про зупинення провадження за вх.№5879, клопотання про зупинення провадження за вх.№5881 і клопотання про закриття провадження залишено без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.10.2024.

07.08.2024 від позивача-1 надійшли пояснення щодо позову.

26.08.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Засідання призначене на 22.10.2024 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Антонової В.М. у відряджені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 підготовче засідання призначено на 19.11.2024.

11.11.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У підготовче засідання 19.11.2024 з`явилися прокурор та представник відповідача-2, позивач-1, 2 та відповідач-1 у засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 19.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

У судове засідання 17.12.2024 з`явився представник відповідач-2 та прокурор, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Прокурор у судовому засіданні 17.12.2024 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2024 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.12.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.05.2023 Баришівським селищним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області (замовник/відповідач-1) в електронній системі публічних закупівель «РrоZorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі природного газу (код ДК 021:2015:09120000-6) за рахунок коштів місцевого бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2023-05-02-013216-a).

Участь у вказаній процедурі відкритих торгів прийняв лише один суб`єкт господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідач-2) з пропозицією 26 400, 00 грн.

За результатами відкриття 10.05.2023 пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідача-2) встановлено, що подані документи відповідають кваліфікаційним критеріям встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі від 19.05.2023 за результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено відповідача-2 з пропозицією 26 400, 00 грн.

11.05.2023 оприлюднено повідомлення відповідача-1 про прийняття рішення про намір укласти договір з переможцем процедури відкритих торгів UA-2023-05-02-013216-a Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідачем-2).

Як наслідок, 17.05.2023 між відповідачем-2 (постачальник) та відповідачем-1 (споживач) укладено договір про постачання природного газу № 41АВ200-1597-23 (далі договір-1).

Відповідно до п.1.1 договору-1 постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:201509120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У пункті п.2.1. сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений обсяг природного газу в період з травня 2023 року по 31.08.2023 в кількості 1,6 тис. куб. м (травень - 0,4 тис. куб. м, червень - 0,4 тис. куб. м, липень - 0,4 тис. куб. м, серпень - 0,4 тис. куб. м).

Згідно із п.4.1. договору-1 ціна природного газу за 1000 куб. м газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 500, 00 грн.

Пунктом 4.3. договору-1 встановлено, що загальна вартість договору на дату укладення становить 26 400, 00 грн.

Даний договір набирає чинності з 17 травня і діє в частині поставки газу до 31.08.2023, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.13.1. договору-1).

Додатковою угодою №Ь23-1/41АВ200-1597-23 від 25.12.2023 до договору-1, у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі природного газу зменшено вартість договору до 6 855, 40 грн.

Також 22.06.2023 Баришівським селищним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області (замовник/відповідач-1) в електронній системі публічних закупівель «РrоZorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі природного газу (код ДК 021:2015:09120000-6) за рахунок коштів місцевого бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-22-016101-a).

Участь у вказаній процедурі відкритих торгів прийняли чотири суб`єкта господарювання, а саме:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трейд» з пропозицією 225 120, 00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті» з пропозицією 230 400, 00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-газ» з пропозицією 231 984, 00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідач-2) з пропозицією 257 120, 00 грн.

За результатами відкриття 05.07.2023 пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідача-2) встановлено, що подані документи відповідають кваліфікаційним критеріям встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені ст.17 закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі від 11.08.2023 за результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено відповідача-2 з пропозицією 257 120, 00 грн.

03.08.2023 оприлюднено повідомлення відповідача-1 про прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA-2023-06-22-016101-a Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідачем-2).

Як наслідок, 11.08.2023 між відповідачем-2 (постачальник) та відповідачем-1 (споживач) укладено договір про постачання природного газу № 41В200-2249-23-Ь (далі договір-2).

Відповідно до п.1.1. договору-2 постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:201509120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У пункті п.2.1. договору-2 сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений обсяг природного газу в період з 01.09.2023 по 31.12.2023 в кількості 16 тис. куб. м (вересень - 1 тис. куб. м, жовтень - з тис. куб. м, листопад - 5 тис. куб. м, грудень - 7 тис. куб. м).

Згідно із п.4.1. договору-2 ціна природного газу за 1000 куб. м газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 070, 00 грн.

Пунктом 4.3. договору-2 встановлено, що загальна вартість договору на дату укладення становить 257 120, 00 грн.

Даний договір набирає чинності з 1 вересня і діє в частині поставки газу до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.13.1. договору-2).

Додатковою угодою №Ь23-1/41В200-2249-23-Ь від 25.12.2023 до договору-2, у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі природного газу зменшено вартість договору до 136 699, 21 грн.

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у Баришівському районі Київської області від 15.05.2024 № 01-05- 06/204 за період серпень - грудень 2023 року за договором № 41АВ200-1597-23 від 17.05.2023 ТОВ «Твій Газзбут» перераховано коштів місцевого бюджету в сумі 6 855,40 грн та за договором № 41В200-2249-23-Ь від 11.08.2023 перераховано коштів місцевого бюджету в сумі 136 699,21 грн, що в загальній сумі складає 143 554,61 грн, що підтверджується звітом про рух коштів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідач-2) у складі вказаних вище тендерних пропозицій надало довідки №200-Сл-79105-1122 від 02.05.2023 та №200-Сл-79105-1122 від 27.06.2023 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч.1 та ч.2 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі», якими підтвердив, що учасник не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення в неї закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут» (відповідач-2), якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є Фірташ Дмитро Васильович.

Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» стосовно осіб, згідно додатків.

У позиції 538 додатку №1 відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідача-2), щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Спір виник у зв`язку з тим, що на думку прокуратури вказані вище договори мають бути визнані недійсними, а сплачені за ними кошти в розмірі 143 554, 61 грн стягнуті до державного бюджету на підставі ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Верховний Суд неодноразово у своїх правових висновках стверджував, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету.

При цьому, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Джерелом фінансування оскаржуваних закупівель є кошти місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб`єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Орган місцевого самоврядування зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Також Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтримав вищевказану правову позицію щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах в дохід місцевого бюджету на користь органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу на вжиття заходів реагування до поновлення інтересів держави.

Отже, Баришівська селищна рада (позивач-2) є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах у будь-який спосіб, передбачений ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Правовідносини у сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Пунктом 1 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції/пропозиції замовник визначає переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю згідно з цим Законом. Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника (ч.15 ст.29 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про санкції» визначено види санкцій згідно з цим Законом, якими є:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

6-1) заборона поширення медіа на території України;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним спектром України;

9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;

10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

24-2) заборона діяльності на території України;

24-3) відмова в наданні або скасування дозволу на імміграцію, дії посвідок на постійне чи тимчасове проживання в Україні;

24-4) примусове повернення або примусове видворення за межі України;

24-5) заборона демонстрації та використання символіки терористичних організацій і груп, пропагування ідей та програмних цілей таких організацій (груп), блокування доступу до інформаційних ресурсів, які використовуються для зазначених цілей;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).

Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України Про санкції (під.11. п.44. Особливостей в редакції чинній на момент укладання договору-1).

Учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в цьому пункті (крім абзацу чотирнадцятого цього пункту), шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції (абз.16. п.44. Особливостей в редакції чинній на момент укладання договору-1)

Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли: учасник процедури закупівлі підпадає під підстави, встановлені пунктом 47 цих особливостей (під.11. п.44. Особливостей в редакції чинній на момент укладання договору-2).

Відповідно до п.47 Особливостей (в редакції чинній на момент укладання договору-2) замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України Про санкції. Учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в цьому пункті (крім підпунктів 1 і 7, абзацу чотирнадцятого цього пункту), шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

Отже, на момент розміщення оголошення відповідачем-1 про проведення процедури відкритих торгів UA-2023-05-02-013216-a та UA-2023-06-22-016101-a, подачі учасниками своїх тендерних пропозицій, а також розкриття тендерної пропозиції ТОВ «Твій Газзбут» (10.05.2023 та 05.07.2023) діяла постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022.

Відповідно до абз.3 п.44 Особливостей учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

Як убачається з матеріалів справи учасник закупівлі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідач-2) у складі вказаних вище тендерних пропозицій надав довідки №200-Сл-79105-1122 від 02.05.2023 та №200-Сл-79105-1122 від 27.06.2023 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», якими підтвердив, що учасник не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут» (відповідач-2), якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є Фірташ Дмитро Васильович.

Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» стосовно осіб, згідно додатків.

У позиції 538 додатку №1 відповідного рішення РНБО значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідача-2), щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Отже, суд вважає правомірним твердження прокурора про те, що ТОВ «Твій Газзбут» (відповідача-2) у своїх пропозиціях до тендерних документацій вказав про недостовірну інформацію, яка є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів та не відхилена в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Суд критично оцінює та не приймає до уваги доводи відповідача-2 відносно того, що саме ТОВ «Твій Газзбут» (відповідач-2) відсутнє в переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, оскільки останнє не перебуває під санкціями.

При цьому, хоча і матеріали справи не спростовують твердження відповідача про відсутність у переліку юридичних осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції, самого учасника ТОВ «Твій Газзбут», проте судом взято до уваги ту обставину, що винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ «Твій Газзбут» є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради НБО України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.

Зазначене не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та встановленим ст.5 вказаного Закону принципам.

Викладене вище, свідчить про недотримання відповідачами вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при обранні переможцем процедури закупівлі учасника - ТОВ «Твій Газзбут» (відповідач-2), оскільки зі сторони останнього мало місце надання недостовірної інформації, що була суттєвою при визначенні результатів самої процедури закупівлі.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна норма викладена у ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 в справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття «інтереси держави» має невизначений зміст і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Як констатує Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 в справі №390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч.5 ст.13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про публічні закупівлі», як зазначено в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

У постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 Верховний Суд виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави в певних групах товарів, робіт і послуг у особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 стаття 216 Цивільного кодексу України).

Отже, договір, укладений між відповідачами за результатами закупівлі, що проведена із порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», підлягає визнанню недійсним з тієї підстави, що його зміст суперечить вимогам Закону.

Суд звертає увагу, що порушення відповідачами вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні процедури закупівлі, створює загрозу порушень економічних інтересів держави, внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди відповідному бюджету у вигляді незаконних витрат коштів, що також не відповідає принципам, за якими мають здійснюватись публічні закупівлі, що закріплені в статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, договори про постачання природного газу №41АВ200-1597-23 від 17.05.2023 та №41В200-2249-23-Ь від 11.08.2023 укладені без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушують правові та економічні засади держави, а також приписи санкційного регулювання, тобто дії відповідача з укладення вказаних договорів підпадають під регулювання положень ч.3 ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про визнання договорів про постачання природного газу №41АВ200-1597-23 від 17.05.2023 та №41В200-2249-23-Ь від 11.08.2023 недійсними обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом ст.216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У ст. 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у ч.3 цієї статті Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас ч.3 ст.228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у Баришівському районі Київської області від 15.05.2024 № 01-05- 06/204 за період серпень - грудень 2023 року за договором № 41АВ200-1597-23 від 17.05.2023 ТОВ «Твій Газзбут» перераховано коштів місцевого бюджету в сумі 6 855,40 грн та за договором № 41В200-2249-23-Ь від 11.08.2023 перераховано коштів місцевого бюджету в сумі 136 699,21 грн, що в загальній сумі складає 143 554,61 грн, що підтверджується звітом про рух коштів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідач-2), маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договорів з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедур закупівлі, надало недостовірні дані щодо відсутності підстав для відхилення тендерної пропозиції, внаслідок чого отримало кошти місцевого бюджету в загальній сумі 143 554,61 грн.

Наведене свідчить про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідача-2) умислу на укладення спірних договорів, які суперечать інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Враховуючи викладене, та наявність умислу лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (відповідача-2), як сторони оспорюваних договорів, одержані ним 143 554,61 грн за цими правочинами повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Отже, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 , а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнути в дохід держави обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При звернені з цим позовом до суду прокурором визначено, що органом, уповноваженим державою на здійснення у спірних правовідносинах функцій щодо реалізації державної політики у сфері публічних закупівель, є Північний офіс Держаудистслужби.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі, згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі" здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч.1 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

При цьому на підставі пп. 8, 10 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.1 Положенням про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 (далі - Положення), Північний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органам.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської, Чернігівської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників та в місті Києві (п.3. Положення).

Згідно з п.4 Положення офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Офіс вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також офіс має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (під.18 п.6 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З врахуванням викладеного вище, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.

Щодо наявності в заступника керівника Київської обласної прокуратури представляти інтереси держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Баришівської селищної ради в межах даного спору, суд зазначає таке.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21.

Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання прокурором обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

а) отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

б) інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

в) отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

Так, у ході розгляду цієї справи судом встановлено, що прокуратурою на адресу Північного офісу Держаудитслужбита та Баришівської селищної ради направлено повідомлення від 06.05.2024 №15/2-153вих24 та від 05.05.2024 №15/2-1532вих-24 відповідно із проханням надати інформацію щодо вжиття останніми заходів з метою визнання спірних договорів недійсними та застосування наслідків передбачених ч.3 ст.228 ЦК України.

Баришівська селищна рада та Північний офіс Держаудитслужби надали відповіді на вказані повідомлення та зазначили, що не наділені повноваженнями на звернення до суду з вимогою про визнання договорів недійсними.

Київською обласною прокуратурою повідомленням від 10.06.2024 №15/2-198вих-24 повідомлено Баришівську селищну раду та повідомленням від 10.06.2024 №15/2-1725вих-24 повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про пред`явлення позову.

Враховуючи обізнаність Північного офісу Держаудитслужби та Баришівської селищної ради про порушення та беручи до уваги невжиття ними заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави в цій справі, оскільки відповідні компетентні органи бездіють протягом тривалого часу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентних органів, які знали про порушення інтересів держави, однак не зверталися до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення Київської обласною прокуратурою своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Північного офісу Держаудитслужби; 2) Баришівської селищної ради до 1) Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про визнання недійсними договорів та стягнення 143 554, 61 грн задовольнити.

2.Визнати недійсним договір про постачання природного газу від 17.05.2023 №41АВ200-1597-23, укладений між Баришівським селищним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

3.Визнати недійсним договір про постачання природного газу від 11.08.2023 №41В200-2249-23-Ь, укладений між Баришівським селищним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848) на користь Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області (07501, Київська область, Броварський район, селище міського типу Баришівка(з), вулиця Київський шлях, будинок 36, ідентифікаційний код 22200389) 143 554 (сто сорок три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 61 коп., а з Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області одержані ним за рішенням суду 143 554, 61 грн стягнути в дохід держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18, ідентифікаційний код 40479560).

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848) та Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області (07501, Київська область, Броварський район, селище міського типу Баришівка(з), вулиця Київський шлях, будинок 36, ідентифікаційний код 22200389) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, будинок 9, ідентифікаційний код 02909996) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору, з кожного.

6.Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

7.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.12.2024.

Суддя В.М. Антонова