Ухвала

від 27.12.2024 по справі 916/5523/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5523/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,

розглянувши заяву (вх.2-1933/24 від 19.12.2024) Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову по справі № 916/5523/24

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 03528552) в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300; код ЄДРПОУ: 000278818)

про накладення арешту та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії пов`язані з переходом права власності щодо нерухомого майна відповідача,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» (далі ПАТ «ІЦКК»), в якій просить суд:

- витребувати з незаконного володіння ПАТ «ІЦКК» на користь держави в особі Фонду державного майна України «причал І», розташований в районі 84-ої милі річки Дунай в акваторії Ізмаїльського морського торгівельного порту за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. від 04.10.2022 № 65024393 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація виправлення розділу щодо внесення змін (виправлення технічної помилки) до запису про право власності № 12955927 та розділу Державного реєстру, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 830274951106 та зареєстровано за ПАТ «ІЦКК» право приватної власності на новий об`єкт причал «І», який ніколи не належав відповідачу та рішення щодо його передачі в приватну власність не приймалось, натомість, прокурор наполягає на тому, що спірний об`єкт «причал І» є державною власністю, у зв`язку із чим розпорядження вказаним майном має здійснювати Фонд Державного майна України.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 20.12.2024 позовну заяву залишив без руху.

25.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх.№2-1933/24), в якій він просить накласти арешт та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з переходом права власності щодо нерухомого майна нежитлових будівель, розташованих в Одеській області у м. Ізмаїл по вул. Нахімова, буд. 300, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 830274951106.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПАТ «ІЦКК» на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 830274951106, які складаються з: прохідна літ. «А», загальною площею 73,1 кв. м; пожежне депо літ. «А1», загальною площею 341,0 кв. м; адміністративна будівля літ. «Б» загальною площею 1076,0 кв. м; гараж літ. «Б1», загальною площею 160,9 кв. м; крамниця літ. «В» загальною площею 129,7 кв. м; павільон літ. «В1»; будівля АТС літ. «Г» загальною площею 84,9 кв. м; сторожка літ. «Г1», загальною площею 4,6 кв. м; адміністративна будівля літ. «Д», загальною площею 581,6 кв. м; вагова літ «Е», загальною площею 10,4 кв. м; сторожка літ. «Е1», загальною площею 6,6 кв. м; ремонтно-механічний цех літ. «Ж» загальною площею 2298,7 кв. м; цех літ. «Ж1»; сторожка літ. «Ж2»; реагентне господарство літ «З», загальною площею 352,2 кв. м; насосна літ. «З1», загальною площею 33,2 кв. м; сторожка літ. «З2», загальною площею 5,4 кв. м; сторожка літ. « 33», загальною площею 29,3 кв. м; центральний склад літ. «И», загальною площею 1133,1 кв. м; насосна літ. «К», загальною площею 1815,2 кв. м; насосна літ. «К1», загальною площею 48,2 кв. м; склад літ. «К2», загальною площею 71,8 кв. м; транспортний цех літ. «Л», загальною площею 793,3 кв. м; вагова літ. «Л2», загальною площею 13,3 кв. м; гаражі літ. «М» загальною площею 304,3 кв. м; повітрянодувная станція літ. «М1», загальною площею 311,5 кв. м; склад парафіну літ. «М2»; їдальня літ. «Н» загальною площею 1558,9 кв. м; мазутно-насосна станція літ. «Н1», загальною площею 92,4 кв. м; насосна станція промислових стоків літ. «Н2» загальною площею 238,9 кв. м; лісобіржа літ. «Н3», загальною площею 41,3 кв. м; трансформаторна літ. «Н4», загальною площею 45,9 кв. м; лісобіржа літ. «Т», загальною площею 1801,5 кв. м; вбиральня літ. «Т1», «О1»; санітарно-побутовий корпус літ. «О», загальною площею 1376,2 кв. м; насосна літ. «О2», загальною площею 44,9 кв. м; насосна літ. «О3», загальною площею 43,3 кв. м; насосна літ. «О4», «О7»; склад рідкого палива літ. «О5»; склад ПММ літ. «О6»; картонний цех літ. «П», загальною площею 12942,9 кв. м; очисні споруди літ. «П1», загальною площею 22,3 кв. м; очисні споруди літ. «П2»; електричний цех літ. «Р», загальною площею 1060,3 кв. м; насосна літ. «Р1», загальною площею 194,4 кв. м; котельня літ. «У», загальною площею 622,7 кв. м; склад літ. «С», загальною площею 176,2 кв. м; хлораторна літ. «С1», загальною площею 68,9 кв. м; макулатурний цех літ. «Ф», загальною площею 2724,6 кв. м; навіс літ. «Х»; хімічний цех літ. «Ц», загальною площею 1113,6 кв. м; склад кисневий літ. «Ц1», загальною площею 45,4 кв. м; склад каустики літ. «Ч»; склад літ. «Ч1», загальною площею 9,3 кв. м; склад хлора літ. «Ш», загальною площею 484,0 кв. м; гофроцех літ. «Щ», загальною площею 17357,0 кв. м; цех літ. Э» загальною площею 405,8 кв. м; лабораторія літ. «Ю», загальною площею 314,2 кв. м; склад літ «Я», загальною площею 178,1 кв. м; склад літ. «Я1», надвірні споруди 1-30.

Підставою для проведення державної реєстрації зазначено: технічний паспорт від 04.09.2007, протокол загальних зборів № 1/2011 від 17.03.2011 ПАТ «ІЦКК», свідоцтво про право власності № 234 від 11.03.2008.

На зазначене майно Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради на ім`я ПАТ «ІЦКК» видав свідоцтво про право власності № 234 серія ЯЯЯ № 685606 від 11.03.2008. Підставою для видачі свідоцтва стало рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 2333 від 28.02.2008.

Надалі, рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. № 65024393 від 04.10.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація виправлення розділу щодо внесення змін (виправлення технічної помилки) до запису про право власності № 12955927 та розділу Державного реєстру, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 830274951106 та зареєстровано за ПАТ «ІЦКК» право приватної власності на новий об`єкт «причал І», який ніколи не належав товариству.

Заявник вважає що у разі, якщо під час розгляду справи ПАТ «ІЦЦК» здійснить відчуження спірного об`єкту нерухомого майна, а саме «причалу І», це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Також зазначає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки позивач Фонд державного майна України не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

На підставі наведеного заявник просить накласти арешт та заборону вчиняти будь-які дії пов`язані з переходом права власності щодо нерухомого майна на усі нежитлові будівлі, що знаходяться під реєстраційним номером 830274951106 за адресою Одеській області у м. Ізмаїл по вул. Нахімова, буд. 300, не відокремлюючи при цьому саме «причал І» щодо якого заявлено позов.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (подібний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Відповідно до ч. 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.

Також слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).

Так, предметом позовних вимог у цій справі є витребування із незаконного володіння ПАТ «ІЦКК» на користь держави в особі Фонду державного майна України нерухомого майна, а саме «причалу І», що розташований в районі 84-ої милі річки Дунай в акваторії Ізмаїльського морського торгівельного порту за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300.

Тоді як вимоги заяви про забезпечення позову стосуються усіх нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Одеська область м. Ізмаїл по вул. Нахімова, буд. 300, реєстраційний номер 830274951106.

На переконання суду такі вимоги не є співмірними із заявленою позовною вимогою та виходять за межі предмета позову.

За таких обставин та правового регулювання задоволенню підлягають вимоги заяви про забезпечення позову саме в частині спірного об`єкту нерухомості «причалу І», що розташований в районі 84-ої милі річки Дунай в акваторії Ізмаїльського морського торгівельного порту за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, та входить до комплексу будівель і споруд під реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 830274951106.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.04.2024 по справі № 754/5683/22 ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зауважує, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.

Тобто, до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв`язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.

У зв`язку з наведеним суд підтримує доводи заявника про те, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості, а саме: «причал І», унеможливить вчинення дій щодо передачі прав на нього третім особам. Вжиття такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ПАТ «ІЦКК» та не порушить ведення господарської діяльності, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні ПАТ «ІЦКК», а можливість розпоряджатись спірним майном (у тому числі відчужувати) обмежується на певний час, отже, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з переходом права власності на спірний об`єкт нерухомого майна господарський суд виходить із такого.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту та забороною вчиняти певні дії, пов`язані із відчуженням об`єкту нерухомості не є тотожним за своєю природою та містить низку відмінностей у наслідках. Спільним є те, що вони зобов`язують, зокрема, державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна.

Зазначені обставини доцільно враховувати не лише у разі необхідності державної реєстрації прав на нерухомість, але і під час заявлення клопотання про забезпечення позову відповідним засобом забезпечення, оскільки неврахування їх особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об`єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.

Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.

Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що набрало законної сили.

Підставою для виникнення заборони вчинення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження (судового арешту) приймається рішення про державну реєстрацію (за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації). На підставі прийнятого рішення судовий арешт реєструється у розділі Державного реєстру прав, відкритого на об`єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, або у спеціальному розділі Державного реєстру прав, якщо відсутній відкритий розділ на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

При цьому, за результатами розгляду зазначеної заяви жодні рішення не приймаються, а відомості про заборону вчинення реєстраційних дій не вносяться до розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 24 Закону, наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав. У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав (частина перша статті 25 Закону). Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.

Водночас, важливо враховувати, що частиною четвертою статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

- державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто, проведення державної реєстрації прав на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно за наявності арешту або звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності арешту, зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки, не є порушенням закону з боку державного реєстратора.

У свою чергу, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.

З огляду на викладене, суд уважає доцільним вжити обидва заходи забезпечення позову: і арешт нерухомого майна, і заборону вчинення реєстраційних дій щодо нього.

Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають критеріям адекватності.

По суті, такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, такими заходами забезпечення позову не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю права власності на спірне нерухоме майно, під час розгляду якого відповідачем можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження його на користь третіх осіб.

Зазначені у заяві прокурора заходи забезпечення позову не несуть для відповідача ПАТ «ІЦКК» негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від можливого вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчиняти дії з майном, не призведуть до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запровадять тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

Вказані заходи лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, в інтересах якого прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи суд уважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наведених вище підстав.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Водночас, суд зазначає, що відповідачі не позбавлені права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст.234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-1954/24 від 25.12.2024 у справі №916/5523/24 задовольнити частково.

2. Накласти арешт на об`єкт нерухомості «причал І», що розташований в районі 84-ої милі річки Дунай в акваторії Ізмаїльського морського торгівельного порту за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, та входить до комплексу будівель і споруд під реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 830274951106.

3. Заборонити Приватному акціонерному товариству «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» та будь-яким особам вчиняти будь-які дії пов`язані з переходом права власності на об`єкт нерухомості «причал І», що розташований в районі 84-ої милі річки Дунай в акваторії Ізмаїльського морського торгівельного порту за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, та входить до комплексу будівель і споруд під реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 830274951106.

4. У решті заяви - відмовити.

Стягувачем за цією ухвалою є: Одеська обласна прокуратура (65026, м. Одеса, вул.Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552);

Боржником за цією ухвалою є: Приватне акціонерне товариство «ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300; код ЄДРПОУ: 000278818).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 27.12.24 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Демченко Тетяна Ігорівна