Рішення

від 25.12.2024 по справі 917/1772/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 Справа № 917/1772/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г., за участю секретаря судового засідання Назаренко Я., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна", вул.В"ячеслава Чорновола", 47, м.Вишневе Бучанський район, Київська область, 08132

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", вул. Ярмаркова,1, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" про стягнення заборгованості за Договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021 у розмірі 104 320,77грн., у т.ч. 71 700,00грн. - сума основного боргу, 5275,61грн.- 3% річних, 19880,50грн. - інфляційні втрати, 7 464,66грн. - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2024, чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/1772/24, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 15217 від 12.11.2024) проти задоволення позову заперечує. Відповідач посилається на

- настання форс-мажорних обставин внаслідок воєнного стану в Україні.

- до матеріалів справи додано акт наданих послуг. В той же час, зазначений акт не підписаний з боку відповідача. Доказів на підтвердження підписання чи прийняття вказаного акту позивач не надав. В той же час, умовами договору на який посилається позивач не передбачено складання акту надання послуг. Натомість передбачено складання та направлення акту виконаних робіт. Зазначене положення міститься в п.5.4 Договору.

- обслуговування генератора позивач не проводив, стягнення плати за нього не передбачено ні договором ні специфікацією. Сума зазначена в акті нічим не обгрунтована.

- жодного акту виконаних робіт, доказу направлення відповідачу рахунку за лютий 2022 року та підписаного акту виконаних робіт за лютий 2022 року позивач не надав.

14.11.2024 за вхід. № 15348 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. позивач зазначає:

- наданий відповідачем Сертифікат ТПП України № 3100-23-1724 від 10.04.2023 року є неналежним доказом

- відмінність у найменуванні актів «Акт виконаних робіт» (передбачено п. 5.4.) та «Акт наданих послуг», на які відповідач звертає увагу, жодним чином не спотворює зміст акту, де зазначені надані послуги за Договором оренди обладнання. Така форма актів не завадила відповідачу сплачувати за надані послуги протягом всього 2021 року, і у січні 2022 року.

- в п. 5.4. договору між сторонами передбачено право Орендаря-Відповідача дати письмову мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням причини непідписання.

Отримавши Акт (що не заперечується Відповідачем) Відповідач свого права на заперечення протягом 10 (десяти) робочих днів не реалізував. В такому випадку Договір передбачає, що «роботи вважаються виконаними Орендодавцем належним чином і прийнятими Орендарем без претензій Акт виконаних робіт в такому випадку підписується Орендодавцем в односторонньому порядку з проставленням відповідної відмітки».

- щодо послуг «Обслуговування дизель-генератора» то такі послуг надавалися Орендодавцем не тільки в лютому 2022 року, а і раніше. Наприклад у січні 2022 року надано послугу «Обслуговування дизель-генератора» на суму 50 000,00 гривень (акт № 10 від 31.01.2022 року) та на суму 58 000,00 гривень (акт № 11 від 31.01.2022 року). Послуга в цій частині сплачена відповідачем без зауважень. Нормами п. 6.1., 7.2.4., передбачено обов`язок Орендодавця проводити регламентні технічні обслуговування Обладнання, що і було виконано, зокрема у лютому 2022 року.

- щодо твердження відповідача про ненадання акту і рахунку за лютий 2022 року, то воно спростовується електронним листом від 26.04.2022 року, яким відправлено і рахунок, і акт.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ТОВ «Енерго Юніт Україна» (Орендодавцем) та ТОВ «Інтерабуд» (Орендарем) був укладений Договір оренди обладнання № 29-21 від 05 серпня 2021 року та додатки № 1-3 до нього, відповідно до якого сторони домовились про передання в оренду на платній основі бензинового та дизель-генераторів.

Строк діє договору 365 днів з моменту укладення ( п.13.1 договору)

Згідно з умовами Договору генератори були передані в оренду, що підтверджується відповідними специфікаціями № 1 від 05.08.2021 та № 2 від 17.08.2021 (додатки 2-3 до Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата Орендарем орендної плати проводиться авансовими платежами на підставі рахунків, що надаються йому Орендодавцем згідно умов даного Договору, в тому числі надісланих на адресу електронної пошти Орендаря.

Позивач зазначає, що з 10.08.2021 року до 04.04.2022 року надавалися послуги за Договором.

З результатами роботи у 2021 році сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого на 31.12.2021 року Орендар мав заборгованість 68 600,00 гривень.

В подальшому ця заборгованість була повністю погашена платіжним дорученням № 1315 від 11.02.2022 року.

У січні 2022 році Орендодавець надав послуги, що підтверджуються Актом надання послуг № 10 від 31.01.2022 року на суму 84 100,00 гривень та Актом надання послуг № 11 від 31.01.2022 року на суму 92 100,00 гривень. Вказані послуги були повністю сплачені Платіжним дорученням № 1317 від 11.02.2022 року на 84 100,00 гривень та Платіжними дорученнями № 1354 та 1356 від 25.02.2022 року загалом на 92 100,00 гривень. Отже за січень 2022 року заборгованість відсутня.

У лютому 2022 року було надано послуг на суму 71 700,00 гривень, що підтверджується Актом надання послуг № 26 від 04.04.2022 року.

26.04.2022 року на електронну пошту було відправлено Рахунок № 26 від 04.04.2022

року та Акт надання послуг № 26 від 04.04.2022 року.

Проте, оплата проведена не була. Акт підписаним не повернувся. Заперечень на Акт Орендарем надано не було.

Позивач зазначає, що 03.05.2022 року електронною поштою надіслано Акт звірки взаємних розрахунків, який також підписаним не був.

Так, відповідно пунктом 5.4. Договору передбачено право Орендаря протягом 5 робочих днів повернути підписаний акт чи надати вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 10 робочих днів не було отримано підписаний Акт чи вмотивовану відмову, послуги вважаються наданими без претензій і Акт підписується в односторонньому порядку.

Позивач у позові вказує, що рахунок направлено 26.04.2022 року, семиденний строку спливає 03.05.2022 року. Тому з 04.05.2022 року обліковується основна заборгованість відповідача у розмірі 71 700,00 гривень.

25.09.2024 року Укрпоштою відправленням з штрихкодом 0815401284226 Орендарю

направлено претензію, яка повернулася без вручення з причини закінчення встановленого терміну зберігання.

Відповідач оплату не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на положення пункту 5.2. договору строк оплати орендної плати є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати послуг з оренди обладнання, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав. Крім того, відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення сум до суду не надав та не надіслав.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.

Розділом 11 «Форс-мажор» укладеного між Сторонами Договору оренди обладнання №29-21 від 05.08.2021 р. (надалі - Договір), передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили що виникли після укладення цього Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторони не могли ні передбачити ні запобігти розумними заходами (п.1.1 Договору).

Іншими пунктами вказаного Розділу Сторони погодили порядок їх взаємодії на випадок настання форс-мажорних обставин, зокрема, строки сповіщення про форс-мажор та подальші дії Сторін, якщо наведені обставини триватимуть понад 60 календарних днів, зокрема, можливість розірвання Договору за ініціативою однієї із Сторін або за їх взаємним рішенням.

Відповідач 29.03.2022 листом за вих. № 1314 повідомив позивача про форс-мажор, викликаний початком збройної агресії проти України з боку російської федерації, до якого додав лист ТПП України від 28.02.2022 за вих. № 2024/02.0-7.1 на підтвердження неможливості виконання ним умов Договору. Також до матеріалів справи відповідачем додано Сертифікат № 3100-23-1724 ТПП України про форс мажорні обставини

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Наданий відповідачем Сертифікат ТПП України № 3100-23-1724 від 10.04.2023 року є

неналежним доказом, адже містить засвідчення наявності форс-мажору щодо виконання зобов`язання з влаштування бетонної плити за договором з ТОВ «Хорос», який не є предметом спору у даній справі.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Суд критично оцінює посилання відповідача на відмінність найменувань актів «Акт виконаних робіт» та «Акт наданих послуг». Вказана неточність жодним чином не спотворює зміст акту, де зазначені надані послуги за Договором оренди обладнання. Слід зазначити, що відповідач сплачував за надані послуги протягом 2021 року і у січні 2022 року за Актами під назвою «Акт наданих послуг» без зауважень.

Відповідач заперечує сплату за обслуговування дизель-генератора.

В п. 5.4. договору між сторонами передбачено право Орендаря дати письмову мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням причини непідписання. Отримавши Акт,відповідач свого права на заперечення протягом 10 (десяти) робочих днів не реалізував.

В такому випадку Договір передбачає, що «роботи вважаються виконаним Орендодавцем належним чином і прийнятими Орендарем без претензій Акт виконаних робіт в такому випадку підписується Орендодавцем в односторонньому порядку з проставленням відповідної відмітки».

Щодо послуг «Обслуговування дизель-генератора» то такі послуги передбачено п. 6.1., 7.2.4 Договору, який підписано сторонами.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 71 700,00грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 5275,61грн.- 3% річних та 19880,50грн. - інфляційні втрати за період з 04.05.2022 по 16.10.2024, а також 7 464,66грн. - пеня за період з 04.05.2022 до 05.08.2022

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.1 Договору, при невиконанні або неналежному виконанні Сторонами своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність встановлену цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10.2 Договору, за порушення термінів оплати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021 у розмірі 104 320,77грн., у т.ч. 71 700,00грн. - сума основного боргу, 5275,61грн.- 3% річних, 19880,50грн. - інфляційні втрати, 7 464,66грн. - пеня є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Що ж стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем було додано копії: договору про надання правничої допомоги №545/24 від 23.09.2024 з Додатком № 1, ордер АІ №1708265 від 15.10.2024, Акт-рахунок прийому-передачі послуг № 2 від 31.10.2024, платіжну інструкцію №1067_00000/6са5 від 04.11.2024 на суму 10 000,00грн., Акт-рахунок прийому-передачі послуг № 3 від 30.10.2024, платіжну інструкцію №1098 від 02.12.2024 на суму 5 000,00грн.,

З наведеного вбачається, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в межах даної справи на суму 15 000,00грн.

24.12.2024 за вхід. № 17422 від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 100грн.

Дослідивши надані позивачем докази та заперечення відповідача щодо заявленого до стягнення розміру витрат, суд зазначає, що останні відповідають критеріям, визначених частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, тобто є пов`язані з розглядом справи, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та виконаних адвокатом робіт в межах розгляду даної справи, що свідчить про наявність підстав для їх повного відшкодування стороні позивача в силу того, що у позов задоволено судом.

Наведені відповідачем заперечення, на переконання суду, є формальними та не конкретизованими, при тому, що саме дії відповідача призвели до подання даного позову.

Сума до якої відповідач просить суд зменшити заявлені до відшкодування (100 грн) не є обґрунтованою, а відтак відповідне клопотання сторони не є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" (вул. Ярмаркова,1, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 40957279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (вул.В"ячеслава Чорновола", 47, м.Вишневе Бучанський район, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 44073020) заборгованість за Договором оренди обладнання № 29-21 від 05.08.2021 у розмірі 104 320,77грн., у т.ч. 71 700,00грн. - сума основного боргу, 5275,61грн.- 3% річних, 19880,50грн. - інфляційні втрати, 7 464,66грн. - пеня, т3028,00грн. судового збору та 15 000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Кльопов І.Г.