Рішення

від 27.12.2024 по справі 922/3914/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3914/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Мушинського Владислава Віталійовича доІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ФОП Мушинський В.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВМКЦ ПНР, в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті 17.703,00 грн, 3% річних у сумі 407,75 грн та інфляційні втрати в сумі 1.349,03грн, а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/3914/24 позовну заяву ФОП Мушинського В.В. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 з урахуванням малозначності справи №922/3914/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

04.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №30509/24). Суд зазначає, що оскільки при відкритті провадження було вирішено здійснювати розгляд даної справи без проведення судового засідання, то відсутні підстави для задоволення заяви позивача про відкладення розгляду справи.

04.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №30540/24), в якому не погоджується з позовними вимогами позивач, вважає що такі вимоги не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на нормах матеріального права, положеннях договору, а отже є необґрунтованими. Зазначає, що підписавши Державний контракт (договір) від 31.01.2024 №4, позивач зобов`язався поставити товар у кількості та строки, погоджені сторонами. У зв`язку з простроченням виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, відповідач надіслав на адресу позивача претензію про сплату пені за не поставку товару. Позивачем було добровільно сплачено пеню під час дії спірного Договору, а отже відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України.

12.12.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №31295), в якій зазначає, що оскільки спірний Договір був розірваний односторонньо позивачем з 09.02.2024, то відповідно відсутні підстави для сплати пені, починаючи з цієї дати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/3914/24 прийнято до розгляду заяву ФОП Мушинського В.В. про зменшення розміру позовних вимог.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між ВМКЦ ПНР (замовник) та ФОП Мушинським В.В. (постачальник) був укладений Державний контракт (договір) від 31.01.2024 №4 (надалі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався поставити та передати у власність замовника: шини (код НК 024:2023 - 33056 - Матеріал для накладення гіпсової пов`язки) код ДК 021:2015 - 33141760-5, за кодом ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 33140000-3 - Медичні матеріали (далі - Товар), визначений в асортименті, кількості та за вартість у порядку та на умовах, що визначено Договором.

Ціна Договору становить 2.950.500,00 грн без ПДВ (пункт 3.2. Договору).

Умовами Розділу 5 Договору передбачено, що строк поставки товару до 31.12.2024. Поставка товару здійснюється за адресою замовника, яка зазначена в Договорі та заявці (замовленні). Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно з заявкою/замовленням замовника. Обсяг кожної партії визначається замовником залежно від фактичної потреби. Партією товару за Договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою замовника. Поставка партії товару повинна здійснюватися постачальником не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати одержання відповідної заявки замовника (пункти 5.2., 5.3., 5.4., 5.6).

Згідно з пунктом 5.10. Договору зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання партії товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної товару.

У відповідності до підпункту 6.3.1. пункту 6.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим Договором.

За не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми (пункт 7.2. Договору).

Пунктом 7.7. Договору передбачено, що сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за цим Договором. Винна сторона відшкодовує суму штрафних санкцій чи/або збитків на підставі претензії протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок іншої сторони.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`яазнь за цим Договором (пункт 12.1. Договору).

Відповідно до пункту 13.6. Договору дострокове розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін можливе при направленні повідомлення у письмовій формі з бажаною датою розірвання іншої сторони не менше ніж за 14 календарних днів. Дострокове розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін оформлюється у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками за наявності.

Додатком 1 до Договору сторонами погоджена специфікація, в якій зазначено найменування товару, його кількість, ціна та загальна сума.

Відповідач звернувся до позивача із заявкою-замовленням від 03.02.2024 №553/597, в якій просив здійснити поставку медичного майна, а саме: бинт полімерний PrimeSoft 10,2 см*3,6 м білий у кількості 3.000,00 шт; Soft Cast ТМ Напівжорсткий іммобілізаційний бинт 12,7 см*3,6 м у кількості 6.500,00 шт; бинт полімерний PrimeSoft 7,6 см*3,6 рожевий у кількості 1.500,00 шт на загальну суму 2.950.500,00 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 06.02.2024 вих. №155 про дострокове розірвання Договору, в якому пропонував розірвати спірний Договір достроково 06.02.2024. Вказаний лист отриманий відповідачем 09.02.2024.

У подальшому відповідач звернувся до позивача із претензією від 19.02.2024 №553/913 щодо сплати пені за не поставку товару, в якій просив сплатити пеню в розмірі 23.604,00 грн за період з 09.02.2024 до 16.02.2024, а також поставити та передати у власність Товар.

Платіжною інструкцією від 04.03.2024 №693 позивач сплатив відповідачу 23.604,00 грн, призначення платежу: "сплата пені згідно з претензією №553/913 від 19.02.2024 від Військової частини № НОМЕР_1 ".

Угодою про розірвання Договору від 06.03.2024 замовник та постачальник дійшли згоди розірвати Договір.

Вважаючи, що спірний Договір був розірваний 09.02.2024, позивач зазначає про безпідставність отримання відповідачем грошових коштів, що є предметом спору в даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частин першої, другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України свідчить, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна виключно у разі, якщо така передача прямо передбачена його умовами.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна боржником;

2) набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи - кредитора;

3) для набуття або збереження боржником майна кредитора відсутні жодні правові підстави - договір, інший правочин, закон, адміністративний акт або інші з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

При цьому у відповідності до статті 1212 ЦК України третя з названих умов (відсутність правових підстав набуття майна) є спеціальною ознакою саме кондиційних правовідносин і є необхідною умовою для застосування наслідків безпідставного збагачення, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України. За таких обставин договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Таким чином з урахуванням статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом) умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача у даній справі є доведення факту набуття відповідачем майна за рахунок позивача саме за відсутності правових підстав для цього.

Однак в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий - доказів відсутності правових підстав для перерахування позивачем відповідачеві спірних грошових коштів не надано. Навпаки, матеріали справи свідчать про протилежне, - про те, що грошові кошти в розмірі 23.604,00 грн були сплачені позивачем відповідачу за наявності належних правових підстав, а саме: Державного контракту (договір) від 31.01.2024 №4 та претензії від 19.02.2024 №553/913 щодо сплати пені за не поставку товару.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 23.604,00 перерахованих позивачем згідно з платіжною інструкцією від 04.03.2024 №693 відбулося на підставі Договору, що виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил статей 1212-1214 ЦК України.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що спірний Договір вважається розірваним з 09.02.2024, оскільки: по-перше, всупереч умов Договору пункту 13.6 ( дострокове розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін можливе при направленні повідомлення у письмовій формі з бажаною датою розірвання іншої сторони не менше ніж за 14 календарних днів. Дострокове розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін оформлюється у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками за наявності) надсилання листа від 06.02.2024 вих. №155 про дострокове розірвання Договору було здійснено позивачем менше ніж за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання (фактично за 3 календарних дні); по-друге, матеріали справи не містять відповідної додаткової угоди про розірвання Договору саме 09.02.2024 в письмовому вигляді. Навпаки, з наявних у матеріалах справах доказів вбачається, що позивач та відповідач дійшли згоди розірвати спірний Договір саме 06.03.2024, про що свідчить Угода про розірвання Договору від 06.03.2024, яка наявна в матеріалах справи. А отже сплата грошових коштів (пені за порушення строків поставки товару) була здійснена позивачем під час дії Договору, самостійно та в добровільному порядку.

Частиною четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином добровільна сплата пені в розмірі 23.604,00 грн під час дії Договору, не може свідчити про те, що такі кошти були перераховані без достатніх правових підстав та, відповідно, позивач не вправі вимагати їх повернення відповідачем.

З огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набуті коштів в розмірі 17.703,00 грн.

Щодо похідної вимоги про стягнення 3% річних у сумі 407,75 грн та інфляційних втрати в сумі 1.349,03грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, судом було відмовлено в задоволені вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів та оскільки вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних страт є похідними від основної вимоги, то відповідно відсутні й підстави для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 407,75 грн та інфляційних втрати в сумі 1.349,03грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.028,00 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Фізичною особою-підприємцем Мушинським Владиславом Віталійовичем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "27" грудня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля